вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" лютого 2021 р. Справа№ 910/1850/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
за участю представників сторін:
від прокуратури - Колодяжна А.В.,
від позивача - Нежурбіда М.Г.,
від відповідача - не звився
розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Сокіл Київ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 (повний текст рішення складено 27.11.2020)
у справі № 910/1850/20 (суддя Мандриченко О.В.)
За позовом Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави
в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Сокіл Київ"
про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельних ділянок, -
У 2020 році Київська місцева прокуратура №5 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Сокіл Київ" про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельних ділянок.
В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що відповідач сумлінно обов'язки щодо сплати орендної плати не виконує, порушує умови договору в цій частині систематично, а також в порушення п. 8.4. договору відповідач продовжує протягом шести місяців поспіль не сплачувати орендну плату за користування землею, а також не приступив до використання земельних ділянок, будівництво не розпочав, земельні ділянки вільні від забудови. Викладені істотні порушення умов договору оренди земельних ділянок відповідачем на думку прокурора є підставою для розірвання договору оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельних ділянок, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "СОКІЛ КИЇВ" зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 02.07.2008 за № 78-6-00545.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "СОКІЛ КИЇВ" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 6,6227 та (кадастровий номер 8000000000:85:875:0003), яка розташована на вулиці Міській в Оболонському районі міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "СОКІЛ КИЇВ" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 21,9691 га (кадастровий номер 8000000000:85:876:0001), яка розташована на вулиці Міській в Оболонському районі міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "СОКІЛ КИЇВ" на користь Київської міської прокуратури 6 306 грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведенням факту того, що відповідач протягом тривалого часу систематично істотно порушує умови договору оренди щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками, внаслідок чого Київська громада не отримує до бюджету міста грошові кошти, на які вона розраховувала, укладаючи спірні договори оренди.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Сокіл Київ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що затримка орендної плати в даному випадку не є істотним порушенням умов договору оренди в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України. Також скаржник вважає, що невикористання відповідачем земельних ділянок, наданих в оренду для забудови, протягом строку, встановленого договором, не може бути підставою для розірвання договору оренди. Крім того, як стверджує скаржник, відповідач вчиняє дії, спрямовані на освоєння земельної ділянки. Й наостанок скаржник стверджує, що позовна заява прокурора повинна була бути залишена без розгляду оскільки прокурором не підтверджено підстав для представництва інтересів Київської міської ради, так як прокурор у позовній заяві не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів Київської міської ради, адже затримка у сплаті орендної плати не є підставою для розірвання договору оренди.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 9 549 грн. 00 коп.
11.01.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Сокіл Київ" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Сокіл Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 року, розгляд справи призначено на 10.02.2021.
25.01.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Київської місцевої прокуратури №5 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
09.02.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Сокіл Київ", відповідача у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що у представника відсутня можливість прибути в судове засідання.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 року розгляд справи відкладено на 24.02.2021 року.
В судовому засіданні 24.02.2021 року представник позивача та прокурор надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Рішенням Київської міської ради від 27.12.2007 року №1587/4420 передано Відповідачу за умови виконання у довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 28,59 га для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з льодовим стадіоном і адміністративною будівлею на вул. Міській в Оболонському районі м. Києва за рахунок земель Пуща-Водицького лісництва Святошинського лісопаркового господарства, з них: ділянку №1 - площею 6,62 га; ділянку №2 - площею 21,97 га. (а.с. 19).
На підставі зазначеного рішення між позивачем та відповідачем 20.06.2008 року був укладений договір оренди земельних ділянок, відповідно до якого Позивач за актом приймання-передачі передав, а Відповідач прийняв в оренду земельні ділянки, визначені цим договором. (а.с. 20-22).
Відповідно до п.2.1. договору об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельні ділянки з наступними характеристиками: місце розташування вул. Міська в Оболонському районі м. Києва; розмір: ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:875:0003 - 66227 кв. м.; ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:876:0001 - 219691 кв. м.; цільове призначення - для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з льодовим стадіоном і адміністративною будівлею; кадастровий номер - 8000000000:85:875:0003, 8000000000:85:876:0001.
Договір укладено на 15 років. (п. 3.1. договору).
Згідно з п.4.1 договору орендна плата за земельні ділянки становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельними ділянками грошовій формі. Згідно з п.4.2 договору річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативно-грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Відповідно до п.4.7. договору орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 8.4 договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.
Відповідно до п.11.4 договору договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця в разі, коли орендар систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку).
Згідно з п.11.5 договору договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору.
Також сторони в п.11.8 договору передбачили, що у разі припинення або розірвання цього договору Відповідач зобов'язаний повернути Позивачеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання Відповідачем обов'язку щодо умов повернення Позивачеві земельної ділянки Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачеві завдані збитки.
Вказаний договір зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 02.07.2008 за № 78-6-00545 у книзі записів державної реєстрації договорів.
В матеріалах справи наявний акт визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) від 15.02.2008 року. (а.с. 23-24).
Також відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок від 02.07.2008 року (а.с. 25 позивач передав, а відповідач прийняв у своє володіння і користування земельні ділянки:
місце розташування вул. Міська в Оболонському районі м. Києва;
розмір: ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:875:0003 - 66227 кв. м.;
ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:876:0001 - 219691 кв. м.;
цільове призначення - для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з льодовим стадіоном і адміністративною будівлею;
кадастровий номер - 8000000000:85:875:0003, 8000000000:85:876:0001.
Крім того, в матеріалах справи наявний акт обстеження земельної ділянки №19-0665-05 від 26.09.2019 року, за результатами обстеження Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) земельної ділянки за адресою вул. вул. Міська (кадастровий номер 8000000000:85:875:0003) встановлено, що спірні земельні ділянки вільні від забудови, будівництво не розпочато та не ведеться. На земельних ділянках ростуть зелені насадження (ліс). (а.с. 35).
Відповідно до листа №073-8633 від 27.09.2019 року Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва повідомив Київську місцеву прокуратуру №5 про те, що Департаментом на час відповіді не видавав та не реєстрував документів дозвільного та декларативного характеру, які б надавали право на виконання підготовчих і будівельних робіт та не приймав в експлуатацію об'єкт будівництва. (а.с. 38).
Згідно з листа Головного управління ДПС в м. Києві № 4759/9/26-15-10-07-38 від 30.10.2019 року, станом на 24.10.2019 року, за ТОВ "Хокейний клуб "СОКІЛ КИЇВ" обліковується податковий борг по орендній платі за землю в розмірі 525 627, 63 грн., який виник з 30.08.2019 року. (а.с. 46).
Відповідно до листа Головного управління ДПС в м. Києві № 6163/9/26-15-10-07-38 від 07.11.2019 року, станом на 31.10.2019 року, за ТОВ "Хокейний клуб "СОКІЛ КИЇВ" обліковується податковий борг по орендній платі за землю в розмірі 790 019, 15 грн. (а.с. 29).
Також згідно з листа Головного управління ДПС в м. Києві № 12104/9/26-15-10-07-38 від 12.12.2019 року, станом на 11.12.2019 року, за ТОВ "Хокейний клуб "СОКІЛ КИЇВ" обліковується податковий борг по орендній платі за землю в розмірі 1 054 410,62 грн. (а.с. 48-50).
Крім того, відповідно до листа Головного управління ДПС в м. Києві № 2779/9/26-15-10-07-38 від 27.01.2020 року, станом на 27.01.2020 року, за ТОВ "Хокейний клуб "СОКІЛ КИЇВ" обліковується податковий борг по орендній платі за землю в розмірі 1 318 802,09 грн. (а.с. 51-53).
Отже спір у даній справі на думку прокурора виник у зв'язку з тим, що відповідач порушує свої договірні зобов'язання в частині своєчасного та систематичного внесення орендної плати, що є порушенням істотних умов договору, а тому такий договір підлягає розірванню, а земельні ділянки - поверненню орендодавцю.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 74, 77 ГПК України).
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Київською міською радою, яка з вересня 2019 року вже достеменно знала від прокурора про допущені порушення законодавства та умов договору. В той же час, органом місцевого самоврядування належних заходів щодо захисту прав та інтересів територіальної громади міста Києва не вжито.
Звертаючись з даним позовом прокуратурою було долучено лист №42-1071-19 від 25.09.2019 року, яким було повідомлено про систематичне не виконання ТОВ «Хокейний клуб «СОКІЛ КИЇВ» зобов'язань за спірним договором оренди, та про порушення права та охоронюваних законом інтересів держави в особі Київської міської ради, як органу, уповноваженого розпоряджатися майном територіальної громади міста Києва. (а.с. 43-44).
В свою чергу Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департамент земельних ресурсів листом №05703-18583 від 02.10.2019 року повідомив Київську місцеву прокуратуру №5 про те, що за наявною інформацією у Департаменті, станом на сьогодні Київською міською радою не вчинялись заходи цивільно-правового характеру щодо порушених у запиті прокуратури питань. З метою захисту інтересів територіальної громади міста Києва та недопущення подвійного звернення з позовною заявою Департамент просив прокуратуру звернутись до суду в інтересах Київської міської ради. (а.с. 45).
З вищенаведених обставин вбачається, що, як і Київська міська рада, так і Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) були повідомлені про можливій факт порушення відповідачем земельного законодавства щодо користування спірними земельними ділянками починаючи з вересня 2019 року.
Згодом, Київська місцева прокуратура №5 листом №54-680вих20 від 30.01.2020 року повідомила Київську міську раду про те, що відповідно до вимог ч. 4, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокуратурою прийнято рішення про пред'явлення позову до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ «Хокейний клуб «СОКІЛ КИЇВ» про розірвання договору оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок кадастрові номери 8000000000:85:875:0003, 8000000000:85:876:0001. (а.с. 108).
З огляду на вищевикладені обставини, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного в постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, колегія суддів вважає доводи скаржника про те, що позовна заява прокурора повинна була бути залишена без розгляду оскільки прокурором не підтверджено підстав для представництва інтересів Київської міської ради безпідставними та необґрунтованими.
Щодо доводів скаржника стосовно того, що затримка орендної плати в даному випадку не є істотним порушенням умов договору оренди в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, а невикористання відповідачем земельних ділянок, наданих в оренду для забудови, протягом строку, встановленого договором, не може бути підставою для розірвання договору оренди, оскільки відповідач вчиняє дії, спрямовані на освоєння земельної ділянки колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За змістом статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За змістом статті 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 206 цього Кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно зі статтею 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема пунктом "д" такою підставою визначено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
Натомість, враховуючи врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору (постанова Верховного Суду України від 11.10.2017 № 6-1449цс17).
Згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому, за змістом статті 651 Цивільного кодексу України однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України).
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Місцевим господарським судом встановлено, що за 12 років користування спірними земельними ділянками, відповідач до будівництва спортивно-оздоровчого комплексу не приступив, дані земельні ділянки не огороджені, на них ростуть зелені насадження (ліс). Зазначене підтверджується актом обстеження земельної ділянки №19-0665-05 від 26.09.2019 року (а.с. 35), листом Державної архітектурно-будівельної інспекції України №10/26-26/2709/09 від 27.09.2019 року (а.с. 36-37) та листом Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва №073/8633 від 27.09.2019 року (а.с. 38).
Також судом першої інстанції встановлено, що під час користування земельними ділянками відповідач постійно порушує свої зобов'язання зі сплати орендної плати, внаслідок чого за ТОВ "Хокейний клуб "СОКІЛ КИЇВ" обліковується борг по орендній платі за землю станом на 27.01.2020 року в розмірі 1 318 802, 09 грн. Зазначене вбачається з листа Головного управління ДПС в м. Києві № 2779/9/26-15-10-07-38 від 27.01.2020 року (а.с. 51-53).
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Так, за змістом частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати.
Пунктом 8.4 договору зокрема передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату та приступати до використання земельних ділянок в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і акту приймання-передачі земельних ділянок та державної реєстрації договору.
Окрім цього пунктом 4.7 договору встановлено строки внесення орендної плати за земельні ділянки, та зазначено, що орендна плата вноситься орендарем рівними частинами щомісячно.
При цьому, пунктом 8.1 договору передбачено право орендодавця зокрема вимагати своєчасного внесення орендної плати.
Також пунктом 11.4 договору визначено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, якщо орендар систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку).
Відповідно до п.11.5 договору договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, за змістом статей 626 - 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що укладаючи договір оренди зазначених земельних ділянок, Київська міська рада об'єктивно розраховувала на своєчасне отримання орендної плати за землю.
Враховуючи викладене вище, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що відповідач протягом тривалого часу систематично істотно порушує умови договору оренди щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками, внаслідок чого Київська громада не отримує до бюджету міста грошові кошти, на які вона розраховувала, укладаючи спірні договори оренди.
При цьому, відвідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів зворотнього.
Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до п.11.8 договору у разі припинення або розірвання цього договору відповідач зобов'язаний повернути позивачеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання відповідачем обов'язку щодо умов повернення позивачеві земельної ділянки відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві завдані збитки.
Також пунктом 8.4. договору передбачено, що орендар зобов'язаний зокрема повернути земельні ділянки орендодавцю у стані, придатному для їх подальшого використання, після припинення дії цього договору.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а доводи скаржника, що затримка орендної плати в даному випадку не є істотним порушенням умов договору оренди в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, а невикористання відповідачем земельних ділянок, наданих в оренду для забудови, протягом строку, встановленого договором, не може бути підставою для розірвання договору оренди, оскільки відповідач вчиняє дії, спрямовані на освоєння земельної ділянки є недоведеними та необґрунтованими.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 року прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Сокіл Київ" задоволенню не підлягає.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Сокіл Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 року у справі №910/1850/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 року у справі №910/1850/20 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1850/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 24.02.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко