Справа № 145/1241/19
25 лютого 2021 року м. Вінниця Колегія Вінницького районного суду Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
за участі сторін та учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вінниця матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.05.2019 року за № 12019021320000112 відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Витава Тиврівського району Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1 , розлученого, непрацюючого, маючого повну середню освіту, невійськовозобов'язаного, раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Обвинувачений ОСОБА_6 , 14 травня 2019 року приблизно о 03 год 30 хв, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні житлового будинку за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , під час побутового конфлікту, який виник між ним та його матір'ю ОСОБА_8 , діючи умисно, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на протиправне заподіяння смерті останній, усвідомлюючи, що посягає на життя іншої особи та бажаючи цього, здавив руками її шию та груди, в результаті чого ОСОБА_9 померла на місці події.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №46 від 18.06.2019 року смерть ОСОБА_8 настала від комбінованої механічної асфіксії внаслідок закривання верхніх дихальних шляхів (рота і носа), стискання шиї та грудної клітини, на що вказують внутрішньо шкіряні крововиливи навколо рота, крововиливи нижньої губи справа по внутрішній поверхні, масивні синці та крововиливи м'яких тканин шиї, наявність непрямого перелому лівого верхнього ріжка щитоподібного хряща, закрита, тупа травма грудної клітини у вигляді числених двосторонніх, місцями подвійних, переломів ребер, перелому грудини, крововилив навколо них, а також загально асфіктичні ознаки та порушення внутрішньо-органного кровообігу; рідкий стан крові в порожнині серця та великих судин, нерівномірно виражене підвищене венозне кровонаповнення внутрішніх органів, крововиливи під серозні оболонки внутрішніх органів, серця, легень, крововиливи під сполучні оболонки обох очей. Вищеописана комбінована механічна асфіксія наступила внаслідок закриття рота і носа, стискання органів дихання та грудної клітини, можливо 14.05.2019 року, що підтверджується характерними тілесними ушкодженнями, а також підтверджується даними судово-гістологічного дослідження шматка шкіри з підшкірною клітковиною з ділянки шиї. Після заподіяння вказаної механічної асфіксії смерть наступила відразу, після чого здійснення будь-яких цілеспрямованих дій неможливе. По ступеню тяжкості описана механічна асфіксія за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, належить до тяжких тілесних ушкоджень та стоїть в причинному зв'язку зі смертю. Крім того, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_8 виявлено масивні синці, що зливаються між собою та покривають всю поверхню обличчя з численними саднами на їх поверхні в ділянці перенісся, обох очних та щічних ділянках, синці вушних раковин, завушних ділянок, з переходом на ділянку потилиці, масивні крововиливи в м'які тканини голови по всій поверхні. Також, виявлено численні синці та садна кінцівок. Дані ушкодження виникли від багаторазової дії тупого твердого предмету (предметів), мають ознаки легких тілесних ушкоджень та в прямому причинному зв'язку зі смертю не стоять. Характер та вигляд даних ушкоджень вказує на різну давність їх отримання, а саме частина їх могла утворитися безпосередньо перед смертю, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Цивільний позов не заявлено.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та суду показав, що його мати ОСОБА_8 після перенесеного в лютому 2019 року інсульту була лежача і він за нею доглядав. 11.05.2019 біля 15-30 год. він посварився із матір'ю, оскільки та не хотіла приймати ліки та їжу, внаслідок чого він правою рукою вдарив її в груди приблизно чотири рази. По часу це тривало приблизно одну - дві хвилини. Також, точно не пам'ятає, але міг вдарити мати ногою по тулубу. Перед цим, увечері він вживав алкогольні напої, зокрема приблизно 300г горілки. Потім, в ніч з 13.05.2019 на 14.05.2019, приблизно о 03-30 год, він знову посварився із матір'ю та закривши лівою рукою її рот та ніс, правою рукою рази два вдарив в груди матері. Тримав руку на обличчі матері біля однієї хвили. Також зазначив, що увечері 13.05.2019 він вживав алкогольні напої. Більш детально обставини вчинення злочину він не пам'ятає, оскільки перебував в стані алкогольного сп'яніння, однак вказав, що механізм спричинення ним смерті матері ОСОБА_8 міг бути саме такий, як зазначено у висновку судово-медичної експертизи та обвинувальному акті. На вчинення даного злочину його спонукало те, що він не міг більше фізично та морально здійснювати догляд за матір'ю. У вчиненому кається, при призначенні покарання покладається на розсуд суду, зазначив, що оскаржувати рішення суду не буде.
IІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Положення ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь, кореспондують із положеннями ст. 17 КПК України, яка містить вимогу про необхідність доведення винуватості особи поза розумним сумнівом. Отже, висновок суду про винуватість особи має ґрунтуватися на твердому переконанні, що надані сторонами докази в їх сукупності доводять винуватість особи «поза розумним сумнівом». І навпаки - висновок суду про винуватість особи не може ґрунтуватися лише на припущенні, що ця особа могла вчинити злочин, якщо з огляду на певні обставини чи докази існує «розумний» сумнів у цьому.
Таким чином, приписи ст. 62 Конституції України формулюють відповідний стандарт доведення винуватості особи в суді на підставі оцінки всієї сукупності доказів, але вони не забороняють суду зазначати в судовому рішенні мотиви прийняття чи відхилення окремих доказів, врахування чи неврахування певних фактів чи обставин. Більше того, вимога належним чином мотивувати судові рішення є одним із елементів права на справедливий суд. Це вимагає від суду ретельно оцінювати докази та надавати відповідні пояснення стосовно того, чому він бере або не бере до уваги ті чи інші факти чи обставини. І лише оцінивши відповідним чином докази в їх сукупності, суд має зробити висновок щодо винуватості або невинуватості особи.
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Зміст поняття доведеності винуватості особи у вчиненні злочину «поза розумним сумнівом» розкрито у пункті 54 рішення Європейського суду з прав людини від 04.09.2014 у справі «Рудяк проти України», згідно з яким Суд в черговий раз послався на свою практику, підтверджуючи, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282). Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключає можливу відсутність умислу або інший характер умислу. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до вимог ч.5 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Статтями 7, 22 КПК України передбачено, що однією із засад кримінального судочинства є змагальність сторін та свобода у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Колегія суддів, в силу вимог ч. 6 ст. 22 КПК України, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створила необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
У обґрунтування винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, сторона обвинувачення посилалася на докази, які були безпосередньо досліджені та перевірені під час судового розгляду, та, згідно зі ст.ст. 85, 86, 94 КПК України, належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності, а саме: на показання потерпілої, свідків обвинувачення, та відомості, що містяться у письмових доказах, речових доказах, наданих стороною обвинувачення.
Визнана органом досудового розслідування потерпілою ОСОБА_9 в судовому засіданні 09.01.2020 показала, що покійна ОСОБА_8 була її рідною баба, а обвинувачений ОСОБА_6 є її рідним батьком. Зазначила, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше працював в охороні, однак через зловживання алкогольними напоями його звільнили з роботи. Це вона знає зі слів баби ОСОБА_8 .. Щодо обставин справи, показала, що вона проживає окремо від батька та баби, однак один - два рази на тиждень провідувала бабу, а коли не могла цього зробити, то бабу провідувала її мати ОСОБА_10 .. Коли вона провідувала бабу, то батько постійно був випивший або п'яний. За бабою він доглядав, але був грубий, не давав їй можливості побути з бабою на одинці. Баба його боялася. 11.05.2019 її мати ОСОБА_10 поїхала провідати бабу, але обвинувачений її не пустив до хати. Мати подзвонила їй та сказала, що там щось не те. 12.05.2019 мати знову поїхала до баби та побачила, що баба лежить в ліжку вся чорна і без свідомості. На запитання матері, що сталося, обвинувачений пояснив, що ОСОБА_8 впала з ліжка. Однак мати цьому не повірила та на наступний день знову поїхала до баби. Обвинувачений стверджував, що баба впала з ліжка, побилася, тому так виглядає. На прохання матері до обвинуваченого викликати швидку, він категорично відмовився, пояснивши, що телефонував до лікарні, але йому сказали, що швидка не приїде і більше їх не викликати. ОСОБА_6 жодного разу не пропонував їй аби вона доглядала бабу, оскільки він не може чи не хоче більше цього робити. Коли вона спілкувалася із обвинуваченим після злочину, то той їй пояснював, що вину свою повністю визнає, у всьому винна горілка, оскільки чи бив, чи душив бабу не пам'ятає. До 11.05.2019, коли відвідувала бабу, то ніяких синяків у баби вона не бачила. При призначенні покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.
В наступні судові засідання потерпіла ОСОБА_9 , будучи належним чином та завчасно повідомленою про день, час та місце їх проведення не з'являлася, подавала заяви, в яких просила судове засідання проводити у її відсутність, претензій до обвинуваченого вона не має, при призначенні покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду (т. 1 а.с. 100, 199, 217)
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показала, що обвинуваченого ОСОБА_6 знає як колишнього чоловіка. Вона із ним спілкується, але разом не проживають. Разом із дочкою ОСОБА_9 вони регулярно, через день, провідували ОСОБА_8 , забирали одяг аби попрати. Після інсульту у баби лише віднялася ліва сторона, а так вона нормально говорила, думала, переживала за господарство. В суботу, дату не пам'ятає, коли вона відвідувала бабу, вони спілкувалися, сміялися. Потім, в середу, коли вона була у баби, то помітила у неї під лівим оком маленький жовтий синяк. Коли вона наступного разу бачила ОСОБА_8 , дату не пом'ятає, то вся її голова була повністю чорна. На запитання до обвинуваченого, що сталося, той сказав, що мати ( ОСОБА_8 ) впала вночі з ліжка. Вона запитала у ОСОБА_8 що сталось, але та мовчала. Вона просила обвинуваченого викликати швидку, але він відмовився та повідомив, що йому лікарі сказали більше їх не викликати. На наступний день вона знову приїхала провідати ОСОБА_8 , її стан не змінився. ОСОБА_6 вигнав її із хати, тоді вона зрозуміла що щось не так, напевно ОСОБА_6 вдарив бабу. Синці у ОСОБА_8 були на обличчі, а потім перейшли на шию та груди. Вважає, що від падіння з ліжка баба не могла отримати такі синці, як у неї були. Вона знає, що обвинувачений зловживає алкоголем і ОСОБА_8 сварилася із ним через це. Обвинувачений виказував, що йому набридло доглядати мати, що він піде повішається, у нього був відчай від необхідності здійснювати догляд за матір'ю.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показала, що її чоловік працював разом із ОСОБА_8 , добре її знав та поважав. Приблизно за тиждень після Паски у 2019 році вони із чоловіком вперше вирішили провідати ОСОБА_8 , оскільки дізналися, що та перенесла інсульт чи інфаркт і перебувала в лікарні. Коли вони прийшли до ОСОБА_8 , то побачили, що її доглядає син ОСОБА_6 .. ОСОБА_8 була говірка, і їй здалося, що баба йшла на поправку. Місяців за два вони із чоловіком вирішили знову провідати ОСОБА_8 та коли прийшли до помешкання ОСОБА_8 , то хата була зачинена. Чоловік обійшов хату і постукав у вікно. Двері відкрив обвинувачений. Коли вони зайшли до хати, то побачили, що ОСОБА_8 лежить без одягу, тому її чоловік відразу ж вийшов з хати. Вона запитала у обвинуваченого чому мати лежить без одягу, на що той відповів, що міняє матері памперс. Однак ніякого памперса поряд вона не помітила. Коли вона подивилася на ОСОБА_8 , то побачила у неї синяк на всю ліву щоку. Обвинувачений пояснив це тим, що мати впала. ОСОБА_8 в цей час лежала із закритими очима. Обвинувачений ОСОБА_6 увесь час казав, що мати довго не проживе і їй скоро кінець. Провідавши ОСОБА_8 , вона вийшла на вулицю та зателефонувала до колишньої невістки ОСОБА_8 - ОСОБА_10 і попросила, щоб та викликала міліцію або сама прийшла до ОСОБА_8 ночувати, оскільки її налякала агресивна поведінка обвинуваченого. Вона запідозрила, що синяк у ОСОБА_8 не від того, що вона впала з ліжка. ЇЇ відомо, що обвинувачений ніде не працював та вона вважає, що він зловживав алкогольними напоями внаслідок чого міг вчинити даний злочин.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показала, що є сусідкою обвинуваченого ОСОБА_6 та його матері ОСОБА_8 .. Їй відомо, що ОСОБА_8 лежала хвора, а ОСОБА_6 її доглядав. Вона періодично заходила до них додому, допомагала доглядати за матір'ю. 14.05.2019 вранці, біля 09-00 год., коли вона відправила дитину до школи, чоловіка на роботу, до неї додому прийшов ОСОБА_6 і повідомив, що мабуть його мати померла. Вона прийшла до них додому, подивилася на ОСОБА_8 і сказала, що так, вона померла і що треба викликати швидку. Вона бачила у ОСОБА_8 синці на обличчі. Більш детально вона не оглядала тіло ОСОБА_8 .. Від чого були ці синці вона не знає, але ОСОБА_6 пояснював, що мати впала. Обвинувачений подзвонив в лікарню, де йому сказали, що необхідно готуватися до поховання померлої та взяти необхідні довідки. Обвинувачений хотів викликати міліцію, але лікар сказав, що не потрібно цього робити. Вона сказала обвинуваченому, що необхідно покликати людину, яка підготує тіло ОСОБА_8 до поховання, але колишня дружина ОСОБА_6 сказала, що все необхідне зробить сама. Після цього вона пішла до себе додому. Коли вона вийшла на вулицю, то побачила швидку та міліцію. Також зазначила, що ОСОБА_6 алкоголем не зловживав, але випивав. Конфліктів між ним та матір'ю не було, завжди було спокійно. ОСОБА_8 ніколи не скаржилася свідку на сина. Лише один раз ОСОБА_8 сказала, що їй важко. Також їй відомо, що ОСОБА_8 з лютого 2019 до дня смерті була лежача, оскільки перенесла інсульт. За день-два до смерті ОСОБА_8 вона заходила до неї та бачила у тої під оком синець, який, як пояснив ОСОБА_6 , був від того, що мати впала.
Крім показів обвинуваченого, потерпілої, свідків обвинувачення, допитаних в судовому засіданні, винуватість ОСОБА_6 також доводиться відомостями, що містяться у безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказах, що надані стороною обвинувачення, зокрема:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019021320000112, з якого вбачається, що 14.05.2019 о 08-55 до Гніванського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що в АДРЕСА_1 , виявлено труп ОСОБА_8 , 1946 року народження, (т.2 а.с. 92);
- рапортом інспектора - чергового Гніванського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області від 14.05.2019 про те, що ОСОБА_10 повідомила 14.05.2019 о 08-53 год. працівників поліції про смерть колишньої свекрухи ОСОБА_8 , 1946 року народження. Зі слів заявниці, на талі ОСОБА_8 присутні гематоми ( т.2 а.с. 93);
- протоколом огляду місця події від 14.05.2019 (т. 2 а.с. 29-30) із фототаблицею до нього (т. 2 а.с. 31-33), що проведені на підставі ухвали слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 15.05.2019 (т. 2 а.с. 36) та за письмової згоди ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 28), де зафіксовано та описано територію домоволодіння по АДРЕСА_1 , обстановку в середині будинку, зафіксовано обстановку в кімнаті №6, де відбулась подія злочину, ліжко на якому знаходиться тіло ОСОБА_8 , зафіксовано положення трупа, одяг трупа, зафіксовано сліди речовини бурого кольору на підлозі в кімнаті №6 біля ліжка, на ліжку, подушці матраці, ковдрі, на одягу, що перебував у пральній машинці в кімнаті №2; виявлено та вилучено: один змив речовини бурого кольору з поверхні підлоги №6 біля ліжка, змив речовини бурого кольору з поверхні ліжка, вирізку з поверхні дивану зі слідами речовини бурого кольору, три ганчірки, носову хусточку зі слідами речовини бурого кольору, одяг, а саме: дві кофти, хустинку зі слідами речовини бурого кольору;
- протоколом огляду трупа ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( т. 2 а.с. 34-35) від 15.05.2019, де зафіксовано та описано одяг в якому знаходилася ОСОБА_8 , зафіксовано та описано тілесні ушкодження, а саме: на обличчі синюшно-бузкові синці, що зливаються між собою та накладаються один на одного, різного ступеню вираженості і інтенсивності; в ділянці носопідборідного трикутника шкіряні покриви тілесного кольору з численними внутрішньо шкірними крововиливами; очі закриті; кістки та хрящі носа на дотик цілі; носові ходи містять сліди засохлої крові; рот закритий; губи синюшко-рожеві; на нижній губі з права крововилив; вушні раковини та шкіра за ними синюшно-бузкового кольору; зовнішні слухові проходи вільні; шия звичайної конфігурації, синюшно-бузкового кольору, по передньо-бокових поверхнях виявлено продовгуватої форми синці; на ділянці надпліччя виявлено суцільне, різної інтенсивності синюшно-бузкове забарвлення шкіри, яке займає обидві надмолочні та підмолочні ділянки до рівня 2-го міжребер'я з обох сторін по передній поверхні; при огляді спини та попереку пошкоджень не виявлено; кістки кінцівок на дотик цілі; при дослідженні кінцівок виявлено ряд ушкоджень по зовнішній поверхні правого плеча на всій його протяжності численні бузковатого кольору синці, що зливаються між собою в кількості не менше 10-ти; по задній поверхні правого передпліччя синець бузкового кольору; при дослідженні нижніх кінцівок виявлено синець синього кольору на зовнішній поверхні лівого стегна; по передньо-внутрішній поверхні правої гомілки, в передній третині є синець бузкового кольору. Також вилучено одяг, в який була одягнена ОСОБА_8 : кофту байкову рожевого кольору, сорочку нічну рожевого кольору;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.05.2019 (т. 2 а.с. 65-68) та дослідженим безпосередньо у судовому засіданні додатком до протоколу - відеозйомкою (т. 2 а.с. 69), де зафіксовано та відтворено показання ОСОБА_6 про подію злочину, на підтвердження своїх показів щодо обставин способу та механізму нанесення тілесних ушкоджень при вбивстві ОСОБА_8 .. Зокрема обвинувачений ОСОБА_6 розповів та показав, як він 11.05.2019 після 15-00 год наніс свій матері ОСОБА_8 , яка сповзла з ліжка та знаходилася на підлозі, близько п'яти ударів правою ногою в грудну клітку. Потім, 14.05.2019 біля 03-30 год. його мати знову сповзла із ліжка на підлогу, виявивши це, він розлютився і наніс удар лівою рукою в область шиї, а правою рукою в груди. Мати відбивалася та почала кликати на допомогу, але він затуляв їй рот долонею;
- протоколом негласної слідчої (розшукової) дії шляхом аудіо-, відеоконтролю місця - камери ІТТ Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області, у якій утримується ОСОБА_6 , від 24.06.2019 (т. 2 а.с. 71-73) та дослідженим безпосередньо у судовому засіданні додатком до протоколу - аудиозаписом (т. 2 а.с. 74), що проведені на підставі ухвали слідчого судді Вінницького апеляційного суду від 20.05.2019 (т. 2 а.с. 75-76), відповідно до якого ОСОБА_6 своєму співкамернику розповідав обставини вчиненого ним злочину;
- повідомленням ОСОБА_6 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 10.07.2019 (т.2 а.с. 70), згідно якого ОСОБА_6 було повідомлено про проведення негласної слідчої (розшукової) дії в порядку ст. 263 КПК України;
- копією лікарського свідоцтва №50 про смерть ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якого вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 ; причина смерті - комбінована механічна асфіксія від стискання шиї та грудей (т. 2 а.с. 56);
- висновком судово-медичної експертизи № 46, що розпочата 15.05.2019 та закінчена 18.06.2019 трупа ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 81-84) із фототаблицею до нього (т. 2 а.с. 85), із якого вбачається, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_8 , виявлено, що смерть ОСОБА_8 настала від комбінованої механічної асфіксії внаслідок закривання верхніх дихальних шляхів (рота і носа), стискання шиї та грудної клітини, на що вказують внутрішньо шкірні крововиливи навколо рота, крововилив нижньої губи справа по внутрішній поверхні, масивні синці, та крововиливи м'яких тканин шиї, наявність непрямого перелому лівого верхнього рожка щотоподібного хряща, закрита тупа травма грудної клітини у вигляді численних двосторонніх місцями подвійних переломів ребер, перелому грудини, крововиливів навколо них, а також загально асфіктичні ознаки та порушення внутрішньо-органного кровообігу: рідкий стан крові в порожнині серця та великих судин, нерівномірне виражене підвищене венозне кровонаповнення внутрішніх органів, серця, легень, крововиливи під сполучні оболонки обох очей. Вище описана комбінована механічна асфіксія наступила внаслідок закривання рота і носа, стискання шиї та грудної клітини, можливо 14.05.2019, що підтверджується характерними тілесними ушкодженнями, а також даними судово-гістологічного дослідження шматочка шкіри з підшкірною клітковиною з ділянки шиї (… ознаки тиснення прижиттєвого походження з наявністю в дермі розповсюджених крововиливів інфільтративно-розшаровуючого характеру без реактивних змін). Після заподіяння вище описаної комбінованої механічної асфіксії смерть наступила відразу, після чого здійснення будь-яких цілеспрямованих дій неможливе. По ступеню тяжкості вище описана комбінована механічна асфіксія, за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, належить до тяжких тілесних ушкоджень та стоїть в прямому причинному зв'язку зі смертю. Крім того, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_8 виявлено масивні синці, що зливаються між собою та покривають всю поверхню обличчя з численними саднами на їх поверхні в ділянці перенісся, обох очних та щічних ділянках, синці вушних раковин, завушних ділянок, з переходом на ділянку потилиці, масивні крововиливи в м'які тканини голови по всій поверхні. Також виявлено численні синці та садна кінцівок. Дані ушкодження виникли від багаторазової дії тупого твердого предмету (предметів), мають ознаки легких тілесних ушкоджень та в прямому причинному зв'язку зі смертю не стоять. Характер та вигляд даних ушкоджень вказує на різну давність їх отримання, а саме частина їх могла утворитися безпосередньо перед смертю, тобто 14.05.2019, частина - за кілька днів до неї, можливо 11-12.05.2019. При судово-токсикологічній експертизі в крові трупа алкоголю не виявлено, що може свідчити про тверезий стан покійної на час настання смерті. При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_8 виявлено морфологічні та гістологічні ознаки новоутворення головного мозку (гліобласному) тім'яної ділянки правої півкулі головного мозку. Хронічної ішемічної хвороби серця. Аортосклерозу. Гіпертензивної хвороби. Дані патологічні зміни в причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_8 не стоять;
- висновком судово-медичної експертизи № 67, 68, 69, що розпочата 15.05.2019 та закінчена 14.06.2019 (т. 2 а.с. 86-88) із фототаблицею до нього (т. 2 а.с. 89-91), із якого вбачається, що на фрагментах 5 та 6 лівих ребер трупа ОСОБА_8 виявлено по два повних поперечних перелому ребра. Переломи №1 розташовані в місці переходу хрящевих частин ребер в кісткові. Вони утворилися від дії (дій) тупого твердого предмета, однак детальніше встановити механізм їх утворення не є можливим, що зумовлено їх локалізацією на межі середовищ різної щільності хрящ/кістка та неповним зіставленням країв переломів. Переломи №2 розташовані в середніх частинах фрагментів обох лівих ребер, вони мають ознаки прямих розгинальних (локальних), утворених від прямої дії (дій) тупого твердого предмета. В проекції країв перелому №2 на одному з фрагментів ребер наявні ознаки повторної травматизації ребра з боку внутрішньої кісткової пластинки. На фрагментах 5 та 6 правих ребер виявлено по одному повному поперечному перелому. Дані переломи мають ознаки непрямих сгинальних (конструкційних) дій, вони утворилися від непрямої (опосердкованої) дії (дій) тупого твердого предмета. На одному з фрагментів правих ребер з боку внутрішньої кісткової пластинки виявлена кісткова мозоля - результат перенесеного в минулому перелому ребра, який в подальшому піддавався консолідації. На фрагменті грудини виявлений повний поперечний перелом в середній частині її тіла із ушкодженням зв'язкового апарату з боку зовнішньої поверхні грудини. Даний перелом має ознаки непрямого сгинального (конструкційного). Механізм його утворення - непряма дія тупого твердого предмета. На під'язиковій кістці трупа будь яких пошкоджень не виявлено. На щитоподібному хрящі виявлено перелом лівого верхнього ріжка хряща в проекції його основи. Перелом має ознаки стиснення з боку внутрішньої поверхні ріжка, розтягнення - з боку зовнішньої, що вказує на його конструкційний (непрямий характер);
- висновком судово-імунологічної експертизи №102, що розпочата 06.06.2019 та закінчена 05.07.2019 із додатком (т. 2 а.с. 59-64), відповідно до якого кров трупа ОСОБА_8 відноситься по ізосерологічній системі АВО до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В. в слідах на марлевому тампоні зі змивом речовини з поверхні ліжка (об'єкт №1), вирізці з обшивки дивана (об'єкт №2), марлевому тампоні зі змивом з поверхні підлоги (об'єкт №3), трьох ганчірках (об'єкти №4, 5, 6) вилучених під час огляду місця події, светрі (названий слідчим «кофта») (об'єкт №8), хустці (об'єкт №9), блузі (названій слідчим «кофта») (об'єкт №10), належних ОСОБА_8 , представлених на дослідження, знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у зазначених об'єктах виявлений антиген Н, а в об'єктах №1, 2, 3 - ще й ізогемаглютинини анти-А та анти-В. Таким чином, кров у вказаних об'єктах могла походити від особи (осіб) групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В за системою АВО і може належати потерпілій ОСОБА_8 .. В слідах на носовому платку (об'єкт №7), вилученому під час огляду місця події та представленому на дослідження, знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у цьому об'єкті виявлено лише антиген А. таким чином, кров у вказаному об'єкті може походити від будь якої людини з групою крові А з ізогемаглютинином анти-В;
- постановою від 14.05.2019 (т. 2 а.с. 77) вилучені під час огляду місця події один змив речовини бурого кольору з поверхні підлоги, один змив речовини бурого кольору з поверхні ліжка, вирізку з поверхні дивану зі слідами речовини бурого кольору, носовий платок зі слідами речовини бурого кольору, три ганчірки зі слідами речовини бурого кольору, дві кофти зі слідами речовини бурого кольору визнано речовими доказами. Вилучені під час затримання ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Нокіа», модель 107, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , та чоловічі шкарпетки сірого кольору визнано речовими доказами та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Гніванського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області (т. 2 а.с. 78), на вказані речові докази ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 16.05.2019 накладено арешт (т. 2 а.с. 79-80).
При безпосередньому огляді судом та учасниками кримінального провадження речових доказів, наданих стороною обвинувачення, зокрема: одного змиву речовини бурого кольору з поверхні підлоги, одного змиву речовини бурого кольору з поверхні ліжка, вирізки з поверхні дивану зі слідами речовини бурого кольору, носового платка зі слідами речовини бурого кольору, трьох ганчірок зі слідами речовини бурого кольору, двох кофт зі слідами речовини бурого кольору, мобільного телефону марки «Нокіа», модель 107, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , та чоловічих шкарпеток сірого кольору, обвинувачений ОСОБА_6 не оспорював їх належність, походження, місця виявлення і вилучення.
Відповідно до вимог параграфу 3 глави 28 КПК України в ході судового розгляду кримінального провадження судом було повно, всебічно та неупереджено досліджено всі докази, подані сторонами кримінального провадження. Проти закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами сторони кримінального провадження не заперечували.
Таким чином, згідно з положеннями ст. 22 КПК України, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_6 в тому, що він 14 травня 2019 року приблизно о 03 год 30 хв, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні житлового будинку за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , під час побутового конфлікту, який виник між ним та його матір'ю ОСОБА_8 , діючи умисно, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на протиправне заподіяння смерті останній, усвідомлюючи, що посягає на життя іншої особи та бажаючи цього, здавив руками її шию та груди, в результаті чого ОСОБА_9 померла на місці події.
III. Мотиви, із яких виходив суд при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався
Частина 1 статті 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій.
Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.
Верховний Суд України в своїх рішеннях (справи № 5-10кс14, № 5-32кс14) неодноразово вказував, що вирішуючи в справах про злочини проти життя та здоров'я особи питання про те, з прямим чи непрямим умислом діяв винуватий, суд має виходити із сукупності всіх обставин справи й враховувати не тільки поведінку винуватого, потерпілого і їх взаємостосунки до злочину, під час і після його вчинення, але й спосіб вчинення злочину, застосовані засоби і знаряддя, сам характер заподіяних потерпілим поранень. Про наявність саме прямого умислу можуть свідчити, зокрема, діяння винуватого, які завідомо для нього повинні були потягти смерть потерпілого і не призвели до смертельного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі. Ціль досягнення суспільно небезпечного результату - це конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності.
У справі, що розглядається про умисел обвинуваченого на вбивство ОСОБА_8 переконливо свідчить сукупність всіх фактичних обставин вчиненого ним діяння, зокрема спосіб нанесення, характер і локалізація тілесних ушкоджень (комбінована механічна асфіксія внаслідок закривання верхніх дихальних шляхів (рота і носа), стискання шиї та грудної клітини), з прикладанням значної фізичної сили, інтенсивність та цілеспрямованість дій обвинуваченого, поведінка ОСОБА_6 після вчинення злочину, яка свідчить про наявність умислу на вбивство і полягає в тому, що останній, закривши потерпілій рот і ніс, стискав її шию та грудну клітину протягом певного часу, потім пішов з кімнати будинку, в якій перебувала потерпіла в іншу кімнату, перед цим вживав спиртні напої і лише вранці повернувся до потерпілої, безумовно свідчать про умисел та спрямованість його дій саме на позбавлення життя потерпілої.
Вказані обставини переконують колегію суддів, що обвинувачений ОСОБА_6 умисно позбавив життя потерпілу ОСОБА_8 , при цьому, використовуючи свою явну фізичну перевагу над потерпілою, яка не могла чинити опір, оскільки була людиною похилого віку та, внаслідок хвороби, перебувала у безпорадному стані.
На переконання колегії суддів, усі дії ОСОБА_6 вказують на те, що обвинувачений бажав настання смерті ОСОБА_8 і усвідомлював, що закриваючи долонею рот і ніс, стискаючи шию і грудну клітину потерпілої потягне за собою смерть останньої. Отже, дії ОСОБА_6 були спрямовані на вчинення умисного вбивства ОСОБА_8 через конфлікт, що виник між ним та потерпілою напередодні.
Закриваючи верхні дихальні шляхи (рот і ніс), стискаючи шию та грудну клітину потерпілій, обвинувачений ОСОБА_6 діяв з прямим умислом на заподіяння смерті, усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у виді смерті потерпілої та бажав їх настання, а тому його дії правильно кваліфіковані як злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 містять усі елементи складу злочину, що йому інкримінують.
IV. Дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
Досліджуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 колегією суддів встановлено наступне.
Обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий (т. 2 а.с. 47), розлучений.
З довідки лікувальної установи - КНП «Гніванська міська лікарня» від 24.06.2019 №42 вбачається, що ОСОБА_6 на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває (т.2 а.с. 49). З довідок КП «Гніваньводопостач» №1023, №35 від 15.05.2019 (т. 2 а.с. 43, 44) ОСОБА_6 проживає в АДРЕСА_1 , до складу його сім'ї входить мати ОСОБА_8 , 1946 року народження, за місцем проживання ОСОБА_6 характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, безробітній.
Проведеною під час досудового розслідування амбулаторною судово-психіатричною експертизою № 230 від 08.07.2019 встановлено, що в період вчинення інкримінованого йому правопорушення ОСОБА_6 на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, в період вчинення інкримінованого йому правопорушення міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_6 на психічні розлади не страждає, він є особою з акцентуацією рис характеру по нестійкому типу, що є варіантом психічної норми. В теперішній час ОСОБА_6 може усвідомлювати свої дії та керувати ними застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 не потребує. До індивідуально психологічних особливостей ОСОБА_6 належать: збереженість пізнавальних функцій психічної діяльності (пам'ять, увага, мислення). В сфері особистості -емоційна лабільність, егоцентрованість, схильність до афективних спалахів, накопичення негативних переживань, недалекоглядність, зниження морально-етичних якостей, переважна орієнтація на власну думку, значимість особистої соціальної позиції, вразливе самолюбство. В досліджуваний період ОСОБА_6 в стані фізіологічного афекту не перебував. ОСОБА_6 не виявляє ознак підвищеної навіюваності, ознак схильності до підвищеного фантазування (т.2 а.с. 50-54).
Відповідно до висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №106 від 14.05.2019, ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного сп'яніння (т. 2 а.с. 45, 46).
Згідно висновку амбулаторної судово-наркологічної експертизи ОСОБА_6 №127 від 17.07.2019 (т. 2 а.с. 55) ОСОБА_6 виявляє розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю ІІ ступеню, синдром залежності; потребує примусового лікування; примусове лікування не протипоказане.
ОСОБА_6 в судовому засіданні запевняв суд, що щиро кається у скоєному.
Згідно з положеннями ст. 66 КК України щире каяття може бути визнане судом обставиною, що пом'якшує покарання винного.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року № 12, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Такий правовий висновок щодо щирого каяття як обставини, яка пом'якшує покарання, викладено у Постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к.
Колегія суддів, при цьому враховує щире каяття ОСОБА_6 , також враховує поведінку і відношення ОСОБА_6 до вчинення особливо тяжкого злочину та відповідно до ст. 66 КК України, визнає обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , - активне сприяння розкриттю злочину, виходячи з наступного.
Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.
У даному випадку ОСОБА_6 на місці вчинення злочину добровільно, в присутності захисника та понятих відтворив обстановку та події злочину, що колегія суддів розцінює як допомогу органу досудового розслідування у встановленні невідомих йому обставин.
Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, вчинення злочину щодо особи похилого віку та, внаслідок хвороби, перебувала у безпорадному стані.
V. Мотиви призначення покарання
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 колегія суддів, згідно з вимогами статтей 65 - 67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 , колегія суддів враховує, що відповідно до ст.12 КК України він вчинив особливо тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, характер та спосіб його вчинення, характер тілесних ушкоджень (шляхом закривання верхніх дихальних шляхів (роту і носу), стискаючи шию та грудну клітину), ставлення винного до наслідків своїх діянь, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, що характеризує його в загально-соціальному плані, наявність постійного місця проживання, непрацюючого, характеристику за місцем проживання, його вік по відношенню до віку потерпілої, яка є членом його сім'ї, обставину, яка пом'якшує покарання, - активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, обставини, які обтяжують покарання, - вчинення злочину особою, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння, вчинення злочину щодо особи похилого віку і яка перебуває у безпорадному стані, та дійшла до висновку про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією частини статті, за якою його визнано винним, з урахуванням ч. 3 ст. 68 КК України, та відсутність підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України.
Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід'ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов'язок держави - захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров'я.
Приймаючи таке рішення колегія суддів, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.
Вимога додержувати справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, ЄСПЛ у рішенні від 17.09.2009 в справі "Скополла проти Італії" зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
На думку колегії суддів, призначення такого виду покарання як позбавлення волі забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України, і буде пропорційним, тобто необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення нових злочинів.
VІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд
Згідно з положенням п.7 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити цивільний позов.
У справі, що розглядається, цивільний позов не заявлено.
Відповідно до п.12 ч.1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.
Питання щодо речових доказів у даній кримінальній справі слід вирішити на підставі ст.100 КПК України, а саме: майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використаним, - знищити, документи, що містяться на електронних носіях, слід залишити в матеріалах кримінальної справи, особисті речі обвинуваченого - повернути йому.
За приписами п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що процесуальні витрати відсутні.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 16.05.2019 накладено арешт на один змив речовини бурого кольору з поверхні підлоги, один змив речовини бурого кольору з поверхні ліжка, вирізку з поверхні дивану зі слідами речовини бурого кольору, носовий платок зі слідами речовини бурого кольору, три ганчірки зі слідами речовини бурого кольору, дві кофти зі слідами речовини бурого кольору, мобільний телефон марки «Нокіа», модель 107, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , чоловічі шкарпетки сірого кольору.
Арешт на вказане майно слід скасувати.
Ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 15.05.2019 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Як роз'яснено у Листі ВССУ «Про судову практику застосування судами першої інстанції та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», згідно із рішенням ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», в якому, зокрема, зазначено таке: «Законність тримання заявника під вартою з 15.10.2001 до 04.08.2003 п. 74 «Суд вважає, що за відсутності чіткого положення, яке встановлювало б правило, коли і за яких умов взятий під вартою на стадії досудового розслідування має далі триматися під вартою на стадії судового розслідування, такий стан не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей п. 1 ст. 5 Конвенції. Суд також повторює, що практика, яка склалася в умовах прогалин законодавства, коли особа може перебувати під вартою без визначення певного строку тримання, без конкретного правового положення або судового рішення, сама по собі суперечить принципу правової визначеності і захисту від свавілля, які є загальною ідеєю Конвенції принципу верховенства права (див. справу «Барановський проти Польщі») № 28358/95, п. п. 55-56, ЄКЛП 2000-III, та справу «Кавка проти Польщі» № 25874/94 п. 51, від 09.01.2001, справу «Фельдман проти України», № 76556/01 та № 3877904, п. 73 від 08.04.2010)». У п. 75 цього ж рішення вказано, що хоча національний суд 15.10.2001 прийняв рішення про попереднє ув'язнення заявника, він не визначив подальший строк тримання під вартою і жодним чином не обґрунтував своє рішення. Це призвело до стану невизначеності підстав перебування заявника під вартою після цієї дати. У зв'язку з цим Суд нагадує, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 (див. справа «Соловей і Зозуля проти України», п. 76, від 27.11.2008).
Аналізуючи наведені правові позиції ЄСПЛ, можна дійти висновку про те, що зазначення у вироку строку шляхом настання певної події, а саме набрання цим вироком законної сили не суперечитиме п. 74 рішення у справі «Харченко проти України». Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 115 КПК строки, встановлені КПК, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.
Отже з врахуванням роз'яснень, викладених у Листі ВССУ «Про судову практику застосування судами першої інстанції та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою», при вирішенні питання що належить вчинити із заходами кримінального провадження, обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на думку колегії суддів слід залишити незмінним до набрання цим вироком законної сили.
Керуючись ст. 368, ч. 1 ст. 369, ст.ст. 373-376 КПК України, на підставі ст.65, ч.1 ст.115 КК України, колегія суддів,-
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк дев?ять років шість місяців.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 вираховувати з моменту його затримання - з 14 травня 2019 року, зарахувавши попереднє ув'язнення в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України.
Документи: СD-диск з відеозйомкою слідчого експерименту із ОСОБА_6 , СD-диск з аудіозаписом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу його зберігання.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 16.05.2019 на один змив речовини бурого кольору з поверхні підлоги, один змив речовини бурого кольору з поверхні ліжка, вирізку з поверхні дивану зі слідами речовини бурого кольору, носовий платок зі слідами речовини бурого кольору, три ганчірки зі слідами речовини бурого кольору, дві кофти зі слідами речовини бурого кольору, мобільний телефон марки «Нокіа», модель 107, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , чоловічі шкарпетки сірого кольору - скасувати.
Речові докази: один змив речовини бурого кольору з поверхні підлоги, один змив речовини бурого кольору з поверхні ліжка, вирізку з поверхні дивану зі слідами речовини бурого кольору, носовий платок зі слідами речовини бурого кольору, три ганчірки зі слідами речовини бурого кольору, дві кофти зі слідами речовини бурого кольору - знищити.
Речові докази: мобільний телефон марки «Нокіа», модель 107, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , чоловічі шкарпетки сірого кольору - повернути обвинуваченому ОСОБА_6 ..
Обраний обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 15.05.2019 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити незмінним до набрання цим вироком законної сили.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді:
ОСОБА_2
ОСОБА_3