вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" лютого 2021 р. Справа№ 910/11154/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Дідиченко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі Реуцька Т.О.
За участю представників:
від позивача: Ковальчук В.М. (довіреність №062/15/1-03-26 від 05.01.2021)
від відповідача: Грабовий О.С. (ордер серія КС №537719 від 26.10.2020)
розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2020
у справі №910/11154/20 (суддя Паламар П.І.)
за позовом комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до комунального підприємства «Міський магазин» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Києва
про стягнення боргу, ціна позову 967 679,46 грн., -
Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 948 734,19 грн. та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 18 945,27 грн. нарахованих за період з січня 2018 року по травень 2020 року за умовами договору № 2594 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 10.01.2018.
В обґрунтування позовних вимог, на підтвердження факту користування майном протягом спірного періоду позивачем до матеріалів справи долучені підписані сторонами договору акти приймання-передачі нерухомого майна від 10.01.2018 та від 22.05.2020.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2020, повний текст якого складений 29.10.2020, у справі № 910/11154/20 у позові відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що за поясненнями позивача, частково відповідача, листуванням сторін (листи №№ 299-125 від 06.02.2018, 295 від 06.12.2018, від 13.12.2018, 062/05/19-1706 від 21.02.2018, 8/283-107 від 12.02.2018, 062/15/1/05-2413 від 14.05.2018 підтверджується, що після підписання акту приймання-передачі нерухомого майна від 10.01.2018 відповідач не вступив у володіння і користування нерухомим майном, а об'єкт фактично не був йому переданий, оскільки він був зайнятий іншою особою, що, відповідно до приписів ч. 6 ст. 761 ЦК України згідно з якою наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, звільняє останнього від сплати за користування спірним майном та компенсації витрат за користування земельною ділянкою у вказаний період.
Щодо акту від 22.05.2020 за яким відповідач повернув спірне майно позивачу, суд першої інстанції зазначив, про та, що підписання такого акту не підтверджує того факту, що відповідач вступив у володіння цим майном, оскільки, як встановлено судом, за актом від 10.01.2018 орендоване майно передане відповідачу не було.
Не погоджуючись з рішенням, позивач - комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі №910/11154/20 скасувати та ухвалити нове рішення у справі № 910/11154/20, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що оспорюване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що факт користування відповідачем майном за договором у спірний період підтверджується підписаними без зауважень, в тому числі і відповідачем, актами приймання-передачі нерухомого майна від 10.01.2018 та від 22.05.2020, також зазначивши про те, що:
- під час складання акта приймання-передачі від 10.01.2018 відповідно до ч. 3 ст. 767 ЦК України відповідач зобов'язаний був перевірити орендовані приміщення, їх стан, з'ясувати наявність або відсутність обставин щодо неможливості використання наймачем майна, що позивачем зроблено не було, що свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача можливості користуватися у період з січня 2018 року по травень 2020 року орендованим приміщенням з обставин, за які відповідач не відповідає.
- доказів відмови відповідача від спірного договору у зв'язку з порушенням порядку передачі об'єкта оренди, відповідач суду першої інстанції не надав.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу у справі №910/11154/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі №910/11154/20 та поновлено комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» зазначений строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено розгляд справи на 16.02.2021 о 10 год. 40 хв., зупинено дію оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі №910/11154/20 до закінчення апеляційного провадження у даній справі.
28.12.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на ті самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що він був позбавлений можливості використовувати спірне майно з незалежних від нього підстав, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Так, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що:
- попередньо об'єкт оренди було оглянуто працівником відповідача, проте 13.04.2017, одночасно з підписанням спірного договору, відповідач без фактичного обстеження об'єкта оренди підписав акт приймання-передачі нерухомого майна від 10.01.2018, оскільки не передбачав, що даний об'єкт оренди може бути зайнятий кимось іншим, в той час як позивач достойменно знав про зайняття спірного приміщення іншою особою що підтверджується тим, що напередодні укладення спірного договору та підписання акту, а саме 09.01.2018, позивачем було здійснено обстеження об'єкта оренди та виявлено, що його без відповідних розпорядчих документів використовує громадська організація «Парус» про що складено акт обстеження від 09.01.2018;
- факт використання спірного приміщення громадською організацією «Парус» також підтверджується наданою позивачем у відповідь на запит представника відповідача, копією акту обстеження нежилих приміщень від 26.02.2018, відповідними листами позивача до орендодавця спірного майна (Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - примітка суду) та тим, що рішенням постійної комісії Київської міської ради з питань власності, оформленим протоколом № 5/81 від 27.02.2018, погоджено питання щодо звільнення відповідача від нарахування орендної плати за користування об'єктом оренди на період 6 місяців та іншим наявним у матеріалах справи листуванням сторін договору.
У судовому засіданні 16.02.2021 року під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.01.2018 Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як орендодавець, позивач як підприємство-балансоутримувач та відповідач як орендар уклали договір №2594 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі Договір) (а.с.10) в якому погодили, що орендодавець, на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 03.10.2017 № 65 (п. 43 ч. ІІ) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, загальною площею 87,9 м2, в т.ч. 1 поверх - 87,9 м2, згідно з викопіюванням з поверхового плану, по вул. Б.Хмельницького, 51-А у м. Києві для розміщення офісних приміщень та зобов'язується сплачувати орендну плату за користування указаним майном, а також відшкодовувати витрати підприємства за користування земельною ділянкою на рахунок позивача (балансоутримувача).
Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати територіальної громади міста Києва , яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280.
Також в п.п. 3.1.1 Договору сторони погодили, що крім орендної плати відповідач сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою на які розташований об'єкт оренди, яка за листопад 2017 року складає 501,29 грн. на місяць.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 Договору).
Пунктом 3.5 Договору сторони передбачили, що додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.
У відповідності до п. 3.6 Договору орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.
У разі припинення (розірвання) цього Договору орендар сплачує орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою до дня повернення об'єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції, підприємству-балансоутримувачу (п. 3.12 Договору).
За змістом п. 2.4 Договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом у термін указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього договору) та акта приймання-передачі об'єкта.
Згідно з п. 9.1 Договору Договір є укладений з моменту підписання його сторонами і діє з 10.01.2018 до 08.01.2021.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач послався на те, що у період з січня 2018 року по травень 2020 року відповідач не виконував свої обов'язки за договором по сплаті орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою і загальна сума несплачених платежів за вказаний період становить 948 734,19 грн. та 18 945,27 грн. відповідно. При цьому факт передачі спірного майна в оренду та повернення його з оренди підтверджується підписаними всіма сторонами Договору актами приймання-передачі нерухомого майна від 10.01.2018 та від 22.05.2020.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції зазначив про те, що у відповідача була відсутня можливість користуватися орендованими приміщеннями у період з січня 2018 по травень 2020 року у зв'язку з тим, що об'єкт оренди зайнятий та використовується іншою особою, тобто з обставин за які відповідач не відповідає, отже у останнього відсутній обов'язок зі сплати за користування спірним майном та компенсації витрат за користування земельною ділянкою у вказаний період.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Як унормовано згідно з вимогами ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Зі змісту Договору слідує, що орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується за весь період користування спірним майном строк якого визначається з моменту підписання акту приймання-передачі спірного майна в оренду до моменту підписання акту повернення такого майна з оренди.
На підтвердження факту передачі відповідачу спірного майна в орендне користування та повернення такого майна позивачу з користування позивачем до матеріалів справи додані підписані всіма сторонами договору акти приймання-передачі нерухомого майна від 10.01.2018 (а.с.15) та від 22.05.2020 (а.с.18).
Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що після підписання акту приймання-передачі нерухомого майна від 10.01.2018 відповідач не набув спірне майно у користування через перебування у спірних приміщеннях іншої юридичної особи, а саме громадської організації «Парус».
Так, складеними позивачем 09.01.2018 та 26.02.2018 (а.с.195,196) (тобто після підписання акту приймання-передачі нерухомого майна від 10.01.2018 - примітка суду) актами обстеження нежилих приміщень у будинку № 51 літера А на вул. Б. Хмельницького (а.с.15) встановлено, що частину приміщень загальною площею. 49,6 кв.м. без відповідних розпорядчих документів використовує громадська організація «Парус». При цьому іншими наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що вказані приміщення є частиною з приміщень, які мали бути передані відповідачу у користування за умовами Договору.
З огляду на вказані обставини позивач направив громадській організації «Парус» вимогу вих. № 062/15/03-765 від 12.02.2018, в якій просив до 26.02.2018 укласти відповідний договір оренди або виселитись з приміщень (а.с. 197).
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням постійної комісії Київської міської ради з питань власності, оформленим протоколом № 5/81 від 27.02.2018 (а.с.75), погоджено питання щодо звільнення відповідача від нарахування орендної плати за користування спірним об'єктом оренди на період 6 місяців, саме з огляду на неможливість використання такого приміщення останнім через використання його вищевказаною громадською організацією.
Вказане свідчить про те, що станом на 27.02.2018 відповідач не міг використовувати спірне майно через використання його іншою особою та, відповідно, спростовує твердження позивача щодо фактичної передачі такого майна відповідачу у користування за актом приймання-передачі нерухомого майна від 10.01.2018.
Жодних інших доказів передачі спірного майна у користуванню відповідачу, окрім вищезгаданого акту приймання-передачі нерухомого майна від 10.01.2018, який не може бути належним доказом такої передачі з підстав, встановлених вище, матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність належних доказів прийняття відповідачем у користування нерухомого майна за умовами Договору.
При цьому, з наявних у матеріалах справи листів позивача, відповідача та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) слідує, що відповідач ініціював звільнення його від сплати орендної плати за весь час користування таким майном, проте сторонами відповідне рішення, з незалежних від відповідача причин, оформлено не було.
Щодо підписання позивачем акту приймання-передачі нерухомого майна від 22.05.2020, яким, на думку позивача, підтверджується факт повернення спірного майна з орендного користування, колегія суддів зазначає про те, що, по-перше, такий акт відповідачем підписано із зауваженнями в яких останній зазначав про неможливість використання ним спірного майна протягом всього часу з 10.01.2018, а по-друге, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі спірного майна в орендне користування відповідачу та наявності у матеріалах справи доказів неможливості використання відповідачем спірного майна, сам лише факт підписання акту приймання-передачі нерухомого майна від 22.05.2020 не може бути належним та допустимим доказом користування відповідачем майном у період з січня 2018 року по травень 2020 року.
Інших доказів користування відповідачем у період з січня 2018 року по травень 2020 року спірним майном матеріли справи не містять.
За змістом ч 6 ст. 761 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 вказано, що:
- наведена норма права (ч. 6 ст. 761 ЦК України - примітка суду) визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;
- крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;
- з урахуванням викладеного вище Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено факт неможливості використання спірного майна з незалежних від нього причин у період з січня 2018 року по травень 2020 року з огляду на що останній, відповідно до приписів ч. 6 ст. ч 6 ст. 761 ЦК України звільняється від плати орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за вказаний період.
З огляду на обставини, які викладені вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/11154/20, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/11154/20 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/11154/20 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/11154/20.
5. Матеріали справи № 910/11154/20 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови підписано 25.02.2021.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Дідиченко
Є.Ю. Пономаренко