79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.02.2021 Справа № 921/735/20
За позовом:Фізичної особи-підприємця Червеняка Романа Івановича, с. Чистилів, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка», м. Дрогобич, Львівська обл.
про:стягнення боргу та 3% річних за договорами-замовленнями на транспортний засіб
Суддя - Р.В. Крупник Секретар - А.І. Вовк
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:не з'явився
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
У листопаді 2020р. ФОП Червеняк Роман Іванович звернувся з позовом до Господарського суду Тернопільської області про стягнення з ТОВ «Універсальна бурильна техніка» боргу та 3% річних за договорами-замовленнями на транспортний засіб.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.11.2020р. у справі №921/735/20 позовну заяву ФОП Червеняка Р.І. надіслано за підсудністю до Господарського суду Львівської області.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №921/735/20 було передано на розгляд судді Крупнику Р.В.
Ухвалою від 04.01.2021р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 01.02.2021р.
Ухвалою суду від 01.02.2021р. розгляд справи було відкладено на 22.02.2021р., викликано відповідача у судове засідання.
Ухвалою від 05.02.2021р. суд відмовив позивачеві у задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Представник позивача у судове засідання 22.02.2021р. не з'явився. У клопотанні про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №2608/21 від 04.02.2021р.) просив суд у разі відсутності технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції, розглядати справу без його участі.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 22.02.2021р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем були укладені наступні договори-замовлення на транспортний засіб, згідно яких позивач зобов'язувався здійснити на замовлення відповідача міжнародні перевезення товару, а відповідач протягом 15 днів після доставки вантажу (отримання оригіналів документів) оплатити надані послуги: договір-замовлення на транспортний засіб №4 від 20.05.2020р. на суму 35765,00 грн. (маршрут Дрогобич (Україна) - Марсель (Франція); договір-замовлення на транспортний засіб №1507/20 від 15.07.2020р. на суму 26852,00 грн. (маршрут Дрогобич (Україна) - Гамбург (Німеччина); договір-замовлення на транспортний засіб №1109/20 від 11.09.2020р. на суму 28198,00 грн. (маршрут Дрогобич (Україна) - Гамбург (Німеччина). Оскільки у встановлений у договорах-замовленнях строк, відповідач не оплатив вартість наданих послуг, а також залишив без задоволення виставлену претензію про сплату боргу, позивач звернувся з цим позовом до суду про стягнення з відповідача 90815,00 грн. боргу, 900,00 грн. 3% річних, 2102,00 грн. судового збору та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Аргументи відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву та/або доказів сплати заявленої суми боргу не подав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Протягом травня-вересня 2020р. між позивачем (перевізником) та відповідачем (замовником) були укладені договори-замовлення на транспортний засіб, за якими перевізник зобов'язувався здійснити перевезення вантажу замовника, а останній оплатити вартість перевезення.
20.05.2020р. між позивачем (перевізником) та відповідачем (замовником) укладено договір-замовлення на транспортний засіб №4 на суму 35765,00 грн., за яким перевізник зобов'язувався здійснити перевезення вантажу замовника за маршрутом Дрогобич (Україна) - Марсель (Франція), а замовник оплатити вартість перевезення протягом 15 днів після доставки та вивантаження.
На підтвердження виконання зобов'язань за Договором-замовленням на транспортний засіб №4 від 20.05.2020р. позивачем додано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №88 від 02.06.2020р. на суму 35765,00 грн. та міжнародну товарно-транспортну накладну А №162514.
15.07.2020р. між позивачем (перевізником) та відповідачем (замовником) укладено договір-замовлення на транспортний засіб №1507/20 на суму 26852,00 грн., за яким перевізник зобов'язувався здійснити перевезення вантажу замовника за маршрутом Дрогобич (Україна) - Гамбург (Німеччина), а замовник оплатити вартість перевезення протягом 15 днів після отримання оригіналів документів.
На підтвердження виконання зобов'язань за Договором-замовленням на транспортний засіб №1507/20 від 15.07.2020р. позивачем додано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №114 від 21.07.2020р. на суму 26852,00 грн. та міжнародну товарно-транспортну накладну А №162528.
11.09.2020р. між позивачем (перевізником) та відповідачем (замовником) укладено договір-замовлення на транспортний засіб №1109/20 на суму 28198,00 грн., за яким перевізник зобов'язувався здійснити перевезення вантажу замовника за маршрутом Дрогобич (Україна) - Гамбург (Німеччина), а замовник оплатити вартість перевезення протягом 15 днів після отримання оригіналів документів.
На підтвердження виконання зобов'язань за Договором-замовленням на транспортний засіб №1109/20 від 11.09.2020р. позивачем додано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №148 від 18.09.2020р. на суму 28198,00 грн. та міжнародну товарно-транспортну накладну А №202239.
Як стверджує позивач, оскільки відповідач у встановлений у договорах строк, не оплатив вартості перевезень, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами положень ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Так, положеннями ч. 1 ст. 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Згідно ч. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зважаючи на те, що Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за укладеними договорами-замовленнями на транспортний засіб підписані сторонами 02.06.2020р., 21.07.2020р. та 18.09.2020р., після закінчення 15 днів після їх підписання, у відповідача виник обов'язок оплатити надані перевізником послуги.
З огляду на те, що у строк встановлений договорами-замовленнями на транспортний засіб відповідачем не було оплачено надані позивачем послуги, відповідач вважається таким, що прострочив, а заборгованість у розмірі 90815,00 грн. підлягає стягненню з нього в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивачем здійснено нарахування відповідачеві 900,00 грн. 3% річних.
Здійснивши перерахунок 3% річних, суд зазначає, що такі підлягають частковому стягненню з відповідача у розмірі 825,99 грн. (466,00 грн. за договором-замовленням №4 від 20.05.2020р. за період з 18.06.2020р. по 23.11.2020р. в розмірі 242,11 грн.; за договором-замовленням №1507 від 15.07.2020р. за період з 06.08.2020р. по 23.11.2020р. в розмірі 242,11 грн. та за договором-замовленням №1109 від 11.09.2020р. за період з 04.10.2020р. по 23.11.2020р. в розмірі 117,88 грн. ). У решті цих вимог суд відмовляє.
Таким чином, з огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, а тому підлягає частковому задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 2100,32 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (положення ч. 1 ст. 56 ГПК України).
Згідно ч. 1-2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Так, ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження факту надання позивачеві професійної правничої допомоги адвокатом Костишином В.М. та понесення позивачем витрат на оплату професійної правничої допомогу у справі, до матеріалів справи долучено наступні докази: договір про надання правничої допомоги №16/11/20 від 16.11.2020р., акт №1 від 23.11.2020р. про прийом-передачу грошових коштів згідно договору про надання правничої допомоги №16/11/20 від 16.11.2020р., платіжне доручення №Р24АР24А755335631С14909 від 23.11.2020р., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1008183 від 01.02.2021р., акт №2 від 02.02.2021р. про надану правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги №16/11/20 від 16.11.2020р.
Приписами ч. 4-6 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Здійснивши аналіз та оцінку представлених позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд прийшов до висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом Костишином В.М. у справі та оплати позивачем таких витрат на суму 10000,00 грн. підтверджується документально.
Положеннями ч. 4 ст. 126 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, беручи до уваги те, що заперечення про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі від відповідача до суду не надходили, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 9992,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 231, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша, буд. 20; код ЄДРПОУ 40978147) на користь Фізичної особи-підприємця Червеняка Романа Івановича (47705, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Чистилів; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 90815,00 грн. боргу, 825,99 грн. інфляційних втрат, 2100,32 грн. судового збору та 9992,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2021р.
Суддя Р.В. Крупник