25 лютого 2021 року м. Чернігівсправа № 927/187/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В.В., розглянувши заяву від 19.02.2021 Малого приватного підприємства «Модус» про забезпечення позову,
Позивач: Мале приватне підприємство «Модус»,
код ЄДРПОУ 22966022, вул. Героїв Космосу, 2-Б, м. Київ, 03148
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробнича компанія «Конструкторське бюро пожежних та спеціальних машин»,
код ЄДРПОУ 37632442, вул. Костянтинівська, 199-А, м. Прилуки, 17500
Предмет спору: про стягнення 519 526,09 грн,
Не викликались,
Мале приватне підприємство “Модус” подало позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-виробнича компанія “Конструкторське бюро пожежних та спеціальних машин”, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 519 526,09 грн, в т.ч. заборгованість в розмірі 366 423,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 18 639,45 грн., 3 % річних в розмірі 14 854,22 грн., пеню в розмірі 52 834,81 грн., штраф 7% в розмірі 66 774,61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 13/20 від 12.05.2020.
24.02.2021 разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову від 19.02.2021, в якій просить суд до вирішення спору у справі по суті та набрання рішенням у цій справі законної сили, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-виробнича компанія “Конструкторське бюро пожежних та спеціальних машин" в межах ціни позову - 519 526,09 грн, що містяться на поточних (банківських) рахунках підприємства.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (ст. 137 ГПК України).
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що у відповідача, згідно публічно доступних даних Єдиного державного реєстру судових рішень, існує ряд судових спорів, які можуть вплинути на його фінансовий стан та подальшу фінансову можливість виконати судове рішення, в разі його винесення на користь позивача, по даній справі. Так, позивачу стало відомо про наступні судові справи за позовом осіб, колишніх працівників до ТОВ “Проектно-виробнича компанія конструкторське бюро пожежних та спеціальних машин” про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, які знаходяться в провадженні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області: справи №№ 742/296/21, 742/277/21, 742/273/21, 742/308/21, 742/299/21, 742/309/21, 742/270/21, 742/271/21, 742/279/21, 742/276/21, 742/275/21, 742/274/21, 742/272/21, 742/361/21, 742/281/21, 742/278/21, 742/269/21, 742/311/21, 742/391/21.
До заяви про забезпечення позову позивачем додано копії ухвал Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області про прийняття до розгляду позовних заяв про стягнення з відповідача нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку за позовами ОСОБА_1 (справа №742/311/21), ОСОБА_2 (справа №742/281/21), ОСОБА_3 (справа №742/361/21), ОСОБА_4 (справа №742/269/21) до ТОВ "ПВК "КБ ПОЖСПЕЦМАШ".
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на положення ст. 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд не приймає до уваги наведені позивачем обґрунтування та надані докази з огляду на наступне.
По-перше позивачем не надані докази участі відповідача у інших зазначених в заяві судових справах.
По-друге, суд вважає недопустимими надані позивачем докази, оскільки останнім не надано доказів правомірного отримання копій таких судових рішень, а сам позивач не є учасником цих справ. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку із втратою годувальника; 3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету; 5) у п'яту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Таким чином, накладення арешту на грошові кошти відповідача може порушити права та охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Інших фактичних обставин, які б могли вплинути на фінансовий стан відповідача та подальшу фінансову можливість виконати судове рішення, позивачем не доведено.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову, а відтак у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову необхідно відмовити.
Керуючись ст. 13, 14, 74-80, 86, 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 25.02.2021. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Шморгун