Справа № 420/5389/20
15 лютого 2021 року м. Одеса
У залі судових засідань № 18
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
при секретарі судового засідання - Донець В.Р.
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Ліхунжан Н.Б.
представника відповідача - Бондарук М.П.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неповернення позивачу стягнутої з грошового забезпечення суми завданої шкоди, зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошові кошти, які були стягнуті з його грошового забезпечення у період з 2017 року по лютий 2020 року в рахунок відшкодування завданої шкоди.
За цією позовною заявою відкрито загальне позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
Протокольною ухвалою від 02.10.2020 року судом частково задоволено клопотання позивача про уточнення позовних вимог та прийняті уточнення позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неповернення позивачу 34597,54 грн., стягнутих з грошового забезпечення, як суми завданої шкоди, зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошові кошти у розмірі 34597,54 грн., які були відраховані з грошового забезпечення у період з 01.06.2018 року по 28.02.2020 року.
Позов обґрунтований позивачем тим, що під час проходження ним служби у Військовій частині НОМЕР_1 мав місце факт втрати військового майна та в період з 2018 року по 2020 рік з його грошового забезпечення стягувалися кошти щомісячно на відшкодування завданої матеріальної шкоди. При цьому, до звільнення зі Збройних Сил України, позивачем відшкодовано завдану матеріальну шкоду шляхом повернення у натуральному вигляді втраченого майна. Позивач зазначає, що грошові кошти у розмірі 34597,54 грн., які були відраховані з грошового забезпечення позивача впродовж часу з 01.06.2018 року по 28.02.2020 року мають бути повернуті позивачу з підстав повернення майна та відсутності будь-якої шкоди.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки положення ч. 2 ст. 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» не передбачають можливість повернення коштів, стягнутих з грошового забезпечення для відшкодування матеріальної шкоди, а положення ч. 3 ст. 14 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» в частині повернення коштів можуть бути застосовані тільки в разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, а також обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача, заперечення відповідача, суд вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та під час проходження військової служби ним було втрачено військове майно.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2018 року №111 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати майна в реактивній артилерійській батареї» старшому лейтенанту ОСОБА_1 за порушення ст. 111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абз. 9, 20, 23, 27 ст. 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що спричинило втрату майна батареї оголошено «Сувору догану» та притягнуто до повної та підвищеної матеріальної відповідальності у відповідності до постанови Верховної Ради України «Про затвердження положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» від 11 лютого 2001 року (аркуші справи 39-42).
Згідно довідки-розрахунку грошових коштів, які були стягнуті з грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з червня 2018 року по лютий 2020 року, сума такого стягнення складає 34597,54 грн. (аркуш справи 43).
Позивач 11 січня 2020 року звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив надати дозвіл на відшкодування втраченого майна згідно наказу №111 від 31.05.2018 року в натуральній формі та передати майно на склад частини.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №71 від 26.02.2020 року «Про організацію відшкодування втраченого майна капітаном ОСОБА_2 », зокрема, наказано: начальникам речової та продовольчої служб дозволити повернення втраченого майна та здійснити контроль за майном, яке буде передаватися на склади. Після його отримання внести зміни в документи обліку військового майна за відповідною службою. Начальнику фінансово-економічної служби внести зміни до книги обліку втрат та нестач військової частини шляхом списання заборгованості в сумі 802312,20 грн. та організувати припинення відрахування з капітана ОСОБА_3 за втрачене майно по продовольчій та речовій службах, яке було відновлено на підставі актів внутрішньоперевірочних комісій.
Командиром Військової частини НОМЕР_1 затверджений акт приймання №1 від 27.02.2020 року, яким прийнято втрачене позивачем майно на склад частини (аркуш справи 11-12).
Позивач 28 лютого 2020 року звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом щодо відшкодування раніше стягнутих коштів із його грошового забезпечення за завдані збитки у зв'язку з поверненням на склади речової та продовольчої служб раніше втраченого майна.
Проте, позивачу повідомлено, що повернення раніше утриманих коштів із грошового забезпечення за минулі періоди є не можливим, оскільки ці кошти зараховані до Державного бюджету України.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 28 лютого 2020 року №46 позивача звільнено з посади командира І реактивної артилерійської батареї І реактивного артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 в запас відповідно до п. п. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Враховуючи повернення позивачем втраченого майна та не повернення йому стягнутих з грошового забезпечення коштів, він звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи.
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Суми, стягнені відповідно до цього Закону з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України на відповідний рік, спрямовуються на відшкодування шкоди, завданої військовій частині, установі, організації, закладу, з урахуванням фактичних витрат на відновлення або придбання військового та іншого майна, а суми, що залишилися після здійснення такого відшкодування, перераховуються до Державного бюджету України.
При цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 14 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ, у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що після повернення позивачем втраченого майна та прийняття його за актом приймання №1 від 27.02.2020 року на склад, будь-яка матеріальна шкода, яка була б спричинена військовій частині НОМЕР_1 відсутня.
Таким чином, отримання відповідачем втраченого позивачем майна та отримання від позивача відшкодування за втрачене майно, фактично призведе до отримання відповідачем компенсацій матеріальної шкоду у подвійному розмірі.
Відповідно до положень п. 5 ч.1 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» пряма дійсна шкода - збитки, завдані, зокрема, військовій частині, шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Суд звертає увагу, що на час звільнення з Військової частини НОМЕР_1 позивачем добровільно повернуто рівноцінне майно, будь-яка матеріальна шкода, яка б була спричинена відповідачу відсутня, а тому позивач має право на повернення коштів, стягнутих з грошового забезпечення, як суми завданої шкоди.
Слід зазначити, що матеріальна відповідальність має на меті саме відшкодування завданої шкоди протиправними діями працівника та за відсутності матеріальної шкоди не може бути матеріальної відповідальності, а оскільки позивач притягнутий до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, але повернув втрачене майно в повному обсязі, це майно прийнято військовою частиною, відповідачем не повернуті стягнуті з позивача грошові кошти за його рапортом, у суду є всі підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неповернення позивачу стягнутих сум з грошового забезпечення в рахунок завданої шкоди в розмірі 34597,54 грн., а також зобов'язання відповідача виплатити ці кошти позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неповернення позивачу 34597,54 грн., стягнутих з грошового забезпечення, як суми завданої шкоди, зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошові кошти у розмірі 34597,54 грн., які були відраховані з грошового забезпечення у період з 01.06.2018 року по 28.02.2020 року - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неповернення ОСОБА_1 34597,54 грн., стягнутих з грошового забезпечення, як суми завданої шкоди.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 34597,54 грн., які були відраховані з грошового забезпечення у період з 01.06.2018 року по 28.02.2020 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.02.2021 року.
Суддя Л.І. Свида
.