Справа № 263/10810/20
Провадження № 2-а/242/8/21
Іменем України
24 лютого 2021 року м. Селидове
Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Фоміної Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України Східного регіонального управління Луганського прикордонного загону ВПС «Мілове» ім. В.Банних про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної прикордонної служби України Східного регіонального управління Луганського прикордонного загону ВПС «Мілове» ім. В.Банних про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову зазначив, що під час прикордонного контролю на пункті пропуску «Мілове» відповідачем відносно нього винесено постанову серія СхРУ № 072641 від 24 серпня 2020 року та накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп. за порушення вимоги п. 3 Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2019 року за № 815. Вважає дії відповідача необґрунтованими, а постанову такою, що має бути скасована, оскільки під час притягнення ОСОБА_1 права і обов'язки не роз'яснювались, не запропоновано скористатись правом на юридичну допомогу, посадовою особою не вивчались всі обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Просить суд скасувати постанову серія СхРУ № 072641 від 24 серпня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02 вересня 2020 року, Жовтневим районним судом м. Маріуполя у справі № 263/10810/20 було визначено суддю Киян Д.В.
Ухвалою Жовтневим районним судом м. Маріуполя від 15 вересня 2020 року адміністративну справу № 263/10810/20 передано для розгляду за підсудністю до Приморського районного суду м. Маріуполя.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2020 року, Приморським районним судом м. Маріуполя у справі № 263/10810/20 було визначено суддю Шишиліна О.Г.
Ухвалою Приморського районного суда м. Маріуполя від 02 жовтня 2020 року адміністративну справу № 263/10810/20 передано для розгляду за підсудністю до Селидівського міського суду Донецької області.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 11 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, визначено порядок розгляду справи за правилами ст. 286 КАС України.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач - представник Державної прикордонної служби України Східного регіонального управління Луганського прикордонного загону ВПС «Мілове» ім. В.Банних - в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки та ненадання відзиву суду не повідомив.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом та інше.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення
Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З оскаржуваної постанови серії СхРУ № 072641 від 24 серпня 2020 року видно, що 24 серпня 2020 року о 21 годині 30 хвилин у міждержавному пункті пропуску через державний кордон України «Мілове» було виявлено ОСОБА_1 , який пояснив, що 24 серпня 2020 року о 10 годині 00 хвилин перетнув державний кордон України до РФ, через тимчасово недіючий пункт пропуску «Маринівка» здійснив виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації, чим порушив вимоги п. 3 Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2019 року за № 815, тобто скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-2 КУпАП. У зв'язку із чим, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп..
Положеннями ч. 1 ст. 204-2 КУпАП встановлено відповідальність у виді штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Суд звертає увагу, що виклад інкримінованих правопорушнику діянь має бути гранично конкретизований, це означає, що у формулюванні адміністративного правопорушення повинні включатися всі ті дії (бездіяльність), які відповідають опису об'єктивної сторони адміністративного правопорушення в адміністративно-правовій нормі, в якій передбачена відповідальність за вчинення даного адміністративного правопорушення.
Слід зауважити, що в даному випадку положення ч. 1 ст. 204 КУпАП є бланкетними, і закріплюють лише загальні ознаки правил поведінки, а для встановлення ознак, яких бракує, слід звертатися до норм іншого нормативного акта, а саме: Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2019 року за № 815
Згідно п. 3 Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2019 року за № 815, в'їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку. Контрольні пункти функціонують без вихідних, цілодобово. Пропуск осіб, транспортних засобів та товарів через такі пункти здійснюється відповідно до режиму їх функціонування, встановленого Командувачем об'єднаних сил. Контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону. Рух автомобільного транспорту в межах контрольованої території від контрольних пунктів до лінії розмежування та у зворотному напрямку здійснюється лише дорожніми коридорами (автомобільними). Поза визначеними контрольними пунктами в'їзду/виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено. Об'їзні шляхи навколо дорожніх коридорів (автомобільних та на залізничному транспорті) за рішенням Командувача об'єднаних сил ліквідуються (перекриваються). За рішенням Командувача об'єднаних сил у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у випадках, передбачених законодавством, можуть встановлюватися додаткові обмеження та/або заборони переміщення осіб, не залучених до проведення таких заходів, транспортних засобів та товарів. Виконання законних вимог уповноважених службових осіб військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, яких залучено до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та які здійснюють контроль в'їзду/виїзду, є обов'язковим для всіх осіб, які в'їжджають на тимчасово окуповані території та виїжджають з таких територій.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд звертає увагу, що принцип 6 Рекомендації N R(91)1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо адміністративних санкцій від 13.02.1991 року, вимагає забезпечення права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, на правовий захист, в тому числі: знати про можливість застосування до неї адміністративної санкції та про факти, в яких вона обвинувачується; мати достатній час для підготовки свого правового захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; мати можливість висловитися перед оголошенням рішення про санкцію.
Відмова від права на правовий захист при адміністративних стягненнях можлива лише, коли сама особа не заявляє про намір реалізації нею цього права, та не заперечує ані проти процедури, ані проти санкції.
Крім того, принцип 7 Рекомендації N R (91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо адміністративних санкцій від 13.02.1991 р. передбачає обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення як складову презумпції невинуватості, і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєного правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у багатьох своїх основоположних рішеннях також стоїть на позиції, що ч. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка передбачає презумпцію невинуватості, не повинна обмежуватися тільки кримінальним процесом, а стосується і процедури розгляду адміністративних правопорушень.
Слід зазначити, що свого часу Україна офіційно визнала кримінально-правовий характер КУпАП у розумінні ч. 2 статті 6 Конвенції, тим самим погодившись з поширенням презумпції невинуватості на розгляд справ про правопорушення, передбачені КУпАП. Що і було зафіксовано у рішенні Європейського суду з прав людини «Надточій проти України» від 15.05.2008 року (пункти 17 та 21).
Необхідною умовою реалізації права на захист є забезпечення основних його гарантій на усіх стадіях кримінального, оскільки випадки, коли підозрюваному, обвинуваченому під час досудового розслідування не було призначено захисника за умови його обов'язкової участі, ставлять під сумнів питання належності та допустимості доказів, на яких ґрунтується обвинувальний акт прокурора. При цьому призначення захисника у судовому провадженні у таких справах не може саме по собі відновити порушене право на захист. Правову позицію ЄСПЛ щодо початкового етапу забезпечення права на захист у кримінальному провадженні викладено, зокрема, в п. 63 рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України», де зазначено, що «для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника із самого початку провадження» (п. 52 рішення ЄСПЛ від 27 листопада 2008 року у справі «Сальдуз проти Туреччини» та пункти 90-91 рішення ЄСПЛ від 12 червня 2008 року у справі «Яременко проти України»). За необхідності захисника мають призначати офіційно. Просте призначення національними органами захисника не гарантує ефективну правову допомогу (п. 65 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1989 року у справі «Камазінскі проти Австрії»).
Поміж іншим, Верховний Суд у своїй постанові від 18.02.2020 року у справі № 524/9827/16-ц від 18.02.2020 року зазначив, що невжиття дій щодо надання особі можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги тягне за собою закриття справи про адмінправопорушення.
Позивач наполягає на тому, що адміністративне правопорушення мало формальний характер, оскільки вчинено в стані крайньої необхідності, що не враховано відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Крім того, відповідачем порушено процесуальний порядок притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки йому не було надано доказів факту адміністративного порушення, повноваженою особою права і обов'язки не роз'яснювались, протокол йому не оголошувався, не запропоновано скористатись правом на юридичну допомогу, посадовою особою не вивчались всі обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В своїх рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Натомість, в судове засідання представник відповідача не з'явився, належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача, які ставлять під сумнів правомірність притягнення до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Слід також зазначити, що згідно ст. 27 КУпАП штраф є грошовим стягнення, що накладається на громадян та юридичних особі за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
При цьому, частина 1 ст. 204-2 КУпАП передбачає призначення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Натомість, у порушення вимог КУпАП постановою серія СхРУ № 072641 від 24 серпня 2020 року накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн. 00 коп., тобто без жодного посилання на вимоги закону щодо призначення стягнення в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України суд враховує, що позивач сплатив при подачі позову судовий збір у розмірі 420 грн. 00 коп., то ця сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 7, 245, 247, 251, 280, 283, 286 КУпАП, ст. ст. 9, 72-77, 94, 139, 205, 241-246, 250, 251,286, 293, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України Східного регіонального управління Луганського прикордонного загону ВПС «Мілове» ім. В.Банних про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити у повному обсязі.
Постанову серія СхРУ № 072641 від 24 серпня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) 00 грн. - скасувати, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної прикордонної служби України Східного регіонального управління Луганського прикордонного загону ВПС «Мілове» ім. В.Банних на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Відповідач: Державна прикордонна служба України Східного регіонального управління Луганського прикордонного загону ВПС «Мілове» ім. В.Банних, місцезнаходження - 92500, Луганська область, Міловський район, смт. Мілове, вул. Міловська, буд. № 58, (ЄДРПОУ 14321736).
Суддя Н.О. Хацько