29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"23" лютого 2021 р. Справа № 924/1383/20
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Баськової Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури, м. Хмельницький в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, м. Житомир
до фізичної особи-підприємця Мацюк Тетяни Володимирівни, м. Хмельницький
про стягнення 5158,77 грн (що еквівалентно 162,6 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку) плати за проїзд автомобільними дорогами
за участю:
прокурора: Ленчик В.М.
представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Косюк Р.М. - згідно з ордером від 08.02.2021
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури, м. Хмельницький в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, м. Житомир звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Мацюк Тетяни Володимирівни, м. Хмельницький про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами в розмірі 5158,77 грн (еквівалентно відповідно до офіційного курсу, встановленого на день проведення розрахунку, 162,6 євро).
В обґрунтування позову прокурор посилається на здійснення Управлінням Укртрансбезепеки у Житомирській області 20.11.2018 габаритно-вагового контролю (документальної перевірки) транспортних засобів, за результатами чого встановлено факт порушення, а саме: перевезення відповідачем небезпечного вантажу з перевищенням вагових параметрів без документів, визначених ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. 909 ЦК України, ст. ст. 1, 33, 34, 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363.
Ухвалою суду від 13.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 01.02.2021, яке було відкладено на 08.02.2021 та в якому оголошено перерву на 11.02.2021.
Ухвалою суду від 11.02.2021 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 23.02.2021.
Позивач представника у судове засідання не направив, хоча про судовий розгляд справи повідомлений належним чином.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову, посилаючись, зокрема на непроведення зважування під час проведення перевірки транспортних засобів, на відсутність підтвердження ваги, зазначеної у транспортних документах на перевезення вантажу.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
На підставі направлення на рейдову перевірку від 19.11.2018 №004572 працівниками управління Укртрансбезпеки у Житомирській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами документального габаритно-вагового контролю в місці проведення - с. Колодянка Новоград-Волинського району працівниками управління Укртрансбезпеки у Житомирській області складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів від 20.11.2018 №076844. В акті зафіксовано автомобіль DAF номерний знак НОМЕР_1 , причіп Merceron номерний знак НОМЕР_2 , суб'єкта, що перевіряється - ФОП Мацюк Тетяна Володимирівна, водій ОСОБА_1 , маршрут руху транспортних засобів із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування - м. Коростень - м. Хмельницький 271 км, найменування та вид вантажу - дизельне пальне ТТН №20/1 від 20.11.2018, та габаритні параметри вищезазначених транспортних засобів: нормативно допустима повна маса - 40 тонн, фактична повна маса - 45,66 тонн. У місці підпису акта водієм транспортного засобу зазначено «відмовився».
Згідно з довідкою від 20.11.2018 №076844 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, яку складено щодо вищенаведених транспортних засобів, повна маса транспортного засобу - 45,66 тонн, довжина, ширина та висота - в межах норми.
До матеріалів перевірки додано копію товарно-транспортної накладної від 20.11.2018 №20/1 про перевезення автомобілем DAF НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 вантажу (дизельне пальне масою 32110 кг) автопідприємством: ФОП Мацюк Т.В. для ТОВ "Нафтаекспрес" за маршрутом: м. Коростень - м. Хмельницький; - копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (вантажний сідловий тягач DAF, НОМЕР_1 ), повна маса - 20500, маса без навантаження - 7700) та СХК107830 (напівпричіп-цистерна, НОМЕР_2 , повна маса - 37000, маса без навантаження - 5850), зареєстрованих за ОСОБА_2 ; - копію посвідчення водія ОСОБА_1 .
За результатами перевірки (місце перевірки: с. Колодянка Новоград-Волинського району) додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом щодо транспортного засобу DAF номерний знак НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 ), причіп Merceron номерний знак НОМЕР_2 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 ), що належить ОСОБА_2 , водій ОСОБА_1 , складено акт від 20.11.2018 №076844.
В акті зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення: надання послуг з внутрішніх вантажних перевезень небезпечного вантажу згідно з ТТН №20/1 від 20.11.2018 з порушенням ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: без дозволу, який надає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів або документів про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів; відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу; без щоденних реєстраційних листків тахограм (за поточний та попередній дні), порушено наказ МОЗ України №340 від 07.06.2010. Вказано про те, що водій з актом ознайомився, від письмових пояснень відмовився.
Акт підписаний посадовими особами, що провели перевірку.
Управлінням Укртрансбезпеки у Житомирській області складено розрахунок від 20.11.2018 №076844 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 20.11.2018 №076844 (постанова КМУ від 27.06.2007 №879).
Відповідно до зазначеного розрахунку пройдена транспортними засобами відстань становить 271 км; фактична загальна маса ТЗ становить 45,66 т, що є перевищенням від нормативу на 14,15%, плату за проїзд нараховано на 5,66 т із розрахунку 0,2 євро/км. Всього за 1 км проїзду - 0,2 євро/км.
Зазначено, що розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули (з урахуванням норм постанови КМУ від 27.06.2007 №879): П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, км; К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру до 10 в% - К=2; від 10% до 40% - К=3; більші ніж 40% - К=5).
У розрахунку вказано загальну суму до сплати - 162,6 євро та зазначено, що оплату необхідно провести в гривнях відповідно до офіційного курсу НБУ на день проведення розрахунку.
Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області звернулося до відповідача з листом (від 26.11.2018), у якому повідомило про виявлене порушення та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та великогабаритного транспортного засобу марки DAF д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 162,6 євро (додаток - розрахунок від 20.11.2018 №076844), яку необхідно сплатити до 22.12.2018.
У подальшому Управлянням Укртрансбезпеки у Житомирській області складено повідомлення про заборгованість (від 21.05.2020), адресоване відповідачу, про необхідність сплати плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та великогабаритного транспортного засобу в сумі 162,6 євро.
У матеріали справи також надано: копію графіку рейдових перевірок мобільними групами на IV квартал 2018 року; копію листа Територіального сервісного центру МВС №6841 (від 11.12.2020) про надання інформації про власників транспортних засобів.
Крім того, у матеріалах справи наявний лист Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 09.11.2020, адресований Хмельницькій обласній прокуратурі, в якому з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, якою затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Закон України “Про автомобільний транспорт”, вважає, що Укртрансбезпеку законодавством не наділено правом звернення до суду щодо стягнення плати за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів. Також зазначено про те, що збільшення видатків кошторису Укртрансбезпеки в частині, що стосується надання асигнувань на сплату судового збору у 2020 році, не передбачено. Враховуючи викладене, з метою захисту інтересів держави управлінням надано інформацію щодо представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в порядку господарського судочинства з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування Мацюк Т.В. в сумі 162,6 євро.
Листом (від 15.12.2020) заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури повідомив позивача, що зважаючи на те, що з моменту встановлення факту порушення інтересів держави минуло більше двох років, а уповноваженим органом самостійно заходів до боржника не вжито, Хмельницькою місцевою прокуратурою встановлено підстави для представництва інтересів держави в особі позивача, та повідомлено про намір заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури звернутися до господарського суду з позовом до ФОП Мацюк Т.В. про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 5158,77 гривень.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідач нараховану плату за проїзд автомобільними дорогами у зв'язку з виявленим фактом перевищення нормативних параметрів при здійснення перевезення вантажу в добровільному порядку не сплатив, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача з позовом про стягнення з відповідача цієї плати.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.
Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у відсутності такого органу.
Частинами третьою - п'ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
В обґрунтування наявності підстав для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, прокурор посилається на те, що позивач є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не вжито заходів щодо стягнення з відповідача нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу відповідача в заявленому до стягненні розмірі, що зумовлює ненадходження коштів до Державного бюджету України, та дає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.
Так, з матеріалів справи слідує, що Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки листом від 09.11.2020, адресованим Хмельницькій обласній прокуратурі, зазначило, що Укртрансбезпеку законодавством не наділено правом звернення до суду щодо стягнення плати за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів; що збільшення видатків кошторису Укртрансбезпеки в частині, що стосується надання асигнувань на сплату судового збору у 2020 році, не передбачено.
Таким чином, невжиття позивачем заходів щодо захисту інтересів держави шляхом стягнення з відповідача коштів в судовому порядку за умови обізнаності позивача про наявність відповідних порушень, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з позивачем, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами на користь держави.
При цьому, наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурором позивачем не заперечено, навпаки, висловлено позицію про підтримання заявлених прокурором позовних вимог.
Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак який незалежно від причини не здійснює захисту інтересів держави, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб'єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави.
У підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано лист (від 15.12.2020) заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури, у якому прокурор повідомив позивача, що оскільки з моменту встановлення факту порушення інтересів держави минуло більше двох років, а уповноваженим органом самостійно заходів до боржника не вжито, Хмельницькою місцевою прокуратурою встановлено підстави для представництва інтересів держави в особі позивача, та повідомлено про намір заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури звернутися до господарського суду з позовом до ФОП Мацюк Т.В. про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 5158,77 гривень.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України “Про автомобільний транспорт”, який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Частиною 7 ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Підпунктами 2, 15, 27 п. 5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З наведеного слідує, що Укртрансбезпека виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення вагових або габаритних параметрів транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з ч. 14 ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ч. 17 ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт”).
За приписами ч. ч. 1, 4 ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України “Про дорожній рух” з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування” від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок), який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Підпунктом 3 п. 2 Порядку визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до визначення, наведеного у п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Також згідно з підпунктом 4 п. 2 Порядку габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п. 3 Порядку).
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (п. 16 Порядку).
Підпунктом 5-1 п. 1 Порядку визначено, що документальний габаритно-ваговий контроль - це визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (п. 20 Порядку).
У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п. 21 Порядку).
Згідно з п. 27 Порядку плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”, справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Пунктом 28 Порядку передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра (п. 30 Порядку).
Відповідно до п. 31-1 Порядку якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Як убачається з матеріалів справи, посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Житомирській області в с. Колодянка Новоград-Волинського району проведено перевірку зареєстрованих за відповідачем транспортних засобів: DAF номерний знак НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 ), причіп Merceron номерний знак НОМЕР_2 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 ), за результатами якої складено акт від 20.11.2018 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 20.11.2018 №076844, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 20.11.2018 №076844, а також здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 20.11.2018 №076844.
Зокрема, згідно з вищенаведеним актом про проведення перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з внутрішніх вантажних перевезень небезпечного вантажу згідно з ТТН №20/1 від 20.11.2018 з порушенням ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: без дозволу, який надає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів або документів про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. З акту про перевищення параметрів слідує перевищення нормативних вагових параметрів транспортних засобів, а саме: нормативно допустима повна маса - 40 тонн, фактична повна маса - 45,66 тонн. Довідка про результати здійснення контролю містить відомості про повну масу транспортного засобу - 45,66 тонн.
Відповідач із виявленими порушеннями не погоджується, вказуючи, зокрема на те, що позивачем не проводилося фактичне зважування транспортних засобів, що перевозили вантаж, а взяті позивачем дані про вагу вантажу, які зазначені у товарно-транспортній накладній від 20.11.2018 №20/1, не обов'язково свідчать про фактичну та дійсну вагу вантажу.
Однак вищезазначені доводи відповідача судом оцінюються критично з огляду на те, що пп. 5-1 п. 1, п. 16 Порядку передбачена можливість здійснення документального габаритно-вагового контролю, тобто визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
За визначенням, наведеним у п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
При цьому документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, згідно зі ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” повинні пред'являтися особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Відтак, з огляду на визначення, в тому числі самим відповідачем, ваги вантажу у товарно-транспортній накладній, обізнаність відповідача із вимогами законодавства щодо обов'язку пред'являти цей документ уповноваженим органам, зокрема, під час здійснення габаритно-вагового контролю, суд вважає непереконливими посилання відповідача на неправомірність врахування при проведенні габаритно-вагового контролю зазначеної у товарно-транспортній накладній ваги вантажу.
Доказів, які би спростовували зафіксовану вагу, суду не подано.
При цьому пунктами 37, 41 Порядку передбачено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством. Дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Відповідачем дії позивача як органу, уповноваженого здійснювати нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства у спірних правовідносинах, вчинені під час проведення перевірки та оформлені відповідними документами, оскаржені не були з жодної із підстав, на які відповідач посилається.
Таким чином, наведені відповідачем доводи не спростовують виявленого факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортними засобами, які зареєстровані за відповідачем, без відповідного дозволу.
Зі складеного позивачем розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 20.11.2018 №076844 слідує, що розмір плати за проїзд визначено позивачем відповідно до вимог Порядку №879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879. Доказів, які би спростовували зазначене, суду не подано.
Аналіз вищенаведених законодавчих норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити перевізник.
У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб'єкта господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Доказів сплати відповідачем нарахованої плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в заявленому до стягнення розмірі, доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами суду не надано.
Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частинами 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).
За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач факт перевищення нормативно-вагових параметрів зареєстрованими за ним транспортними засобами не спростував, нараховану плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не сплатив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5158,77 грн (що еквівалентно 162,6 Євро відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку) плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є доведеними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.
Висновок у подібних правовідносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №926/16/19, від 12.02.2020 у справі №917/210/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Також у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України" Суд вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відшкодування витрат зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури, м. Хмельницький в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, м. Житомир до фізичної особи-підприємця Мацюк Тетяни Володимирівни, м. Хмельницький про стягнення 5158,77 грн (що еквівалентно 162,6 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку) плати за проїзд автомобільними дорогами задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Мацюк Тетяни Володимирівни, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_6 ) на користь держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14 (код 39816845) в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, буд. 12, до Державного бюджету України (одержувач: УК у Житомир.р-н/Житомир.р-н/22160100, код ЄДРПОУ 38035705, Казначейство України, рахунок №UA678999980313141216000006196, код платежу 22160100) 5158,77 грн (п'ять тисяч сто п'ятдесят вісім гривень 77 коп.) (що еквівалентно 162,6 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку) плати за проїзд автомобільними дорогами.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Мацюк Тетяни Володимирівни, АДРЕСА_1 (ід.номер НОМЕР_6 ) на користь Хмельницької обласної прокуратури, м. Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3 (код 02911102) 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 25.02.2021.
Суддя В.В. Виноградова
Видрук. 5 прим.: 1 - до справи, 2 - Хмельницька місцева прокуратура (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 63), 3 - Державна служба України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14), 4 - Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (10014, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 12), 5 - ФОП Мацюк Т.В. ( АДРЕСА_2 ). Всім рек. з пов. про вруч.