ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.02.2021Справа № 910/20202/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація"
про стягнення 45 447,29 грн,
У грудні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоексплуатація" (далі - ТОВ "Житлоексплуатація", відповідач) про стягнення 45 447,29 грн, з яких 37 881,02 грн заборгованість за надані послуги з постачання питної види та приймання стічних вод через приєднані мережі, 961,06 грн інфляційні втрати, 1 155,61 грн 3% річних, 3 555,55 грн пеня, 1 894,05 грн штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повноти та своєчасності виконання грошового зобов'язання за договором від 30.03.2007 № 07331/5-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 010547258302 позивач ухвалу суду про відкриття провадження отримав 04.01.2021.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Приписами статті 10 зазначеного Закону закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: 03048, м. Київ, вул. Ернста, 12, оф. 62-А.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 направлялись судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "відсутня адреса".
Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/20202/20 належним чином.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Судом встановлено, що 30.03.2017 між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація" (абонент, відповідач) укладено договір № 07331/5-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м.Києва (надалі-дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізацій м.Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснити своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 ( в подальшому правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальн та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 ( в подальшому правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування.
Зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строк згідно з графіком обслуговування постачальника (п. 2.1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1.5 абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку.
Згідно з п. 2.1.6 договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими абонентом.
Пунктом 2.2.1 договору визначено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.
Відповідно до п. 2.2.2 договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.
У разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг (п. 2.2.3 договору).
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (п. 2.2.4 договору).
Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата споживачем пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.
У пункті 4.6 договору сторонами було погоджено, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився платити. Сплата штрафу не звільняє споживача від обов'язку оплатити рахунок, вимогу чи інший документ щодо оплати отриманих послуг.
Договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення (п. 7.1 договору).
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про наявність у відповідача заборгованості з оплати наданих останньому на підставі договору від 30.03.2017 у період з 01.11.2018 по 31.10.2020 послуг у розмірі 37 881,02 грн. Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 961,06 грн, 3% річних у розмірі 1155,61 грн, пені у розмірі 3555,55 грн, нарахованих за період з 06.12.2019 по 31.10.2020, та штрафу у розмірі 1894,05 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю природою є договором надання послуг, за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).
Договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (далі - Закон), сферу дії якого визначено статтею 2 Закону.
Відповідно до ст. 2 Закону його дія поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.
Судом встановлено, що в період з 01.11.2018 по 31.10.2020 позивачем на виконання умов договору та чинного законодавства сумлінно виконувались обов'язки щодо належного надання відповідачу послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі.
Так, відповідно до актів про зняття показань з лічильників (приладів обліку), які є первинними документами та підтверджують факт надання послуг та їх об'єми, а також згідно з відомостями реєстру надходження грошових коштів ТОВ "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація" вбачається, що позивачем за вищевказаний період було надано відповідачу послуги на загальну суму 57961,83 грн, які були частково оплачені абонентом у розмірі 20080,81 грн.
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. У цьому розумінні діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.
Таким чином, суд розцінює часткову оплату здійснену відповідачем, як визнання ним основного боргу.
Тобто заборгованість відповідача за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі за період з листопада 2018 року по жовтень 2020 року склала 37 881,02 грн.
При цьому, судом встановлено, що жодних повідомлень про незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг за вищевказаний період від відповідача не надходило, уповноваженого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту абонент не направляв, а тому в силу положень п. 2.1.6 договору кількість та вартість наданих позивачем послуг з приймання стічних вод через приєднані мережі вважаються безумовно погодженими абонентом.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 37 881,02 грн.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 555,55 грн за загальний період з 06.12.2019 по 31.10.2020 та 1 894,05 грн штрафу.
Згідно з ч. ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач надані позивачем послуги, не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Разом з тим, пунктом 4.2. договору, сторони передбачили, що в разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата споживачем пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.
У пункті 4.6 договору сторонами було погоджено, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився платити. Сплата штрафу не звільняє споживача від обов'язку оплатити рахунок, вимогу чи інший документ щодо оплати отриманих послуг.
Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку пені в розмірі 3 555,55 грн за загальний період з 06.12.2019 по 31.10.2020, судом встановлено, що позивачем невірно визначено ставки НБУ при розрахунку.
З урахуванням викладеного судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що за загальний період прострочення з 06.12.2019 по 31.10.2020 підлягає до стягнення пеня в сумі 2254,16 грн, а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.
Перевіривши розрахунок штрафу позивача в розмірі 1894,05 грн, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1155,61 грн за загальний період з 06.12.2018 по 31.10.2020 та інфляційну складову боргу в розмірі 961,06 грн за період з листопада 2018 року по жовтень 2020 року.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом визнано їх обґрунтованими та арифметично вірними, тому вимога позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 1155,61 грн та інфляційних втрат у розмірі 961,06 грн підлягає задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач письмового відзиву на позов, контрозрахунку заявлених вимог, доказів, які б свідчили про відсутність відповідних обов'язків щодо сплати заборгованості, суду не надав, стверджувань позивача не спростував.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 37881,02 грн основної заборгованості, 2254,16 грн пені, 1894,05 грн штрафу, 961,06 грн інфляційних втрат та 1155,61 грн 3 % річних.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація" (03048, м. Київ, вул. Ернста, 12, оф. 62-А, код 33234260) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код 03327664) борг у розмірі 37881,02 грн (тридцять сім тисяч вісімсот вісімдесят одна грн 02 коп.), пеню в розмірі 2254,16 грн (дві тисячі двісті п'ятдесят чотири грн 16 коп.), штраф в розмірі 1894,05 грн (одна тисяча вісімсот дев'яносто чотири грн 05 коп), інфляційні втрати в розмірі 961,06 грн (дев'ятсот шістдесят одна грн 06 коп.), 3% річних в розмірі 1155,61 грн (одна тисяча сто п'ятдесят п'ять грн 61 коп.) та судовий збір у розмірі 2041,81 (дві тисячі сорок одна грн 81 коп.).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.Г. Удалова