про відмову в забезпеченні позову
24 лютого 2021 року Справа № 915/222/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С. розглянувши заяву Комунального підприємства Миколаївської міської ради “Миколаївелектротранс” (54020, м. Миколаїв, вул. Андреєва-Палагнюка, 17, ідентифікаційний код 03328468) про забезпечення позову до подання позовної заяви
22.02.2021 Комунальне підприємство Миколаївської міської ради “Миколаївелектротранс” (далі - КП ММР “Миколаївелектротранс”) звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову № 246/45 від 22.02.2021 (вх. № 2743/21) до подання позовної заяви.
Зокрема, позивач просить суд до вирішення справи по суті заборонити АТ “Миколаївобленерго” його посадовим особам: припиняти надання послуг розподілу електричної енергії КП ММР “Миколаївелектротранс”; нараховувати заборгованість за надання послуг розподілу електроенергії по ціні (тарифу) 987,35 грн./МВт*год.; нараховувати штрафні санкції по Договору № 44/81 від 16.12.2020 за несплату заборгованості за надання послуг розподілу електроенергії по ціні (тарифу) 987,35 грн./МВт*год.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що між КП ММР “Миколаївелектротранс”, (споживач, позивач) і Акціонерним товариством “Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва Центрального округу (надалі - AT “Миколаївобленерго”, оператор системи, постачальник, відповідач) укладено договір №44/81 від 12.02.2019 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Договір).
Згідно п.п. 1.1, 1.2. Договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам як послуги Оператора системи. Умови договору розроблені відповідно до закону України “Про ринок електричної енергії” та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (надалі - ПРРЕЕ).
03.12.2020 на сайті закупівель ProZorro КП ММР “Миколаївелектротранс” оголосило переговорну процедуру UA-2020-12-03-011528-b щодо закупівлі послуг з розподілу електричної енергії за кодом ДК 021:2015:65310000-9: Розподіл електричної енергії.
За результатами проведеної переговорної процедури з AT “Миколаївобленерго” на закупівлю послуг з розподілу електричної енергії на 2021 рік було укладено Договір №44/81 від 16.12.2020 в межах бюджетного року, який є додатком № 11 до Договору (далі - Договір № 44/81 від 16.12.2020), в якому погоджено очікуваний обсяг розподілу електричної енергії для КП ММР “Миколаївелектротранс” на рік - 13850,0 тис. кВт*год, ціну (тариф) - 0,76970 грн/кВт*год без ПДВ та загальну вартість послуг на рік - 12 792 414,00 грн/кВт*год, з ПДВ.
Згідно п. 2.1. Договору №44/81 від 16.12.2020 - ціна (тариф) на послугу з розподілу електричної енергії встановлюється відповідно до постанови НКРЕКП від 10.12.2019 №2681 “Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії AT “Миколаївоблнерго” із змінами внесеними постановою НКРЕКП від 11.07.2020 №1342 і складає для 2 класу напруги - 769,70 грн/МВт*год. без ПДВ. Відповідно до п.4.1. Договору №44/81 від 16.12.2020 - Договір набирає чинності з 01.01.2021 та укладається до 31.12.2021.
В подальшому, 04.02.2021 КП ММР “Миколаївелектротранс” отримало рахунок AT “Миколаївобленерго” №44/81/1/1 від 03.02.2021 та Акт прийняття-передавання послуг віл 31.01.2021, в якому безпідставно вказано ціну (тариф) на послугу з розподілу електричної енергії за січень 2021 року в розмірі 0,98735 грн/кВт*год без ПДВ.
08.02.2021 КП ММР “Миколаївелектротранс” отримало від AT “Миколаївобленерго” проект Додаткової угоди до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії в межах бюджетного року №44/81 від 16.12.2020.
Згідно зазначеної Додаткової угоди від 08.02.2021, пропонується викласти п.2.1. Договору у наступній редакції: ціна (тариф) на послугу з розподілу електричної енергії встановлюється відповідно до постанови НКРЕКП від 10.12.2019 №2681 “Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії AT “Миколаївоблнерго” із змінами внесеними постановою НКРЕКП від 09.12.2020 №2373 і складає для 2 класу напруги - 987,35 грн/МВт*год. без ПДВ.
В п.2.2. змінено обсяг очікуваного розподілу електричної енергії споживача на період по місяцях.
Крім того, згідно п. 4 Додаткової угоди - вона набирає чинності з 01.01.2021.
11.02.2021 листом за №194/45 КП ММР “Миколаївелектротранс” повідомило AT “Миколаївобленерго” про відсутність підстав для оплати рахунку та підписання акту прийому-передачі послуг з розподілу з новою ціною й додаткової угоди від 08.02.2021 та повернуло оригінали вказаних документів для приведення їх у відповідність згідно з умовами укладеного договору.
12.02.2021 від AT “Миколаївобленерго” надійшло попередження про припинення розподілу електроенергії №44/81/1411163375/201 від 11.02.2021 та необхідності сплати заборгованості за січень 2021 року у розмірі 321856, 57 грн.
15.02.2021 від AT “Миколаївобленерго” до КП ММР “Миколаївелектротранс” надійшов лист за №591/11-11, в якому AT “Миколаївобленерго” спростовує доводи КП ММР “Миколаївелектротранс” та наполягає на підписанні додаткової угоди та сплаті заборгованості за січень 2021 року та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
18.02.2021 за вих. №226/45 КП ММР “Миколаївелектротранс” направило листа до AT “Миколаївобленерго”, в якому висловила свою незгоду з позицією останнього та запропонувало керуватися умовами Договору та чинного законодавства (копія додається).
17.02.2021 за вих. №643/11-11 AT “Миколаївобленерго” направило листи до Миколаївської ОДА, Миколаївської міської ради, Миколаївської обласної прокуратури, ГУНП, ГУ ДСНС України, управління держенергонагляду у Миколаївській області про те, що станом на 17.02.2021 заборгованість КП ММР “Миколаївелектротранс” перед AT “Миколаївобленерго” становить 450731, 63 грн., з яких за розподіл електроенергії - 321856,57 грн., штрафні санкції - 128875,06 грн., а також зазначило, що електроживлення буде припинено, починаючи з 22.02.2021.
Побоюючись відключення об'єктів КП ММР “Миколаївелектротранс”, незаконних дій природного монополіста, який нехтує Законами України, в тому числі тим, що п. 2 ст. 18 Закону України “Про міський електричний транспорт” забороняється відключення об'єктів міського електричного транспорту від електропостачання під час пасажирських перевезень, за винятком усунення наслідків аварій у системах електропостачання - КП ММР “Миколаївелектротранс” 22.02.2021, на підставі попередження від 11.02.2021, сплатило на рахунок AT “Миколаївобленерго” 321856,57 грн., без штрафних санкцій.
Як зазначає заявник, згідно умов укладеного договору № 44/81 від 16.12.2020, в якому зазначено ціну (тариф) - 0,76970 грн/кВт*год без ПДВ, 09.02.2021 року КП ММР “Миколаївелектротранс” сплатило AT “Миколаївобленерго” фактично надані послуги за січень 2021 (1232317 кВт*год) в сумі 1138217,27 грн. з ПДВ.
Таким чином, КП ММР “Миколаївелектротранс” належно виконало свої зобов'язання по договору, тому підстави для припинення розподілу електроенергії у AT “Миколаївобленерго” відсутні, а надіслане попередження про припинення є безпідставним.
Заявник зазначає, що має намір подати позов до Господарського суду Миколаївської області про:
- спонукання відповідача вчиняти певні дії, а саме виконувати умови договору №44/81 від 16.12.2020 про надання послуг з розподілу електричної енергії в межах бюджетного року №44/81 до підписання сторонами додаткової угоди про зміну ціни (тарифу), у відповідності до умов Договору, Законів України “Про публічні закупівлі”, “Про ринок електричної енергії” та Правил роздрібного ринку електричної енергії;
- стягнення з AT “Миколаївобленерго” 321856,57 грн., які сплачені останньому на підставі попередження від 11.02.2021 або зарахування вказаної суми в рахунок майбутніх платежів по договору №44/81 від 16.12.2021.
Заявник зазначає, що згідно п. 2 ст. 18 Закону України “Про міський електричний транспорт” забороняється відключення об'єктів міського електричного транспорту від електропостачання під час пасажирських перевезень, за винятком усунення наслідків аварій у системах електропостачання, а припинення розподілу електричної енергії КП ММР “Миколаївелектротранс” призведе до транспортного колапсу в місті Миколаєві.
Крім того, заявник зазначає, що є соціально значущим підприємством для міста Миколаєва, головною метою якого є задоволення громадських потреб у послугах з пасажироперевезень. Комунальне підприємство здійснює функцію з організації руху трамваїв та тролейбусів на маршрутах міста Миколаєва. Особливу увагу звертаємо на той факт, що 75% пасажирів, що користуються послугами трамваїв і тролейбусів становлять пільгові категорії, які мають право на безоплатний проїзд.
Всі витрати підприємства на поточний рік зазначаються в фінансовому плані, згідно якого здійснюється бюджетне фінансування.
Укладаючи Договір №44/81 від 16.12.2020 на загальну суму 12792414,00 грн., підприємство планувало отримати річний обсяг послуг - 13850,0 тис. кВт*год, однак в результаті того, що AT “Миколаївобленерго” завчасно не повідомило про зміну (підвищення) тарифу, КП ММР “Миколаївелектротранс” по даному Договору недоотримає 3053,074 тис. кВт*год., що є недопустимим, так як електроенергія є основним джерелом для роботи електротранспорту. А нова закупівля 3053,074 тис. кВт*год. при тарифі 0,98735 грн/кВт*год без ПДВ призведе до непередбачуваних витрат на загальну суму близько 4 млн. грн.
Вищезазначене свідчить про нагальну необхідність термінового вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони AT “Миколаївобленерго” припиняти розподіл електроенергії КП ММР “Миколаївелектротранс”, нараховувати заборгованість за надання послуг розподілу електроенергії по ціні (тарифу) 987,35 грн/МВт*год.; нараховувати штрафні санкції по Договору №44/81 від 16.12.2020 за несплату заборгованості за надання послуг розподілу електроенергії по ціні (тарифу) 987,35 грн/МВт*год. до вирішення справи по суті.
Заявник вказує, що заходи забезпечення позову, викладені в даній заяві, не потребують вжиття заходів зустрічного забезпечення.
Таким чином, заявник вважає про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а наведені припущення є достатніми для обґрунтування даної заяви.
Розглянувши заяву, дослідивши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
У відповідності до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 137 ГПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.
Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бочаров проти України” від 17.06.2011 суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”, проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).
За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.06.2019 у справі № 910/773/19.
При цьому судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 914/120/19.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно наданого до заяви попередження AT “Миколаївобленерго” №44/81/1411163375/2021 від 11.02.2021, підставою для припинення розподілу електроенергії КП ММР “Миколаївелектротранс” вказано заборгованість з оплати за надані послуги з розподілу електроенергії за січень 2021 року відповідно до умов договору № 44/81 від 16.12.2020 на суму 321856,57 грн.
З матеріалів заяви вбачається, що КП ММР “Миколаївелектротранс” сплатило вказану заборгованість в сумі 321856,57 грн., що підтверджується доданою до заяви копією платіжного доручення № 576 від 22.02.2021.
З тексту зазначеного попередження про припинення розподілу електроенергії вбачається, що у разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно підтверджується належним чином, розподіл електричної енергії споживачу не припиняється.
Отже, заявником сплачено заборгованість, на підставі якої видано попередження про припинення розподілу електроенергії № 44/81/1411163375/2021 від 11.02.21, що вказує на відсутність доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову.
Крім того, суд зауважує, що заходи забезпечення позову мають стосуватися саме можливого невиконання судового рішення, а не самого зобов'язання, невиконання якого стане підставою звернення з відповідним позовом до суду.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Комунального підприємства Миколаївської міської ради “Миколаївелектротранс” № 246/45 від 22.02.2021 про забезпечення позову.
Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Комунального підприємства Миколаївської міської ради “Миколаївелектротранс” № 246/45 від 22.02.2021 (вх. № 2743/21) про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255-257 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська