ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.02.2021Справа № 910/19583/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудс Делівері"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ МОН ГРУПП"
про стягнення 2 683,12 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудс Делівері" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рест мон групп" про стягнення 2683,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором від 18.04.2018 № 483.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 20, літера А.
На вказану адресу судом, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 16.12.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
22.01.2021 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 16.12.2020, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку не вручене під час доставки відповідачу, в зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.
За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження від 20.05.2020 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
18.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудс Делівері" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рест Мон Групп" (покупець) було укладено договір поставки №483, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування, визначену в п. 2.1 цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами викладеними у додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 6.4 Договору покупець зобов'язується здійснити оплату товару не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.
Відповідно до п. 12.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018. У випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про намір припинити співробітництво за даним договором, даний договір вважається пролонгованим на тих же умовах на наступний календарний рік. Такий же порядок продовження строку дії договору передбачається на кожний наступний термін його дії.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно Договору на загальну суму 2565,12 грн., що підтверджується видатковою накладною №4127 від 13.03.2020 на суму 2565,12 грн. Видаткова накладна підписана та скріплена печатками обох контрагентів.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати поставленого на підставі Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 2565,12 грн.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач не скористався своїм правом забезпеченим ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву не надав, жодних доказів в спростування наведених позивачем обставин до матеріалів справи додано не було.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу..
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 2565,12 грн, який мав бути оплачений не пізніше 14 календарних днів з дати приймання товару, яка вказано у видатковій накладній.
Тобто вартість товару у сумі 2565,12 грн мала бути сплачена не пізніше 27.03.2020, а з 28.03.2020 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 2565,12 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 63,61 грн за період з 07.04.2020 по 10.12.2020., та 3% річних у розмірі 54,39 грн за період з 28.03.2020 по 10.12.2020.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.
Пунктом 9.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору протягом більше ніж 10 календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 11 дня прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі 0,01 %, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.
Суд відзначає, що при розрахунку пені позивачем не дотримано вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Неврахування позивачем вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України призвело до необґрунтованого збільшення розміру пені.
Отже період, за який може бути стягнуто пеню з відповідача становить з 07.04.2020 по 07.10.2020, а не як зазначено позивачем з 07.04.2020 по 10.12.2020.
Суд здійснив перерахунок пені за вірний період, і відповідно сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 47,20 грн.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При здійсненні розрахунку 3 % річних позивачем не було враховано, що 2020 рік є високосним і складається з 266 днів, а тому сума 3% річних, згідно перерахунку суду за період з 28.09.2020 по 10.12.2020 становить 54,25 грн і підлягає стягненню з відповідача.
Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 125,41 грн.
Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідач не скористався своїм правом передбаченим ст. 165 ГПК України, жодних доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини, відповідачем до матеріалів справи додано не було.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що станом на момент ухвалення судом рішення у даній справі права позивача порушені, а строк оплати поставленого товару є таким, що настав.
Таким чином, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, позивач поніс витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. та витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 3 000,00 грн.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про можливість відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою саме адвоката.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Фудс Делівері" надано копії договору про надання правової допомоги у господарських справах №34-Ю від 25.08.2020, який укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юркомфорт", рахунку-фактури №ЮК-127 від 25.08.2020, платіжного доручення №3718 від 30.11.2020 на суму 3000,00 грн.
Судом встановлено, що 25.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юркомфорт" (компанія) та ТОВ "Фудс Делівері" (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги у господарських справах №34-Ю, відповідно п. 1.1 якого компанія зобов'язується надати клієнтові правову допомогу в господарській справі за позовом ТОВ "Фудс Делівері" до ТОВ "Рест Мон Групп" (код ЄДРПОУ 35255303) про стягнення боргу в Господарському суді м. Києва.
Пунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що компанія надає правову допомогу клієнту по представництву інтересів клієнта під час судового розгляду справи в Господарському суді Київської області.
Згідно з п. 5.1 вказаного договору за правову допомогу, передбачену в п. 1.1 даного договору клієнт сплачує компанії винагороду (гонорар) в розмірі: 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, які сплачуються клієнтом не пізніше двадцяти п'яти робочих днів з моменту підписання даного договору. Дата підписання договору зазначена на першій сторінці договору в правому верхньому куті.
25.08.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Юркомфорт" виставлено ТОВ "Фудс Делівері" рахунок-фактуру №ЮК-125 на суму 3 000,00 грн., яка повністю сплачена позивачем згідно платіжного доручення №3728 від 30.11.2020.
Разом з тим, позовна заява у даній справі підписана представником позивача за довіреністю б/н від 28.08.2020 Скубановим Богданом Ігоровичем, проте докази в підтвердження того, що він є адвокатом в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для висновку про надання правової допомоги, пов'язаної з розглядом даного спору, саме адвокатом, а долучений до матеріалів справи договір не підтверджує погодження між компанією та клієнтом надання правової допомоги по представництву інтересів клієнта під час розгляду справи саме Господарським судом міста Києва. Крім того, не підтверджено обставини надання послуг з правової допомоги та їх обсягу і відповідно вартості.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рест Мон Групп" (01025, м. Київ, вулиця Велика Житомирська, будинок 20, літера А; ідентифікаційний код 35255303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудс Делівері" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 124, квартира 55; ідентифікаційний код 39819673) заборгованість у розмірі 2565 (дві тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 12 коп., пеню у розмірі 47 (сорок сім) грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 54 (п'ятдесят чотири) грн. 25 коп. та судовий збір у розмірі 2089 (дві тисячі вісімдесят дев'ять) грн. 03 коп.
3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 16,41 грн та стягнення 3% річних у розмірі 0,14 грн - відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко