29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"15" лютого 2021 р. Справа № 924/1232/20
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал - Сервіс" м. Харків
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області
про стягнення 2 914 128,75 грн, з яких 2 784 000,00 грн заборгованості, 74 091,15 грн 3 % річних, 56 037,60 грн інфляційних втрат
та
за зустрічним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал - Сервіс" м. Харків
про стягнення 18576,00 грн пені
Представники сторін:
позивач за первісним позовом: Могільовкін Р.Ю. - адвокат, діє на підставі довіреності від 10.12.2020
відповідач за первісним позовом: не з'явився
В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Хмельницької області 16.11.2020 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал - Сервіс" м. Харків до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 2914128,75грн, з яких 2784000,00грн заборгованості, 74091,15 грн 3 % річних та 56037,60грн інфляційних втрат. В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 15660/53-124-01-19-11065 від 04.10.2019 позивач здійснив відповідачу поставку товару загальною вартістю 3096000,00грн, що підтверджується видатковою накладною № 510 від 03.12.2019 та товарно-транспортною накладною № Р510 від 03.12.2019, підписаною 09.12.2019 представником вантажоотримувача. Вказує, що товар відповідачем був отриманий в повному обсязі, жодних претензій на адресу позивача щодо кількості та якості поставленого товару не надходило. Однак відповідач не здійснив в повному обсязі оплату за отриманий товар. Станом на дату подання позовної заяви, сума простроченої заборгованості складає 2784000,00грн. В зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання, позивач на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував інфляційні втрати в розмірі 56037,60грн за січень-вересень 2020 року та 3% річних в розмірі 74091,15грн за період з 09.01.2020 по 13.11.2020.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.11.2020 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
Ухвалою суду від 18.11.2020 відкрито провадження у справі № 924/1232/20 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12:00 год. 14 грудня 2020 року.
На адресу суду 07.12.2020 надійшов відзив на позов від 03.12.2020, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними, необґрунтованими і не підтвердженими належними і допустимими доказами. Вказує, що позивач неправильно здійснив розрахунок інфляційних втрат по вересень 2020 року включно, оскільки розрахунок проведений позивачем без врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, позивачем при проведенні обрахунку не враховано показників індексу інфляції за лютий, липень та серпень 2020 року, коли мала місце дефляція. Також відповідач зазначає, що позивачем неправильно здійснено обрахунок 3% річних, так як у 2020 році 366 календарних днів, які слід застосовувати при розрахунку. Крім того, позивач нарахував 3% річних за день часткової оплати заборгованості 18.05.2020, виходячи із суми заборгованості, яка не зменшена на суму здійсненої відповідачем оплати. Із вказаних підстав просив у позові відмовити.
Ухвалою суду від 14.12.2020 відкладено підготовче засідання у справі №924/1232/20 на 11:20 год. 11 січня 2021 року та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Згідно з ухвалою суду від 16.12.2020, після усунення недоліків, визначених в ухвалі суду від 11.12.2020, до спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м.Нетішин Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал - Сервіс" м. Харків про стягнення 18576,00 грн пені. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
В обґрунтування зустрічного позову позивач за зустрічним позовом вказує, що відповідно до п. 3.1 договору поставки № 15660/53-124-01-19-11065 від 04.10.2019, строк поставки товару становить 60 календарних днів з дати підписання сторонами договору. Отже, останнім днем строку поставки є 03 грудня 2019 року. Зазначає, що ТОВ "Індастріал-Сервіс" здійснило поставку і передало товар 09.12.2019, тобто прострочило виконання свого обов'язку з поставки товару, і тривалість такого прострочення складає 6 днів. Зважаючи на вказане позивач за зустрічним позовом на підставі п. 8.2 договору нарахував відповідачу за зустрічним позовом штраф в сумі 18576,00грн.
28.12.2020 від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву від 22.12.2020, в якому останній вказує, що від позивача за зустрічним позовом не надходило жодних претензій щодо строків поставки, кількості чи якості поставленого товару. Звертає увагу, що відповідно до п.6 наказу № 29.11.19-вдф від 29.11.2019 "Про службове відрядження" ТОВ "Індастріал-Сервіс" направило у відрядження ОСОБА_1 з метою відвантаження товару за договором поставки № 15660/53-124-01-19-11065 від 04.10.2019 строком на 2 дні з 02.12.2019 по 03.12.2019. Відповідно до відміток на ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС" на посвідченні про відрядження, ОСОБА_1 прибув на місце призначення 03.12.2019 та вибув 03.12.2019. Під час перебування у відрядженні ОСОБА_1 здійснив фактичну передачу товару та товаросупровідних документів, оформлених датою фактичної передачі товару - 03.12.2019. Зазначає, що представником вантажоотримувача на видатковій накладній, другий примірник якої був надісланий поштою на адресу ТОВ "Індастріал-Сервіс" було безпідставно проставлено дату 09.12.2019, незважаючи на фактичне отримання товару 03.12.2019. Вказує, що позивачем за зустрічним позовом невірно розраховано пеню, оскільки день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватись стягнення пені. Також зазначає, що оскільки ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС" звернулось до суду 08.12.2020, то зважаючи на приписи ст.256 ЦК України пропущено позовну давність для стягнення пені, нарахованої нібито за порушення строків поставки за період з 04.12.2019 по 07.12.2019 (включно). Тому відповідач за зустрічним позовом просить застосувати позовну давність та відмовити у зустрічному позові.
Ухвалою від 11.01.2021 суд відклав підготовче засідання у справі №924/1232/20 на 16:00 год. 21.01.2021.
Відповідно до ухвали суду від 21.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №924/1232/20 до судового розгляду по суті на 14:15 год. "15" лютого 2021 року.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 15.02.2021 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та заперечив щодо зустрічних позовних вимог.
Представник відповідача явки повноважного представника не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується наявною в матеріалах справи судовою повісткою про вручення ухвали суду від 21.01.2021.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.
Між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індастріал-Сервіс" (далі - постачальник) 04.10.2019 було укладено договір поставки № 15660/53-124-01-19-11065 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити комплекти спеціальні гідравлічні (надалі "товар"). Асортимент, виробник, кількість, ціна та код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації № 1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.
За умовами п. 2.4 договору постачальник гарантує, що товар буде поставлений в строки та в повному обсязі відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору строк поставки товару становить 60 календарних днів з дати підписання сторонами договору.
Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2010 на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство"/ склад № 6, вул.Енергетиків, 36, м.Нетішин, Хмельницької області, 30100) (п. 3.2 договору).
Відповідно до п.3.4 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
У п. 4.1 договору визначено, що ціна договору становить 2580000,00грн, крім того 20% 516000,00грн. Всього: 3096000,00грн.
Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1, додаток №1 (п. 4.2 договору).
За умовами п. 5.1 договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.
Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 5.4 договору).
Згідно з п. 6.2 договору перехід права власності на товар за договором відбувається в момент поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору та Інструкції П-6.
З товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну (в 3-х екземплярах). Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної (п.п. 6.3, 6.4 договору).
Відповідно до п. 8.2 договору за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7% від вказаної вартості.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його реєстрації в ДП "НАЕК "Енергоатом" за умови підписання його уповноваженими представниками та скріплення печатками і діє до 31.12.2019 в частині гарантійних зобов'язань до повного виконання (п. 11.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.
Додатком № 1 до договору оформлено специфікацію № 1, в якій визначено найменування продукції, комплектність, технічні характеристики, виробника, кількість, ціну. Загальна вартість товару становить 3096000,00грн.
На підставі договору поставки товару № 15660/53-124-01-19-11065 від 04.10.2019 позивач поставив відповідачу товар на суму 3096000,00грн, що підтверджується видатковою накладною №510 від 03.12.2019 та товарно-транспортною накладною №Р510 від 03.12.2019. Видаткова накладна та товарно-транспортна накладна містять підпис зав.складом № 6 ХВ ВП СГ Зінчук О.П. про отримання товару, який скріплений відтиском печатки відповідача (складське господарство склад № 6), із зазначенням дати отримання - 09.12.2019.
Згідно з банківською випискою відповідач 18.05.2020 здійснив часткову оплату за отриманий товар в сумі 312000,00грн.
Оскільки відповідач за первісним позовом в повному обсязі не оплатив отриманого товару, то позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 2784000,00грн заборгованості, 74091,15 грн 3 % річних та 56037,60грн інфляційних втрат.
В свою чергу, відповідач за первісним позовом подав до суду зустрічну позовну заяву про стягнення на підставі п. 8.2 договору штрафу в сумі 18576,00грн за порушення строків поставки товару.
На спростування доводів, викладених у зустрічному позові, позивач за первісним позовом долучив до матеріалів справи наказ Дніпропетровської філії ТОВ "Індастріал-Сервіс" №29.11.19-вдф від 29.11.2019, згідно з яким відряджено Пятько О.Р. - інженера з організації експлуатації та ремонту Дніпропетровської філії ТОВ "Індастріал-Сервіс" до м.Нетішин, ДП НАЕК "Енергоатом" ВП "Хмельницька АЕС" з робочим візитом з метою відвантаження товару згідно договору №15660/53-124-01-19-11065 від 04.10.2019 терміном на 2 дні з 02.12.2019 по 03.12.2019. Також подав посвідчення про відрядження ОСОБА_1 , в якому вказано термін відрядження 2 дні та містяться відмітки ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька АЕС" про прибуття на місце призначення та вибуття 03.12.2019.
Аналізуючи надані докази та пояснення cторін, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають із договорів поставки. Так, на підставі договору поставки № 15660/53-124-01-19-11065 від 04.10.2019 та специфікації № 1 (додаток №1 до договору) позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом прийняв товар (комплекти спеціальні гідравлічні інструментальні для ущільнення) на загальну суму 3096000,00грн, що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими відтисками їх печаток видатковою накладною №510 від 03.12.2019 та товарно-транспортною накладною №Р510 від 03.12.2019.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
У п. 5.1 договору сторони передбачили, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.
Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2010 на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство"/ склад № 6, вул.Енергетиків, 36, м.Нетішин, Хмельницької області, 30100) (п. 3.2 договору). Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної (п. 6.4 договору).
Як вбачається із змісту видаткової накладної №510 від 03.12.2019 та товарно-транспортної накладної №Р510 від 03.12.2019, останні містять підпис зав.складом № 6 ХВ ВП СГ Зінчук О.П. про отримання товару, який скріплений відтиском печатки відповідача (складське господарство склад № 6), із зазначенням дати отримання - 09.12.2019.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що датою поставки товару за договором №15660/53-124-01-19-11065 від 04.10.2019 є 09 грудня 2019 року.
Долучені до матеріалів справи наказ Дніпропетровської філії ТОВ "Індастріал-Сервіс" №29.11.19-вдф від 29.11.2019 та відрядження ОСОБА_1 не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які б підтверджували здійснення господарської операції, і зважаючи на положення п. 6.4 договору жодним чином не спростовують вищевказаного висновку. Також приймається до уваги, що до моменту подачі відповідачем за первісним позовом зустрічної позовної заяви, позивач не заперечував факт отримання відповідачем товару 09.12.2019, про що свідчить зміст позовної заяви.
Таким чином, враховуючи положення п. 5.1 договору та ст. 253 ЦК України, згідно з якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, відповідач за первісним позовом зобов'язаний був оплатити отриманий товар у строк по 08.01.2020 включно.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що відповідач за первісним позовом 18.05.2020 частково оплатив отриманий товар на суму 312000,00грн, що підтверджується банківською випискою.
Таким чином, заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за договором поставки № 15660/53-124-01-19-11065 від 04.10.2019 становить 2784000,00грн.
Суд враховує, що відповідач за первісним позовом не надав, а матеріали справи не містять доказів повної оплати вартості отриманого товару. За таких обставин вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 2784000,00грн основного боргу є правомірною та обґрунтованою.
В зв'язку з порушенням відповідачем за первісним позовом договірних зобов'язань, позивач за первісним позовом на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявив до стягнення інфляційні втрати в розмірі 56037,60грн за січень-вересень 2020 року та 3% річних в розмірі 74091,15грн за період з 09.01.2020 по 13.11.2020.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною 1 ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті. Водночас, частиною 2 ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення").
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
У разі, якщо погашення боргу не відбувалося, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднімається основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
Правовий висновок щодо проведення розрахунку інфляційних збитків у разі часткового помісячного погашення суми основного боргу викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Так, при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Вказаний висновок Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду конкретизував у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, роз'яснивши, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Враховуючи вищевикладене, суд провів перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат і зазначає наступне.
Як було встановлено судом, відповідач за первісним позовом зобов'язаний був оплатити отриманий товар у строк по 08.01.2020 включно. Отже, починаючи з 09.01.2020 боржник прострочив виконання грошового зобов'язання в розмірі 3096000,00грн.
Оскільки час прострочення у січні 2020 року становить більше півмісяця, то позивач за первісним позовом правомірно визначив період нарахування інфляційних втрат, починаючи з січня 2020 року.
Також зважаючи на те, що відповідач за первісним позовом 18.05.2020 здійснив часткове погашення боргу в сумі 312000,00грн, то правомірним є нарахування інфляційних втрат, виходячи із суми боргу 3096000,00грн, за період з січня по травень 2020 року.
З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду (січень 2020 року) буде становити 3096000,00 х 100,2% = 3102192,00 (грн). Розмір основного боргу з урахуванням інфляційних втрат за період з січня по травень 2020 року буде становити: 3102192,00 х (99,7% х 100,8% х 100,8% х 100,3%) = 3151997,24 (грн).
За період з червня по вересень 2020 року нарахування інфляційних втрат слід здійснювати на залишок основного боргу з урахуванням інфляційної складової за попередній період (січень-травень 2020 року), що становить 2839997,24 грн (3151997,24 - 312000,00 (сума погашення)).
Отже, загальний розмір належних до стягнення на користь позивача за первісним позовом інфляційних втрат становить: 2839997,24 х (100,2% х 99,4% х 99,8% х 100,5%) = 2837060,69 (основний борг з інфляційною складовою) - 2784000,00 (залишок основного боргу) = 53 060,69 (грн).
За таких обставин вимоги про стягнення 2976,91грн (56037,60 - 53060,69) інфляційних втрат є безпідставними і не підлягають задоволенню.
Також позивач за первісним позовом заявив до стягнення 3 % річних за період з 09.01.2020 по 13.11.2020 в розмірі 74091,15грн, з яких 33 243,93грн нараховані на суму боргу 3096000,00 грн за період з 09.01.2020 по 18.05.2020 та 40847,21грн - на суму боргу 2784000,00 грн за період з 19.05.2020 по 13.11.2020.
Суд зазначає, що згідно з п. 1.4 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 вищевказаної постанови).
Із наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач за первісним позовом нарахував 3% річних на суму боргу 312000,00грн в тому числі і за день фактичної її сплати (18.05.2020), що суперечить вищевказаним положенням.
За таких обставин суд провів перерахунок і встановив, що загальний розмір 3% річних, які обґрунтовано заявлено позивачем за первісним позовом до стягнення, становить 74065,57грн, в тому числі:
- 32990,16грн, нараховані на заборгованість в розмірі 3096000,00грн за період з 09.01.2020 по 17.05.2020;
- 41075,41грн, нараховані на заборгованість в розмірі 2784000,00грн за період з 18.05.2020 по 13.11.2020.
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача 2 784 000,00 грн заборгованості, 74 065,57 грн 3 % річних, 53060,69 грн інфляційних втрат. У стягненні з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" 25,58грн 3% річних та 2976,91грн інфляційних втрат суд відмовляє.
При розгляді зустрічних позовних вимог суд враховує наступне.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 8.2 договору поставки № 15660/53-124-01-19-11065 від 04.10.2019 сторони передбачили, що за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого в строк товару за кожен день прострочення.
Згідно з п. 3.1 вищевказаного договору строк поставки товару становить 60 календарних днів з дати підписання сторонами договору.
Отже, відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний був поставити товар у строк по 03.12.2019 включно.
При розгляді первісного позову суд встановив, що датою поставки товару за договором №15660/53-124-01-19-11065 від 04.10.2019 є 09 грудня 2019 року.
Таким чином, відповідач за зустрічним позовом допустив порушення умов договору поставки № 15660/53-124-01-19-11065 від 04.10.2019 (порушив строк поставки).
Зважаючи на вказане, позивач за зустрічним позовом на підставі п. 8.2 договору нарахував відповідачу за зустрічним позовом штраф в сумі 18576,00грн за 6 днів, тобто з 04.12.2019 по 09.12.2019.
Суд зазначає, що відповідач за зустрічним позовом здійснив поставку товару 09.12.2019. За таких обставин останнім днем прострочення відповідача є 08.12.2019. Тому правомірним буде нарахування пені за період з 04.12.2019 по 08.12.2019, розмір якої буде становити 3096000,00 грн х 0,1% х 5 днів = 15480,00грн. Позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення 3096,00грн пені заявлені безпідставно.
Відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічну позовну заяву просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.ч. 1, 2 ст.258 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За приписами ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (ст. 255 ЦК України).
Суд приймає до уваги, що 08.12.2020 на адресу господарського суду надійшла зустрічна позовна заява, яка була надіслана позивачем за зустрічним позовом поштою. Згідно відмітки поштової установи на конверті, зустрічна позовна заява здана до установи зв'язку 04.12.2020.
За таких обставин, враховуючи положення ст.ст. 254, 255 ЦК України, позивач звернувся до суду із зустрічним позовом в межах річного строку позовної давності. Тому зустрічні позовні вимоги про стягнення 15480,00грн пені підлягають задоволенню. У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал - Сервіс" 3096,00грн пені суд відмовляє, в зв'язку з безпідставністю.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал - Сервіс" м. Харків до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 2 914 128,75 грн, з яких 2 784 000,00 грн заборгованості, 74 091,15 грн 3 % річних, 56 037,60 грн інфляційних втрат задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул.Енергетиків, буд.20, код 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал - Сервіс" (м. Харків, бул.Сімферопольський, буд. 6, офіс 301/4, код 34630002) 2 784 000,00 грн (два мільйони сімсот вісімдесят чотири тисячі гривень 00 коп.) заборгованості, 74 065,57 грн (сімдесят чотири тисячі шістдесят п'ять гривень 57 коп.) 3 % річних, 53060,69 грн (п'ятдесят три тисячі шістдесят гривень 69 коп.) інфляційних втрат, 43666,89грн (сорок три тисячі шістсот шістдесят шість гривень 89 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У стягненні з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" 25,58грн 3% річних та 2976,91грн інфляційних втрат відмовити.
Зустрічний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м.Нетішин Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал - Сервіс" м. Харків про стягнення 18576,00 грн пені задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал - Сервіс" (м. Харків, бул.Сімферопольський, буд. 6, офіс 301/4, код 34630002) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул.Енергетиків, буд.20, код 21313677) 15480,00грн (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 коп.) пені, 1751,67грн (одна тисяча сімсот п'ятдесят одна гривня 67 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал - Сервіс" 3096,00грн пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 25.02.2021.
Суддя Л.О. Субботіна
Віддруковано у 3 примірниках:
1 - до справи,
2 - позивачу (61052, м. Харків, бул. Сімферопольський, 6, офіс 301/4),
3 - відповідачу (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20).
Надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення.