вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" лютого 2021 р. Справа№ 910/5151/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.
представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа - Гарант"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020
у справі № 910/5151/20 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа - Гарант"
про стягнення 22634,16 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/5151/20 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» 22634 грн. 16 коп., а також 2102 грн. витрати по сплаті судового збору.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:
- станом на час настання страхового випадку (дорожньо-транспортна пригода) цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, застраховано відповідачем на підставі полісу №АМ008420151 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
- консультативний висновок аварійного комісара не може вважатись висновком експерта, останній не містить застереження щодо обізнаності аварійного комісара про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та має консультативний характер;
- у даній справі позивачем не пропущений річний строк на звернення до відповідача щодо виплати страхового відшкодування шляхом подання позову до суду.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 та та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що:
- Товариство не оспорює прав позивача на отримання страхового відшкодування, Товариство зазначає, що є певний встановлений законом порядок реалізації такого права, щодо прийняття судових рішень по аналогічних справах, враховуючи відсутність порушеного права з боку відповідача, негативно впливає на ділову репутацію Товариства. Позивач зловживає своїми правами грубо порушуючи норми чинного законодавства, етичні норми та правила, прийняті суб'єктами господарювання в даних господарських правовідносинах;
- строк виконання відповідачем свого обов'язку з прийняття рішення про виплату страхового відшкодування та виплати страхового відшкодування або ж прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування не настав.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020, справу № 910/5151/20 призначено до розгляду на 10.02.2021.
Від позивача (29.01.2021) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що:
- позовна заява у даній справі подана до Господарського суду міста Києва у річний строк з моменту настання дорожньо-транспорної пригоди та містить всі відомості та докази, що встановлюють факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання, розмір заподіяної шкоди та реквізити для виплати страхового відшкодування. Відповідно до зазначеного у відповідача відсутні підстави для прийняття рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування з підстав, визначених статями 32 та/або 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»;
- щодо «консультації про величину коефіцієнта фізичного зносу» складеної аварійним комісаром відповідача ОСОБА_1 , позивач зазначає про те, що документ консультація №49-D/68/9 від 14.04.2020 не є оціночним документом в розумінні Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України 24.11.2003 №142/5/2092 зі змінами . Термін консультація - це порада фахівця з якого-небудь питання (джерело «Термінологічний словник») і не є оціночним документом. Консультацію складено без особистого огляду транспортного засобу оцінювачем та без наявності всіх даних для проведення дослідження (зокрема: детальних, цифрових фото пошкоджень), що є порушенням п.4.1, 5.1 Методики.
Від відповідача (09.02.2021) надійшли пояснення, в яких відповідач зазначає про те, що:
- необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статей 73, 76-79 ГПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача;
- позивач не позбавлений права звернутись до суду із відповідною позовною заявою але виключно після настання у відповідача строку на прийняття рішення про виплату страхового відшкодування та виплати страхового відшкодування або прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, та у випадку невиконання відповідачем вказаних обов'язків.
В судове засідання апеляційного господарського суду не з'явились представники сторін.
При вирішенні питання про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін колегією суддів встановлено, що:
- від позивача надійшла заява про розгляду справи 10.02.2021 у відсутності представника позивача у зв'язку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні;
- відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021.
Враховуючи те, що позивач та відповідач про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка учасників судового процесу не визнана обов'язковою, неявка учасників судового процесу не перешкоджає розгляд апеляційної скарги по суті, враховуючи й те, що позивач та відповідач висловили свою правову позицію: в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях, колегія суддів ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представників сторін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи судовою колегією встановлено.
07.11.2016 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_2 , як страхувальником, укладено договір № 245002/4098/0002603 добровільного комплексного страхування на транспорті, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки Volkswagen Beetle, державний номер НОМЕР_1 .
14.12.2019 у м. Київ по вул. Антоновича, 176 відбулася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки Renault Kangoo, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортним засобом марки Volkswagen Beetle, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , у зв'язку з чим останньому транспортному засобу завдано пошкоджень.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.01.2020 у справі № 752/26851/19 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Як вбачається із матеріалів справи, 16.12.2019 страхувальник звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування згідно із умовами договору від 07.11.2016 № 245002/4098/0002603.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки Volkswagen Beetle, державний номер НОМЕР_1 , відповідно до виставленого ТОВ "Автодім Атлант-М" рахунку від 16.12.2019 № СНС4384342 з ремонтною калькуляцією Audatex становила 24634,16 грн.
Листом від 18.12.2019 вигодонабувач за договором від 07.11.2016 № 245002/4098/0002603 - ТОВ "Порше Мобіліті" просив перерахувати страхове відшкодування на розрахунковий рахунок СТО.
На підставі вищевказаних документів позивач визначив розмір страхового відшкодування відповідно до страхового акту від 13.01.2020 № 00332196 у сумі 24634,16 грн., яку перерахував на рахунок ТОВ "Автодім Атлант-М" згідно з платіжним дорученням від 14.01.2020 № 130566.
Цивільно-правова відповідальність винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водія ОСОБА_3 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди застрахована у відповідача за полісом № АО007030326, який станом на дату дорожньо-транспортної пригоди 14.12.2019 був діючим.
За змістом статті 980 ЦК України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно з положеннями статті 999 ЦК України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Станом на час настання страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди) цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, застраховано відповідачем на підставі полісу № АМ008420151 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у заявленому позивачем розмірі, відповідач здійснив власний розрахунок розміру матеріальної шкоди в розмірі 16349,74 грн. на підставі консультативного висновку від 14.04.2020 № 49-D/68/9 аварійного комісара ОСОБА_1 . При проведенні розрахунку відповідач застосував визначений у консультативному висновку коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Volkswagen Beetle, державний номер НОМЕР_1 , у розмірі 37,8 %, оскільки складові частини вказаного автомобіля відновлювали ремонтом до настання спірної дорожньо-транспортної пригоди .
Згідно пункту 5.1. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження. Даний пункт Методики наведений у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 21 жовтня 2019 року № 3207/5/1033.
Частинами 1, 2 статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами статті 98 ГПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що консультативний висновок аварійного комісара не може вважатися висновком експерта в розумінні наведених вище положень процесуального закону. Як слідує із вказаного висновку, останній не містить застереження щодо обізнаності аварійного комісара про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та має консультативний характер.
Крім того з консультативного висновку вбачається, що при визначенні коефіцієнту фізичного зносу аварійним комісаром застосовувалися виключно дані з програми AudaHistory. Однак, дана програма не має обов'язкового характеру та міститься серед переліку рекомендованих комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням, наведеним у пункті 8 Методики.
Отже, не може бути покладено в основу рішення та прийнято в якості доказу визначення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "NISSAN", державний номерний знак: НОМЕР_3 , консультативний висновок аварійного комісара Коляди В.В.
Відповідно до пункту 7.38 Методики значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 7 років - для інших легкових КТЗ.
Доказів наявності винятків стосовно використання зазначених вимог, визначених у пункті 7.39 Методики, матеріали справи не містять.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого ТЗ.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17 та від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Як слідує з розрахунку позивача, останнім із заявленої до стягнення суми страхового відшкодування вирахувано 2000грн. франшизи, передбаченої полісом № АО007030326.
Щодо доводів відповідача про те, що позивач не звертався до нього з заявою на виплату страхового відшкодування, у зв'язку з чим права позивача наразі не є порушеними, суд дійшов висновку про наступне.
Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (пункт 37.1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
У системному зв'язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. Таким чином попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика (або МТСБУ) із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону загалом не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 276/752/16-ц.
Таким чином, у даній справі позивачем не пропущений річний строк на звернення до відповідача щодо виплати страхового відшкодування шляхом подання позову до суду.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачем не було подано відповідачу заяви про відшкодування шкоди, а тому право на відшкодування шкоди у позивача не виникло, не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки підставою для виплати страхового відшкодування є настання страхового випадку та відсутність визначених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" умов для відмови у відшкодуванні.
Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа - Гарант" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/5151/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/5151/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 25.02.2021
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді В.В.Андрієнко
С.І. Буравльов