Справа № 953/2915/21
н/п 6/953/81/21
"19" лютого 2021 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Бородіної Н.М.
за участю секретаря- Кострової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові державного виконавця Московського відділу Державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андруся Павла Андрійовича про примусове проникнення до житла боржника, боржник ОСОБА_1 , стягувач - Головне управління ДПС у Харківській області,-
встановив:
Державний виконавець Московського відділу Державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрусь П.А. звернувся у суд з поданням про примусове проникнення до житла боржника- ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.2 ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Приватний виконавець Близнюков Ю.В. в судове засідання не з'явився.
Враховуючи чіткі строки для розгляду вказаного подання, суд вважає за можливе провести розгляд подання без виконавця.
Суд, дослідивши подання та надані до нього документи, вважає що дане подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На виконанні Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться виконавче провадження №63798903 з виконання виконавчого листа № 520/4357/2020, виданого 30.11.2020 Харківським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 9533475,09 грн.
02.12.2020 держаним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63798903, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено боржнику , що підтверджується фіскальним чеком, однак доказів отримання вказаної постанови, суду не надано
Під час виконання виконавчого листа виконавцем встановлено, що згідно інформації на запити до:
- ДПС: відкриті рахунки у банківських установах відсутні;
- ПФУ: пенсію не отримую.
- МВС: зареєстровано такі автотранспортні засоби: 1) ТОYОТА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 2) НОNDA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 3) ОРЕL, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 .
Зазначені автомобілі постановою виконавця від 21.12.2020р. оголошено у розшук.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстроване нерухоме майно, а саме: квартири АДРЕСА_2 .
Також виконавцем складені акти від 24.12.2020р., від 24.01.2021р., від 14.01.2021р. , від 15.01.2021р. про виходи на адреси, які написані від руки та взагалі є не читаємі, мету і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, зазначення яких передбачено п. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, встановити не можливо.
Згідно з положенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Як зазначено у статті 30 Конституції України, статті 311 ЦК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Частиною першою статті 439 ЦПК України передбачено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.
Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.
Матеріали справи не містять доказів про те, що боржник був обізнаний про намір державного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту його майна, яке перебуває у кв. АДРЕСА_2 , оскільки відповідні процесуальні документи виконавчого провадження не були вручені останньому (докази суду не надані).
Тобто до суду не надано доказів саме ухилення боржника від виконання рішення суду та перешкоджанню ним у здійсненні виконавчих дій, внаслідок чого підстави для примусового проникнення виконавця до житла боржника, відсутні.
Керуючись ст. ст.260, 439 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні подання державного виконавця Московського відділу Державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андруся Павла Андрійовича про примусове проникнення до житла боржника, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлений 24.02.2021р.
Суддя Н.М. Бородіна