Справа № 128/80/20
25 лютого 2021 року м. Вінниця
Вінницького районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019020100000698 від 04.08.2019 року відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 297 КК України, та відносно ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 297, ч.1 ст. 396 КК України,-
В проваджені Вінницького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 297 КК України, та відносно ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297, ч.1 ст. 396 КК України.
У судовому засіданні прокурор клопотала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, враховуючи, що ризики, які стали підставою, для встановлення обвинуваченим, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли. Просила врахувати, що обвинувачений ОСОБА_7 немає постійного місця проживання, місце проживання яке називає сторона захисту не є місцем його реєстрації. Обвинувачений не має власного джерела доходу та міцних соціальних зв'язків. Щодо обвинуваченого ОСОБА_6 просила врахувати, що ОСОБА_6 є раніш судимим, уникав покарання, проживає в одній місцевості з потерпілою та свідками, та не має власного джерела доходу, що може потягнути за собою порушення ним своїх процесуальних обов'язків обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 заперечили проти клопотання прокурора. Просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_4 заперечили проти клопотання прокурора. Просили змінити запобіжний захід на домашній арешт в нічні години.
Потерпіла підтримала клопотання прокурора та заперечила проти зміни запобіжного заходу на домашній арешт. Просила врахувати, що ОСОБА_7 не має постійного місця проживання, а місце проживання яке вказує, його захисник належить іншим особам, які не будуть слідкувати за обвинуваченим. Щодо обвинуваченого ОСОБА_6 зазначила, що як тільки він опиниться на волі, то він зникне.
Частиною 3 ст. 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Запобіжний захід до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 застосовано за рішенням суду тобто, у спосіб встановлений кримінальним процесуальним законодавством України та був продовжений за ухвалами Вінницького районного суду. Застава не визначалася.
Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
Суд враховує, що злочини, в яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 віднесені відповідно до ст.12 КК України до тяжких злочинів, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення значними строками покарання. Так у відповідності до ч. 2 ст. 121 КК України передбачено покарання у виді: від 7 до 10 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 297 КК України - обмеженням волі на строк від чотирьох до п'яти років або позбавленням волі від чотирьох до семи років; за ч. 1 ст. 396 КК України - арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, що дає достатні підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть, з метою уникнення від покарання, незаконно впливати на потерпілу та свідків, які підлягають виклику до суду, та проживають в одній місцевості з обвинуваченими.
Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 є раніш судимими за вчинення умисного корисного злочину. За вироком суду від 18.06.2019 року був засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України із застосуванням іспитового строку, таким чином ОСОБА_7 , інкримінується вчинення злочинів в період відбуття вимог ст. 75 76 КК України. ОСОБА_7 немає постійного місця проживання та соціально стримуючих факторів, як то робота та сім'я.
До затримання обвинувачений ОСОБА_6 проживав тимчасово у осіб, у яких виконував тимчасові роботи. ОСОБА_6 негативно характеризується за місцем проживання, був засуджений Вінницьким міським судом 07.03.2019 року за ч. 1 ст. 296 КК України до обмеження волі на строк 3 роки 6 місяців. Вирок набрав законної сили 11.09.2019 року. ОСОБА_6 офіційно працевлаштований не був, сім'ї не має, соціально стримуючі фактори відсутні. Раніш притягувався до кримінальної відповідальності, однак уникав відбуття покарання, був оголошений в міжнародний розшук і до обвинуваченого була застосована екстрадиція з Російської Федерації в примусово порядку.
Отже, всі вищевказані обставини, у своїх сукупності свідчать про те, що є наявним ризики передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачені, виходячи із санкції інкримінованих злочинів, усвідомлюють той факт, що їм доведеться в подальшому відбувати покарання у виді позбавлення волі у разі визнання їх винними, а тому можуть уникати явки до суду та перешкоджати у здійсненні судового слідства, зокрема незаконно впливати на свідків, з метою створення сприятливих для себе умов.
Тому, враховуючи вищевказане, а також репутацію та соціальні зв'язки обвинувачених, відсутність поручителів, які заслуговують на довіру та можуть доставляти обвинувачених до суду на першу вимогу, враховуючи те, що обвинуваченим інкримінується вчинення злочинів із застосуванням насильства, суд вважає, що всі вищевказані обставин у їх сукупності, свідчать про, те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу є недоцільним та малоефективним, у зв'язку з цим слід продовжити раніш застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим тримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою та недостатнім застосування щодо них більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України - не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
У зв'язку із викладеним, на підставі ч.2 ст.315 та ч.3 ст.331 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 2 місяців.
Враховуючи вимоги норм розділу ІІ КПК України, зокрема, ст. ст. 177,183,199, а також вищевказані обставини, суд вважає, що більш м'які заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 128, 177, 183, 199, 314, 315, 331 КПК України, суд, -
В задоволені клопотання захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
В задоволені клопотання захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт в нічні години - відмовити.
Клопотання прокурора задовільнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 297 КК Українистроком до 2 місяців - до 25 квітня 2021 року включно.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 297, ч. 1 ст. 396 КК України, строком до 2 місяців - до 25 квітня 2021 року включно.
Копію ухвали направити для виконання начальнику УВП№1 м. Вінниці.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду на протязі 7 діб через Вінницький районний суд Вінницької області з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1