Номер провадження 3/243/349/2021
Номер справи 243/431/21
«25» лютого 2021 року суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Агеєва О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу поліції № 4 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , офіційно не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП, -
16 січня 2021 року о 19 годині 30 хвилин, в Донецькій області в м. Слов'янськ по вулиці Полярній ОСОБА_2 , який раніше 17 січня 2020 року притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП, 14 грудня 2020 року притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 2 КУпАП, керував транспортним засобом ВАЗ 321051, державний номер НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, бліде обличчя, поведінка, яка не відповідала обстановці; від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Від продуття алкотестеру «Драгер» відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, своїми діями скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином (а.с. ) Про причини своєї неявки суд не повідомив.
З огляду на те, що ОСОБА_2 був обізнаний про складання щодо нього Протоколу про адміністративне правопорушення про час та місце розгляду справи - 16 лютого 2021 року о 10 годині 00 хвилин, повідомлений відповідно до підпису в Протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.2), не вжив заходів для явки до суду, не подавав письмових заперечень проти протоколу, його поведінка свідчить про свідоме затягування розгляду справи з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський Суд з прав людини наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
За таких обставин, суд приходить до висновку, що право особи, щодо якої складено адміністративний протокол, на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушене не було. Особі повинно бути відомо про час і місце розгляду справи, оскільки є можливість стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду. З таким висновком погодився ЄСПЛ у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством ( стаття 1 КУпАП). Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, однак не з'явилася в судове засідання, не подавши Клопотання про його відкладення.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Таким чином, доступ до суду є аспектом права на справедливий суд, порушення якого (права на доступ) неодноразово визнавалось ЄСПЛ, зокрема в справах «Кутіч проти Хорватії», заява № 487778\99 п.25. ЄСПЛ 2002-11, «Меньшакова проти України», заява № 377\02 від 08.04.2010 р.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року: «Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно зі ст. 130 КУпАП, до осіб, які вчинили грубе або систематичне порушення порядку користування спеціальним правом, яке надане даному громадянинові (у даному випадку право керування транспортним засобом), застосовується такий вид адміністративного стягнення, як позбавлення цього спеціального права.
Статтею 130 частиною 3 КУпАП передбачено накладення адміністративного стягнення у випадку, якщо особа, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а також за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинила дії, передбачені частиною 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.5 Правил Дорожнього Руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
ОСОБА_2 не виконав зазначені вимоги Правил, таким чином, його провина у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, доведена у повному обсязі, права правопорушника судом не порушені.
Аналіз вищевказаних норм законодавства та диспозиції інкримінованої ОСОБА_2 статті КУпАП, доводить суду, що законодавець чітко визначив вичерпний перелік підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 130 КУпАП і кожна ця обставина як окрема так і у сукупності з іншими є по суті складовою адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Тобто якщо водій транспортного засобу ухиляється від огляду на стан сп'яніння, який йому було запропоновано пройти з дотриманням всіх діючих вимог, відповідні його дії та ознаки сп'яніння зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, то це вже є підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Також, згідно пункту 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, що є підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 252 КУпАП Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом і правосвідомістю.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Провина ОСОБА_2 доведена матеріалами справи а саме: Протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 440187 від 16 січня 2021 року, з якого вбачається, що 16 січня 2021 року о 19 годині 30 хвилин, в Донецькій області в м. Слов'янськ по вулиці Полярній ОСОБА_2 керував транспортним засобом ВАЗ 321051, державний номер НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, бліде обличчя, поведінка, яка не відповідала обстановці; від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Від продуття алкотестеру «Драгер» відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України ( а. с. 2 ), своїми діями скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП та іншими матеріалами справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил Дорожнього Руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортними засобами особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню, у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а також за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, провина ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, доведена у повному обсязі, обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення в судовому засіданні не встановлено. Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення в судовому засіданні не встановлено.
Судом також у відповідності до вимог статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення враховується ступінь вини і матеріальний стан особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Призначаючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд обирає стягнення в межах санкції, встановленої в межах стягнення, передбаченого ст. 130 ч. 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
Вирішуючи питання стосовно дії ст. 130 КУАП України на 16 січня 2021 року, суддя виходить з наступного.
З 01 липня 2020 року набув чинності Закон України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який криміналізував поставлені у провину водію дії.
Законом України від 17 червня 2020 року № 720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» внесені нові зміни до Закону № 2617-VIIІ, а саме, згідно з вимогами пункту 117 Розділу І Закону № 720-IX:
- у пункті 1 Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 4, який запровадивши нову редакцію ст. 130 КУпАП виключав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп'яніння - відтак відновлена адміністративна відповідальність за ці дії;
- у пункті 2 Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 171, який доповнивши КК України ст. 286-1 криміналізував відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані сп'яніння - відтак відбулася декриміналізація цих дій.
Станом на 16 лютого 2021 року, день розгляду адміністративного матеріалу за ч. 3 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_2 , у суді, відповідно з офіційною інформацією на сайті Верховної Ради України (адреса посилання: https://data.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text), за якою, не зважаючи на зазначені вище законодавчі акти, за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, що відповідальність за вказаною нормою закону настає і у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або що до вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статус Веб-сайту Верховної Ради України як інформаційного ресурсу про діяльність Верховної Ради України у мережі Інтернет та порядок розміщення на ньому інформації на час опублікування Закону України від 23 лютого 2014 року N 763-VII та Закону України від 27 лютого 2014 року N 798-VII визначався Положенням про Веб-сайт Верховної Ради України у глобальній інформаційній мережі Інтернет, затвердженим Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 24 травня 2001 року № 462 (чинне до 18 травня 2015 року).
Пунктом 3 цього Положення було визначено, що інформація, розміщена на Веб-сайті Верховної Ради України, включає базу даних законів України, а пунктом 7 передбачено, що підготовка інформації, в т. ч. її оновлення, на своїх Веб-сторінках здійснюється відповідно депутатською фракцією (групою), комітетом, тимчасовою комісією Верховної Ради України, структурним підрозділом Апарату Верховної Ради України. Інформація, підготовлена для розміщення на своїй Веб-сторінці, подається до Управління комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України в електронному вигляді.
19 травня 2015 року Розпорядженням Голови Верховної Ради України № 699 затверджено Положення про веб-ресурси Верховної Ради України. Згідно з пунтом 3 цього Положення веб-ресурси Верховної Ради України є офіційним джерелом інформації Верховної Ради України, що забезпечують висвітлення діяльності Верховної Ради України, парламентських органів та Апарату Верховної Ради України, сприяють обміну інформацією з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, інформаційній взаємодії з урядовими і неурядовими організаціями інших країн, із громадськістю.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що саме Верховна рада України здійснює оновлення бази даних законів України на її офіційному Веб-сайті.
В той же час, відповідно до п. 1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року № 376 зі змінами та доповненнями, передбачено, що Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів створюється з метою:
- забезпечення додержання єдиних принципів ідентифікації нормативно-правових актів та ведення їх державного обліку в межах інформаційного простору України;
- створення фонду та підтримання в контрольному стані нормативно-правових актів, надання інформації про них;
- забезпечення в межах, визначених законодавством, доступності, гласності та відкритості правової інформації для користувачів.
Згідно до п. 3 Порядку вбачається, що держатель Реєстру - Мін'юст, який розробляє організаційні та методологічні принципи ведення Реєстру, приймає рішення про включення нормативно-правових актів до Реєстру, здійснює їх опрацювання, ідентифікацію, класифікацію, відповідає за автентичність та контрольний стан еталонних текстів, забезпечує внесення нормативно-правових актів до еталонного фонду і його збереження та здійснює контроль за наданням інформації з Реєстру.
У відповідність до п.2 Порядку:
Реєстр - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання актів законодавства, яка складається з еталонного, страхового, робочого, інформаційного фондів та окремого розділу.
Еталонний фонд Реєстру - комп'ютерна інформаційна система, призначена для зберігання та обліку еталонних текстів нормативно-правових актів у контрольному стані. Еталонний фонд формується та зберігається в Мін'юсті.
Еталонний текст Реєстру - текст нормативно-правового акта у формі комп'ютерного файлу, цілісність якого забезпечується за допомогою спеціальних ознак.
Згідно до п.6 Порядку, до Реєстру включаються:
- нормативно-правові акти, видані починаючи з дня прийняття Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року), чинні, опубліковані та неопубліковані, у тому числі з обмежувальними грифами, закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення і висновки Конституційного Суду України, зареєстровані в Мін'юсті нормативно-правові акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації, Національного банку, нормативно-правові акти, видані (прийняті) НКЦПФР на виконання Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків, а також міжнародні договори України;
- нормативно-правові акти, видані до прийняття Акта проголошення незалежності України, що не втратили чинності та не суперечать законодавству України;
- тимчасові нормативно-правові акти з терміном дії рік і більше та з терміном дії менше року в разі наступного його продовження.
Відповідно до п. 8 Порядку, для включення до Реєстру повні офіційні тексти рішень і висновків Конституційного Суду України, нормативно-правових актів з усіма додатками, прийнятих Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, подаються до Мін'юсту протягом трьох робочих днів з дня їх прийняття (законів України - протягом трьох робочих днів з дня підписання Президентом України). Тексти міжнародних договорів України із зазначенням дати підписання, дати ратифікації (затвердження), дати набрання чинності та терміну дії договору подаються МЗС до Мін'юсту протягом п'яти робочих днів з дня набрання ними чинності.
Згідно, п. 10 Порядку, для включення до Реєстру нормативно-правові акти подаються Мін'юсту через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади або у паперовій формі. Копія нормативно-правового акта повинна бути підписана відповідальною особою та засвідчена печаткою органу, що його видав, копія міжнародного договору України МЗС.
У відповідність до п. 16 Порядку Інформація з інформаційного фонду Реєстру є публічною інформацією у формі відкритих даних, що підлягає оприлюдненню і регулярному оновленню на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на офіційному веб-сайті Мін'юсту відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" Доступ до інформації з інформаційного фонду Реєстру, оприлюдненому на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на офіційному веб-сайті Мін'юсту, є вільним та безоплатним.
З огляду на Вищевикладені норми Порядку вбачається, що саме Міністерство юстиції України, як держатель Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, відповідає за автентичність та контрольний стан еталонних текстів.
Аналогічна позиція, викладена в Ухвалі Верховного суду від 12 грудня 2019 року по справі №9901/372/19.
Враховуючи, що в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, ст. 130 КУпАП опублікована в редакції Закону України від 17 червня 2020 року № 720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», вчинені особою, що відповідальність за вказаною нормою закону настає і у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або що до вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У зв'язку з чим приходжу до висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_2 , з врахуванням внесених змін саме Закону України від 17 червня 2020 року № 720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»
З урахуванням обставин справи та особи правопорушника, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) Постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується, особою, на яку покладено таке стягнення в розмірі, передбаченому п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 34, 35, 40-1, 130, 283 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 , винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 3 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 2400 (дві тисячі чотириста ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 гривень (сорок тисяч вісімсот гривень) 00 коп., на р/р № UA198999980313090149000005001, Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 21081300, ЄДРПОУ 37967785, одержувач платежу Донецьке ГУК/м.Донецьк/21081300, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави у сумі 454,00 гривні ( чотириста п'ятдесят чотири ) 00 копійок на доходний рахунок UA908999980313111256000026001, Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, одержувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106.
Відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурором такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цьогоКодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Термін звернення до виконання три місяці.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області.
Постанову складено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області О.В. Агеєва