Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4153/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Лепенець К.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Бондаренка Олександра Васильовича ( АДРЕСА_1 )
до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, проспект Московський, 299)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
Фізична особа - підприємець Бондаренко Олександр Васильович звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", в якій просить суд стягнути з останнього 19500,0грн. основного боргу, 3% річних в сумі 200,34 грн., інфляційні в сумі 253,89 грн.
Ухвалою господарського суду від 24.12.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи № 922/4153/20 здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.01.2021 об 11:00 год.
21.01.2021 через канцелярію господарського суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без участі позивача (вх. №312).
Ухвалою господарського суду від 21.01.2021 задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи без участі позивача (вх. №312). Підготовче засідання відкладено на "03" лютого 2021 р. о 10:30 год.
02.02.2021 до канцелярії господарського суду надійшов відзив ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" на позовну заяву (вх. №2600), в якому останній просить долучити відзив на позовну заяву до матеріалів справи №922/4153/20 та подальший її розгляд здійснити з його урахуванням; вимогу про стягнення основної суми боргу у розмірі 19500,00 грн. залишити на розсуд суду; вимогу про стягнення пені, річних та втрат від інфляції залишити на розсуд суду; у вимозі про стягнення витрат, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 3100,00 грн. відмовити в повному обсязі; здійснити розподіл витрат зі сплати судового збору, відповідно до розміру задоволених позовних вимог, як того вимагають норми Господарського процесуального кодексу України.
Судом вказаний відзив долучено до матеріалів справи.
03.02.2021 до канцелярії суду надійшло клопотання представника позивача (вх. №560) про розгляд справи без участі позивача.
Ухвалою господарського суду від 03.02.2021 року, задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи без участі позивача (вх. №560). Підготовче засідання відкладено на "15" лютого 2021 р. об 11:30 год.
15.02.2021 до канцелярії суду надійшло клопотання представника позивача (вх. №812) про розгляд справи без участі позивача.
Ухвалою господарського суду від 15.02.2021, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 24 лютого 2021 року о 11:30.
Позивач в призначене судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідних ухвал.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).
Відповідно до статті 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи закінчення процесуальних строків розгляду справи, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору,
Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.
У зв'язку з неявкою учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Судом встановлено, що між ДП «Електроважмаш» (Замовник) та ФОП Бондаренко О.В. (Постачальник) був укладений договір поставки товару в спрощений спосіб.
Згідно з узгодженим ДП «Електроважмаш» (Замовник) та ФОП Бондаренко О.В. (Постачальник) договірним листом №261/766 від 16.07.2020 р., Замовнику було поставлено товар (Маска захисна 3-х шарова з резинкою) на суму 19 500,00 грн.
У договірному листі №261/766 від 16.07.2020 р. Сторони узгодили умови оплати, а саме: оплата здійснюється з відстрочкою 5 календарних дів з моменту поставки.
Також вищевказаним договірним листом ДП «Електроважмаш» гарантував своєчасну оплату за поставлений товар.
Товар було поставлено Постачальником 31.07.2020 р. шляхом передання товару перевізником ТОВ «Нова пошта».
Товар було прийнято Замовником без будь-яких претензій до кількості та якості з боку Замовника, що підтверджується документами підписаними представниками
Видаткова накладна №1 від 30.07.2020 р.,
Товарно-транспортна накладна №Р1 від 30.07.2020 р.,
Довіреність №765 від 29.07.2020 р.
Останній строк оплати за поставлений товар: 05.08.2020 р.
Як вказує позивач, у позові, до теперішнього часу ДП «Електроважмаш» свої зобов'язання з оплати за поставлений товар у сумі 19500,00 грн. не виконав .
Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням здійснити оплату за поставлений товар (лист №19/20-01 від 19.08 2020 р., лист №26/20-01 від 26.08.20 р.), але Відповідач оплату не здійснив.
01.09.2020 року Позивач направив на електронну адресу Відповідача претензію №0109-01 від 01.09.2020 р. щодо оплати заборгованості у розмірі 19500,00 грн. впродовж 3-х днів, але відповідач відповідь на претензію не надав та оплату за товар не здійснив до теперішнього часу.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що поставка позивачем товару та його отримання відповідачем по довіреності за видатковою накладною, які містять найменування товару, його кількість, ціну і які підписані позивачем і відповідачем та скріплені їх печатками, свідчить про укладення сторонами правочину у спрощений спосіб і виникнення на його підставі правовідносин з договору поставки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 19500,0 грн. правомірною та обґрунтованою.
Крім суми основного боргу, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 200,34 грн., інфляційні в сумі 253,89 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
До позовної заяви долучено розрахунок заборгованості та штрафних санкцій (а.с.1-2)
Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, в межах вказаного позивачем періоду, помилок не виявив, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 200,34 грн., інфляційні в сумі 253,89 грн. підлягають задоволенню, як такі що передбачені законом.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 3000,0 грн. витрат на правову допомогу адвоката та 100,0грн. витрат на відправлення позову до суду та відповідачу поштою.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У той же час, як було зазначено вище, позивач просив суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3 000,00 грн., що відображено, в попередньому (орієнтовному) розрахунку суму судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем у встановлений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України строк подано копію укладеного між ним та адвокатом Василенко Ларисою Миколаївною договору про надання правової допомоги у господарських справах від 01.10.2020 року .
Відповідно до п.2.4. договору про надання правової допомоги , визначено що на підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору складається акт приймання - передачі адвокатських послуг, який направляється клієнту.
Процесуальні вимоги до доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу є тотожними для всіх видів судочинства. Зокрема, згідно ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами за результатом розгляду справи, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та встановлюється на підставі наступних доказів: детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по певній справі; доказів вартості робіт (послуг) адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; детального опису витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката; доказів здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постанові КАС ВС від 11.06.2020 по справі №821/227/17, а також у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги), позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 638/7748/18 23 листопада 2020 року
Позивачем не надано суду доказів прийняття замовником послуг наданих за договором про надання правової допомоги від 01.10.2020 року, а також розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги).
За таких обставин, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000, 00 грн.
Разом із тим, зазначені позивачем витрати у розмірі 100,00 грн., що становлять вартість здійсненого ним поштового відправлення позову на адресу суду та відповідача, компенсації останньому підлягають частково в розмірі 50,60грн., у зв'язку з тим, що матеріалах справи міститься лише докази понесених вищеозначених витрат в розмірі 50,60грн.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, проспект Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Фізичної особи - підприємця Бондаренка Олександра Васильовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )- 19500,0грн. основного боргу, 3% річних в сумі 200,34 грн., інфляційні в сумі 253,89 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,0грн., компенсаційні витрати що становлять вартість здійсненого ним поштового відправлення позову на адресу відповідача в розмірі 50,60грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: Фізична особа - підприємець Бондаренко Олександр Васильович ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).
Відповідач: Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, проспект Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121).
Повне рішення складено "24" лютого 2021 р.
Суддя О.О. Присяжнюк