проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"24" лютого 2021 р. Справа № 905/1549/20
Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Тихий П.В.
при секретарі Пархоменко О.В.
за участю:
позивача - Лисаченко Д.М., довіреність б/н від 27.11.2020 року, наказ №260-НОК/ос від 01.06.2020 року;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” - адвоката Костікової О.О. (вх. №92Д/1-18)
на рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2020 року у справі №905/1549/20, ухвалене в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Харакоз К.С.), повний текст якого складено 30.11.2020 року
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Лиман, Донецька область
до відповідача Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”, м. Маріуполь, Донецька область
про стягнення 84 529,20 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.11. 2020 року у справі №905/1549/20 позовні вимоги Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” до Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” про стягнення додаткових зборів і плат в сумі 84529,20 грн. задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” плату за користування вагонами в сумі 80869,32 грн., збір за зберігання вантажів в сумі 3659,88 грн., та судовий збір в сумі 2102,00 грн.
Представник Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” - адвокат Костікова О.О. з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2020 року у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про таке.
Господарський суд першої інстанції не врахував той факт, що у даному випадку затримка вагонів сталася з причин незалежних від відповідача.
Фактично 19.02.2020 року на під'їзну колію прибуло 779 вагонів, з них на станцію Маріуполь - Сортувальний - 351 вагон, що є перевищенням середньодобового вагонообігу по станції Маріуполь - Сортувальний на 60,3%.
Всі 57 вагонів потягу №3391 були прийняті у користування після проведення передавальних операцій (згідно п.6 та п. 7 Правил користування), про що свідчить пам'ятка №471 від 19.02.2020 року; плата за користування всіма вагонами почала нараховуватися з часу визначеного в пам'ятці №471.
Розрахунок суми додаткових зборів, які можуть бути віднесені на відповідача (у разі затримки вагонів з його вини) може бути таким: плата за користування 57 власними вагонами за 60 годин - 46131,10 грн. з ПДВ, збір за зберігання 3 доби - 3659,88 грн. з ПДВ, а тому вимоги позивача щодо сплати додаткових зборів можуть бути нарахованими лише за час дійсної затримки поїзду №3391, тобто, після закінчення терміну безоплатного зберігання, у сумі 49790,88 грн. з ПДВ.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956, від 09.12.2020 року №1236 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 28.02.2021 року.
Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз'яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами.
Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а, від 22.10.2020 року №21-а, від 18.12.2020 року №24-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2021 року, для розгляду справи суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 року апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” - адвоката Костікової О.О. на рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2020 року у справі залишено без руху; представнику Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” - адвокату Костіковій О.О. ухвалено усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз'яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
28.01.2021 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№1156), з доказами сплати судового збору та доказами надіслання копії апеляційної скарги Акціонерному товариству “Українська залізниця”, яку, разом з додатками, долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 року клопотання представника Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” - адвоката Костікової О.О. про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” - адвоката Костікової О.О. на рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2020 року у справі; позивачу встановлено строк до 17.02.2021 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на "24" лютого 2021 року; явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась; до розгляду апеляційної скарги дію рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2020 року у справі зупинено; роз'яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".
17.02.2021 року на адресу суду, електронною поштою від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№№2086, вх.№807), в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що посилання відповідача на п.16 Правил користування вагонами і контейнерами є необґрунтованим, так як затримка спірних вагонів відбулася саме через не забирання власником колії вагонів з передавальних колій ст. Маріуполь; відповідач необґрунтовано вважає, що облік часу користування вагонами має здійснюватися з урахуванням безоплатного терміну зберігання; облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23; в матеріалах справи є пам'ятка про подавання вагонів №471, згідно з якою вагони були передані залізницею і прийняті відповідачем 19.02.2020 року о 23 год. 06 хв.
Представник позивача у судовому засіданні 24.02.2021 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача у судове засідання 24.02.2021 року не з'явився, про причини неявки не повідомив, на підтвердження направлення копії ухвали суду від 01.02.2021 року відповідачу у справі, додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта" від 09.02.2021 року №6102254376743, згідно з яким відповідач отримав копію ухвали від 01.02.2021 року - 05.02.2021 року.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвалу суду від 01.02.2021 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
14.02.2018 року між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” (перевізник), (після зміни найменування - Акціонерне товариство “Українська залізниця”) та Приватним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (замовник) укладено договір про надання послуг №00039/ЦТА-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні вказаного договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою (п.1.1. договору).
28.02.2017 року між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” (після зміни найменування - Акціонерне товариство “Українська залізниця”) (залізниця) та Приватним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (власник колії) укладено договір №1/28 (з додатковими угодами до нього від 22.05.2018 року, від 17.07.2018 року, від 19.11.2019 року) про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” при станції Маріуполь-Сортувальний та станції Асланове регіональної філії “Донецька залізниця” (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 року).
Строк дії договору - до 31.12.2020 року включно (п.19 договору в редакції додаткової угоди від 19.11.2019 року).
Згідно п. 1 договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 року), згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику і примикає, зокрема, до станції Сартана ІІ власника колії до станції Маріуполь-Сортувальний стрілкою №4 залізниці до колії насуву на непарну гірку власника колії; стрілкою №18 залізниці до колії розпуску на парну гірку залізниці; стрілкою №103 залізниці до колії №30 станції Маріуполь-Сортувальний залізниці і стрілкою №2 до парної горловини парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний залізниці. Під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії.
Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці (п.5 договору).
У п. 3 договору сторони погодили, що рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ), Інструкції з сигналізації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України. Приймання та відправлення поїздів виконується на станціях Маріуполь - Сортувальний Залізниці та Рудна Власника колії.
Пунктом 5 договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 року) визначено, що придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т.ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна встановлюється робітниками Залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф.ВУ-15.
За змістом п. 6 договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 року) кількість вагонів в кожній передачі, яка здається власнику колії встановлюється: в маршрутах з доменним коксом, окатишами залізорудними, порожніми хоперами під навантаження в кількості, що прибули; в поїздах з різними вантажами по станції Маріуполь-Сортувальний не більше 228 осей (57 вагонів); в поїздах на станцію Асланове, які подаються на станцію Рудна не більше 220 осей (55 вагонів).
Вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Відповідно до п. 10 договору (в редакції додаткової угоди 17.07.2018 року) на під'їзній колії встановлюється загальний (єдиний) термін знаходження вагонів 36,0 годин.
Згідно п. 14 договору власник колії сплачує залізниці плату, зокрема, за: користування вагонами (контейнерами) згідно Правилам користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1; інші збори і плати згідно Статуту залізниць, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва №1. Збори і плати вносяться залізниці згідно діючому законодавству.
У п. 15 договору (в редакції додаткової угоди 17.07.2018 року), зазначено на те, що при переданні на під'їзну колію несправних власних вагонів або контейнерів, що належать підприємствам або власності перевізника залізниця складає відповідний акт загальної форми ГУ-23 та при поверненні даних вагонів у порожньому стані на передавальні колії складається ф.ВУ-23М та дається повідомлення до Автоматизованої Системи УЗ.
Згідно з п. 15.27 Правил технічної експлуатації (ПТЕ) залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року №411 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 року за №50/1857 (з подальшими змінами і доповненнями), забороняється ставити в поїзди: вагони несправні, що загрожують безпеці руху та стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.
Відповідно до п. 10.3 ПТЕ залізниць України, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, включаючи спеціальний рухомий склад, з тріщиною в будь-якій частині осі колісної пари чи тріщиною в ободі, диску і ступиці колеса, за наявності гострокінцевого накату на ділянці сполучення підрізаної частини гребеня колісної пари з його вершиною, а також при таких зношеннях і пошкодженнях колісних пар, які порушують нормальну взаємодію колії та рухомого складу.
19.02.2020 року о 20 год. 20 хв. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу відповідача зі станції Волноваха Донецької залізниці прибув потяг №3391, у складі якого знаходилось 57 порожніх вагонів (довідка №0021, а.с. 22).
19.02.2020 року, залізницею ПрАТ “ММК ім. Ілліча” було надано повідомлення про прибуття на адресу останнього і виставлення на під'їзну колію станції Маріуполь-Сортувальний потягу, кількість вагонів у потягу 57.
Факт подачі спірних 57 вагонів потягу №3391 на 4 колію станції Маріуполь-Сортувальний о 20 год. 20 хв. 19.02.2020 року відповідачем не оспорюється і підтверджений пам'яткою про подавання вагонів №471.
Згідно пам'ятки передача 57 вагонів при поданні відбулась 19.02.2020 року о 20-20 год. без зауважень щодо технічного стану вагонів (а.с. 23).
Так, у п.6 договору №1/28, в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 року вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, тобто відповідач повинен був забрати спірні вагони з 5 колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
За актом про затримку вагонів №1-08, що складений у присутності агента комерційного станції Маріуполь-Сортувальний Кисленко Т.М. та прийомоздавальника ПрАТ “ММК ім. Ілліча” ОСОБА_1 , потяг у кількості 57 вагонів прибраний з 5 колії парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний 23.02.2020 року об 11-40год. (а.с. 24).
Фактично 57 вагонів потягу простояли на колії станції Маріуполь-Сортувальний до 23.02.2020 року об 11-40 год, про що залізницею 24.02.2020 року у присутності агента комерційного 2 категорії Примак О.А. та агента комерційного ОСОБА_2 , станції Маріуполь-Сортувальний був складений акт загальної форми №6-38 (а.с. 35).
Відомість плати за користування вагонами №24029020р та накопичувальна картка №24020143 були пред'явлені ПрАТ “ММК ім. Ілліча” для підписання і оплати.
Представник ПрАТ “ММК ім. Ілліча” відомість і накопичувальні картки підписав із зауваженнями такого змісту: - “Сума 3049,90 грн. відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку”; - “Сума 67391,10 грн. відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку”.
Загальний час простою 57 вагонів потягу за період з 20-20 год. 19.02.2020 року по 11-40 год. 23.02.2020 року склав 80 год. 34 хв.
Претензією від 12.03.2020 року позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити кошти в сумі 84529,20 грн. з ПДВ, в тому числі плата за користування вагонами, збір за зберігання вантажу.
Згідно відповіді №94/207 від 02.04.2020 року на претензію, вимоги про сплату коштів у сумі 84529,20грн. відхилено з посиланням на обставини того, що несвоєчасне звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний сталося з причин, що не залежали від відповідача.
Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Донецької області, в якому останній просив стягнути 84529,20 грн., з яких: 80869,32 грн. - плата за користування вагонами, 3659,88 грн. - збір за зберігання вантажу.
19.11.2020 року господарським судом Донецької області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Предметом спору у справі є спір між АТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” АТ “Українська залізниця” та ПрАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” щодо правомірності нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (ст. 908 ЦК України).
Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 908 ЦК України).
За змістом ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.
У п. 8 Закону України “Про залізничний транспорт” визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України. Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб'єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з п. 2 Статуту визначають обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до п. 3 Статуту залізниць, його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Згідно п. 119 Статуту залізниць, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Вказана плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Таким чином, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Отже, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999 року (далі - Правила №113), п.п. 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам'ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку. При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №864/5085).
Всі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
За змістом абз. 2 п. 64 Статуту залізниць для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії. Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (абз. 1, 4 п. 71 Статуту залізниць).
Пунктом 46 Статуту залізниць визначено, що на одержувача покладено обов'язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Вказаний термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000 року №644 (далі - Правила №644).
Відповідно до п.п 4, 5 Правил №644, термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені п. 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно з п. 8 Правил №644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Отже, обов'язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника) у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування (п. 5 Правил №644), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (п. 8 Правил №644).
У розумінні п. 46 Статуту залізниць терміни "безоплатного зберігання вантажів у вагонах, що надійшли на адресу одержувача, на коліях залізниці" та "безоплатного користування місцем загального користування на залізниці" охоплюються періодом у часі з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
Вище зазначено, що 19.02.2020 року о 20 год. 20 хв. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу відповідача зі станції Волноваха Донецької залізниці прибув потяг №3391, у складі якого знаходилось 57 порожніх вагонів.
19.02.2020 року, залізницею ПрАТ “ММК ім. Ілліча” було надано повідомлення про прибуття на адресу останнього і виставлення на під'їзну колію станції Маріуполь-Сортувальний потягу, кількість вагонів у потягу 57.
Факт подачі спірних 57 вагонів потягу №3391 на 4 колію станції Маріуполь-Сортувальний о 20 год. 20 хв. 19.02.2020 року відповідачем не оспорюється і підтверджений пам'яткою про подавання вагонів №471.
Згідно пам'ятки передача 57 вагонів при поданні відбулась 19.02.2020 року о 20-20 год. без зауважень щодо технічного стану вагонів.
У п.6 договору №1/28, в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 року визначено, що вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, тобто відповідач повинен був забрати спірні вагони з 5 колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Згідно акту про затримку вагонів №1-08, що складений у присутності агента комерційного станції Маріуполь-Сортувальний Кисленко Т.М. та прийомоздавальника ПрАТ “ММК ім. Ілліча” ОСОБА_1 , потяг у кількості 57 вагонів прибраний з 5 колії парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний 23.02.2020 року об 11-40год.
Таким чином, враховуючи те, що приймально-здавальні операції 57 вагону були здійснені у період з 20-20 год. до 23-06 год. 19.02.2020 року, то відповідач повинен був забрати спірні 57 вагони не пізніше 03-06 год. 20.02.2020 року.
Фактично 57 вагонів потягу простояли на колії станції Маріуполь-Сортувальний до 23.02.2020 року об 11-40 год, про що позивачем 24.02.2020 року у присутності агента комерційного 2 категорії Примак О.А. та агента комерційного ОСОБА_2 , станції Маріуполь-Сортувальний був складений акт загальної форми №6-38.
Відомість плати за користування вагонами №24029020р та накопичувальна картка №24020143 були пред'явлені ПрАТ “ММК ім. Ілліча” для підписання і оплати.
Втім, представник відповідача відомість і накопичувальні картки підписав із зауваженнями такого змісту: - “Сума 3049,90 грн. відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку”; - “Сума 67391,10 грн. відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку”.
Загальний час простою 57 вагонів потягу за період з 20-20 год. 19.02.2020 року по 11-40 год. 23.02.2020 року склав 80 год. 34 хв.
Претензією від 12.03.2020 року позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити кошти в сумі 84529,20 грн. з ПДВ, в тому числі плата за користування вагонами, збір за зберігання вантажу.
За змістом відповіді №94/207 від 02.04.2020 року на претензію, вимоги про сплату коштів у сумі 84529,20 грн. відхилено з посиланням на обставини того, що несвоєчасне звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний сталося з причин, що не залежали від відповідача.
Так, залізницею в акті загальної форми №6-32 вірно визначений час початку простою, враховано, що приймально-здавальні операції були завершені о 23-06 год. 19.02.2020 року та відповідно до п.6 договору вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
З посиланням на п. 15 розділ 6 ч. 1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 року №113 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458, п. 5 глави 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року №317 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за №340/16456 за час простою залізницею ПрАТ “ММК ім. Ілліча” нарахована плата за користування вагонами, яка внесена до відомості плати за користування вагонами №24029020р на підставі пам'ятки про подання вагонів (ф. ГУ-45) №471 у розмірі 67391,10 грн. без ПДВ, з ПДВ 80869,32 грн.
Внесення плати за користування вагонами здійснюється у порядку, встановленому Правилами користування вагонами і контейнерами (пункти 119-126 Статуту залізниць України).
Плата за користування вагонами нараховується згідно із пунктом 15 Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 розділ 5 Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць, пункт 1.5 (таблиця №1) з урахуванням діючого коефіцієнта телеграфної вказівки №00021/ЦМ від 30.10.2017 року.
Плату за користування вагонами застосовано позивачем відповідно до п.1 розділу 5, табл. 1 "Збірка тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послугами" ставка за користування вагоном за 45 годин - 206,20грн, понад 45 год. - 16,00грн. за кожну годину за 1 вагон, з урахуванням коефіцієнта, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послугами.
Перевіривши розрахунок плати за користування вагонами вимогам укладеного між сторонами договору та положенням чинного законодавства, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства.
З посиланням на п. 8 розділ 7 ч. 1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 21.11.2000 року №644 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року №866/5087 та п. 2 гл. 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року №317 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року №340/16456, за час знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції) залізницею ПрАТ “ММК ім. Ілліча” був нарахований збір за зберігання вагонів в сумі 3049,90грн. без ПДВ, з ПДВ 3659,88 грн.
Згідно з п.п. 2.1 п. 2 “Збір за зберігання вантажів на місцях загального користування” розділу ІІІ “Збори за роботи та послуги, пов'язані з перевезенням вантажів” Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року №317, після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці), а також за зберігання тварин (з голови) справляється в розмірі 5,9 грн за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Нарахування збору за зберігання вантажів залізницею здійснено з дотриманням чинного законодавства, оскільки відповідно до п. 46 Статуту безкоштовний термін зберігання вантажів у вагонах у даному випадку закінчився 23-06 год. 20.02.2020 року та з цього часу до моменту забирання вагонів відповідач мав оплачувати залізниці збір за кожну добу у розміні 5,9грн. за добу.
Отже, господарський суд першої інстанції вірно вказав на те, що сплаті підлягала сума 3659,88 грн. із розрахунку: 57 (загальна кількість вагонів) х 5,9грн. (розмір збору за зберігання) х 3,023 (діючий коефіцієнт) х 3 (кількість діб зберігання з урахуванням того, що у всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округлюється до повної) = 3049,90грн. +20% ПДВ.
Перевіривши розрахунок плати за зберігання вантажів вимогам укладеного між сторонами договору та положенням чинного законодавства, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства та є обґрунтованим.
Разом з тим, залізниця має право на відшкодування витрат, завданих простоєм у всіх випадках, крім тих, які стались з вини залізниці.
Втім, вказане має враховувати встановлений законодавством принцип індивідуалізації відповідальності: відповідальність покладається не на певне коло осіб суб'єктів певних відносин, а на конкретну особу, з вини якої сталось порушення прав або інтересів залізниці.
Відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України не доведено, що перестоювання вагонів було викликане необхідністю дотримання вимог Правил технічної експлуатації залізниць України і їх доставка на під'їзну колію ПрАТ “ММК ім. Ілліча” загрожувала безпеці руху (вагони були небезпечними для перевезення).
Пунктом 5 договору №1/28 від 28.02.2017 року (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 року) передбачено, що придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т.ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна встановлюється робітниками залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф. ВУ-15, тобто саме на залізницю договором покладено обов'язок визначення технічного стану вагонів і вона в межах своїх повноважень визначила придатність вагонів під навантаження у технічному стані.
Крім того, відповідач за результатами приймально-здавальних операцій не позбавлений був можливості у пам'ятці №471 про подавання вагонів зробити застереження щодо технічного стану вагонів, але не зробив цього (згідно пам'ятки передача вагонів відбулась без зауважень щодо технічного стану вагонів і в пам'ятці відсутня відповідна примітка представника відповідача).
Сама по собі обставина, на яку посилається відповідач, що 30 вагонів мали порушення технічного стану, не свідчить про те, що технічний стан цих вагонів загрожував безпеці руху.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним саме відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення плати за користування вагонами, збору за збереження вантажів є обґрунтованими.
Аргументи апелянта щодо того, що господарський суд першої інстанції не врахував той факт, що у даному випадку затримка вагонів сталася з причин незалежних від відповідача та фактично 19.02.2020 року на під'їзну колію прибуло 779 вагонів, з них на станцію Маріуполь - Сортувальний - 351 вагон, що є перевищенням середньодобового вагонообігу по станції Маріуполь - Сортувальний на 60,3%, не приймаються, з огляду на таке.
У п. 16 Правил №113 вказано на те, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.
Таким чином, вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність.
Так, в даному випадку вагони не подавалися локомотивом залізниці на фронти навантаження (вивантаження), а знаходилися на передавальних коліях ст. Маріуполь-Сортувальний та згідно з умовами договору №1/28 від 28.02.2017 року мали бути вивезені з станції локомотивом відповідача впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій.
Крім того, укладені між сторонами договори не встановлюють їх максимальну переробну спроможність фронтів навантаження (вивантаження).
Посилання апелянта на визначену в акті обстеження під'їзної колії середньодобову кількість вагонів по ст. Маріуполь-Сортувальний у розмірі 219 одиниць, також, не приймаються, оскільки вказане не обмежує кількість вагонів.
Умови договору №1/28 від 28.02.2017 року не встановлюють будь-яких обмежень щодо мінімальної, максимальної кількості вагонів, що мають забиратися на під'їзну колію відповідача.
А отже, посилання апелянта на п.16 Правил №113 є необґрунтованим, оскільки затримка спірних вагонів відбулася саме через незабирання власником колії вагонів з передавальних колій ст. Маріуполь.
За таких обставин, апелянтом не спростовано вимог позивача та не надано доказів сплати коштів у якості плати за користування вагонами та збору за збереження вантажів.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №908/1771/19 від 07.12.2020 року, де суд касаційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажів, з підстав їх доведеності та обґрунтованості.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача додаткових зборів і плат у сумі 84529,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча” - адвоката Костікової О.О. залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2020 року у справі №905/1549/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 25.02.2021 року.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя В.І. Сіверін
Суддя П.В. Тихий