Єдиний унікальний № 243/1706/21
Провадження № 2-о/243/296/2021
25 лютого 2021 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий - суддя Гончарова А.О.,
за участю секретаря судового засідання Симонової В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Слов'янського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті, -
До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Слов'янського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті.
Із заяви вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ровеньки Луганської області на непідконтрольній території помер чоловік заявника - ОСОБА_2 , про що свідчать лікарське свідоцтво про смерть, свідоцтво про смерть та інші, надані заявником, документи. При зверненні із заявою щодо державної реєстрації смерті до Слов'янського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заявником отримано відмову у проведенні державної реєстрації смерті, оскільки для підтвердження факту смерті було подано документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Заявник просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме - факт смерті її чоловіка, громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області, який був зареєстрований у АДРЕСА_1 , визнавши датою його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем смерті - м. Ровеньки Луганської області, Україна, причиною смерті - хронічна серцево-судинна недостатність, дифузний кардіосклероз, ішемічна хвороба серця.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, просила розглядати справу за її відсутності, що викладено у відповідній заяві.
Представник заінтересованої особи - Слов'янського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до суду не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, від представника заінтересованої особи надійшло клопотання, в якому просять суд розглянути справу про встановлення факту смерті в певний час без участі представника відділу та постановити рішення згідно діючого законодавства.
Суд, розглянувши подані заявником документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Так, судом встановлено, що у відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заявник ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що об'єктивно підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.06.2006 року, а таким чином є належним заявником у даній справі.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 281 від 29.10.2019 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті - хронічна серцево-судинна недостатність, дифузний кардіосклероз, ішемічна хвороба серця.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 29.10.2019 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ровеньки Луганської області.
У відповідності з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, встановлення такого факту вирішується в судовому порядку.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження та смерті особи в певний час на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 76, 77 ЦК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими за змістом частини першої ст. 78 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом.
Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватися положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.
Необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду повинно ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справи у порядку статті 317 ЦПК України.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що заявлені вимоги слід задовольнити, з огляду на їх законність та обґрунтованість, що надасть заявнику можливість отримати видане державним органом України свідоцтво про смерть.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 18, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355 430 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207- VII, п. 1 гл. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, наказу Міністерства Юстиції України від 25.11.2014 № 246/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької та Луганської областей», суд -
Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Слов'янського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті, - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме - факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області, який був зареєстрований у АДРЕСА_1 , визнавши датою його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем смерті - м. Ровеньки Луганської області, Україна, причиною смерті - хронічна серцево-судинна недостатність, дифузний кардіосклероз, ішемічна хвороба серця.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду А.О. Гончарова