вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" лютого 2021 р. Справа№ 910/9701/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Коробенка Г.П.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2020 (повний текст складено 28.10.2020)
у справі №910/9701/20 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 157 025,10 грн,
У липні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 157 025,10 грн штрафу за прострочення термінів доставки вантажів залізничним транспортом.
Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 2355,39 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 3452,05 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову, однак при цьому, процитувавши норми законодавства, якими врегульовано порядок застосування штрафу за порушення термінів доставки вантажів, не навів жодних обґрунтувань заперечень саме проти заявлених позивачем вимог.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року позов задоволено.
З Акціонерного товариства "Українська залізниця" стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат іменні Ілліча" штраф в розмірі 157 025 грн., судовий збір в розмірі 2355 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в стягненні витрат на професійну правничу допомогу, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3462,05 грн. Також просить стягнути з відповідача 3153 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми процесуального права, оскільки позивачем разом з відповіддю на відзив були подані документи, які підтверджують розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, однак вказані обставини та докази не були з'ясовані судом (залишились поза його увагою) та не знайшли свого відображення в рішенні суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04 січня 2021 року поновлено строк апеляційного оскарження, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 28 січня 2021 року, сторонам роз'яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.
Відповідач отримав копію ухвали суду 11.01.2021, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, однак не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, протягом грудня 2019 року - лютого 2020 року АТ "Укрзалізниця" здійснило доставку вантажів одержувачу: АСК "Укррічфлот" "Херсонський річний порт", станція призначення Херсон-Порт по наступним залізничним накладним № 52889714, 52889730, 52924214, 52940970, 52941598, 52941895, 52941911, 52942000, 52954955, 52955010, 52964772, 52964780, 52995685, 53004172, 53004222, 53007373, 53007498, 53016119, 53041091, 53083085, 53112108, 53193736, 53216958, 53249827, 53296711, 53296729, 53357232, 53432498, 53521852, 53521902, 53524799, 53524948, 53524955, 53542080, 53552410. Вантажовідправником був позивач - Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
За всіма зазначеними накладними відповідачем було допущено прострочення термінів доставки вантажів.
На зворотному боці кожної з вищевказаних залізничних накладних здійснено переуступні підписи про надання вантажовідправнику права на пред'явлення до перевізника претензії та позову.
У зв'язку із викладеними обставинами позивачем, на підставі ст.116 Статуту залізниць України, був нарахований штраф за несвоєчасну доставку вантажів в загальній сумі 157 025,10 грн, розрахунок якого здійснено позивачем по кожній накладній окремо.
За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, а тому задовольнив їх у повному обсязі.
Однак, при цьому судом не в повній мірі вирішено питання щодо розподілу судових витрат, стягнуто з відповідача на користь позивача 2355 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, а вимога про стягнення 3452,05 грн витрат на професійну правничу допомогу не розглянута.
Позивач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині розгляду витрат на професійну правничу допомогу.
Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог, апеляційний господарський суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі залізничних накладних, які за правовою природою є формою договору перевезення залізничним транспортом, а предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про застосування штрафу за порушення термінів доставки вантажу.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було перевищено нормативні терміни доставки вантажу, що є порушенням ст. 919 Цивільного кодексу України, ст.313 Господарського кодексу України, ст. 41 Статуту залізниць України та Правил обчислення термінів доставки вантажів, відповідальність за вказане порушення передбачена ст.920 Цивільного Кодексу України та ст. 116 Статуту залізниць України, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
У мотивувальній частині рішення суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги підлягають задоволенню і судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача, а у резолютивній частині рішення стягнув з відповідача на користь позивача, крім суми штрафу у розмірі 157025грн, судовий збір в розмірі 2355 грн.
Однак, при цьому судом першої інстанції не було вирішено питання щодо заявлених позивачем 3452,05 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також не зазначені точні суми, які підлягають стягненню (позивачем було заявлено 157025,10 грн штрафу і 2355,39 грн, судового збору, а судом стягнуто 157025 грн та 2355 грн).
Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, позивач міг подати заяву про ухвалення додаткового рішення, для усунення вказаних недоліків, проте, вирішив скористатись правом на апеляційне оскарження.
Дослідивши доводи позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частин 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем долучено до матеріалів справи: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого витрати на професійну правничу допомогу становлять 3462,05 грн, договір №845 від 30.05.2018 про надання юридичних послуг (правової допомоги), укладений між позивачем та АО "Всеукраїнська адвокатська допомога", додаткові угоди №4 від 03.12.2018 та №26 від 09.12.2019 щодо пролонгації договору, довідка АО "Всеукраїнська адвокатська допомога" від 24.10.2019 про те, що адвокат Івченко С.П. входить до складу учасників цього адвокатського об'єднання, додаткова угода №142 від 11.06.2020 щодо вартості послуг (315,30 грн за годину та гонорар за складність 1% вартості позову); акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 16.06.2020 на суму 3462,05 грн, розрахунок розміру винагороди від 16.06.2020.
Згідно розрахунку розміру винагороди, складеного адвокатом ІвченкомС.П. позивачу було надано наступні послуги з надання правової (правничої) допомоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 157025,10грн:
- усна консультація клієнта, узгодження правової позиції 2 години - 630,60 грн;
- складання позовної заяви, розрахунок суми штрафу - 4 години - 1261,20грн;
- гонорар за складність справи майнового характеру - 1570,25 грн.
Отже, всього адвокатським об'єднанням було надано позивачу послуги з правової (правничої) допомоги на загальну суму 3462,05 грн.
Матеріали справи не містять доказів оплати позивачем вказаних витрат, однак витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України). Вказана правова позиція викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що позивачем доведено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді першої інстанції на суму 3462,05 грн.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Однак, відповідачем не доведено неспівмірності розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката за розгляд справи в суді першої інстанції.
Дослідивши подані позивачем докази, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача.
З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року прийняте із порушенням норм процесуального права, а тому, відповідно до положень ст.277 ГПК України, рішення підлягає зміні, отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
При поданні апеляційної скарги позивачем було сплачено 3153 грн судового збору, однак статтею 4 Закону України "Про судовий збір" не встановлено розміру ставки судового збору за оскарження рішення в частині розподілу судових витрат і згідно сталих правових позицій Верховного Суду (зокрема, постанова від 20.12.2019 у справі №240/6150/19) при апеляційному/касаційному оскарженні судового рішення виключно в частині розподілу судових витрат судовий збір сплаті не підлягає.
Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Однак на даний час таке клопотання позивачем не заявлялось.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити.
2. Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року, виклавши пункт 2 його резолютивної частини у наступній редакції:
"Стягнути із Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат іменні Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка,1 ідентифікаційний код 00191129) штраф в розмірі 157 025 (сто п'ятдесят сім тисяч двадцять п'ять) грн 10 коп., судовий збір в розмірі 2355 (дві тисячі триста п'ятдесят п'ять) грн 39 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3462 (три тисячі чотириста шістдесят дві) грн 05 коп."
3. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25.02.2021
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.А. Кравчук
Г.П. Коробенко