Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/234/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Лідіс", м. Харків
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
про стягнення 42 304, 71 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Лідіс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", в якій просить суд стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 42 304,71 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 36128,73 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 2815,75 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3360,23 грн., а також судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 01.02.21р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням учасників справи. Призначено судове засідання на "24" лютого 2021 р. о 12:00 год.
12.02.21р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому визнає позовні вимоги в повному обсязі.
23.02.21р. від відповідача надійшло клопотання про проведення розгляду справи без участі представника відповідача.
Суд, дослідивши дане клопотання, вважає за можливе його задовольнити у зв'язку з тим, що направлення уповноваженого представника в засідання є правом сторони, а також у зв'язку з тим, що участь представників в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась.
Представник позивача в судове засідання 24.02.21р. не з'явився.
Представник відповідача в судове засідання 24.02.21р. не з'явився.
У відповідності до ч.ч. 1,2,4 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
19 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП ЛІДІС» (далі - ТОВ «НВП ЛІДІС», Позивач) та Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» (далі - КП «ХТМ», Відповідач) було укладено Договір № 68081906 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 цього договору, Підрядник (ТОВ «НВП ЛІДІС») зобов'язується виконати роботи: «Капітальний ремонт теплових мереж від МК 6108 на ділянці від ВЗ-6 по вул. Киргизська, 13-А до ж/б по вул. Аскольдівська, 9 в м. Харків (інв. №0300243) згідно з ДСТУ БД1.1-1:2013 (код по ДК 021:2015 - 45230000-8- «Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь») (далі - Роботи) та відповідно до умов цього договору.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що склад та обсяги робіт визначаються згідно проектної документації або дефектного акту та можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до проектної документації або до дефектного акту у порядку, зазначеному у п.53 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005р. № 668 (далі - Загальні умови).
Пунктом 2.2 Договору визначено, що дата початку виконання Робіт - липень 2019р. Датою закінчення виконання Робіт є дата їх прийняття Замовником шляхом підписання акту виконаних робіт по формі КБ-2в.
Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна вартість робіт за цим Договором визначається на основі договірної ціни, яка є невід'ємною частиною цього Договору та складає - 149 963 грн. 58 коп. (сто сорок дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят три грн. 50 кой.), в т.ч. ПДВ - 24 993,93 грн.
Згідно з п. 3.2 даного Договору, структура договірної ціни є динамічною і визначається у відповідності з п. 6.3.2.3 Національного стандарту України ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», затвердженого наказом Мінрегіону України від 05.07.2013р. №293, та положень Загальних умов, затверджених Постановою КМУ від 01.08.2005р. №668.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після підписання Сторонами акта виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3).
Пунктом 4.5 Договору визначено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються Замовником протягом десяти робочих днів після підписання актів виконаних робіт.
Так, на виконання вищезазначених умов договору сторонами складено наступні документи:
- графік виконання робіт за договором №68081906 від 19.08.2019 року;
- договірна ціна за договором №68081906 від 19.08.2019 року;
- накладна №091302 на відпуск матеріалів і сировини підряднику від 13.09.2019; лист №159 від 11.10.2019 р.;
- накладна №101103 на відпуск матеріалів і сировини підряднику від 11.10.2019;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 року від 12.11.2019 року (форма КБ-3);
- акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2019 року від 12.11.2019 року на суму 126 403,63 грн. (форма КБ-2в);
- відомість ресурсів до акта прийняття №1 за листопад 2019 року; розрахунок №1-2 загальновиробничих витрат до акту за листопад 2019 року.
Крім того, Відповідач надав дефектний акт на Капітальний ремонт теплових мереж від 1.ІК 6108 на ділянці від ВЗ-6 по вул. Киргизська, 13-А до ж/б по вул. Аскольдівська, 9 в м. Харків (інв. №0300243).
Виходячи з викладеного, обумовлені Договором роботи на суму 126 403,63 грн. Позивачем були виконані належним чином і в повному обсязі, що підтверджується всіма вищезазначеними документами, копії яких додаються до позовної заяви.
В той же час, Відповідач не в повній мірі розрахувався за виконані Позивачем роботи, а лише у сумі 90 274,90 гри., у зв'язку з чим, станом на сьогоднішній день заборгованість Відповідача за даним Договором складає 36 128,73 грн. (тридцять шість тисяч сто двадцять вісім гривень, 73 коп.) (акт звірки взаємних розрахунків додається).
Відповідно до п. 17.1 Договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо повного розрахунку позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 36 128,73 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 36 128,73 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 36 128,73 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2815,75 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3360,23 грн., суд зазначає таке.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 2815,75 грн.
Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 3360,23 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 3360,23 грн.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
У відповідності до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином судовий збір покладається на відповідача в розмірі 50 відсотків, сплаченого при поданні позову.
В іншій частині судового збору в розмірі 50 відсотків, сплаченого при поданні позову, покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 546, 548, 549, 610-612, 623-625, 629, 631 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ЛІДІС» (61099, м. Харків, вул. Єнакіївська, буд.1, ідентифікаційний код 33605504) суму основного боргу у розмірі 36 128,73грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 815,75 грн., інфляційні втрати у розмірі 3360,23 грн., судовий збір в сумі 1135,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «НВП ЛІДІС» (61099, м. Харків, вул. Єнакіївська, буд.1, ідентифікаційний код 33605504) з Державного бюджету 1135,00 грн. судового збору, сплаченого до господарського суду Харківської області згідно платіжного доручення № 906 від 21.01.21р., відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "24" лютого 2021 р.
Суддя Л.В. Шарко