ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.02.2021Справа № 910/13092/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Кабінет Міністрів України
2. Міністерство енергетики України
про визнання недійсним розділу договору та зобов'язання вчинити дії
Представники учасників справи:
від позивача: Жовтун О.В.;
від відповідача: Онищенко О.А.;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: Гузема А.А.
31.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» з вимогами до Державного підприємства «Гарантований покупець» про визнання недійсним розділу договору та зобов'язання вчинити дії.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, посилаючись на норми ст. 233 Цивільного кодексу України та стверджуючи, що Двосторонній договір №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 в редакції Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 укладено позивачем під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для позивача умовах, позивач просить суд:
1) визнати недійсним розділ 4-1 «Тимчасове призупинення продажу електричної енергії» Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 з моменту його вчинення, з 16.12.2019;
2) зобов'язати Державне підприємство «Гарантований покупець» здійснити продаж Товариству з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» обсягу електричної енергії, фактично спожитого побутовими споживачами 20.03.2020.
31.08.2020 було проведено автоматизований розподіл судової справи та позовну заяву передано на розгляд судді Лиськову М.О.
21.09.2020 на підставі розпорядження №05-23/1384 в.о. керівника апарату суду було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку із неможливістю передачі позовної заяви на розгляд судді Лиськова М.О., оскільки останній перебуває на лікарняному, та передано на розгляд судді Спичаку О.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 23.09.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 відкрито провадження у справі №910/13092/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.11.2020, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
05.11.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що Двосторонній договір №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 укладено між сторонами на підставі примірного договору, форма якого затверджена наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України. При цьому, відповідач зазначив, що обов'язковою умовою купівлі-продажу електричної енергії є реєстрація відповідних обсягів електричної енергії кожного торгового дня; підтвердженням такої реєстрації є повідомлення ОСП про реєстрацію. Причиною відміни реєстрації обсягів електричної енергії, що були зареєстровані відповідачем та позивачем на електронній платформі MMS на торгову добу 20.03.2020 стала невідповідність обсягів купівлі-продажу електричної енергії, зареєстрованих позивачем на торгову добу, обсягам відповідно до умов договору. За таких обставин відповідач призупинив продаж електричної енергії (у зв'язку з скасуванням ОСП зареєстрованих на MMS договірних обсягів електроенергії через невиконання позивачем Правил ринку).
У підготовчому засіданні 11.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 02.12.2020.
25.11.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав на те, що примірні договори містять орієнтовні умови, які є рекомендованими, а тому відступлення сторонами від умов примірного договору не суперечить законодавству та не є підставою для порушення будь-якою стороною умов укладеного нею договору. Також, позивач зазначив, що він завантажив на платформу MMS ПрАТ «НЕК «Укренерго» повідомлення (заявку) про реєстрацію двосторонніх договорів із зазначенням обсягів купівлі-продажу електричної енергії на 20.03.2020 (повідомлення №1). Враховуючи, зокрема, необхідність коригування по іншим контрагентам обсягів купівлі позивач завантажив повідомлення за версією №2, в якому помилково через технічний збій системи ІТ-інфраструктури позивача були занесені дані по Державному підприємству «Гарантований покупець» за попередню добу. В такому випадку ПрАТ «НЕК «Укренерго» повинно було надати позивачу автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що надані позивачем повідомлення про реєстрацію є недійсними із зазначенням причини відхилення. Але такого повідомлення ПрАТ «НЕК «Укренерго» надано не було, що унеможливило вчасне виправлення помилки позивачем. Отже, через недотримання ПрАТ «НЕК «Укренерго» вимог Правил призвело до порушення прав як позивача, так і відповідача.
У підготовчому засіданні 02.12.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 23.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України (третя особа 1) та Міністерство енергетики України (третя особа 2).
21.12.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зауважив, що 19.03.2020 позивачем було перереєстровано обсяги електричної енергії на торгову добу 20.03.2020 за версією 2 та за версією 3. При цьому, зареєстровані за версією 2, а потім і за версією 3 обсяги електричної енергії не відповідають договірним. Таким чином, причиною обнулення обсягів купівлі-продажу електричної енергії, що були зареєстровані з боку Державного підприємства «Гарантований покупець» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» 20.03.2020, стала невідповідність обсягів купівлі-продажу електричної енергії, що були зареєстровані з боку позивача на торгову добу 20.03.2020 обсягам відповідно до умов договору. За таких обставин, відповідач на виконання п. 4-1.1.2 договору був вимушений призупинити продаж електричної енергії позивачу на торгову добу 20.03.2020 у зв'язку з скасуванням АР/ОСП зареєстрованих на MMS договірних обсягів електроенергії через невиконання саме позивачем правил ринку.
Підготовче засідання, призначене на 23.12.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному.
11.01.2021 до Господарського суду міста Києва від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення по справ, які суд долучив до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 підготовче засідання у справі №910/13092/20 призначено на 10.02.2021.
03.02.2021 до Господарського суду міста Києва від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення по справі, які суд долучив до матеріалів справи.
10.02.2021 позивачем подані письмові пояснення на пояснення третіх осіб.
У підготовчому засіданні 10.02.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.02.2021.
Представник позивача у судовому засіданні 24.02.2021 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи 2 у судовому засіданні 24.02.2021 надали усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечили.
Представник третьої особи 1 у судове засідання 24.02.2021 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 10.02.2021 та розпискою про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 10.02.2021.
У судовому засіданні 24.02.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483, визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків суб'єктами ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - спеціальні обов'язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності електричної енергії, підтримання належного рівня безпеки її постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку електричної енергії, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів прозорості та недискримінації.
Відповідно до п. 4 Положення спеціальні обов'язки покладаються на таких учасників ринку електричної енергії: виробників електричної енергії; постачальників універсальних послуг; операторів систем розподілу електричної енергії; оператора системи передачі електричної енергії.
Виконання спеціальних обов'язків здійснюється шляхом продажу електричної енергії виробниками електричної енергії, перелік яких наведено в додатку (далі - виробники електричної енергії), за двосторонніми договорами постачальникам універсальних послуг, операторам систем розподілу електричної енергії та оператору системи передачі електричної енергії на електронних аукціонах за граничними цінами (п. 5 Положення).
Згідно з п. 7 Положення постачальники універсальних послуг зобов'язані: 1) здійснювати купівлю електричної енергії на електронних аукціонах в обсягах, що не перевищують 80 відсотків обсягів, необхідних для постачання побутовим споживачам; 2) укласти за результатами проведення електронного аукціону двосторонні договори купівлі-продажу з виробниками електричної енергії за визначеною на електронному аукціоні ціною, але не вище граничної ціни; 3) своєчасно та у повному обсязі оплачувати у грошовій формі придбану ними на електронних аукціонах електричну енергію відповідно до укладених з виробниками електричної енергії двосторонніх договорів купівлі-продажу електричної енергії; 4) виконувати інші умови щодо купівлі електричної енергії, визначені в укладених з виробниками електричної енергії двосторонніх договорах купівлі-продажу електричної енергії; 5) здійснювати продаж електричної енергії побутовим споживачам.
24.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (покупець) та Державним підприємством «Гарантований покупець» (покупець) укладено Двосторонній договір №1 купівлі-продажу електричної енергії, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продавати, а покупець зобов'язується на виконання постанови КМУ від 05.06.2019 №483 (в редакції постанови від 12.06.2019 №512), купувати електричну енергію в обсягах, необхідних для постачання побутовим споживачам, відповідно до умов цього договору.
09.12.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1003 «Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії».
У п. 2 вказаної постанови вказано Гарантованому покупцю та постачальникам універсальних послуг: у семиденний строк з дня набрання чинності цією постановою привести договір купівлі-продажу електричної енергії в обсягах, необхідних для задоволення потреб побутових споживачів у відповідність з Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 483; до 31 грудня 2019 р. здійснити коригування прогнозних обсягів електричної енергії, купленої постачальниками універсальних послуг у липні - листопаді 2019 року.
Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 13.12.2019 №506 затверджено примірний договір купівлі-продажу електричної енергії в обсягах, необхідних для задоволення потреб побутових споживачів.
Як зазначив позивач у позовній заяві, 13.12.2019 він отримав від відповідача лист з проектом додаткової угоди щодо внесення змін до Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 у примірних редакціях, з вимогою їх підписати у триденний термін та направити відповідачу.
16.12.2019 між сторонами (на виконання постанови КМУ від 09.12.2019 №1003 та відповідно до наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 13.12.2019 №506) укладено Додаткову угоду №1326/01 до Договору №1 від 24.06.2019, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти умови Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 у новій редакції.
Зокрема, у розділі 4-1 Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 «Тимчасове призупинення продажу електричної енергії» зазначено наступне.
Відповідно до п. 4-1.1 Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 Гарантований покупець має право призупинити продаж електричної енергії Електропостачальнику та звільняється від виконання зобов'язань за цим Договором на час призупинення, у разі настання та на період дії будь-якої із таких обставин:
4-1.1.1. Якщо Електроностачальник порушив строк будь-якого платежу відповідно до пунктів 4.4 та/або 4.7 цього Договору на 2 (два) робочих дня.
4-2.1.2. Якщо Електропостачальник не здійснив реєстрацію/повідомлення договірних обсягів на електронній платформі ОСП або реєстрація договірних обсягів була скасована/зупинена АР/ОСП на електронній платформі ОСП через невиконання Електропостачальником Правил ринку.
4-1.1.3. Якщо Гарантований покупець не здійснив реєстрацію/повідомлення договірних обсягів на електронній платформі ОСП, або реєстрація договірних обсягів була скасована/зупинена АР/ОСП на електронній платформі ОСП через невиконання Гарантованим покупцем Правил ринку.
Відповідно до п. 4-1.2 Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 у разі призупинення Гарантованим покупцем продажу електричної енергії Електропостачальнику, Гарантований покупець звільняється від обов'язку, визначеного пунктом 3.10 цього Договору, щодо реєстрації/повідомлення договірного обсягу купівлі-продажу електричної енергії, продаж якого було призупинено Гарантованим покупцем.
Згідно з п. 4-1.3 Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 про призупинення продажу електричної енергії Гарантований покупець повідомляє Електропостачальника електронним листом на електронну адресу Електропостачальника з подальшим наданням оригіналу листа. Неотримання Електропостачальником електронного листа від Гарантованого покупця не впливає на право Гарантованого покупця на призупинення продажу електричної енергії.
Відповідно до п. 4-1.4 Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 у випадку призупинення продажу електричної енергії, Гарантований покупець звільняється від будь-якої відповідальності та обов'язку щодо повернення Електропостачальнику сплачених коштів та відшкодування штрафних санкцій, витрат, збитків, понесених Електропостачальником (прямо або опосередковано) у зв'язку з призупиненням продажу Гарантованим покупцем електричної енергії.
Згідно з п. 4-1.5 Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 Гарантований покупець поновлює продаж електричної енергії та виконує свої обов'язки, визначені пунктом 3.10 цього Договору після усунення/припинення чинності обставин, що зумовили таке призупинення продажу електричної енергії та за умови отримання від Електропостачальника повної оплати всіх несплачених сум (включаючи всі належні платежі, пеню, штраф та суму відшкодування витрат, шкоди), належних Гарантованому покупцю.
Обсяг електричної енергії, продаж якого було призупинено Гарантованим покупцем, може бути проданий Гарантованим покупцем на власний розсуд на інших сегментах ринку, без будь-якого повернення Енергопостачальнику грошових коштів, які були отримані Гарантованим покупцем при такому продажі (п. 4-1.6 Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що у зв'язку з дуже стислими строками приведення договірних відносин сторін між сторонами у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 №1003, а також зважаючи на ризик настання ситуації щодо неможливості надання універсальних послуг, позивач був змушений підписати примірний договір у редакції, затвердженій наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 13.12.2019 №506, на вкрай невигідних умовах, на які за звичайних обставин позивач ніколи б не погодився.
Позивач змушений був підписати додаткову угоду до Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 в редакції примірного договору перш за все для забезпечення подальшого постачання електричної енергії побутовим споживачам міста Києва.
При цьому, у супровідному листі позивач вказав, що він не погоджується з розділом 4-1 договору, який накладає на постачальника ряд обов'язків та наділяє відповідача правами, які не передбачені нормативно-правовими актами, та суперечать Положенню та Закону України «Про ринок електричної енергії».
Позивач пояснив, що саме наявність у договорі розділу 4-1 призвело до негативних наслідків для позивача, оскільки відповідач тимчасово призупинив продаж позивачу обсягу споживання електричної енергії, необхідної для задоволення потреб побутових споживачів за торгову добу - 20.03.2020, хоча така ситуація виникла не з вини позивача та за незалежних від позивача умов.
Зокрема, як зазначив позивач, на виконання Договору купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 №1 позивач завантажив на платформу Market ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» повідомлення (заявку) про реєстрацію двосторонніх договорів із зазначенням обсягів купівлі електричної енергії на 20.03.2020 з Державним підприємством «Гарантований покупець» з метою забезпечення електричною енергією населення міста Києва.
Зазначене повідомлення за версією 1 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» та Державним підприємством «Гарантований покупець» підтверджено платформою MMS, про що свідчить автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований двосторонній договір є дійсним, а саме «Підтверджений Бездоганний» та «Підтверджений».
Проте, через технічний збій системи ІТ, системою MMS ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» було скасовано зареєстровані обсяги купівлі електричної енергії на 20.03.2020 по двосторонньому договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» та Державним підприємством «Гарантований покупець».
Зі свого боку, на підставі зазначеного скасування, відповідач призупинив продаж електричної енергії позивачу.
Листом від 24.03.2020 №31/731 відповідач повідомив позивача про призупинення продажу електричної енергії з 00-00 до 24-00 торгової доби 20.03.2020. Причиною призупинення продажу є скасування електронною системою MMS зареєстрованих в рамках договору на торгову добу 20.03.2020 обсягів електричної енергії.
25.03.2020 позивач листом №25/4/7/23/10760 звернувся до відповідача з проханням не застосовувати призупинення продажу електричної енергії з 00-00 до 24-00 торгової доби 20.03.2020, оскільки відповідно до п. 4-11.1 Договору Гарантований покупець має право призупинити продаж електричної енергії Електропостачальнику та звільняється від виконання зобов'язань за цим Договором на час призупинення. Тобто такі дії є правом, а не обов'язком відповідача.
Крім того, позивач просив врахувати той факт, що він виконує умови договору та здійснює оплату купованих обсягів у повному обсязі та зобов'язується в подальшому вжити всіх необхідних заходів для не допущення порушень умов договору. У той же час, відповідач скористався своїм правом навіть не намагаючись розібратися в ситуації, що склалася.
Позивач листом від 14.04.2020 №25/4/7/23/11/11790 направив відповідачу Угоду щодо купівлі-продажу додаткових обсягів електричної енергії за березень 2020 для розгляду та підписання.
У відповідь відповідач листом від 22.04.2020 №21/938 відмовив у дозакупці та повернув Угоди щодо купівлі-продажу додаткових обсягів електричної енергії за березень 2020 року без розгляду та підписання з його сторони, посилаючись на те, що відповідно до пункту 4.9 Договору у разі тимчасового призупинення продажу електричної енергії у розрахунковому періоді, яке відбулося відповідно до розділу 4-1 Договору, крім випадку, коли призупинення продажу відбулося з вини Державного підприємства «Гарантований покупець», обсяги за такі години не враховуються при визначенні додаткових обсягів електричної енергії.
Таким чином, саме у зв'язку із застосуванням розділу 4-1 Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 в редакції Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019, законні права та інтереси позивача були порушені, хоча ситуація склалась у зв'язку з недосконалістю діючої електронної системи MMS ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», а з боку позивача відсутні будь-які порушення як вимог чинного законодавства, так і умов Договору.
Позивач зазначає, що застосовуючи розділ 4-1 договору, відповідач фактично позбавляє позивача права на купівлю у нього обсягу електричної енергії, необхідного для задоволення потреб побутових споживачів, за ціною, яка компенсує витрати позивача на постачання електричної енергії. Зважаючи на те, що ціни, встановлені державними органами, за якими позивач на виконання покладених на нього спеціальних обов'язків як постачальник універсальних послуг зобов'язаний постачати електричну енергію побутовим споживачам, є економічно не обґрунтованими (не ринковими), то, не здійснивши купівлю відповідного обсягу електричної енергії у відповідача, позивач несе економічні збитки. Зокрема, позивач змушений був купити відповідний обсяг електроенергії 20.03.2020 на інших сегментах ринку, зокрема, на балансуючому ринку, за ринковими цінами, та поставити її за фіксованими цінами побутовим споживачам. При цьому, позивач був позбавлений можливості докупити відповідні обсяги у відповідача у наступних розрахункових періодах. Сума збитків, понесених позивачем, складає 10593590,81 грн.
За твердженням позивача, розділ 4-1 Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 в редакції Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 порушує низку актів цивільного законодавства, а саме:
1) п. 4 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про ринок електричної енергії»;
2) ч. 7 ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії»;
3) абз. 3 п. 5 Положення;
4) п. 19 Положення.
Враховуючи викладені обставини, посилаючись на норми ст. 233 Цивільного кодексу України та стверджуючи, що Двосторонній договір №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 в редакції Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 укладено позивачем під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для позивача умовах, позивач просить суд:
1) визнати недійсним розділ 4-1 «Тимчасове призупинення продажу електричної енергії» Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 з моменту його вчинення, з 16.12.2019;
2) зобов'язати Державне підприємство «Гарантований покупець» здійснити продаж Товариству з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» обсягу електричної енергії, фактично спожитого побутовими споживачами 20.03.2020.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на те, що Двосторонній договір №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 укладено між сторонами на підставі примірного договору, форма якого затверджена наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України. При цьому, відповідач зазначив, що обов'язковою умовою купівлі-продажу електричної енергії є реєстрація відповідних обсягів електричної енергії кожного торгового дня; підтвердженням такої реєстрації є повідомлення ОСП про реєстрацію. Причиною відміни реєстрації обсягів електричної енергії, що були зареєстровані відповідачем та позивачем на електронній платформі MMS на торгову добу 20.03.2020 стала невідповідність обсягів купівлі-продажу електричної енергії, зареєстрованих позивачем на торгову добу, обсягам відповідно до умов договору. За таких обставин відповідач призупинив продаж електричної енергії (у зв'язку з скасуванням ОСП зареєстрованих на MMS договірних обсягів електроенергії через невиконання позивачем Правил ринку).
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
У постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №918/598/18 зазначено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту наявності тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Ознаками правочину, що підпадає під дію ст. 233 Цивільного кодексу України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки.
Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
За змістом ст. 233 Цивільного кодексу України для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.
Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Особа, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі або на зазначених умовах не уклала б такий правочин.
У постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №910/5906/18 зазначено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але змушена це зробити через тяжкі обставини. Тобто має бути причинно-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).
Як встановлено судом, 09.12.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1003 «Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії».
У п. 2 вказаної постанови вказано Гарантованому покупцю та постачальникам універсальних послуг: у семиденний строк з дня набрання чинності цією постановою привести договір купівлі-продажу електричної енергії в обсягах, необхідних для задоволення потреб побутових споживачів у відповідність з Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 483; до 31 грудня 2019 р. здійснити коригування прогнозних обсягів електричної енергії, купленої постачальниками універсальних послуг у липні - листопаді 2019 року.
Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 13.12.2019 №506 затверджено примірний договір купівлі-продажу електричної енергії в обсягах, необхідних для задоволення потреб побутових споживачів.
16.12.2019 між сторонами (на виконання постанови КМУ від 09.12.2019 №1003 та відповідно до наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 13.12.2019 №506) укладено Додаткову угоду №1326/01 до Договору №1 від 24.06.2019, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти умови Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 у новій редакції.
Нова редакція Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 містить розділ 4-1 «Тимчасове призупинення продажу електричної енергії», який1 оскаржується позивачем.
За змістом частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (частина 2 статті 179 Господарського кодексу України).
Як встановлено судом, Двосторонній договір №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 (в редакції Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019), в тому числі розділ 4-1 «Тимчасове призупинення продажу електричної енергії», повністю за змістом відповідає примірному договору, редакція якого затверджена Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 13.12.2019 №506.
Саме по собі затвердження Міністерством енергетики та захисту довкілля України примірної форми договору купівлі-продажу електричної енергії не може бути тяжкою обставиною в розумінні ст. 233 Цивільного кодексу України, так само як і строки на приведення договору купівлі-продажу електричної енергії в обсягах, необхідних для задоволення потреб побутових споживачів у відповідність з Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 483 (строки були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 №1003 «Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії»).
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Суд зазначає, що ті обставини, про які вказує позивач у позові, не є підставами для визнання недійсним розділу 4-1 «Тимчасове призупинення продажу електричної енергії» Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 (в редакції додаткової угоди) відповідно до ст. 233 Цивільного кодексу України, так як позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту наявності тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину; не доведено, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Крім того, за твердженням позивача, розділ 4-1 Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 в редакції Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 порушує низку актів цивільного законодавства, а саме:
1) п. 4 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про ринок електричної енергії»;
2) ч. 7 ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії»;
3) абз. 3 п. 5 Положення;
4) п. 19 Положення.
Втім, суд вважає вказані твердження позивача недоведеними, зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері електроенергетики належить прийняття рішення про покладення спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів та умов (порядку) виконання таких спеціальних обов'язків.
Згідно з ч. 7 ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» умови виконання спеціальних обов'язків мають забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання таких обов'язків.
Відповідно до абз. 3 п. 5 Положення до спеціальних обов'язків належить продаж гарантованим покупцем електричної енергії за ціною, встановленою пунктом 6 цього Положення, постачальникам універсальних послуг за двосторонніми договорами купівлі-продажу електричної енергії в погодинних обсягах, необхідних для задоволення потреб побутових споживачів. Примірна форма зазначеного договору затверджується Міненерго (далі - двосторонній договір з постачальниками універсальних послуг).
Згідно з п. 19 Положення у разі перевищення фактичних обсягів електричної енергії над прогнозними постачальник універсальних послуг має право купити додаткові обсяги електричної енергії у наступних періодах постачання за ціною, розрахованою згідно з пунктом 7 цього Положення.
Позивачем не обґрунтовано та не доведено суду належними та допустимими доказами наявності тих обставин, що умови розділу 4-1 «Тимчасове призупинення продажу електричної енергії» Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 в редакції Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 суперечать вказаним позивачем нормативно-правовим актам.
Більш того, примірна форма договору, яка затверджена Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 13.12.2019 №506, та відповідно до якої укладений між сторонами договір було викладено у новій редакції, було розроблена саме на виконання норм законодавства у сфері енергетики.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання Державного підприємства «Гарантований покупець» здійснити продаж Товариству з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» обсягу електричної енергії, фактично спожитого побутовими споживачами 20.03.2020, суд зазначає наступне.
Як зазначив позивач, на виконання Договору купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 №1 позивач завантажив на платформу Market ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» повідомлення (заявку) про реєстрацію двосторонніх договорів із зазначенням обсягів купівлі електричної енергії на 20.03.2020 з Державним підприємством «Гарантований покупець» з метою забезпечення електричною енергією населення міста Києва.
Зазначене повідомлення за версією 1 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» та Державним підприємством «Гарантований покупець» підтверджено платформою MMS, про що свідчить автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований двосторонній договір є дійсним, а саме «Підтверджений Бездоганний» та «Підтверджений».
Враховуючи, зокрема, необхідність коригування по іншим контрагентам обсягів купівлі позивач завантажив повідомлення за версією №2, в якому помилково через технічний збій системи ІТ-інфраструктури позивача були занесені дані по Державному підприємству «Гарантований покупець» за попередню добу. В такому випадку ПрАТ «НЕК «Укренерго» повинно було надати позивачу автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що надані позивачем повідомлення про реєстрацію є недійсними із зазначенням причини відхилення. Але такого повідомлення ПрАТ «НЕК «Укренерго» надано не було, що унеможливило вчасне виправлення помилки позивачем. Отже, через недотримання ПрАТ «НЕК «Укренерго» вимог Правил призвело до порушення прав як позивача, так і відповідача.
Зі свого боку, на підставі зазначеного скасування, відповідач призупинив продаж електричної енергії позивачу.
Відповідно до п. 4-1.1 Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 Гарантований покупець має право призупинити продаж електричної енергії Електропостачальнику та звільняється від виконання зобов'язань за цим Договором на час призупинення, у разі настання та на період дії будь-якої із таких обставин:
4-2.1.2. Якщо Електропостачальник не здійснив реєстрацію/повідомлення договірних обсягів на електронній платформі ОСП або реєстрація договірних обсягів була скасована/зупинена АР/ОСП на електронній платформі ОСП через невиконання Електропостачальником Правил ринку.
Листом від 24.03.2020 №31/731 відповідач повідомив позивача про призупинення продажу електричної енергії з 00-00 до 24-00 торгової доби 20.03.2020. Причиною призупинення продажу є скасування електронною системою MMS зареєстрованих в рамках договору на торгову добу 20.03.2020 обсягів електричної енергії.
Згідно з п. 4-1.3 Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 про призупинення продажу електричної енергії Гарантований покупець повідомляє Електропостачальника електронним листом на електронну адресу Електропостачальника з подальшим наданням оригіналу листа. Неотримання Електропостачальником електронного листа від Гарантованого покупця не впливає на право Гарантованого покупця на призупинення продажу електричної енергії.
Відповідно до п. 4-1.4 Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019 у випадку призупинення продажу електричної енергії, Гарантований покупець звільняється від будь-якої відповідальності та обов'язку щодо повернення Електропостачальнику сплачених коштів та відшкодування штрафних санкцій, витрат, збитків, понесених Електропостачальником (прямо або опосередковано) у зв'язку з призупиненням продажу Гарантованим покупцем електричної енергії.
З наведеного вбачається, що призупинення відповідачем продажу електроенергії 20.03.2020 відбулось на підставі розділу 4-1 Двостороннього договору №1 купівлі-продажу електричної енергії від 24.06.2019 в редакції Додаткової угоди №1326/01 від 16.12.2019.
З огляду на висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» в частині визнання розділу 4-1 договору недійсним з 16.12.2019, підстави для задоволення вимог про зобов'язання Державного підприємства «Гарантований покупець» здійснити продаж обсягу електричної енергії, фактично спожитого побутовими споживачами 20.03.2020, відсутні.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на позивача у зв'язку з відмовою у позові (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. У позові відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено та підписано 25.02.2021.
Суддя О.М. Спичак