проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
про залишення апеляційної скарги без руху
"24" лютого 2021 р. Справа № 913/412/19
Східний апеляційний господарський суд у складі
головуючого судді (доповідача)Чернота Л. Ф.
розглянувши апеляційну скаргу (вх.№574Л/3)Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), м. Сєвєродонецьк, Луганська область
на ухвалу Господарського суду Луганської області
постановлену22.01.2021 року (повний текст ухвали складено та підписано 27.01.2021 року) у м. Харкові
у справі за скаргою (вих. №36 від 04.01.2021) на дії за позовом до про №913/412/19 (суддя - В. В. Корнієнко) Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа”, м. Лисичанськ, Луганська область державного виконавця Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа”, м. Лисичанськ, Луганська область стягнення 34 091 498,89 грн.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.01.2021 року (повний текст ухвали складено та підписано 27.01.2021 року) у справі №913/412/19 скаргу №36 від 04.01.2021 року Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа”, м. Лисичанськ, Луганська область на дії державного виконавця задоволено.
Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зняти арешт, накладений постановою від 21.12.2019 року у виконавчому провадженні №60909145, в рамках примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 06.12.2019 року №913/412/19, з грошових коштів в сумі 3 895 250,22 грн., які передбачені для виплати заробітної плати за листопад 2020 року та містяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ “Альфа-Банк” у м. Києві, МФО 300346.
Не погодившись із постановленою ухвалою суду, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), м. Сєвєродонецьк, Луганська область 09.02.2021 року звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №1067 від 08.02.2021 року, в якій просить суд:
- прийняти апеляційну скаргу до розгляду та у разі необхідності поновити строк на апеляційне оскарження;
- скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 22.01.2021 року у справі №913/412/19;
- відстрочити Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі або на розумний строк;
- справу розглянути без участі представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2021 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.
Порядок та форма звернення з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду визначені Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), м. Сєвєродонецьк, Луганська область не відповідає вимогам розділу ІV Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Порядок сплати судового збору та ставки судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір”.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України “Про судовий збір” судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п.п. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2 270,00 грн. (ст. 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2021 рік”).
Таким чином, заявник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Луганської області від 22.01.2021 року у справі №913/412/19.
Зазначена сума судового збору сплачена не була. Втім, як вбачається із апеляційної скарги, Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування поданого клопотання заявник посилається на те, що Відділ є бюджетною установою, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахунково-касове обслуговування якої відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань.
У зв'язку із зазначеними обставинами, просить суд відстрочити сплату судового збору за звернення з апеляційною скаргою до ухвалення рішення у справі або на розумний строк.
Розглянувши заявлене скаржником клопотання та наведені у ньому обставини, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
У статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення суду від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі” заява N28249/95).
Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії “Тіннеллі та сини, Лтд. та ін.” і “Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства”, Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72, та рішення суду від 28.11.2006 року у справі “Апостол проти Грузії”, заява N 40765/02). При цьому, суд в якості “законної мети” визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 року у справі “Станков проти Болгарії” (Case of Stankov v. Bulgaria, заява N68490/01, п. 57).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір” (у новій редакції), передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.
Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору в межах умов передбачених законодавством та з врахуванням майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування поданого клопотання, не передбачені в числі умов відстрочення сплати судового збору. Окрім того, заявником всупереч вимогам статті 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодних доказів, які б підтверджували, що він зможе сплатити судовий збір після спливу встановленого судом строку, що обумовлює неможливість задоволення такого клопотання апеляційним судом.
Разом з тим, законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге, покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
Водночас безпідставне звільнення, відстрочення та розстрочення юридичній особі сплати судового збору за відсутності належних та допустимих доказів суперечить завданню та меті Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору у частині надходження до спеціального фонду Державного бюджету України коштів від сплати судового збору” та може розцінюватися як надання певних процесуальних переваг заявнику перед іншими учасниками судового процесу, які зобов'язані сплачувати такий збір.
Крім того, статтею 129 Конституції України закріплено принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі державних органів влади, а тому фінансування організації або установи за рахунок коштів Державного бюджету України не може бути безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору.
З огляду на викладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що простого факту відсутності у сторони коштів для оплати судового збору самого по собі недостатньо для безумовного висновку про необхідність відстрочити апелянту сплату судового збору при поданні апеляційної скарги.
Беручи до уваги вищевикладене, оцінивши доводи та обставини, що наведені в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, а також з огляду на імперативні приписи статті 8 Закону України “Про судовий збір”, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), м. Сєвєродонецьк, Луганська область про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Луганської області від 22.01.2021 року у справі №913/412/19.
Зазначені обставини, згідно з ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для застосування наслідків, передбачених у статті 174 цього Кодексу, а саме - залишення апеляційної скарги без руху з метою усунення заявником недоліків протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали.
Разом з тим, із матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Луганської області від 22.01.2021 року у справі №913/412/19, які надійшли на адресу Східного апеляційного господарського суду разом із апеляційною скаргою, вбачається, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції 22.01.2021 року. Повний текст ухвали складено та підписано 27.01.2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Таким чином, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 116 та ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, строк на апеляційне оскарження сплив 08.02.2021 року.
Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), м. Сєвєродонецьк, Луганська область звернувся до суду з апеляційною скаргою 09.02.2021 року, що підтверджується відтиском поштового штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла апеляційна скарга до суду.
Тобто, апелянтом пропущено строк, передбачений частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, на 1 день.
Разом з тим, частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За приписами частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (ч. 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинне містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, в апеляційній скарзі заявник зазначає, що оскаржувану ухвалу він отримав 02.02.2021 року.
При цьому, як додаток до апеляційної скарги скаржником вказано копію першої сторінки ухвали Господарського суду Луганської області від 22.01.2021 року у справі №913/412/19, однак зазначений додаток фактично відсутній, що підтверджується Актом Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2021 року.
Пунктом 4 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Таким чином, докази на підтвердження отримання копії оскаржуваної ухвали саме 02.02.2021 року в матеріалах апеляційної скарги відсутні, матеріали оскарження ухвали суду таких доказів також не містять.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зобов'язати апелянта надати докази, які підтверджують дату отримання копії ухвали Господарського суду Луганської області від 22.01.2021 року у справі №913/412/19 та звернутися до суду із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження такої ухвали.
Згідно з ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Східний апеляційний господарський суд також звертає увагу заявника апеляційної скарги, що викладене ним у прохальній частині апеляційної скарги клопотання, має співвідноситися із колом повноважень апеляційної інстанції, передбачених статтею 275 Господарського процесуального кодексу України.
Так, апелянт, вимагаючи скасування судового рішення (ухвали Господарського суду Луганської області від 22.01.2021 року у справі №913/412/19), не визначив яке саме рішення замість повністю скасованого, на його думку, має бути ухвалено апеляційним судом.
Згідно з ч. 6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України питання про залишення апеляційної скарги без руху вирішується суддею-доповідачем, визначеним в порядку ч. 1 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Відмовити Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), м. Сєвєродонецьк, Луганська область у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Луганської області від 22.01.2021 року (повний текст ухвали складено та підписано 27.01.2021 року) у справі №913/412/19.
2. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), м. Сєвєродонецьк, Луганська область на ухвалу Господарського суду Луганської області від 22.01.2021 року (повний текст ухвали складено та підписано 27.01.2021 року) у справі №913/412/19 - залишити без руху.
3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), м. Сєвєродонецьк, Луганська область усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме:
- сплатити судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Луганської області від 22.01.2021 року у справі №913/412/19 та надати до Східного апеляційного господарського суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37874947; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA758999980313151206082020653; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: *;101;__________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті; Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від _______ (дата оскаржуваного рішення) у справі _____(номер справи), Східний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа);
- надати Східному апеляційного господарського суду докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної ухвали суду або вказати інші належні та обґрунтовані причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Луганської області від 22.01.2021 року у справі №913/412/19 з доказами на підтвердження зазначених обставин та звернутися із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги;
- конкретизувати апеляційні вимоги щодо бажаних наслідків скасування переглядуваного судового рішення в контексті визначених статтею 275 Господарського процесуального кодексу України повноважень апеляційного суду шляхом надання суду відповідної заяви з доказами її надсилання іншим учасникам справи.
4. Роз'яснити апелянту, що у разі неусунення вказаних недоліків в установлений строк, апеляційна скарга згідно з ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, яка застосовується в силу ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Додаток (на адресу апелянта): акт Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2021 року у справі №913/412/19 на 1 арк.
Суддя - доповідач Л.Ф. Чернота