621/3110/20
2/621/238/21
іменем України
25 лютого 2021 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі:
судді Бібіка О.В.,
з участю секретаря Горобець Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні будинком,
17.11.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з вимогами: усунути перешкоди у користуванні належним їй будинокм за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком.
В обґрунтування позовної заяви зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 23.11.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Трубніковою В.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3735 23.11.2002 року, вона та ОСОБА_3 купили в рівних частках житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на зазначене житло зареєстроване 03.01.2003 року КП «Зміївське БТІ».
Після купівлі зазначеного житлового будинку вона та ОСОБА_3 зареєструвались за цією адресою, а також зареєстрували її сина від першого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та їх спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
08.01.2003 було видано домову книгу, в яку внесено записи про зареєстрованих осіб, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Весь цей час проживають в домоволодінні однією сім'єю, інших сторонніх осіб не реєстрували.
06.10.2020 нею була отримана довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, з якої вона дізналася, що у належному їй будинку за адресою: АДРЕСА_1 , окрім членів сім'ї, зареєстрована стороння особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
При цьому ОСОБА_2 з моменту купівлі будинку в ньому не проживав, про його реєстрацію попередні власники будинку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не повідомляли, в жодному з документів, у тому числі в технічному паспорті, домовій книзі записів про цю особу не було.
13.11.2020 вона отримала відповідь Відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради від 23.10.2020, в якій міститься відмова у знятті ОСОБА_2 з реєстрації.
Оскільки відповідач не є членом моєї сім'ї, спільним побутом не пов'язані, ніяких домовленостей щодо найму чи користування відповідачем не укладалось, вважає, що є підстави для визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням, так як його реєстрація створює перешкоди у користуванні та розпорядженні власним майном.
Ухвалою суду від 26.11.2020 відкрито провадження в справі, прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 подав заяву про судовий розгляд справи за її відсутності, підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлена шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, судова кореспонденція повернулася до суду без вручення.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою позивача, наданою ним у письмовій заяві про розгляд справи без його участі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.
Спірним є право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Трубніковою В.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3735 23.11.2002 року, належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках. Право власності на зазначене житло зареєстроване 03.01.2003 року КП «Зміївське БТІ» (а.с. 9)
З копії будинкової книги вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , значиться зареєстрованим ОСОБА_2 (а.с. 10-12)
З копії технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1 вбачається, що він належить по 1/2 частці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 13)
З довідки № 5574 від 06.10.2020, виданої начальником відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , значаться зареєстрованими ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (а. с. 14)
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартири), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ч. 1 ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд України в Постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709 цс 16 зазначив, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та пртоколів № 1, № 2, № 7 та № 11 до Конвенції", закріплено принцип непоршуності права приватної власності , який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном.
Згідно з ч. 2 ст. 386 КК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання порушенню його прав.
Позивачем надані докази того, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але понад рік у спірному житловому приміщенні не проживає без поважних причин, відсутні будь-які відомості щодо існування домовленості між власником житла та відповідачкою щодо збереження за нею права користування цим житловим приміщенням.
За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору стягнути з відповідачки на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 263, 265, 272, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце мешкання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), треті особи: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про усунення перешкод у користуванні будинком - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення повністю або частково безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 25.02.2021.
Суддя: