Іменем України
25 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2300/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення №13 від 27.04.2020 Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати згідно Закону України «Про прокуратуру» за заявою від 06.03.2020;
-зобов'язати Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення пенсії) та на підставі ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (в первинній редакції), виходячи з розрахунку 90% відсотків від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру та у часі на підставі довідки прокуратури Луганської області №18-102вих-20 від 27.02.2020 з 01.10.2017;
-зобов'язати Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити ОСОБА_1 виплату різниці суми між нарахованою пенсією після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою з урахуванням довідки прокуратури Луганської області №18-102вих-20 від 27.02.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії без застосування Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (а.с.1-11).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 19.11.2004 перебуває на обліку в Марківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, що діяла в редакції на час призначення пенсії, виходячи із максимального розміру 90% від заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії. 06.03.2020 позивач звернувся до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про перерахунок призначеної пенсії, до якої додав оригінал довідки прокуратури Луганської області №18-102вих-20 від 27.02.2020 про складові заробітної плати за відповідною (прирівняною) посадою заступника прокурора районної прокуратури, розраховані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури». Рішенням №13 від 27.04.2020 Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області відмовлено в перерахунку пенсії. Відмова в перерахунку пенсії мотивується тим, що перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури після прийняття рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019. Крім того, в рішенні зазначено, що положення ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури у зв'язку з підвищенням заробітної плати, з дня набрання чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, тобто з липня 2015 року, втратили чинність. Позивач вважає, що рішення Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, як суб'єкта владних повноважень, про відмову в перерахунку пенсії за вислугою років порушує соціальні права щодо пенсійного забезпечення і звужує конституційні гарантії, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідач позовні вимоги не визнав, до канцелярії суду 05.02.2021 надав відзив на позовну заяву від 29.01.2021 №1238-05-7/1114, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.45-47). В обґрунтування відзиву зазначив, що позивач перебуває на обліку в Марківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області та отримує пенсію за вислугу років згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789- XII у розмірі 90% від суми заробітної плати, розмір та умови оплати праці якої відповідали займаній посаді. В управлінні позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач звернувся до управління з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії. При цьому, як вважає відповідач, підстави для перерахунку пенсії позивачу відсутні, оскільки перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури після прийняття рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019, а також положення ч.18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-Х11, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури у зв'язку з підвищенням заробітної плати, з дня набрання чинності Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014, тобто з липня 2015 року втратили чинність. Таким чином, управління діяло на підставі та у спосіб, передбачений законодавством, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 06.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.33-34).
Ухвалою суду від 06.07.2020 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № Пз/9901/9/20 (№ 560/2120/20) (а.с.36-37).
Ухвалою суду від 25.02.2021 провадження у справі поновлено (а.с.106).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.12-14).
Позивач перебуває на обліку у відповідача з 19.11.2004 та отримує пенсію за вислугою років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати (а.с.55).
27.02.2020 за № 18-102вих-20 прокуратурою Луганської області відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р (ІІ) 2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», позивачу видано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, за нормами чинними на 06.09.2017 за відповідною (прирівняною) посадою заступник прокурора районної прокуратури (а.с.96).
06.03.2020 позивач звернувся до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про перерахунок пенсії за вислугою років у зв'язку із підвищенням розміру посадового окладу на підставі довідки прокуратури Луганської області від 27.02.2020 за № 18-102вих-20 (а.с.94-95).
За результатами розгляду заяви позивача від 06.03.2020 відповідач прийняв рішення від 27.04.2020 №13, яким відмовив ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по заробітку згідно з Законом України «Про прокуратуру» (а.с.98-99).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури встановлює Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015.
Відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ, в редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, Рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 (справа № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні встановив, що:
частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Конституційний Суд України також дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України.
Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У Рішенні від 24.12.1997 № 8-зп у справі № 3/690-97 Конституційний Суд України зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
У Рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у справі № 1-45/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
Таким чином, положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ зі змінами, якою передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018(2413/18, 2807/19), як це визначено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто з 13.12.2019.
Отже, з 13.12.2019 Закон №1697-VІІ не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.
Відтак, зазначена постанова, що набрала чинності 06.09.2017, є підставою для проведення перерахунку пенсії позивачу.
Суд зауважує, що дана постанова Уряду хоча й набрала чинності 06.09.2017, однак на позивача її положення поширюються лише з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення №7-р(ІІ)/2019.
Так, за змістом довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій Прокуратури Луганської області від 27.02.2020 за № 18-102вих-20, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017, що є підставою для перерахунку пенсії, розмір заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 06.09.2017, за відповідною (прирівняною) посадою заступника прокурора районної прокуратури, з урахуванням усіх складових, становить 43663,94 грн (а.с.96).
Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача на підставі Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі № 7-р(ІІ)2019 існувало на момент звернення до відповідача право на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру складових його заробітної плати.
На підставі наведеного та враховуючи, що протиправні дії відповідача полягали саме у прийнятті рішення, яке створює відповідні правові наслідки, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови позивачу у перерахунку раніше призначеної пенсії у відповідності до довідки прокуратури Луганської області 27.02.2020 за № 18-102вих-20, оскільки з 13.12.2019 підстави для відмови в такому перерахунку були відсутні.
Щодо вимоги позивача про виплату пенсії без обмеження її максимального розміру, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Луганської області від 27.02.2020 за № 18-102вих-20, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII (в редакції Законів України № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та №1774-VIII від 06.12.2016), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 01.01.2016 по 31.12.2016 та з 01.01.2017 року по 31.12.2017 максимального розміру пенсії у розмірі 10740,00 грн. визначено Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Як слідує з пунктів 1 та 2 Прикінцевих положень Закону України № 911-VІІІ, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Крім того, пункт 1 Прикінцевих Положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII цей Закон набирає чинності з 01 січня 2017 року.
Спір між позивачем та відповідачем виник з підстави відмови йому у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури. Відповідно питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії є похідним і повинно вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Суд зазначає, що відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.
Відтак, спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії або порядку та способу виплати пенсії ОСОБА_1 на час звернення позивача у цій справі відсутній.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 року за результатами розгляду зразкової справи № 560/2120/20.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, без обмеження граничного розміру пенсії, виходячи з розрахунку 90% суми місячного заробітку слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 виплату різниці суми між нарахованою пенсією після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою без застосування Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», суд зазначає наступне.
Спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі задоволення позову та набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми єдиним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Отже, вимога виплатити різницю суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разом та однією сумою не підлягає задоволенню, оскільки з системного аналізу положень частини 1 статті 2 та частини 3 статті 2 КАС України в кореспонденції з приписами статті 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, вбачається, що суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.
Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб'єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії.
Відтак, у задоволені вказаних вимог також слід відмовити.
Що стосується посилання позивача на не застосування відповідачем Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», то суд звертає увагу сторін на те, що згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року, яке набрало законної сили 20 липня 2020 року пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» визнані протиправними та нечинними.
Отже у своїй діяльності суб'єкт владних повноважень зобов'язаний застосовувати лише діючі нормативно-правові акти.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже ефективним способом захисту порушених прав позивача у межах спірних правовідносин є зобов'язання відповідача здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі довідки прокуратури Луганської області від 27.02.2020 за № 18-102вих-20, з урахуванням раніше проведених виплат.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідачем не доведено правомірності винесення ним оскаржуваного рішення.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
При розгляді даної справи відповідно до частини третьої статті 291 КАС України суд враховує правові висновки викладені Верховним Судом у рішенні від 14.09.2021 у зразковій справі №560/2120/20, оскільки дана справа є типовою по відношенню до зразкової.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 24.06.2020 №18 (а.с.30).
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до приписів статті 139 КАС України судовий збір у розмірі 420,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 24 квітня 2020 року №13, яким відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по заробітку згідно з Законом України «Про прокуратуру».
Зобов'язати Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92400, Луганська область, Марківський район, селище міського типу Марківка, вулиця Центральна, будинок 20, код ЄДРПОУ 41247405) здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII на підставі довідки прокуратури Луганської області від 27.02.2020 за № 18-102вих-20, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92400, Луганська область, Марківський район, селище міського типу Марківка, вулиця Центральна, будинок 20, код ЄДРПОУ 41247405) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя Н.М. Басова