Іменем України
25 лютого 2021 року м. Чернігівсправа № 927/5/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді С.В.Белова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, код ЄДРПОУ 21560766
бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601
в особі: Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”
пр-т Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 01189425
до відповідача: Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 03196133
вул. Центральна, 30, м. Семенівка, Чернігівська область, 15400
предмет спору: про стягнення 145252,24 грн
11.01.2021 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення 145252,24 грн заборгованості по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Семенівському районі Чернігівської області, у період з 01.11.2019 по 31.10.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем як оператором телекомунікацій надаються телекомунікаційні послуги споживачам, яким згідно із Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про жертви нацистських переслідувань”, “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про охорону дитинства”, “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” встановлено пільги з оплати їх вартості. За твердженням позивача, до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території Семенівського району Чернігівської області державної політики у сфері соціального захисту населення, а тому відповідно до чинного законодавства саме на відповідача покладено обов'язок відшкодовувати позивачу вартість послуг зв'язку, наданих ним на пільгових умовах. Разом з тим, в порушення вимог закону кошти на відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.01.2019 по 31.10.2019, на рахунок позивача від відповідача не надійшли, у зв'язку з чим виник заявлений до стягнення борг, який він і просить стягнути в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.01.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, сторонам встановлені процесуальні строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь.
04.03.2021 року, в межах встановленого процесуального строку, від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначає, що Законами України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” та “Про Державний бюджет України на 2020 рік” асигнувань на відшкодування витрат з послуг зв'язку для пільгових категорій населення не передбачено; у Семенівському районі програми фінансового забезпечення компенсаційних виплат за надання пільг з оплати послуг зв'язку на 2019 та 2020 роки не прийняті. З посиланням на положення Бюджетного кодексу України відповідач вказує, що Управління як бюджетна установа може мати бюджетне зобов'язання (укладати договір, згідно з яким необхідно буде здійснювати платежі) лише при наявності на це бюджетних призначень. За твердженням відповідача, кошти на відшкодування наданих пільговим категоріям громадян послуг зв'язку не планувались і не надходили. Також відповідач вказує, що з 01.10.2019 року п. 10, п. 11, п. 12 постанови КМУ № 117 від 29.01.2003 “Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги” виключені на підставі постанови КМУ № 373 від 17.04.2019 “Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово - комунальних послуг у грошовій формі”.
До відзиву додано доказ направлення його копії позивачу - фіскальний чек, в якому міститься інформація щодо штрихкодового ідентифікатора рекомендованого поштового відправлення адресованого позивачу, а саме 1540001631118.
Як вбачається з інформації, яка міститься на офіційному сайті Укрпошти, поштове відправлення за номером 1540001631118 вручено позивачу 04.02.2021.
10.02.2021 року, в межах встановленого судом процесуального строку, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій ним викладено заперечення щодо наведеної відповідачем у відзиві позиції. Зокрема, позивач не погоджується з посиланням відповідача у відзиві на норми Бюджетного кодексу України та зазначає, що правовідносини по відшкодуванню пільг виникли на підставі надання позивачем послуг зв'язку пільговим категоріям населення відповідно до законодавства України, а не в процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання. На думку позивача, у нього виникло цивільне право на отримання компенсації витрат, понесених в зв'язку з наданням пільг при наданні послуг зв'язку, а у відповідача цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок щодо компенсації втрат від надання цих пільг, а відносини, які існують між сторонами регулюються Господарським та Цивільним кодексами України. Позивач стверджує, що відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.
До відповіді на відзив додано доказ направлення його копії відповідачу - фіскальний чек, опис вкладення до цінного листа та список згрупованих відправлень № 6568 в якому міститься інформація щодо штрихкодового ідентифікатора рекомендованого поштового відправлення адресованого відповідачу, а саме 140051179392.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання заперечення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” (позивач у справі) є оператором телекомунікацій, який за рішенням НКРЗІ № 384 від 28.09.2006 включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій під № 74, та ним, зокрема, надаються населенню послуги зв'язку.
За змістом ст. 178 Господарського кодексу України та ст. 633 Цивільного кодексу України договір про надання телекомунікаційних послуг є публічним, а тому оператор, провайдер телекомунікацій зобов'язаний здійснювати надання послуг зв'язку кожному, хто до нього звертається, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими щодо укладення такого договору. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 3 ст.63 Закону України “Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно із п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Згідно із ст.ст. 1, 18, 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно - правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки. Виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово - комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Пільги з оплати послуг зв'язку встановлені Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про жертви нацистських переслідувань”, “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про охорону дитинства”, “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”.
Отже, вищенаведеними нормами чинного законодавства встановлено право фізичних осіб, які мають визначений вищевказаними законами соціальний статус, на отримання послуг зв'язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та безумовний обов'язок провайдера, оператора телекомунікацій надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку. Розрахунки і обґрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону. Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.
Саме через встановлення соціальних стандартів і нормативів та забезпечення надання державних соціальних гарантій утверджується функція держави з соціального захисту, відбувається реалізації положень Конституції України в частині прав громадян на соціальне забезпечення та підтримку.
Отже, держава, на виконання функції з соціального захисту населення, встановила певним категоріям осіб пільги з оплати послуг зв'язку, та взяла на себе зобов'язання компенсувати втрати доходу провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесені ними внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів.
Зі змісту правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.10.2019 у справі № 911/1924/18, вбачається, що правовідносини з компенсації витрат провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесених ними внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, не мають публічно - правового характеру. ПАТ “Укртелеком” є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку згідно із ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України. А тому в даному випадку у оператора телекомунікаційних послуг виникає цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у держави - цивільний обов'язок здійснити розрахунок за надані цим особам послуги.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що спірні правовідносини підпадають під правове регулювання норм цивільного та господарського законодавства.
Відповідно до ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин, окрім фізичних та юридичних осіб, є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Згідно із ч. 1 ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Тобто держава, як суб'єкт правовідносин, здійснює свої обов'язки у відносинах з особою у певній сфері суспільних відносин через свої органи. Оскільки у відносинах виконання обов'язку у спірних правовідносинах державу представляють органи, які уповноважені на реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави. Отже, у справах щодо виплати компенсації вартості телекомунікаційних послуг предметом спору є акти (діяльність, бездіяльність) суто тих суб'єктів, які є відповідальними за здійснення розрахунків з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.
Відповідно до п.п. 2 п. 4 Положення про Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації № 331 від 19.12.2016, основним завданням управління є забезпечення реалізації державної соціальної політики на території району у сфері соціального захисту населення, що включає призначення та виплату соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України.
Відповідно до п.п. 29, 34 п. 5 вищевказаного Положення управління відповідно до визначених повноважень виконує такі функції з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення, зокрема: організовує в межах своєї компетенції роботу щодо надання населенню пільг з оплати послуг зв'язку; проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги; здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян; забезпечує ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП).
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі за текстом - Положення).
Відповідно до п. 1 Положення Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин та працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей.
За змістом п. 3 Положення, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи):
організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей;
ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма “1 - пільга” затверджується Мінсоцполітики;
ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;
надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України № 373 від 17.04.2019 “Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі” внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 “Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги”, якою, зокрема пункти 10-12 Положення виключено. Вищевказані зміни застосовуються з 01 жовтня 2019 року.
Разом з тим, положення Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про жертви нацистських переслідувань”, “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про охорону дитинства”, якими встановлено пільги з оплати послуг зв'язку, є чинними, визначені в цих Законах особи мають право користуватися послугами зв'язку на пільгових умовах, а позивач, виконуючи встановлений законом обов'язок, продовжує їх надавати, а тому суд доходить висновку, що відповідач повинен компенсувати витрати позивача, понесені ним внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах.
Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації відповідно до Положення та Постанови КМУ №117 здійснює облік пільговиків, проводить електронні звірки та розрахунки з ПАТ «Укртелеком», як надавачем телекомунікаційних послуг.
Позивачем в період з 01.11.2019р. по 31.10.2020р. пільговим категоріям споживачів, які проживають в Семенівському районі в повному обсязі надавались пільги на послуги зв'язку, передбачені чинним та щомісячно направлялись акти «Форма №2- пільга» для проведення звіряння пільговиків, які фактично отримують телекомунікаційні послуги на пільгових умовах. При цьому позивач щомісячно направляв Акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за формою №3-пільга.
Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» втратила чинність з 01.01.2020 року, проте іншого механізму компенсації пільг підприємству, яке надає послуги зв'язку державою не розроблено. Відсутність або недоліки чітко виписаного механізму врегулювання державою правовідносин, що склались між сторонами у справі щодо процедури відшкодування відповідачем вартісних обсягів пільг громадянам за наданими суб'єктом господарювання послуг зв'язку, передбаченого низкою законодавчих актів, не є перешкодою для вирішення даного спору з огляду на принципи верховенства права закріплені у ст. 129 Конституції України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
В силу п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 911/1165/19.
Таким чином, спірні правовідносини виникли між сторонами безпосередньо з актів законодавства.
На виконання вимог законів України, якими встановлені пільги з оплати послуг зв'язку, позивачем в період з 01.11.2019 по 31.10.2020 надано на пільгових умовах послуги зв'язку особам, які мають відповідний соціальний статус та проживають в Семенівському районі Чернігівської області, на загальну суму 145252,24 грн, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, за формою № 2-пільга.
Вищевказані рахунки щомісяця складалися та направлялися позивачем на адресу відповідача разом з актами звіряння розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям населення за формою № 3-пільга, для погодження і підписання відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи супровідними листами та описами вкладення до цінних листів.
Надані позивачем до матеріалів справи акти звіряння розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям населення за формою № 3-пільга відповідачем не підписані. Про причини непідписання актів, передбачені чинним законодавством, а саме: виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, відповідачем ані позивачу, ані суду не повідомлено, що свідчить про наявність “мовчазної згоди” відповідача з наданими позивачем розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг.
В зв'язку з цим суд доходить висновку, що відповідачем не оспорюється розмір компенсації, яка підлягає відшкодуванню позивачу за надані ним в період з 01.11.2019 по 31.10.2019 послуги зв'язку пільговим категоріям населення.
Крім того, позивач звертався до відповідача з проектом договору на відшкодування пільг за послуги зв'язку, незважаючи на те, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України. Від укладання договору відповідач відмовився.
14.12.2020 року за вих. №14-12/365 позивачем відповідачу була направлена претензія з вимогою сплати заборгованості за період з 01.11.2019 по 31.10.2020 року в строк до 24.12.2020 року. Погашення заборгованості не було здійснено, внаслідок чого виник заявлений до стягнення борг, який він і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Строк (термін) виконання зобов'язання з виплати компенсації витрат провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесених ними внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів актами цивільного та господарського законодавства не встановлено.
Отже в силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу вартість послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
За змістом ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 193 Господарського суду України містить аналогічні приписи.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач доказів сплати компенсації позивачу вартості послуг зв'язку, наданих ним в період з 01.11.2019 по 31.10.2020 на пільгових умовах, особам, які проживають на території Семенівського району та мають відповідний соціальний статус, а також доказів, які спростовують наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі суду не надав, що свідчить про неналежне виконання відповідачем покладених на нього чинним законодавством обов'язків.
Таким чином суд доходить висновку про порушення відповідачем права позивача на отримання компенсації вартості послуг зв'язку, наданих ним на виконання імперативних норм чинного законодавства пільговим категоріям громадян.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання зі сплати позивачу компенсації вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям населення, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 145252,24 грн заборгованості є правомірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Посилання відповідача на норми бюджетного законодавства та відсутність бюджетних призначень на відповідні цілі як причину невиконання зобов'язання судом до уваги не приймається з огляду на таке:
За змістом ст. 1 Бюджетного кодексу України цим Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
За змістом абз. 5 ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.
Таким чином, з огляду на вищевикладені норми чинного законодавства, правовідносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів (ст. 1 Бюджетного кодексу України), не є цивільними (господарськими); до відповідних відносин не застосовується норми Господарського та Цивільного кодексів України.
До того ж, в ч. 3 ст. 19 Бюджетного кодексу України визначено, що учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами).
Бюджетні повноваження - це права і обов'язки органів державної влади та місцевого самоврядування у галузі бюджетної діяльності, що визначаються Бюджетним кодексом України, законом України про державний бюджет, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, іншими законами, рішеннями місцевих рад та локальними актами.
Такі повноваження встановлюються на забезпечення завдань та функцій учасників бюджетного процесу, закріплених відповідними нормативно-правовими актами, що визначають їх правовий статус.
Таким чином, у бюджетному процесі приймають участь усі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, бюджетні установи, організації, що беруть участь у бюджетній діяльності.
Інші юридичні та фізичні особи згідно чинного законодавства не можуть бути суб'єктами бюджетних відносин і не є учасниками бюджетного процесу, оскільки не наділені бюджетними повноваженнями в розумінні Бюджетного кодексу України.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що до спірних правовідносин, які за своєю правовою природою є цивільними згідно із позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 911/1924/18, не підлягають застосуванню норми Бюджетного кодексу України.
Крім того, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язання.
Чинним законодавством не встановлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від наявності бюджетних призначень на вказані цілі.
Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ “Укртелеком” надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то у результаті уповноважений на те державою орган - відповідач у справі - в силу закону має відшкодувати позивачу понесені ним витрати.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що ані Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, ані відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування у 2020 році видатків місцевого бюджетну на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.
До того ж нормами бюджетного законодавства, на які посилається відповідач, зокрема, ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, встановлено, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.
Згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі “Кечко проти України”, Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18 жовтня 2005 року та у справі “Бакалов проти України” від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
З огляду на викладене вище, судом не приймається до уваги твердження відповідача про відсутність його обов'язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з 01.11.2019 по 31.10.2020 року, через те, що ані Законом України про Державний бюджет України на відповідні роки, ані в місцевому бюджеті не передбачені кошти на ці видатки, оскільки певне право виникає у особи, а у держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання, не із Закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акта, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.
За таких обставин, Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області відповідає за своїми зобов'язаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань як з державного так й з місцевого бюджетів.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача належить стягнути 145 252,24 грн заборгованості по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Семенівському районі Чернігівської області.
Згідно із ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 2178,78 грн, підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області (15400, Чернігівська область, м. Семенівка, вул. Центральна, 30, код 03196133) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (01601, м. Київ, бульвар Шевченка, 18, код 21560766) 145252,24 грн заборгованості та 2 178,00 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 25.02.2021 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/