Провадження № 11-кп/821/173/21Головуючий по 1 інстанції: ОСОБА_1
Справа № 695/2794/20 Категорія: ч. 1 ст. 185 КК України Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_2
23 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання за участі: прокурора обвинуваченого захисника потерпілоїОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 12020255150000165 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_10 зі змінами до неї на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 листопада 2020 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Золотоноша Черкаської області, громадянина України, працюючого на посаді оператора АГЗП-55 м. Золотоноша, інваліда 3-ї групи, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України на 1 (один) рік виправних робіт.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.12.2020 внесено виправлення у вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.11.2020 щодо ОСОБА_7 та викладено перший абзац резолютивної частини вироку в наступній редакції: « ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді 1 (одного) року виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 10 (десяти) відсотків від заробітної плати.»
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23.02.2021 ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.12.2020 за апеляційною скаргою прокурора скасовано через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а кримінальне провадження про виправлення описки - закрито,
За даним вироком ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 14.09.2020 близько 10-30 год., перебуваючи в приміщенні операторної, яка знаходиться на АГЗП-55 м. Золотоноша, вул. Обухова, 41, діючи з прямим умислом спрямованим на заволодіння чужим майном, розуміючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, переслідуючи корисливий мотив, таємно, шляхом вільного доступу, здійснив крадіжку грошових коштів у сумі 8800,00 грн., чим спричинив матеріальної шкоди потерпілому ТОВ «ПРОМТЕХРЕСУРС- СЕРВІС» на зазначену суму.
В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.11.2020 в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалити новий обвинувальний вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим та засудити за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 10 відсотків від заробітної плати.
Прокурор, не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, посилаючись на положення ст.ст. 57, 65 КК України, ст.ст. 370, 413 КПК України та ст. 45 КВК України, зазначає, що обов'язковим елементом покарання у виді виправних робіт є утримання (відрахування) із суми заробітку засудженого, які проводяться у прибуток держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.
Натомість суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді виправних робіт, не визначив розмір відрахування в дохід держави.
Крім того стороною обвинувачення порушується питання про дослідження в ході апеляційного розгляду матеріалів, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_7 .
В змінах до апеляційної скарги перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_10 порушує питання про зміну вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.11.2020 щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 185 КК України в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та просить вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Зазначає, що суд не дотримався положень ст.ст. 57, 65 КК України і помилково призначив ОСОБА_7 покарання у виді виправних робіт, яке останньому призначене бути не може.
Вказує, що відповідно до ст. 57 КК України виправні роботи не застосовуються, в тому числі, до непрацездатних. За змістом ст. 1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до непрацездатних громадян належать також особи з інвалідністю. ОСОБА_7 є інвалідом третьої групи, тому враховуючи положення наведеного вище Закону, він є непрацездатною особою до якого не може бути застосоване покарання у виді виправних робіт.
Заслухавши суддю-доповідача, думки прокурора, яка підтримала змінену апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_10 з наведених в апеляційній скарзі доводів, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які просили залишити без задоволення апеляційні вимоги сторони обвинувачення, потерпілої ОСОБА_9 про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши та обговоривши доводи зміненої апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що вона належить до часткового задоволення.
За змістом ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції, на виконання положень ст. 404 КПК України, переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, встановленим органом досудового розлідування.
Кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), колегія суддів визнає правильною.
Процедура розгляду обвинувального акта щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у спрощеному провадженні, судом першої інстанції дотримана.
Доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 185 КК України, учасниками судового провадження не оспорюються.
Разом з цим, переглядаючи судове рішення в межах апеляційних вимог, колегія суддів визнає обґрунтованими посилання сторони обвинувачення на неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, з огляду на наступне.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, застосування закону, який не підлягає застосуванню.
За вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.11.2020 ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді виправних робіт на строк один рік.
Разом з цим, при наявності альтернативних видів покарання в санкції ч. 1 ст. 185 КК України, судом не враховано положення ч. 2 ст. 57 КК України та призначено ОСОБА_7 покарання, яке за його статусом не може бути призначено.
Зокрема, ч. 2 ст. 57 КК України передбачено, що виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, приватних виконавців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Як встановлено судом першої інстанції, що також підтверджено копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , Серія ААК № НОМЕР_2 (а.п. 40), ОСОБА_7 є інвалідом 3 групи за загальним захворюванням.
За змістом ст. 1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV зі змінами та доповненнями, непрацездатними громадянами є особи, які досягли встановленого статтею 26 даного Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Отже, обвинувачений ОСОБА_7 входить до переліку осіб, яким не може бути призначено такий вид покарання як виправні роботи.
Оскільки прокурор змінив апеляційні вимоги і наразі просить призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу, що є менш суворим видом покарання ніж визначив суд першої інстанці, вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.11.2020 підлягає зміні через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з повноваженнями суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду скарги на вирок суду першої інстанції, передбаченими п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України.
З урахуванням апеляційних вимог прокурора та встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу, тобто мінімального виду покарання передбаченого в санкції частини статті.
Визначаючи розмір покарання у виді штрафу, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, що відповідно до положень ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, дані про його особу, який раніше не судимий, працює та є інвалідом 3 групи. З огляду на встановлені судом першої інстанції в якості тих, що пом'якшують призначене покарання, обставини - щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку, наявність яких прокурор в апеляційній скарзі сумніву не піддає і які колегія суддів визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наявні підстави для призначення ОСОБА_7 розміру штрафу нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України - 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На думку колегії суддів, саме таке покарання ОСОБА_7 у виді штрафу із застосуванням ст. 69 КК України, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, його меті, та не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства, та вимогами захисту основоположних прав особи.
За наведених вище обставин, колегія суддів не погоджується із запропонованим прокурором розміром штрафу, тому задовольняє змінені апеляційні вимоги частково.
Керуючись ст.ст. 404, 405, п. 2 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_10 зі змінами до неї задовольнити частково.
Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 листопада 2020 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 185 КК України, змінити в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.
У решті вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 листопада 2020 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді