16 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/1956/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача (прокуратури) - Савицької О. В. (посвідчення № 054810),
відповідача-1 - Міняйла О. С. (у порядку самопредставництва),
відповідача-2 - Білецького О. В. (адвокат),
третьої особи-1 - Палієнка А. В. (адвокат), Пхайко Ю. Л. (адвокат),
третьої особи-2 - не з'явилися,
розглянув касаційні скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури і Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Кам'янський" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 (головуючий - Коробенко Г. П., судді Козир Т. П., Кравчук Г. А.) у справі
за позовом заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області
до: 1) Запорізької обласної державної адміністрації,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький рибокомбінат",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Кам'янський",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації,
про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Запорізької обласної державної адміністрації від 06.04.2017 №№ 144, 145, 146, визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок від 01.04.2006 №№ 25, 26, 27 та повернення земельних ділянок.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У лютому 2018 року заступник керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Запорізька ОДА, Облдержадміністрація) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький рибокомбінат" (далі - ТОВ "Запорізький рибокомбінат", Товариство) про: 1) визнання незаконними та скасування розпоряджень Запорізької ОДА від 06.04.2017 № 144 "Про продовження дії Публічному акціонерному товариству "Запорізький рибокомбінат" договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 № 25 для ведення рибогосподарської діяльності" (далі - розпорядження Запорізької ОДА № 144, оспорюване розпорядження № 144), від 06.04.2017 № 145 "Про продовження дії Публічному акціонерному товариству "Запорізький рибокомбінат" договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 № 26 для ведення рибогосподарської діяльності" (далі - розпорядження Запорізької ОДА № 145, оспорюване розпорядження № 145), від 06.04.2017 № 146 "Про продовження дії Публічному акціонерному товариству "Запорізький рибокомбінат" договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 № 27 для ведення рибогосподарської діяльності" (далі - розпорядження Запорізької ОДА № 146, оспорюване розпорядження № 146); 2) визнання недійсними додаткових угод від 14.07.2017 до договорів оренди земельної ділянки від 01.04.2006 №№ 25, 26, 27 (далі - додаткові угоди від 14.07.2017, оспорювані додаткові угоди), укладених між Кам'янсько-Дніпровською районною державною адміністрацією (далі - Кам'янсько-Дніпровська РДА, Райдержадміністрація), Запорізькою ОДА та Публічним акціонерним товариством "Запорізький рибокомбінат" (далі - ПАТ "Запорізький рибокомбінат"), правонаступником якого є ТОВ "Запорізький рибокомбінат"; 3) зобов'язання ТОВ "Запорізький рибокомбінат" повернути державі в особі Запорізької ОДА земельні ділянки площею 1494,9444 га, кадастровий номер 2322410100:01:016:0033, і площею 109,5043 га, кадастровий номер 2322410100:01:002:0013, які розташовані за межами м. Кам'янка-Дніпровська Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, та земельну ділянку площею 34,4412 га, кадастровий номер 2322481800:01:018:0002, яка розташована за межами с. Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області (далі - спірні земельні ділянки), з посиланням на положення статей 21, 203, 215, 216, 393, 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 6, 51 Водного кодексу України (далі - ВК України), статей 59, 96, 134, 135, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 15, 33 Закону України "Про оренду землі", статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статті 14 Закону України "Про аквакультуру".
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) оспорювані розпорядження та укладені на їх підставі додаткові угоди від 14.07.2017 не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки при їх прийнятті було порушено порядок передачі у користування земельних ділянок водного фонду, а саме: не виготовлено паспорти водних об'єктів і ці об'єкти не включено до договору оренди, орендну плату визначено тільки щодо користування землею без урахування водного об'єкта, не проведено нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок; 2) відповідачами порушено порядок поновлення договорів оренди землі, що є підставою для визнання оспорюваних додаткових угод недійсними.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 (суддя Спичак О. М.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення аргументовано тим, що предметом спору у цій справі є правовідносини з поновлення договору оренди, які фактично опосередковують вже наявне (надане відповідним уповноваженим органом) право користування, а не надання такого права. У цьому випадку дію договорів оренди земельних ділянок від 01.04.2006 №№ 25, 26, 27 було поновлено у порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оспорюванні розпорядження та додаткові угоди відповідають вимогам закону, тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 (головуючий - Агрикова О. В., судді Чорна Л. В. , Чорногуз М. Г.) скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Постанова мотивована тим, що при укладенні оспорюваних додаткових угод в редакціях, відмінних від первісних, сторони керувалися частинами 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а не частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з клопотанням про поновлення договорів, додавши проекти додаткових угод, а Запорізька ОДА, розглянувши вказані клопотання, прийняла оспорювані розпорядження про поновлення договорів оренди в інших редакціях. При цьому апеляційний суд зазначив, що з набранням чинності Законом України "Про аквакультуру" земельні ділянки водного фонду передаються у користування в комплексі з водним об'єктом за наявності відповідного паспорта водного об'єкта.
5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 (головуючий - Багай Н. О., судді Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) касаційні скарги Запорізької ОДА і ТОВ "Запорізький рибокомбінат" задоволено частково. Скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019, а справу № 910/1956/18 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що: 1) спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з поновленням договору оренди землі, а не наданням в оренду земельних ділянок, отже, має місце неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема статті 51 ВК України, оскільки зміни у законодавстві стосовно порядку надання у користування земельних ділянок водного фонду не можуть обмежити право орендаря на поновлення вже набутого права оренди землі, передбачене частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"; 2) відповідачі вчинили дії з метою приведення правовідносин користування земельними ділянками за кадастровими №№ 2322410100:01:016:0033, 2322410100:01:002:0013, 2322481800:01:018:0002 у відповідність до змін, внесених Законом України "Про аквакультуру", зокрема, пунктом 4 оспорюваних розпоряджень орендарю було встановлено строки, до яких необхідно було укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок та зареєструвати їх у встановленому порядку, забезпечити розробку паспортів водних об'єктів і надати їх до Облдержадміністрації для розрахунку орендної плати за водні об'єкти та внесення відповідних змін до договору оренди земельних ділянок, забезпечити проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки і внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині розміру орендної плати за землю. Аналогічні за змістом умови містять додаткові угоди від 14.07.2017 до договорів оренди земельних ділянок від 01.04.2006 №№ 25, 26, 27. Проте цим обставинам судом апеляційної інстанції при вирішенні справи не було надано належної правової оцінки; 3) при новому розгляді справи суд апеляційної інстанції повинен на основі вивчення доводів сторін та матеріалів справи достеменно з'ясувати, в інтересах якого саме органу заявлено позов прокуратурою та чиї інтереси порушено оскаржуваними розпорядженнями.
6. За результатами нового розгляду справи постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 (головуючий - Разіна Т. І. судді Іоннікова І. А., Тарасенко К. В.) скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Постанова аргументована тим, що розпорядження, на підставі яких укладено оспорювані додаткові угоди, прийнято Запорізькою ОДА всупереч вимогам земельного законодавства України, тому ці розпорядження підлягають визнанню незаконними та скасуванню, а укладені на їх підставі додаткові угоди від 14.07.2017 - визнанню недійсними.
7. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2020 (головуючий - Берднік І. С., судді Міщенко І. С., Суховий В. Г.) касаційну скаргу ТОВ "Запорізький рибокомбінат" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 скасовано, а справу № 910/1956/18 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що: 1) приймаючи судове рішення під час нового розгляду справи, суд апеляційної інстанції фактично продублював зміст скасованої постанови цього ж суду від 13.06.2019 і в порушення вимог процесуального закону не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.11.2019, належним чином не встановив характер спірних правовідносин та обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та не дослідив зібрані у справі докази, у повному обсязі не перевірив доводи відповідачів, а також не спростував висновків суду першої інстанції та не навів обґрунтування, за якими такі висновки суду вважає помилковими; 2) без належної правової оцінки суду апеляційної інстанції залишилися обставини, якими Прокурор обґрунтував позовні вимоги, зокрема невиконання відповідачами умов договорів оренди земельних ділянок у редакції додаткових угод від 14.07.2017 щодо виготовлення паспортів водних об'єктів, укладення договорів оренди водних об'єктів, а тому судом не з'ясовано та в судовому рішенні не зазначено, чи є ці обставини (невиконання умов договору) відповідно до вимог чинного законодавства підставою саме для визнання оспорюваних угод недійсними; 3) судом апеляційної інстанції при новому розгляді справи № 910/1956/18 достеменно не з'ясовано, в інтересах якого саме органу заявлено позов Прокурором та чиї інтереси порушено оспорюваними розпорядженнями, у тому числі не було надано належної правової оцінки запереченням відповідачів (ТОВ "Запорізький рибокомбінат" і Запорізької ОДА) щодо наявності законних підстав для представництва Прокурором інтересів держави в суді.
8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 скасовано, а позовну заяву заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області залишено без розгляду.
Зазначена постанова аргументована посиланням на положення статей 187, 188 ЗК України, статей 53, 226, 278 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктів 1, 51, 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення № 15), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позову Прокурора з огляду на те, що: 1) саме Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є органом, уповноваженим державою на здійснення нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, зокрема законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, тобто Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є органом, уповноваженим на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, що, у свою чергу, свідчить про помилковість доводів Прокурора як щодо відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, так і щодо наявності передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави; 2) прокурором правомірно не визначено в якості органу, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, Запорізьку ОДА, за умови оскарження її розпоряджень, що фактично створило би парадоксальну ситуацію, за якої позивачем та одним із відповідачів у справі була одна і так ж особа - Облдержадміністрація.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
9. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції від 20.10.2020, перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - скаржник-1) звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та направити справу для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.
У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Кам'янський" (далі - ТОВ "Рибгосп Кам'янський", скаржник-2), не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції від 20.10.2020, звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати повністю та передати справу до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
10. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник-1 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 53, 86, 226, 236 ГПК України, наголошуючи, що під час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статей 152, 122 ЗК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" і статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", викладених у постановах Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 921/341/19, від 09.09.2020 у справі № 917/342/19, від 23.04.2019 у справі № 910/5217/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17.
У свою чергу, на обґрунтування своєї правової позиції скаржник-2 посилається на неправильне застосування і порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме статей 187, 188 ЗК України, статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 4, 7, 11, 14, 44, 53, 174, 226 ГПК України, наголошуючи, що: 1) апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини 5 статті 53 ГПК України і статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постановах від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.04.2019 у справі № 910/5217/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18; 2) незважаючи на те, що справа вже неодноразово розглядалася судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і жодного разу судами при розгляді цієї справи не встановлювалася відсутність підстав для подання позовної заяви Прокурором, а навпаки, судами першої і другої інстанцій встановлювалися обставини, які свідчили про наявність у прокурора підстав для подання позовної заяви у спірних правовідносинах, та враховуючи, що з моменту звернення до суду прокурора та до прийняття оскаржуваної постанови жодних доказів чи додаткових заперечень і пояснень, які би свідчили про відсутність повноважень прокурора у даному процесі, не надавалося, суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку щодо визначення наявності органу, який мав би право на звернення до суду в цьому процесі, та відсутність підстав у прокурора для звернення з позовними вимогами у цій справі; 3) Держгеокадастр щодо земель водного господарства не захищає порушене право держави, оскільки не має права ініціювати судовий захист поза межами повноважень, наданих йому законом.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
11. ТОВ "Запорізький рибокомбінат" і Запорізька ОДА у відзивах на касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури просять залишити зазначену касаційну скаргу без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
ТОВ "Запорізький рибокомбінат" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Рибгосп Кам'янський" просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 910/1956/18 і призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 12.01.2021.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Рибгосп Кам'янський" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 910/1956/18 і призначено розгляд цієї скарги у судовому засіданні на 02.02.2021.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2021 розгляд касаційної скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 910/1956/18 відкладено на 02.02.2021.
Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2021 і від 09.02.2021 оголошувалася перерва у судовому засіданні з розгляду касаційних скарг першого заступника керівника Київської міської прокуратури і ТОВ "Рибгосп Кам'янський" до 09.02.2021 та до 16.02.2021 відповідно.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13. На підставі розпорядження Кам'янсько-Дніпровської РДА від 17.02.2006 № 43 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди" було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок під водними об'єктами, будівлями та дворами Відкритому акціонерному товариству "Запорізький рибокомбінат" (далі - ВАТ "Запорізький рибокомбінат", найменування якого змінено на ПАТ "Запорізький рибокомбінат", правонаступником якого є ТОВ "Запорізький рибокомбінат"), загальною площею 1639,5847 га, з них: лиман 1494,944 га, у тому числі під водою - 1484,0884 га, під берегозахисною смугою - 10,8560 га, вигульні та виросні ставки площею 109,5043 га, у тому числі під водою - 95,2628 га, під берегозахисною смугою - 8,4616 га та під гідротехнічними спорудами (дамба) - 5,7599 га із земель Кам'янсько-Дніпровської міської ради за межами м. Кам'янка-Дніпровська, із земель Великознам'янської сільської ради загальною площею 35,136 га, у тому числі: під водою - 24,9072 га, під гідроспорудами - 0,394 га, інші землі (природоохоронного призначення) - 9,14 га, під будівлями та дворами - 0,5348 га, інше призначення - 0,16 га, для передачі в оренду.
14. 01.04.2006 на підставі зазначеного розпорядження між Кам'янсько-Дніпровської РДА (орендодавець) та ВАТ "Запорізький рибокомбінат" (орендар) укладено договори оренди земельних ділянок №№ 25, 26, 27 (далі - договори оренди №№ 25, 26, 27), за умовами яких орендарю надано в строкове платне користування земельні ділянки: площею 1494,9444 га, кадастровий номер: 2322410100:01:016:0033, площею 109,5043 га, кадастровий номер 2322410100:01:002:0013, площею 34,4412 га, кадастровий номер 2322481800:01:018:0002, для здійснення рибогосподарської діяльності (пункти 1.1, 5.1).
15. За змістом пунктів 3.1, 10.2, 12.1 договорів оренди №№ 25, 26, 27 їх укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дія договору припиняється у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено. Договори набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.
16. Ці договори оренди зареєстровано у Кам'янсько-Дніпровському районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи від 30.11.2006 за № 040627000012, № 040627000011, № 040627000014.
17. Відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право оренди орендаря на зазначені земельні ділянки зареєстровано 28.12.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрацію прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
18. Згідно з розпорядженням Кам'янсько-Дніпровської РДА від 01.03.2016 № 52 продовжено термін дії зазначених договорів оренди земельних ділянок та 09.03.2016 між Райдержадміністрацією і ПАТ "Запорізький рибокомбінат" укладено додаткові угоди № 2 до договорів оренди №№ 25, 26, 27, якими пункт 3.1 цих договорів викладено у редакції, відповідно до якої договір укладено на 25 років і починає діяти з моменту державної реєстрації договору. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір його продовжити.
Ці додаткові угоди зареєстровано 06.04.2016 державним реєстратором Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації на підставі рішень про державну реєстрацію змін до іншого речового права.
19. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.08.2016 у справі № 908/1618/16, яке набрало законної сили, частково задоволено позов Прокурора. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Кам'янсько-Дніпровської РДА від 01.03.2016 № 52. Визнано недійсними додаткові угоди № 2 до договорів оренди №№ 25, 26, 27.
20. 25.10.2016 ПАТ "Запорізький рибокомбінат", реалізуючи переважне право, передбачене статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та умовами договорів оренди №№ 25, 26, 27, звернулося до Запорізької ОДА як орендодавця спірних земельних ділянок з листами-повідомленнями № 291/0353, № 292/0354, № 293/0355 про поновлення цих договорів оренди, до яких (листів-повідомлень) додало зокрема проекти додаткових угод.
Лист-повідомлення від 25.10.2016 № 291/0353 отримано Запорізькою ОДА 26.10.2016, а листи-повідомлення від 25.10.2016 № 292/0354 і № 293/0355 отримано орендодавцем 23.11.2016, що підтверджується штампом реєстрації вхідної документації.
21. У подальшому Запорізька ОДА видала такі розпорядження: 1) від 06.04.2017 № 144 "Про продовження дії Публічному акціонерному товариству "Запорізький рибокомбінат" договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 № 25 для ведення рибогосподарської діяльності"; 2) від 06.04.2017 № 145 "Про продовження дії Публічному акціонерному товариству "Запорізький рибокомбінат" договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 № 26 для ведення рибогосподарської діяльності"; 3) від 06.04.2017 № 146 "Про продовження дії Публічному акціонерному товариству "Запорізький рибокомбінат" договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 № 27 для ведення рибогосподарської діяльності".
За змістом цих розпоряджень вирішено вважати поновленими на тих же самих умовах на 10 років договори оренди №№ 25, 26, 27 (пункт 1); укласти додаткові угоди про поновлення договорів оренди земельних ділянок, а також здійснити заміну сторони договору - орендодавця з Кам'янсько-Дніпровської РДА на Запорізьку ОДА; змінити в преамбулі договорів назву орендаря з ВАТ "Запорізький рибокомбінат" на ПАТ "Запорізький рибокомбінат" (пункт 2).
22. Крім того відповідно до пункту 4 оспорюваних розпоряджень зобов'язано ПАТ "Запорізький рибокомбінат": до 01.05.2017 укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок та зареєструвати їх у встановленому порядку; до 01.05.2017 забезпечити розробку паспортів водних об'єктів і надання їх до обласної адміністрації для розрахунку орендної плати за надані в оренду водні об'єкти та для внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок; до 01.08.2017 забезпечити проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині розміру орендної плати за землю; виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 95 ЗК України.
23. 14.07.2017 між Кам'янсько-Дніпровською РДА (первинний орендодавець), ПАТ "Запорізький рибокомбінат" (орендар) та Запорізькою ОДА (новий орендодавець) укладено додаткові угоди до договорів оренди №№ 25, 26, 27, якими замінено орендодавця та назву орендаря.
Відповідно до пункту 3 додаткових угод від 14.07.2017 сторони погодилися вважати поновленим на тих же самих умовах на 10 років договори оренди №№ 25, 26, 27.
24. Згідно з пунктами 4, 5 оспорюваних додаткових угод доповнено зазначені договори оренди: 1) пунктом 4.6, в якому передбачено забезпечення розробки паспорта рибогосподарської технологічної водойми і надання його до обласної державної адміністрації для розрахунку орендної плати за надані в оренду водні об'єкти та внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки; 2) пунктом 4.7, за змістом якого до 01.08.2017 передбачено забезпечити проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та внесення змін до договору оренди земельної ділянки у частині розміру орендної плати за землю.
25. У пункті 6 додаткових угод від 14.07.2017 сторони погодили, що в термін до 01.09.2017 має бути укладено договір оренди водного об'єкта відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 № 420 "Про затвердження типового договору оренди водних об'єктів".
26. Відомості щодо продовження на 10 років строкового платного користування земельними ділянками, кадастрові номери 2322410100:01:016:0033, 2322410100:01:002:0013, 2322481800:01:018:0002, було зареєстровано у встановленому порядку, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрацію прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Позиція Верховного Суду
27. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити з таких підстав.
28. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про те, що виходячи зі змісту статей 187, 188 ЗК України, статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктів 1, 51, 7 Положення № 15 органом, уповноваженим на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, що зумовлює помилковість доводів Прокурора як щодо відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, так і щодо наявності передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.
29. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
30. Згідно з пунктами "а", "в" і "є" частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються зокрема на такі категорії як землі сільськогосподарського призначення, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі водного фонду.
31. За змістом частини 1 статті 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
32. Згідно з частинами 4, 5 статті 51 ВК України водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними ЗК України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
33. Частиною 4 статті 59 ЗК України передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.
34. Згідно з абзацами 1, 5 частини 1 статті 152 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
35. Відповідно до частин 4 та 5 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
36. Згідно зі статтею 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Аналогічна норма міститься у статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".
37. Відповідно до абзацу 9 частини 1 статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
38. За змістом пункту 1 Положення № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.
39. Судами попередніх інстанцій достеменно встановлено і сторонами у справі не заперечується той факт, що три спірні земельні ділянки, стосовно яких видавалися оспорювані розпорядження та укладалися оспорювані додаткові угоди, розташовані за межами населених пунктів і відносяться до категорії земель водного фонду державної власності та частково до земель природоохоронного призначення державної власності (площею 9,14 га), а не до земель сільськогосподарського призначення державної власності.
40. Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
41. Дійсно, преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
42. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.08.2016 у справі № 908/1618/16 (за участю Прокурора, Запорізької ОДА, Кам'янсько-Дніпровської РДА і ПАТ "Запорізький рибокомбінат"), яке набрало законної сили, встановлено факти, що мають істотне значення та не підлягають доведенню під час вирішення цього спору, а саме: Кам'янсько-Дніпровська РДА не мала повноважень продовжувати термін дії договорів оренди спірних земельних ділянок водного фонду, що розташовані за межами населених пунктів на території Кам'янсько-Дніпровської міської ради і Великознам'янської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, та передавати в оренду земельні ділянки для ведення штучного риборозведення (для рибогосподарських потреб), оскільки такі повноваження відповідно до частини 5 статті 122 ЗК України належать Запорізькій ОДА.
43. З урахуванням наведених положень статей 19, 58, 59, 122, 188 ЗК України і встановлених судами обставин належності спірних земельних ділянок до категорії земель водного фонду державної власності та частково до земель природоохоронного призначення державної власності, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника-1 про неврахування апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваної постанови висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 152, 122 ЗК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" і статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", викладених у постановах від 25.09.2020 у справі № 921/341/19, від 23.04.2019 у справі № 910/5217/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17, а також з твердженням скаржника-2 про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 53 ГПК України і статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постановах від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.04.2019 у справі № 910/5217/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18.
44. Зокрема, у пункті 52 постанови від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18 зі спору, що виник з подібних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.
45. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
46. Таким чином, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника-1 на неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 917/342/19, оскільки у зазначеній справі вирішено спір, який виник з правовідносин, пов'язаних з передачею в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення та поновленням дії договору оренди, укладеного стосовної вказаної земельної ділянки, що свідчить про неподібність правовідносин у справі № 917/342/19 та справі № 910/1956/18 і виключає застосування вказаного висновку до правовідносин у цій справі.
47. Разом з тим касаційна інстанція частково погоджується з твердженням скаржника-1 про те, що наразі відсутність органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних земельних правовідносинах, зумовлена тим, що за змістом частини 5 статті 122 ЗК України відповідним уповноваженим державним органом щодо розпорядження землями водного фонду державної власності, розташованими за межами населених пунктів, є саме Запорізька ОДА, яка водночас є одним із відповідачів у цій справі як видавник оспорюваних розпоряджень, що виключає можливість одночасного набуття Облдержадміністрацією процесуальних статусів позивача і співвідповідача у частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Запорізької ОДА від 06.04.2017 №№ 144, 145, 146, позаяк виходячи зі спірних правовідносин не існує іншого органу державної влади, який би міг здійснити захист інтересів держави у сфері розпорядження землями водного фонду.
Схожий за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 921/341/19, від 07.09.2020 у справі № 917/468/19 та від 07.11.2018 у справі № 916/749/17.
Наведеним також підтверджується обґрунтованість доводів скаржника-2 про те, що Держгеокадастр щодо земель водного господарства не захищає порушене право держави, оскільки не має права ініціювати судовий захист поза межами повноважень, наданих йому законом.
48. При цьому колегія суддів ураховує сформульований у пункті 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц правовий висновок про те, що у разі якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту .
49. Верховний Суд зауважує на правильності висновку апеляційного суду в тій частині, що прокурором правомірно не визначено в якості органу, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, Запорізьку ОДА за умови оскарження її розпоряджень (у частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Запорізької ОДА від 06.04.2017 №№ 144, 145, 146), що фактично створило би парадоксальну ситуацію, за умов якої позивачем та одним із відповідачів у справі була одна і так ж особа - Облдержадміністрація.
50. Колегія суддів також вважає, що, обмежившись посиланням на висновок щодо застосування пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, викладений у пункті 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду помилково не врахував інших правових висновків, наведених у пунктах 77- 81 зазначеної постанови:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
51. Згідно з імперативними положеннями частини 5 статті 310 та частини 1 статті 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
52. Колегія суддів, ураховуючи правову позицію, викладену в пунктах 77- 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, зазначає, що всупереч положенням частини 5 статті 310 і частини 1 статті 316 ГПК України суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи не виконав у повному обсязі вміщених у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 та від 02.09.2020 вказівок касаційної інстанції щодо необхідності достовірного з'ясування при новому розгляді справи № 910/1956/18 тих істотних обставин, в інтересах якого саме органу заявлено позов Прокурором та чиї інтереси порушено оспорюваними розпорядженнями, у тому числі не було надано належної правової оцінки запереченням відповідачів (ТОВ "Запорізький рибокомбінат" і Запорізької ОДА) щодо наявності законних підстав для представництва Прокурором інтересів держави в суді.
53. Таким чином, зазначена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 152, 122 ЗК України, статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" і статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", викладених у постановах від 25.09.2020 у справі № 921/341/19, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.04.2019 у справі № 910/5217/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18 і від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17, що, у свою чергу, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.
54. Наведене свідчить про те, що, передчасно скасувавши рішення місцевого господарського суду і залишивши позов Прокурора без розгляду, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 236, 282, 316 ГПК України ухилився від апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог.
55. Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави та зумовлене цим залишення без розгляду позову Прокурора у справі. Такий висновок не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.
56. З огляду на наведені раніше висновки касаційна інстанція відхиляє необґрунтовані доводи ТОВ "Запорізький рибокомбінат" і Запорізької ОДА, викладені у відзивах на касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури, а також необґрунтовані доводи ТОВ "Запорізький рибокомбінат", викладені у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Рибгосп Кам'янський".
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
57. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
58. Згідно з частиною 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
59. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для залишення без розгляду позову заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області не відповідає положенням статей 226, 236, 269, 316 ГПК України.
60. Таким чином, доводи, викладені скаржниками у поданих касаційних скаргах, отримали підтвердження під час касаційного провадження і спростовують висновок апеляційного суду щодо залишення позову без розгляду.
61. Зважаючи на те, що саме судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Розподіл судових витрат
62. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційні скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури і Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Кам'янський" задовольнити.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 910/1956/18 скасувати.
Справу № 910/1956/18 направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай