ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 лютого 2021 року Справа №902/802/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Демидюк О.О.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
позивача - адвокат Іоннікова Ю.В.
відповідача - адвокат Янкевич Л.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.11.2020р. у справі №902/802/20 (повний текст складено 16.11.2020р., суддя Маслій І.В.)
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001)
до: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (провул. К. Широцького, буд. 24, м. Вінниця, 21012)
про визнання недійсним правочину
Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.11.2020р. у справі №902/802/20 позов задоволено повністю. Визнано недійсним правочин оформлений Акціонерним товариством “Оператором газорозподільної системи “Вінницягаз” заявою про припинення зарахуванням зустрічних однорідних вимог щодо повного припинення зобов'язання перед Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з виконання рішення господарського суду Вінницької області від 08.11.2018р. у справі №902/368/16 у сумі 99 601 624,90 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2102,00 грн - витрат на сплату судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що встановлена рішенням суду у справі 902/368/16 заборгованість відповідача перед позивачем складається з основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних та судового збору за порушення грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природнього газу №13-110-ВТВ від 04.01.2013р. за своєю правовою природою відрізняється від зустрічної вимоги щодо повернення грошових коштів в сумі 99601624,90 грн, а тому між цими вимогами відсутні ознаки однорідності, а також відсутня така важлива умова, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, як безспірність вимог, які зараховуються. Крім того, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі, оскільки зазначені в клопотанні підстави і докази не свідчать про відсутність предмету спору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" про визнання недійсним правочину, який оформлений заявою про припинення зарахуванням зустрічних однорідних вимог з виконання рішення господарського суду Вінницької області від 08.11.2018р. у справі №902/368/16 у сумі 99 601 624,90 грн; стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір у розмірі 3153,00 грн.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що рішення господарського суду Вінницької області від 04.11.2020р. у справі №902/802/20 є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таким, що підлягає скасуванню. Зокрема, місцевим господарським судом не взято до уваги те, що 19.08.2020р. відповідачем на адресу позивача була направлена заява про відмову від заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №210007-Ск-4230-0820, відповідно до якої АТ "Вінницягаз" відмовилось від одностороннього правочину, оформленого заявою про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 08.01.2022р. №21007-Ск-140- 0120. Тобто на момент розгляду судом позову AT "HAK "Нафтогаз України" по справі №902/802/20 був відсутній предмет спору, що в свою чергу, є підставою для закриття зазначеної справи в порядку частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки відповідач відмовився від одностороннього правочину до початку розгляду справи по суті та прийняття рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 30.11.2020р. у справі №910/12122/15. Крім того, скаржник вважає, що права позивача не є порушеними та не потребують захисту.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2021р. поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.11.2020 року у справі №902/802/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23.02.2021р. об 10:30год.
18.02.2021р. на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримала вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі. Просить закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Представник позивача заперечила вимоги та доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників скаржника та позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає про відсутність предмет спору у даній справі, що в свою чергу, є підставою для закриття зазначеної справи в порядку частини 1 статті 231 ГПК України. В судовому засіданні представник відповідача просить закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Однак, в прохальній частині Акціонерне товариство “Оператора газорозподільної системи “Вінницягаз” просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" про визнання недійсним правочину, який оформлений заявою про припинення зарахуванням зустрічних однорідних вимог з виконання рішення господарського суду Вінницької області від 08.11.2018р. у справі №902/368/16 у сумі 99 601 624,90 грн.
Враховуючи приписи ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу і в межах доводів апеляційної скарги про відсутність предмет спору у даній справі, і в межах вимог апеляційної скарги щодо відмови в повному обсязі в задоволенні вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" про визнання недійсним правочину, який оформлений заявою про припинення зарахуванням зустрічних однорідних вимог з виконання рішення господарського суду Вінницької області від 08.11.2018р. у справі №902/368/16 у сумі 99601624,90 грн.
Як вбачається із позовної заяви та КП "Діловодство спеціалізованого суду, у квітні 2016 року Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - НАК “Нафтогаз України”, позивач) звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства “Оператора газорозподільної системи “Вінницягаз” (далі - AT “Вінницягаз”, відповідач) на свою користь 117 117 487, 29 грн - заборгованості, 80 775 449, 35 грн - пені, 73 790 153, 26 грн - інфляційних та 71717 32, 31 грн - 3 % річних. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №13-110-ВТВ від 04.01.2013р., укладеного між сторонами, в частині своєчасної та повної оплати за отриманий газ.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.11.2017р., залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019р., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 81 365 166,10 грн - основного боргу, 14 872 539, 50 грн - пені, 943 483, 89 грн - 3 % річних та 2 346 664, 18 грн - інфляційних втрат. В решті позову відмовлено.
12.11.2019р. на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 08.11.2017р. у справі №902/368/16, яке набрало законної сили 28.10.2019р. згідно постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019р. видано наказ.
Постановою Верховного Суду від 22.01.2020р. касаційні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Вінницягаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено. Справу №902/368/16 направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
09.01.2020р. від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Віиницягаз" до Господарського суду Вінницької надійшла заява б/н від 08.01.2020р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №902/368/16.
Із заяви вбачається, що підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню є вчинення одностороннього заліку, внаслідок якого є припиненими грошові зобов'язання AT “Віиницягаз” у справі №902/368/16 на загальну суму 99 601 624,90 грн, які підлягали примусовому стягненню за наказом Господарського суду Вінницької області від 12.11.2019р.
Матеріали справи містять заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №21007-Ск-140-0120 від 08.01.2020р. /а.с. 66/, в якій зазначено, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.11.2017р. у справі №902/368/16, стягнуто з ПАТ ГГ “Вiнницягаз” (перейменоване в АТ “Вiнницягаз”) на користь ПАТ НАК “Нафтогаз України” (перейменоване в АТ НАК “Нафтогаз України”) 81365166,10 грн - основного боргу, 14872539,50 грн - пені, 943483,89 грн - 3% річних, 2346664,18 грн - інфляційних втрат та 73771,23 грн - витрат по сплаті судового збору за порушення грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природнього газу № 13-110-ВТВ від 04.01.2013р. Відповідно до договору від 08.01.2020р. відступлення права вимоги щодо повернення грошових коштів коштів, сплачених постачальником природного газу із спеціальними обов'язками за договорами купівлі-продажу природного газу, АТ НАК “Нафтогаз України” має перед АТ “Вiнницягаз” грошове зобов'язання в сумі 99601624,90 грн. Вище вказані зобов'язання є зустрічними, однорідними та такими, зарахування яких допускається законодавством України. На підставі наведеного, керуючись ст. 601 ЦК України, АТ “Вiнницягаз” заявляє про припинення зобов'язання перед АТ НАК “Нафтогаз України” згідно із рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.11.2017р. по справі №902/368/16 на суму 99601624,90 грн та відповідно, припиняє зобов'язання АТ НАК “Нафтогаз України” перед АТ “Вiнницягаз” щодо повернення грошових коштів в сумі 99601624,90 грн”.
Листом від 09.06.2020р. за №39/1-363-20 НАК “Нафтогаз України” звернулася до AT “Вінницягаз” із проханням надати належним чином завірену копію вищевказаної заяви про зарахування однорідних вимог.
12.08.2020р. до господарського суду Вінницької області від позивача Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надійшла позовна заява про визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ст. 203 ЦК України правочину AT “Вінницягаз” про зарахування однорідних вимог, оформлений заявою про припинення зарахуванням зустрічних однорідних вимог щодо повного припинення зобов'язання перед Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з виконання рішення господарського суду Вінницької області від 08.11.2018р. у справі №902/368/16 у сумі 99 601 624,90 грн.
Вказана заява мотивована тим, що позивач не має заборгованості у зобов'язаннях перед AT “Вінницягаз”, відтак, відсутня зустрічність та однорідність заявлених вимог. Вказаний правочин порушує право НАК “Нафтогаз України” на отримання відповідних коштів згідно судових рішень у справі №902/368/16.
19.08.2020р. АТ “Вiнницягаз” надіслало на адресу АТ НАК “Нафтогаз України” №21007-Ск-4230-0820 заяву про відмову від заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, в якому заявник відмовився від одностороннього правочину, оформленого заявою про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 08.01.2020р. № 21007-Ск-140-0120 /а.с. 34/.
Як вже зазначалось, суд першої інстанції задовольнив позов у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Загальні підстави припинення зобов'язань визначені у ст. 598 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання зарахуванням є однією з підстав припинення зобов'язання.
За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно вимог ст. 601 ЦК України, однак якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, то сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Приписами ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Приписами ч. 1, 3 ст. 202, ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.
Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Таким чином зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Зарахуванням може бути погашене дійсне зобов'язання.
Тобто, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством.
Зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі комплексного аналізу вищевикладених норм, слідує, що зараховані, як зустрічні, в порядку статті 601 ЦК України можуть бути лише основні зобов'язання.
В п.1.14 постанови Пленуму ВГСУ України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, а відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05.07.2018р. у справі №914/3013/16.
Колегія суддів зазначає, що встановлена рішенням суду у справі №902/368/16 заборгованість відповідача перед позивачем складається з основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних та судового збору за порушення грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природнього газу №13-110-ВТВ від 04.01.2013р. за своєю правовою природою відрізняється від зустрічної вимоги щодо повернення грошових коштів в сумі 99601624,90 грн на підставі договору відступлення права вимоги, а тому між цими вимогами відсутні ознаки однорідності.
Крім того, відповідачем не було виконано вимог ухвали місцевого господарського суду від 18.09.2020р., якою витребовувалася належним чином засвідчена копія договору відступлення права вимоги від 08.01.2020р. В судовому засіданні представник позивача повідомила, що у АТ НАК “Нафтогаз України” відсутній вказаний договір відступлення права вимоги від 08.01.2020р.
Тобто, матеріали справи не містять договору відступлення права вимоги від 08.01.2020р. на підставі якого АТ “Вiнницягаз” заявив про припинення зобов'язання перед АТ НАК “Нафтогаз України” згідно із рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.11.2017р. по справі №902/368/16 на суму 99601624,90 грн та відповідно, припинив зобов'язання АТ НАК “Нафтогаз України” перед АТ “Вiнницягаз” щодо повернення грошових коштів в сумі 99601624,90 грн.
Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.
Відповідна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №910/6781/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019р. у справі №910/7789/18, від 15.05.2019р. у справі №910/7789/19, від 27.05.2019р. у справі №910/20107/17, від 24.06.2019р. у справі №910/12026/18, від 23.07.2019р. у справі №904/1299/18 та від 23.07.2019р. №910/17874/17, від 30.07.2019р. у справах №910/24141/16 та №918/556/18, від 15.08.2019р. у справі №910/21683/17, від 27.08.2019р. у справі №910/10379/18, від 11.09.2019р. у справі №910/21566/17 та від 25.09.2019 у справі №910/2645/17.
Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач не визнає наявного у нього обов'язку зі сплати грошових коштів в сумі 99 601 624,90 грн. Вказане підтвердив представник позивача в судовому засіданні.
Тобто, у спірному правочині відсутня така важлива умова, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, як безспірність вимог, які зараховуються.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема згідно приписів ч.1 вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Як вже зазначалося вище, для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 14.07.2020р. у справі №910/10471/19, від 24.01.2018р. у справі №908/3039/16, від 05.04.2018р. у справі №910/13205/17 та від 13.11.2018р. у справі №914/163/14.
Колегія суддів зазначає, що наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку (аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №910/7807/19).
Окрім того, ч. 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Реальне настання правових наслідків одностороннього правочину - заяви АТ “Вiнницягаз” про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №21007-Ск-140-0120 від 08.01.2020р. можливе за умови припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних грошових вимог.
Однак, як встановлено судом в момент вчинення спірного правочину, АТ “Вiнницягаз” до заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №21007-Ск-140-0120 від 08.01.2020р. включено вимоги, за якими відсутні обов'язкові ознаки однорідності та безспірності, що унеможливлює реальне настання правових наслідків у вигляді припинення зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, недодержання відповідачем в момент вчинення спірного одностороннього правочину (08.01.2020р.) вимог однорідності та безспірності щодо заявлених зустрічних грошових вимог є підставою для визнання такого правочину недійсним в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України.
Щодо доводів скаржника про відсутність предмету спору в зв'язку з направленням відповідачем на адресу позивача заяви про відмову від заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 19.08.2020р. № 210007-Ск-4230-0820, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2020р. АТ “Вiнницягаз” надіслало на адресу АТ НАК “Нафтогаз України” №21007-СК-4230-0820 заяву про відмову від заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, в якому заявник відмовився від одностороннього правочину, оформленого заявою про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 08.01.2020р. № 21007-Ск-140-0120 /а.с. 34/.
В подальшому, до суду першої інстанції відповідачем надіслано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відмовою від заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог /а.с. 32/. В задоволенні вказаного клопотання місцевий господарський суд відмовив.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, АТ “Вiнницягаз” зазначає, що у даній справі відсутній предмет спору у зв'язку із відмовою від заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що в свою чергу, є підставою для закриття зазначеної справи в порядку частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки відповідач відмовився від одностороннього правочину до початку розгляду справи по суті та прийняття рішення. Скаржник вважає, що права позивача не є порушеними та не потребують захисту.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що складення спірного одностороннього правочину суттєво порушило законні права позивача. Зокрема, з метою уникнення виконання рішення суду, 09.01.2020р. від AT "Вінницягаз" до Господарського суду Вінницької направило заяву б/н від 08.01.2020р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №902/368/16 з підстав припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оформленим спірною заявою. Ухвалою суду першої інстанції у справі №902/368/16 від 11.01.2020р. зупинено виконання за наказом Господарського суду Вінницької області від 12.11.2019р. по справі №902/368/16 до розгляду заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" б/н від 08.01.2020р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у вказаній справі. В подальшому, уникаючи можливості виконання рішення суду, AT "Вінницягаз" у справі №902/368/16 на підставі спірного одностороннього правочину було подано низку клопотань та скарг. З вищенаведеного вбачається, що вчинення АТ "Вінницягаз" спірного одностороннього правочину, унеможливило виконання рішення суду першої інстанції в примусовому порядку.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі підстави і докази не свідчать про відсутність предмету спору у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, в оскаржуваному рішенні господарським судом правильно зазначено, що відсутні підстави для закриття провадження у справі згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення господарського суду Вінницької області від 04.11.2020р. у справі №902/802/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 269, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.11.2020р. у справі №902/802/20 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 04.11.2020р. у справі №902/802/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
4. Справу №902/802/20 повернути до господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "25" лютого 2021 р.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.