11 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/5457/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду, -
29 вересня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (надалі - ТУ ДСАУ в Полтавській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (надалі - третя особа, ГУ ДКСУ у Полтавській області), про визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмеження нарахування 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, та зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, з утриманням з цих сум, передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 01 серпня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що розмір його суддівської винагороди за серпень 2020 року не відповідає розміру, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Вважає, що норма Закону України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", якою доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29 та встановлено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обмеження нарахування суддівської винагороди у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, не відповідає Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а тому законодавче обмеження не може бути застосовано під час визначення позивачу розміру суддівської винагороди за серпень 2020 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5457/20, призначено підготовче судове засідання, витребувано докази від відповідача та встановлено строк для їх надання до суду /а.с.14-17/.
29 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області /а.с. 24-27/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючи на те, що Законом України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29, якою встановлено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обмеження нарахування суддівської винагороди у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. Зазначає, що у рішенні Ради суддів України №22 від 24 квітня 2020 року зазначено, що обмеження, встановлені Законом України №553-ІХ, слід застосовувати виключно до частини суддівської винагороди, заробітної плати, грошового забезпечення, розрахованих з 18 квітня 2020 року, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів. З огляду на те, що положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у редакції Закону України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року на момент виникнення спірних правовідносин були чинні, вважає, що у відповідача були відсутні підстави для його невиконання. Пояснює, що згідно табелю обліку робочого часу Козельщинського районного суду Полтавської області за серпень 2020 року ОСОБА_1 була нарахована суддівська винагорода за 5 робочих днів з урахуванням обмеження пропорційно відпрацьованому часу (47230/20р.днів*5 р.днів) в сумі 11807,50 грн. та за 12 робочих днів щорічної основної відпустки - 45403,20 грн. Обмеження до суддівської винагороди за час відпустки не застосовувалися. Сума обмеження суддівської винагороди позивача за серпень 2020 року складає 7110,50 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року витребувано докази, встановлено наступний порядок з'ясування обставин справи та дослідження доказів під час розгляду справи по суті: дослідження письмових доказі, закрито підготовче провадження та призначено справу №440/5457/20 до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні 09:00 03 грудня 2020 року /а.с. 48-50/.
Учасники справи у судове засідання 03 грудня 2020 року повторно не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України /а.с. 52-54/, надіслали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності /а.с. 21, 23, зворот а.с. 27/.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на вищевикладене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи у судове засідання повторно не з'явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження.
У період з 17.12.2020 до 06.01.2021 включно суддя Сич С.С. перебувала у відпустці, внаслідок чого дана справа розглянута 11.01.2021.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Указом Президента України "Про призначення суддів" №267/2019 від 17.05.2019 призначено у місцевий загальний суд на посаду судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 /а.с. 9-10/ .
Наказом Козельщинського районного суду Полтавської області "Про призначення ОСОБА_1 " №04-ос.с./р від 20.05.2019 призначено ОСОБА_1 на посаду судді Козельщинського районного суду Полтавської області з 17 травня 2019 року з посадовим окладом згідно штатного розпису. Продовжено виплачувати ОСОБА_1 , судді Козельщинського районного суду Полтавської області, щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу, у зв'язку з наявністю стажу роботи більше 5 років /а.с. 39/.
Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області "Про обмеження заробітної плати, грошового забезпечення працівників ТУ ДСА України в Полтавській області, суддів та працівників апаратів місцевих загальних судів Полтавської області" №35/аг від 30.04.2020 /а.с. 40/ відповідно до частини першої статті 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-ІХ від 13 квітня 2020 року, рішення Ради суддів України від 24 квітня 2020 року №22, листа Державної судової адміністрації України №10-8610/20 від 29 квітня 2020 року наказано:
1. З 18 квітня 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року;
2. Відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди суддям, обмежуючи максимальним розміром 47230,00 грн. на місяць згідно роз'яснень Мінекономіки №3502-06/26135-01 від 23 квітня 2020 року;
3. Не враховуються у максимальному розмірі заробітної плати суми: допомоги по тимчасовій непрацездатності; допомоги на оздоровлення при наявності щорічної відпустки (грошової допомоги державним службовцям відповідно до статті 57 Закону України «Про державну службу»); матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; оплати щорічної відпустки; компенсаційні виплати при звільнення, вихідна допомога.
Розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата часу щорічної відпустки визначаються згідно з чинним законодавством без врахування зазначеного обмеження.
4. Враховуються у максимальному розмірі заробітної плати: оплата часу відпусток, що не належить до щорічних; оплата часу службових відряджень; сума індексації заробітної плати; доплати за додатковий обсяг роботи (за суміщення професій (посад), виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, розширення зони обслуговування та збільшення обсягу виконуваних робіт); інші компенсаційні та стимулюючі виплати (надбавки, доплати, премії).
Згідно табеля обліку використання робочого часу Козельщинського районного суду Полтавської області з 01.08.2020 по 31.08.2020 суддя ОСОБА_1. відпрацював 5 днів (з них у період з 01.08.2020 по 27.08.2020 включно - 5 днів) /а.с. 57/.
Розрахунковим листом позивача за серпень 2020 року /а.с. 36/ підтверджено, що ОСОБА_1 за 5 робочих днів (з 03.08.2020 по 07.08.2020 включно) нараховано суддівську винагороду з обмеженням суддівської винагороди десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року (47230 грн. /20 робочих дні * 5 робочих днів)=11807,50 грн. Сума обмеження суддівської винагороди позивача за серпень 2020 року становить 7110,50 грн.
Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області №82/аг від 01.09.2020 з 28.08.2020 визнано таким, що втратив чинність наказ Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області "Про обмеження заробітної плати, грошового забезпечення працівників ТУ ДСА України в Полтавській області, суддів та працівників апаратів місцевих загальних судів Полтавської області" №35/аг від 30.04.2020, а відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Полтавській області наказано провести перерахунок суддівської винагороди суддям, заробітної плати працівникам ТУ ДСА України в Полтавській області та апаратів місцевих загальних судів без обмеження максимального розміру 47230,00 гривень на місяць з 28.08.2020 /а.с. 41/.
Не погодившись з діями відповідача щодо нарахування та виплати за період з 01 серпня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмеження нарахування 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.
Відповідно до частин першої та другої статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Таким чином, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (надалі - Закон № 1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 135 Закону 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 1 частини третьої вказаної статті передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
А частиною четвертою статті 135 Закону 1402-VIII встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Згідно з частинами п'ятою - восьмою статті 135 Закону 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-IX від 13 квітня 2020 року, яким доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29 наступного змісту:
"Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".
У рішенні від 11 березня 2020 року №4-р/2020 у справі № 1-304/2019 (7155/19), в якій розглянуто конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII, Конституційний Суд висловив позицію, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", на що безпосередньо вказує частина друга статті 130 Конституції України.
Тобто Закон України "Про судоустрій і статус суддів" є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до встановлення розміру суддівської винагороди. При наявності розбіжностей між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Оскільки Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-IX від 13 квітня 2020 року не скасовано норму Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02 червня 2016 року щодо розміру суддівської винагороди, при визначенні розміру суддівської винагороди відповідач повинен був керуватись вимогами статті 135 Закону № 1402-VIII, а не статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-IX від 13 квітня 2020 року), застосування якої прямо суперечить нормі статті 130 Конституції України.
Також, слід врахувати, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Конституційний Суд України наголошував на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Твердження відповідача про те, що територіальне управління може проводити нарахування і виплати лише в рамках законодавства України в межах видатків Державного бюджету, є слушним, однак воно не нівелює висновок суду про необхідність застосування при нарахуванні і виплаті суддівської винагороди спеціального Закону № 1402-VIII.
При цьому суд зауважує, що за приписами статті 148 Закону № 1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на недопустимість обмеження законом незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).
Конституційний Суд України зазначав, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).
Отже, обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.
Жодних належних та допустимих доказів того, що розмір бюджетних видатків на суддівську винагороду не дозволив відповідачу виплатити суддівську винагороду в повному обсязі, відповідач суду не надав.
Варто також зазначити, що обмеження розміру суддівської винагороди шляхом внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII, а також юридичній позиції Конституційного Суду щодо незалежності суддів, зумовило ситуацію, з огляду на яку відповідач, який є розпорядком бюджетних коштів, вчинив дії, що порушують права та гарантії судді.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про дії щодо нарахування та виплати судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 серпня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", вчинені Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області з порушенням вимог частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02 червня 2016 року, а тому є протиправними.
Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про допущення до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та виплати суддівської винагороди за один місяць, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначено положеннями статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, у силу пункту 1 частини 1 якої негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи ту обставину, що судом питання про стягнення суддівської винагороди не вирішувалося, натомість, в якості належного способу відновлення порушеного права визначено зобов'язанням відповідача провести перерахунок суддівської винагороди, тому відсутні підстави для допуску до негайного виконання рішення в частині нарахування та виплати суддівської винагороди за один місяць.
Щодо заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати суду в десятиденний строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.
Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2-10, 77, 139, 205, 229, 243-245, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (ідентифікаційний код 26304855, вул. Соборності, 17, м. Полтава, 36020), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (ідентифікаційний код 37959255, вул. Шевченка, 1, м. Полтава, 36011), про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду задовольнити.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 серпня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звернення рішення до негайного виконання в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич