Справа № 128/3033/20
24 лютого 2021 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участі:
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці клопотання прокурора Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 в кримінальному провадженні по обвинувальному акту, внесеному в ЄРДР за № 12020020100000497 від 23.06.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України,
В провадженні судді Вінницького районного суду Вінницької області ОСОБА_8 знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.
23.02.2021, через канцелярію суду, надійшло клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження строку дії застосованого відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак суддя ОСОБА_8 перебуває на лікарняному.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 19.12.2020 р. до 28.02. 2021 р. на території України установлено карантин.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 23.04.2020 року, під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2021, для розгляду даного клопотання визначено суддю ОСОБА_1 .
З огляду на вищезазначене, беручи до уваги те, що до закінчення строку тримання під вартою обвинуваченого неможливо розглянути клопотання суддею ОСОБА_8 з об'єктивних причин, а саме: у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, тому розгляд клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 проводиться іншим суддею Вінницького районного суду Вінницької області, визначеним в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, що відповідає положенням п.20-5 Розділу XІ Перехідні положення КПК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила суд задовольнити подане письмове клопотання про продовження застосованого обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки такий строк спливає та ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу не змінилися та не відпали, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, усвідомлюючи міру покарання, яка йому загрожує у разі визнання його виним у вчиненні злочину, може переховуватися від суду, впливати на потерпілого та свідків кримінального провадження, які проживають разом з ним в одному населеному пункті. За даних обставин прокурор просила продовжити строк тримання ОСОБА_6 під вартою строком ще на 60 діб.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання прокурора щодо подовження строку тримання під вартою обвинуваченого підтримав. Пояснив, що ризики, вказані прокурором дійсно існують, йому відомо про спроби впливу обвинуваченого на свідків та опосередковано на нього, вважає, що звільнення обвинуваченого з-під варти загрожуватиме його життю.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник, адвокат ОСОБА_5 , заперечували щодо клопотання прокурора, оскільки прокурором не наведено достатніх ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обвинувачений не має наміру ухилятися від явки до суду та впливати на потерпілого та свідків, оскільки саомостійно повідомив правоохоронні органи про вчинене, має матір та батька, з якими проживав за однією адресою, та працював у м. Львів, чи не звільнений він з роботи йому не відомо, має неповнолітнього сина, який проживає з матір'ю, з якою він розлучений. З огляду на зазначене захисник просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід обвинуваченому на цілодобовий домашній арешт.
Вислухавши клопотання прокурора, з'ясувавши думку учасників кримінального провадження, оглянувши надані суду матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 28.02.2021.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
При вирішенні питання про продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України.
Так, при обранні та продовженні строку дії обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом було враховано як тяжкість інкримінованого злочину, тяжкість покарання, що загрожувала особі на час розгляду питання про продовження строку тримання під вартою, так і те, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду з метою уникнення можливого покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно усталеної позиції Європейського суду з прав людини, вирішуючи питання щодо наявності підстав для залишення обвинуваченого під вартою, слід оцінювати обставини в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви»).
Суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину - закінченого замаху на вбивство, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На даному етапі судового розгляду судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 не вбачається, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики не зменшились та продовжують існувати.
Обсяг обвинувачення ОСОБА_6 у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_6 не має достатньо міцних соціально-стримуючих факторів, власної сім'ї не має, розлучений, проживав з батьками за місцем реєстрації не постійно, оскільки працював в м. Львів, чи працевлаштований на даний час йому не відомо, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, наразі судовий розгляд кримінального провадження лише розпочато, судом не заслухані покази всіх свідків, обвинуваченого, не досліджено інші докази у даному провадженні, тому суд вважає, що продовжують існувати та не відпали ризики незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків та потерпілого, з метою зміни їх показів у суді; вчинення ним іншого злочину, а також переховування від суду.
Відтак, для запобігання встановленим під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає виправданим тримання ОСОБА_6 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинуваченого переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без встановлення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, зважаючи також на відсутність даних про зменшення встановлених при обранні та продовженні запобіжного заходу ризиків, оскільки обставини, на які посилається сторона захисту, як на підставу для відмови в задоволенні клопотання прокурора, існували на момент обрання запобіжного заходу, та враховуючи відсутність даних про наявність перешкод для застосування обраного запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 181, 183, 194, 199, 331, 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто до 25 квітня 2021 року включно.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1