24 лютого 2021 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю учасників судового провадження:
секретаря
судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020260040000650 від 07.04.2020 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м.Чернівців від 30 грудня 2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Волноваха Донецької області, без постійного зареєстрованого місця проживання, що тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, раніше неодноразово судимого:
- 28.04.2015 року Першотравневим районним судом м. Чернівці за ч.1 ст.185 КК України до позбавлення волі на 1 рік, на підставі ст.75 звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік,
- 04.04.2016р. Шевченківським районним судом м. Чернівці за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі 1 рік та приєднано не відбуте покарання по вироку Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28.04.2015 до позбавлення волі 1 рік 3 місяці,
- 08.02.2018р. Першотравневим районним судом м. Чернівці за ч.2 ст.185 КК України до арешту на строк 6 місяців.
- 30.09.2020р. Садгірським районним судом м. Чернівці за ч.2 ст.185 КК України затверджено угоду про примирення та призначено покарання у виді арешту на строк 4 місяці.
- 01.10.2020р. Першотравневим районним судом м. Чернівці за ч.2 ст.185 КК України до арешту на строк 5 місяців,-
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185; ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,-
ЄУНСС: 727/9173/20 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_7
Провадження №11-кп/822/86/21 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Категорія: ст.185 КК України
Короткий зміст оскарженого судового рішення.
Вироком Шевченківського районного суду м.Чернівців від 30 грудня 2020 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання:
- за ч.2 ст. 185 КК України - у виді одного року шести місяців позбавлення волі;
- за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України - у виді одного року позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України призначено ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - у виді одного року шести місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70, ч.1 ст.72 КК України, з врахуванням вироку Садгірського районного суду м. Чернівці від 30.09.2020 року та вироку Першотравневого районного суду м. Чернівці від 01.10.2020 року, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено до відбування ОСОБА_6 основне покарання у виді двох років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу, обрану ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою, строк відбування покарання встановлено рахувати з 14 вересня 2020 року.
Вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.
На вказаний вирок обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок і призначити більш м'яке покарання.
Не оспорюючи фактичних обставин справи та правової кваліфікації його дій за відповідними статтями КК України, зазначає, що призначене судом покарання є несправедливим внаслідок його суворості.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину просив пробачення у потерпілих та відшкодував їм заподіяну шкоду.
Потерпілий ОСОБА_8 просив суд першої інстанції призначити ОСОБА_6 мінімальне покарання на рівні найнижчої межі та висловився про відсутність будь-яких претензій матеріального та морального характеру.
Вказує, що на вчинення злочинних дій його спонукав збіг важких сімейних матеріальних обставин, пов'язаних із хворобою батька та необхідністю лікування.
Наведене, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, свідчать, на думку апелянта, про можливість призначення більш м'якого покарання, а тому вирок підлягає зміні.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_6 06 квітня 2020 року близько 17 год. 00 хв., діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, маючи на меті таємне викрадення чужого майна та незаконне збагачення, повторно, перебуваючи в тролейбусі №6, який рухався по вул. Г. Майдану в м. Чернівці біля будинку №69, шляхом вільного доступу із правої кишені куртки ОСОБА_9 викрав мобільний телефон марки «ZTE A7», вартістю 2000 грн. Після цього, ОСОБА_6 викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 2000 гривень.
14 вересня 2020 року близько 14 години 20 хвилин ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті таємне викрадення чужого майна та незаконне збагачення, перебуваючи в тролейбусі №9, що знаходився на зупинці громадського транспорту, що за адресою м. Чернівці Проспект Незалежності, 90, біля передніх вхідних дверей тролейбуса, шляхом вільного доступу, з нагрудної сумки ОСОБА_10 , викрав її особисті грошові кошти в сумі 1100 гривень. В послідуючому, коли тролейбус почав рухатись потерпіла ОСОБА_10 , після розрахунку з кондуктором за проїзд, виявила відсутність у неї вказаних грошових коштів та одразу звернулася з вимогою до ОСОБА_6 про повернення її грошових коштів.
ОСОБА_6 , виконавши усі дії, які вважав необхідні для доведення злочину до кінця, розпорядитися викраденими грошовими коштами не зміг, так як його дії були викриті потерпілою ОСОБА_10 одразу після вчинення ним крадіжки. З метою уникнення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 витягнув із своєї кишені та нагрудної сумки викрадені грошові кошти в сумі 900 грн. та кинув їх в потерпілу, після чого намагався покинути місце злочину, але водієм тролейбусу були заблоковані двері тролейбусу та викликано працівників поліції, які затримали ОСОБА_6 на місці вчинення злочину
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Захисник у судове засідання апеляційного суду не з'явився, подавши письмову заяву, в якій вказав, що підтримує апеляційну скаргу обвинуваченого в повному обсязі. Обвинувачений не заперечив проти здійснення апеляційного розгляду за відсутності захисника.
Прокурор заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін вирок районного суду.
Потерпілі, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, до апеляційного суду не з'явилися та не повідомили причини неявки, що у відповідності до положень ч.4 ст.405 КПК України, не перешкоджає подальшому судовому розгляду апеляційної скарги обвинуваченого.
Мотиви Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників судового провадження стосовно поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового провадження у судових дебатах, надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 , та доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, апелянтом не оспорюються, то ці обставини колегією суддів в апеляційному порядку не перевіряються.
Що стосується покарання, призначеного ОСОБА_6 , колегією суддів встановлено наступне.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України, п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при ухваленні вироку вказаних вимог дотримався.
При призначенні суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, за вчинення умисних корисливих злочинів, вчинив нові кримінальні правопорушення у період не погашеної судимості, перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, свою вину у вчиненому визнав.
Крім того, судом першої інстанції враховано обставини вчинених злочинів за формою, вини, мотивом, метою, способом, стадією вчинення, характером і ступенем тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення злочинних дій.
Обставинами, що пом'якшують покарання, судом першої інстанції визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.
Обставин, що обтяжують покарання, судом першої інстанції не встановлено.
Діючи в межах своїх дискреційних повноважень, суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання в межах санкцій ч.2 ст.185 КК України із урахуванням положень ст.15 КК України при призначенні покарання за другим епізодом, що, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При цьому, суд першої інстанції належним чином вмотивував відсутність підстав для призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст.ст.69,75 КК України.
Доводи апелянта щодо наявності обставини, що пом'якшує покарання - вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими. Обвинуваченим додано висновок КНП «Міська поліклініка №2», щодо діагнозу свого батька, вказуючи, що хвороба батька ОСОБА_11 спонукала його до вчинення злочинних дій. Однак при цьому, епізоди злочинного діяння були
вчинені ОСОБА_6 03 квітня та 14 вересня 2020 року, у той час, як висновок датований 25 вересня 2020 року, що викликає сумніви у вчиненні ОСОБА_6 злочинів внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.
Будь-яких інших доказів про наявність у нього утриманців, обвинуваченим ОСОБА_6 суду не надано.
Інші твердження апелянта, якими він обґрунтовує необхідність призначення більш м'якого покарання, були предметом оцінки суду першої інстанції під час розгляду кримінального провадження та були повною мірою враховані при призначенні покарання.
Остаточне покарання, призначене у відповідності до положень ч.1 ст.70, ч.4 ст.70, ч.1 ст.72 КК України, є співмірним вчиненим кримінальним правопорушенням, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Погоджуючись з позицією суду першої інстанції, колегія суддів враховує також практику Верховного Суду (постанова ВС від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к), згідно якої визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Отже, в результаті апеляційного перегляду судового рішення, колегією суддів не встановлено таких порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок.
Істотних порушень, які б стали безумовною підставою для зміни чи скасування вироку, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м.Чернівців від 30 грудня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185; ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, що утримується під вартою - у той самий строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3
Згідно з оригіналом
Суддя Чернівецького
апеляційного суду _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
25.02.2021 року
(дата засвідчення копії)