17.02.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5814/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)
суддів: Вечірка І.О., Верхогляд Т.А.,
секретар судового засідання Уперєва Д.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Величка Юрія Олеговича, на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 р. (повний текст складено 30.10.2020 р., суддя Новікова Р.Г.) у справі № 904/5814/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» с. Проліски Бориспільського району
до Фізичної особи-підприємця Величка Юрія Олеговича, м. Кам'янське
про стягнення суми 618 920 грн., суми 3% річних 31 564,08 грн., суми інфляційної складової в розмірі 30 220,16 грн.
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Величка Юрія Олеговича, м. Кам'янське
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» с. Проліски Бориспільського району
про визнання недійсним договору № 0310018 від 10.10.2018
1.Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» звернулось до Фізичної особи-підприємця Величка Юрія Олеговича з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 618920грн., неустойки в розмірі 31719грн.65коп., 3% річних в розмірі 13887грн.55коп. та суми інфляційної складової в розмірі 16177грн.04коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язання з виконання робіт за договором № 0310018 від 10.10.2018, внаслідок чого позивачем в односторонньому порядку було розірвано означений договір, ігнорування відповідачем вимоги позивача про повернення сплачених коштів в якості попередньої оплати.
На підставі пункту 9.3 договору №0310018 від 10.10.2018 за порушення строків виконання робіт позивач нарахував та заявив до стягнення суму неустойки в розмірі 31719грн.65коп. за період з 11.01.2019 по 20.02.2019.
Під час судового провадження позивачем надано заяву про відмову від позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 31 719 грн.65 коп. Вказана заява прийнята судом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 13 887 грн. 55коп. за період з 21.02.2019 по 20.11.2019, суму інфляційної складової в розмірі 16177,04 коп. за березень - жовтень 2019 року.
На підтвердження викладених в позові обставин позивач долучив до позову копії договору №0310018 від 10.10.2018, платіжних доручень №1716756290 від 12.10.2018, №1721536759 від 07.11.2018, листа №4401 від 12.02.2019 разом з описом вкладення, накладною та фіскальним чеком.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 р. по справі № 904/5814/19 частково задоволено позовні вимоги за позовом ТОВ «Амако Україна» до ФОП Величка Юрія Олеговича про стягнення суми в розмірі 618 920 грн., 3% річних в розмірі 31 564,08 грн., суми інфляційної складової в розмірі 30 220,16 грн., а саме - вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця Величка Юрія Олеговича, м. Кам'янське (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» с. Проліски Бориспільського району (ідентифікаційний код 21665011, місцезнаходження: 08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, буд. 2) суму безпідставно отриманих коштів в розмірі 618 920 грн., 3% річних в розмірі 31 513,21грн., суму інфляційної складової в розмірі 30 220 грн. 16 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 734 грн. 77 коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 50грн.87коп. - відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що грошові кошти в розмірі 618920грн. були перераховані платіжними дорученнями №1716756290 від 12.10.2018, №1721536759 від 07.11.2018 з посиланням на договір №0310018 від 10.10.2018, який відповідач не підписував і був обізнаний про це. Отже, обов'язок повернути отримані гроші виник у відповідача за первісним позовом на наступний день після їх отримання як таких, що набуті без достатньої правової підстави. На час розгляду справи доказів сплати (повернення) Величком Ю.О. коштів в розмірі 618 920,00 грн. суду не надано. Тому позовні ТОВ «Амако Україна» вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
За перерахунком господарського суду встановлено, що задоволенню підлягають вимоги ТОВ «Амако Україна» про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 31 513 грн. 21 коп. за період з 15.10.2018 - 07.07.2020, в стягненні решти відмовлено з підстав необґрунтованості. Також судом задоволено вимогу про стягнення інфляційних витрат за період листопад 2018 - травень 2020, яка відповідно до розрахунків позивача становить 30 220,16 грн.
Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що не підписував зі свого боку договір №0310018 від 10.10.2018. Спірний договір між сторонами не укладався, є підробленим, отже позивач звернувся за захистом відсутнього в нього права, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» про визнання недійсним договору №0310018 від 10.10.2018.
В обґрунтування заявлених вимог ФОП Величко Ю.О. посилався на те, що не підписував договір № 0310018 від 10.10.2018, про порушення якого стверджує Товариство з обмеженою відповідальністю «Амако Україна». Тому на підставі статтей 207, 203, 215 Цивільного кодексу України просив визнати договір недійсним.
Рішенням господарського суду зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Величка Юрія Олеговича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» про визнання недійсним договору № 0310018 від 10.10.2018 задоволено в повному обсязі, визнано недійсним договір №0310018 від 10.10.2018 між Фізичною особою-підприємцем Величком Ю.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амако Україна».
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» (ідентифікаційний код 21665011, місцезнаходження: 08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, буд. 2) на користь Фізичної особи-підприємця Величка Юрія Олеговича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на сплату вартості судової почеркознавчої експертизи в розмірі 10 983,17 грн.
Рішенням суду встановлено відсутність волевиявлення учасника правочину фізичної особи-підприємця Величка Юрія Олеговича під час вчинення правочину як однієї із загальних вимог, унормованих статтею 203 ЦК України, додержання якої є необхідним для чинності правочину, зокрема - наявність в особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності, та наявність вільного волевиявлення учасника правочину та відповідності правочину його внутрішній волі.
В обґрунтування висновку суду наведено висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №1037-20 від 15.05.2020 р., згідно якого за результатами проведеної почеркознавчої експертизи було встановлено, що два підписи від імені Величка Ю.О. в договорі №0310018 від 10.10.2018 та технічному завданні на будівництво ангару для ремонту автомобілів в Запоріжжі за адресою вул. Краснова, 10 від 10.10.2018 в графі «виконавець» виконані не Величком Ю.О., а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.
2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись із рішеннями місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець Величко Юрій Олегович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 р. у справі № 904/5814/19 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 618 920,00 грн., 3% річних в розмірі 31 513,21 грн., суми інфляційної складової в розмірі 30 220,16 грн. за первісним позовом. В скасованій частині ухвалити нове рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог за первісним позовом по справ № 904/5814/19.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач наводить наступні аргументи:
- судом неправомірно прийнято уточнену позовну заяву, оскільки в цій заяві позивачем одночасно змінено як предмет, так і підставу позову, що суперечить приписам статті 46 ГПК, якою унормовано, що позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання відповідної заяви;
- судом невірно застосовано норму статті 530 ЦК України, оскільки на час звернення до суду із заявою про уточнення позову позивач ще не набув права вимоги повернути безпідставно набуті грошові кошти через не сплив семиденного терміну, передбаченого частиною 2 статті 530 ЦК України, наданого для виконання боржником зобов'язання, строк виконання якого не встановлений, за вимогою кредитора;
- у сторін існували правові підстави для виконання умов договору № 0310018 від 10.10.2018, оскільки на час вчинення дій за цим договором (перерахування грошових коштів, придбання матеріалів, оплати за послуги) рішення суду про визнання такого договору недійсним не набуло чинності, тому такий договір слід вважати укладеним, з огляду на що у суду не було правової підстави застосовувати частину 1 статті 1212 ЦК України;
- договір неможна вважати неукладеним після його повного чи часткового виконання сторонами у разі, якщо сторони досягли згоди з істотних умов договору і одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, тому висновки рішення суду про відсутність правовідносин між сторонами, які були підставою для перерахування коштів, не відповідають фактичним обставинам справи.
3.Узагальнені доводи інших учасників справи.
Позивач за первісним позовом надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020р. у складі колегії суддів: головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Вечірка І.О., Верхогляд Т.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Величка Юрія Олеговича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 р. у справі № 904/5814/19, справу призначено до розгляду в судовому засіданні 17.02.2021 року, визнано явку представників в судове засідання не обов'язковою.
Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 29.01.2021 подати до суду будь-які заяви, пояснення, заперечення чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв, заперечень чи клопотань іншим учасникам справи.
17.02.2021 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
У судовому засіданні представники сторін надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 р. у справі № 904/5814/19 слід залишити без змін з огляду на наступне.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
Наполягаючи на порушенні зобов'язань зі своєчасного виконання робіт за договором № 0310018 від 10.10.2018 та розірванні цього договору в односторонньому порядку, ТОВ «Амако Україна» звернулось до Фізичної особи-підприємця Величка Юрія Олеговича з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 618 920,00 грн., неустойки в розмірі 31 719,65 грн., 3% річних в розмірі 13 887,55 грн. та суми інфляційної складової в розмірі 16177,04грн.
До позову долучено засвідчену копію договору № 0310018 від 10.10.2018, згідно якого Фізична особа-підприємець Величко Ю.О. (виконавець) зобов'язується виконати роботи з виготовлення та монтажу тимчасової споруди згідно технічного завдання за адресою: м. Запоріжжя, вул. М. Краснова, 10г.
За проведені роботи замовник сплачує виконавцеві суму в розмірі 773 650,00грн.
Сума в розмірі 618 920 грн. була перерахована Товариством з обмеженою відповідальністю «Амако Україна» на рахунок Фізичної особи-підприємця Величко Ю.О. платіжними дорученнями №1716756290 від 12.10.2018, №1721536759 від 07.11.2018 з посиланням на договір № 0310018 від 10.10.2018.
В пункті 4.1 договору №0310018 від 10.10.2018 вказані строки виконання робіт (60 робочих днів з моменту зарахування оплати за перший етап).
Пункт 7.1 договору № 0310018 від 10.10.2018 містить положення про випадки розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою замовника. При цьому, у разі розірвання договору виконавець зобов'язується повернути попередню оплату за виключенням покриття своїх витрат за договором. Розмір таких витрат узгоджується сторонами.
Фізична особа-підприємець Величко Ю.О. наполягав на тому, що договір №0310018 від 10.10.2018 не підписував, умови договору №0310018 від 10.10.2018 не узгоджував. На підставі викладеного заявлено зустрічний позов про визнання недійсним договору №0310018 від 10.10.2018.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 задоволено клопотання фізичної особи-підприємця Величко Ю.О. та призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення експертизи поставлені наступні питання:
- чи виконано підпис на договорі №0310018 від 10.10.2018 та Технічному завданні на будівництво утепленого ангару для ремонту автомобілів в Запоріжжі за адресою вул.. Краснова, 10 (додаток до договору №0310018 від 10.10.2018) від імені фізичної особи-підприємця Величка Ю.О. тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
Згідно висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №1037-20 від 15.05.2020 за результатами проведеної почеркознавчої експертизи було встановлено, що два підписи від імені Величко Ю.О. в договорі №0310018 від 10.10.2018 та технічному завданні на будівництво ангару для ремонту автомобілів в Запоріжжі за адресою вул. Краснова, 10 від 10.10.2018 в графі «виконавець» виконані не Величко Ю.О., а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.
Враховуючи обставини, встановлені висновком судового експерта №1037-20 від 15.05.2020, ТОВ «Амако Україна» змінило підстави позову та просило стягнути з фізичної особи-підприємця Величко Ю.О. грошові кошти у розмірі 618 920 грн. як набуті відповідачем без достатньої правової підстави.
ТОВ «Амако Україна» надано заяву про відмову від позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 31 719,65 грн., судом встановлено відповідність даної заяви вимогам Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що відповідну заяву прийнято судом із закриттям провадження у справі в частині стягнення неустойки в розмірі 31 719,65 грн.
Листом № 4401 від 12.02.2019 р. ТОВ «Амако Україна» вимагало від Величка Ю.О. повернути сплачені в якості попередньої оплати кошти в сумі 618 920,00 грн.
Повторно, 06.07.2020 р. на адресу відповідача була направлена вимога № 01/03/07/20 від 03.07.2020 про повернення коштів, викладена з урахуванням нових обставин, встановлених висновком експерта.
Відповідач ФОП Величко наполягав на існуванні між сторонами договірних відносин з виготовлення та монтажу тимчасової споруди за адресою: м. Запоріжжя, вул. М.Краснова, 10г., в обґрунтування посилався на перерахування позивачем коштів платіжними дорученнями, копії квитанцій, фіскальних чеків, накладних про оплату виконаних робіт, закупку та доставку матеріалів для виконання робіт, копії заяв свідка, копії актів виконаних робіт.
6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Статтями 203, 215 Цивільного кодексу України визначено загальні правові підстави визнання правочинів недійсними, як одного із способів захисту цивільних прав та інтересів судом в силу пункту 2 частини другої статті 16 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами другою, третьої статті 203 Цивільного кодексу України як загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено наявність в особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності, та наявність вільного волевиявлення учасника правочину та відповідності правочину його внутрішній волі.
Як вбачається із обставини, встановлених висновком судового експерта №1037-20 від 15.05.2020, підписи від імені Величко Ю.О. в договорі №0310018 від 10.10.2018 та технічному завданні на будівництво ангару для ремонту автомобілів в Запоріжжі за адресою вул. Краснова, 10 від 10.10.2018 в графі «виконавець» виконані не Величко Ю.О. , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність волевиявлення учасника правочину фізичної особи-підприємця Величко Ю.О. під час укладення спірного договору, що є належною підставою для визнання недійсним договору №0310018 від 10.10.2018р. та задоволення позову Величка Ю.О. в цій частині.
Відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За змістом даної норми Цивільного кодексу України, договір підряду - це консенсуальний, двосторонній оплатний договір. Під час укладення договору підряду сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет та ціну договору.
Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами іншого договору підряду, окрім того, що не підписаний ФОП Величком Ю.О. Докази існування між сторонами інших зобов'язань, за якими позивач мав сплатити відповідачеві кошти в сумі 618 920,00 грн., також в матеріалах справи відсутні. Долучені до матеріалів справи копії квитанцій, фіскальних чеків, накладних про оплату виконаних робіт, закупку та доставку матеріалів для виконання робіт, копії актів виконаних робіт між ФОП Величко Ю.О. та фізичними особами не є належними доказами узгодження між ТОВ «Амако Україна» та фізичною особою-підприємцем Величком Ю.О істотних умов договору підряду на виконання робіт. Підписані обома сторонами акти здачі-приймання виконаних робіт, що містять дані, які дозволяють визначити усі істотні умови договору підряду, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Матеріалами справи підтверджено, що грошові кошти в сумі 618 920,00 грн. були перераховані платіжними дорученнями №1716756290 від 12.10.2018, №1721536759 від 07.11.2018 з посиланням на договір №0310018 від 10.10.2018, який Величко Ю.О. не підписував, і був про це обізнаний. Доказів повернення зазначених коштів матеріали справи не містять. Відтак колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ «Амако Україна» в цій частині стягнення з ФОП Величка Ю.О. коштів в сумі 618 920,00 грн. як безпідставно набутих.
Відповідно до приписів статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача Величка Ю.О. направлялись вимоги ТОВ «Амако Україна» про повернення грошових коштів в сумі 618 920,00 грн., які були залишені без виконання. Станом на час розгляду справи доказів відсутності у відповідача обов'язку повернути кошти в сумі 618 920,00 грн. матеріали справи не містять. Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується та вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції про стягнення з Величка Ю.О. на користь ТОВ «Амако Україна» суму 3% річних в розмірі 31 513,21 грн. за період з 15.10.2018 - 07.07.2020, суму інфляційних витрат в розмірі 30 220,16 грн. за період з листопаду 2018 по травень 2020 року.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Відповідно до статті 162 ГПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставами позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Таким чином, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
У відповідності до обставин справи № 904/5814/19, позивач за первісним позовом ТОВ «Амако Україна» звернулось з первинним позовом до ФОП Величко Ю.О. з вимогою про стягнення грошових коштів в сумі 618 920,00 грн., які були перераховані платіжними дорученнями № 1716756290 від 12.10.2018, №1721536759 від 07.11.2018 з посиланням на договір № 0310018 від 10.10.2018р.
Після того, як відповідачем за первісним позовом ФОП Величко Ю.О. було подано зустрічний позов про визнання договору № 0310018 від 10.10.2018р. №0310018 від 10.10.2018р. та після отримання висновку судової почеркознавчої експертизи, ТОВ «Амако Україна» було надано уточнення до позовної заяви, в яких позивач за первісним позовом вказав, що предметом даного позову є стягнення грошових коштів в сумі 618 920,00 грн., які були перераховані платіжними дорученнями № 1716756290 від 12.10.2018, №1721536759 від 07.11.2018 з посиланням на договір №0310018 від 10.10.2018р., який позивач ТОВ «Амако Україна» вважав чинним на момент здійснення платіжної операції, а також підтвердив, що інших договорів в цей період між сторонами не укладалось, жодних робіт не виконувалось і домовленостей про такі роботи не укладалось. Інших коштів, окрім зазначених, сторони один одному не сплачували.
Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до приписів статті 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відтак, посилаючись на норму частини 3 статті 46 ГПК України, ТОВ «Амако Україна» зазначило, що грошові кошти в сумі 618 920,00 грн., які були перераховані платіжними дорученнями № 1716756290 від 12.10.2018, №1721536759 від 07.11.2018 р. підлягають стягненню з ФОП Величко Ю.О. як такі, що були набуті ФОП Величко Ю.О. без достатньої правової підстави в розумінні статті 1212 ЦК України.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, матеріально-правова вимога ТОВ «Амако Україна» за первісним позовом про стягнення грошових коштів в сумі 618 920,00 грн. не змінилась порівняно із уточненнями до позову вих. № 01/У-ПЗ 5814 від 07 липня 2020 року, згідно яких позивачем ТОВ «Амако Україна» зазначено відповідно матеріально-правову вимогу про стягнення з ФОП Величко Ю.О. грошових коштів в сумі 618 920,00 грн. Уточнення вих. № 01/У-ПЗ 5814 від 07 липня 2020 року обґрунтовані нормами статті 1212 ЦК України, подані до суду до закінчення підготовчого засідання, що свідчить про здійснення ТОВ «Амако Україна» зміни підстав позову у відповідності до приписів частини 3 статті 46 ГПК України.
Таким чином, твердження апеляційної скарги в частині неправильного застосування судом частини 3 статті 46 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час здійснення апеляційного перегляду у справі № 904/5814/19, тому такі доводи відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду.
Відповідно до приписів частини 1 статті 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ч.2 п.1 ст. 216 ЦК України).
Матеріалами справи встановлено, що грошові кошти в розмірі 618920грн. були перераховані платіжними дорученнями №1716756290 від 12.10.2018, №1721536759 від 07.11.2018 з посиланням на договір №0310018 від 10.10.2018, який приватний підприємець Величко Ю.О. не підписував і був обізнаний про це.
Відповідач ФОП Величко не здійснив повернення ТОВ «Амако Україна» грошових коштів в сумі 618 920,00 грн. ані наступного дня, що мало відбутись згідно висновку місцевого господарського суду на підставі аналізу норми статті 1212 ЦК України, ані протягом 7-денного строку, як це передбачено частиною 2 статті 530 ЦК України, на яку посилається скаржник в обґрунтування апеляційної скарги.
Станом на час здійснення провадження у справі № 904/5814/19 апеляційним господарським судом, докази повернення коштів в сумі 618 920,00 грн. відсутні.
Таким чином, твердження скаржника щодо неправильного застування судом норми частини 2 статті 530 ЦК України є безпідставними, і тому відхиляються апеляційним господарським судом.
За наведених підстав колегія суддів також відхиляє довід апеляційної скарги стосовно того, що вимога про повернення грошових коштів була направлена приватному підприємцеві менше, ніж за 7 днів до дати подання до суду Уточнення до позовної заяви, із чого випливає відсутність у ФОП Величко Ю.О. зобов'язання повернути отримані грошові кошти, рівно як і відсутність прострочення, тому що строк виконання такого зобов'язання не настав,- оскільки такий висновок є необґрунтованим та суперечить нормам чинного законодавства.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 р. у справі № 904/5814/19 оскаржено відповідачем за первісним позовом в частині стягнення з нього грошових коштів в сумі 618 920,00 грн., 3% річних в розмірі 31 513,21грн., суму інфляційної складової 30 220,16 грн., тобто ФОП Величко Ю.О. не просить скасувати рішення суду у даній справі в частині визнання договору недійсним.
Доказів сплати (повернення) позивачу ТОВ «Амако Україна» грошових коштів в сумі 618 920, 00 грн., або доказів відсутності обов'язку сплатити (повернути) зазначені кошти, перераховані позивачем платіжними дорученнями №1716756290 від 12.10.2018, №1721536759 від 07.11.2018 на підставі договору № 0310018 від 10.10.2018, який судом визнано недійсним, скаржником не надано.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування господарським судом норми статті 1212 ЦК України, оскільки грошові кошти були перераховані на підставі договору, і хоча такий договір було визнано судом недійсним (і ФОП Величко Ю.О. такий висновок суду не оскаржує), рішення господарського суду про визнання недійсним договору не набрало законної сили - не знайшли свого підтвердження, і тому відхиляються апеляційним господарським судом.
Довід апеляційної скарги про невідповідність висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, а саме стосовно відсутності правовідносин між позивачем і відповідачем, - не підтвердився та суперечить нормам закону з підстав, наведених раніше за текстом даної постанови, та таким, що спростовується фактичними обставинами справи, які свідчать про відсутність будь-яких інших договірних зобов'язань між сторонами стосовно перерахування грошових коштів в сумі 618 920, 00 грн., аніж договір № 0310018 від 10.10.2018, який було визнано недійсним у встановленому законом порядку відповідно до рішення господарського суду, з висновком про що погодився ФОП Величко Ю.О.
Звертаючись до суду з вимогою визнати недійсним договір підряду № 0310018 від 10.10.2018І, скаржник одночасно посилається на цей договір в обґрунтування наявності правових підстав для набуття ним спірних грошових коштів. Інших доказів в обґрунтування правомірності набуття ФОП Величко Ю.О. грошових коштів в сумі 618 920,00 грн. - відповідачем за первісним позовом не надано.
Враховуючи встановлені обставини справи, докази та пояснення, надані в як в обґрунтування, так і в заперечення доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ФОП Величка Ю.О. у справі № 904/5814/19 за відсутності обґрунтованих правових підстав, з огляду на що рішення господарського суду першої інстанції від 21.10.2020 р. у справі № 904/5814/19 слід залишити без змін.
Представником скаржника надано клопотання про прийняття доказів від 11.02.2021 р., отримане судом 12.02.2021 року.
В зазначеному клопотанні скаржник зауважує про ненадання цих доказів до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що на момент розгляду справи № 904/58/19 Господарським судом Дніпропетровської області таких доказів не існувало.
Наведеними доказами скаржник обґрунтовує наявність на території, яка належить ТОВ «Амако Україна» за адресою: м. Запоріжжя, вул. М.Краснова, 10, тимчасової споруди (утепленого ангару для ремонту автомобілів), виготовлення та монтаж якої було здійснено ФОП Величко Юрієм Олеговичем, і про що був складений адвокатський протокол. Відповідно до протоколу, на момент здійснення візуального огляду та здійснення зйомки на території, яка належить ТОВ «Амако Україна» за адресою м. Запоріжжя, вул.. М.Краснова 10, чітко зафіксовано наявність тимчасової споруди (утепленого ангару для ремонту автомобілів).
Розглянувши подане клопотання колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви ( у даному випадку разом з поданням скарги). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.
У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 Господарського кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.
Отже, подані скаржником нові докази не досліджуються судом апеляційної інстанції та не враховуються при перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи, за захистом яких вона звернулась до суду.
Право скаржника не порушено.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали позовного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що під час вирішення справи № 904/5814/19 Господарським судом Дніпропетровської області було належним чином досліджено докази та встановлено обставини справи, з огляду на що суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом ТОВ «Амако Україна», а також - про задоволення позовних вимог позивача за зустрічним позовом ФОП Величка Ю.О., з чим погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду.
Оскільки під час перегляду справи апеляційним господарським судом доводи апеляційної скарги не підтвердились, скаржником висновки місцевого господарського суду не спростовано, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення господарського суду - без змін.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Величка Юрія Олеговича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 р. у справі № 904/5814/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 р. у справі № 904/5814/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів від дати складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 22.02.2021 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Судді І.О. Вечірко
Т.А. Верхогляд