вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" лютого 2021 р. Справа№ 910/17643/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Тищенко О.В.
Яковлєва М.Л.
при секретарі Токаревій А.Г.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 09.02.2021.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/17643/19 (суддя Лиськов М. О., дата складання та підписання повного тексту рішення 07.07.2020)
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик"
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"
про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 2 306 368,21 грн., -
Приватне сільськогосподарське підприємство «Полісся» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 2 306 368,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» не виконало в повному обсязі своїх зобов'язань із поставки товару за Договором №1104 НО від 10.04.2019, а отже Приватне сільськогосподарське підприємство «Полісся» зверталось до суду із вимогою про повернення суми оплати товару та розірвання вказаного Договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/17643/19 у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за матеріалами справи не встановлено та позивачем не доведено наявність факту порушення відповідачем як постачальником умов спірного Договору, наявність якого виходячи з системною аналізу ст. 651 Цивільного кодексу України може бути підставою для розірвання спірного правочину в судовому порядку.
Оскільки суд не знайшов підстав для розірвання спірного договору, то вимоги позивача про стягнення з продавця сплачених за товар коштів та стягнення пені задоволенню не підлягають.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне сільськогосподарське підприємство «Полісся» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/17643/19 та ухвалити нове, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства «Полісся».
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд не з'ясував обставини щодо некомплектності Устаткування та пред'явлення вимог позивача до відповідача про повернення грошових коштів у зв'язку з відмовою від Договору;
- суд першої інстанції не з'ясував обставини, з якими пов'язується виконання відповідачем зобов'язань за договором та не застосував положення пункту 1.4. Договору яким встановлено, коли постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки Устаткування;
- судом допущено порушення норм процесуального права, оскільки на переконання апелянта, проігноровано всі письмові докази, подані позивачем, які підтверджують невиконання відповідачем зобов'язань за Договором.
10.08.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді: Яковлєв М. Л., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 у справі №910/17643/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Полісся» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/17643/19.
Розгляд апеляційної скарги призначено на 23.09.2020.
Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.
03.09.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3368/20 від 23.09.2020, у зв'язку з тим, що суддя Станік С.Р. перебуває на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Яковлєв М. Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Полісся» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/17643/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.
В судове засідання 23.09.2020 з'явились представники позивача, представник відповідача, представник третьої особи не з'явився, про день та час судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Полісся» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/17643/19 на 10.11.2020.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4429/20 від 10.11.2020, у зв'язку з тим, що суддя Куксов В. В. перебуває на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О. В., Яковлєв М. Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Полісся» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/17643/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 08.12.2020.
В судове засідання 08.12.2020 з'явились представники позивача та представник відповідача, представник третьої особи не з'явився, про день та час судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Полісся» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/17643/19 на 26.01.2021.
В судове засідання 26.01.2021 з'явились представники позивача, представник відповідача, представник третьої особи не з'явився, про день та час судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Полісся» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/17643/19 на 09.02.2021.
В судове засідання 09.02.2021 з'явились представники позивача та представник відповідача та надали свої пояснення; представник третьої особи не з'явився, про день та час судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.
Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників третьої особи.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.04.2019 між Приватним сільськогосподарським підприємством «Полісся» (надалі - ПСП Полісся») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» (надалі - ТОВ «Євротехлогістик») укладеного договір купівлі продажу № 1104 НО (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору ТОВ «Євротехлогістик» взяло на себе зобов'язання передати у власність (поставити) ПСП «Полісся» пересувний бетонозмішувач з самозавантаженням для змішування бетоно-розчину, що був у використанні, марки Dieci F7000 Remixer, серійний номер D6490398, 2017 року випуску (надалі - «Бетонозмішувач» та/або «Устаткування»). Колісна формула: 4x4, об'єм міксера 5 м3 - 1 шт. Конструкція бетонозмішувача складається з шасі та робочого обладнання, спеціально підігнані один до одного, що в сукупності утворюють єдиний механічний агрегат.
Згідно з п. 1.2. Договору, найменування, кількість, ціна і технічні характеристики Устаткування визначаються у Специфікації №1 до цього Договору (Додаток №1), що узгоджена та підписана Сторонами і становить у такому вигляді невід'ємну частину Договору.
Пунктом 3.1. Договору, вартість (ціна) Устаткування становить 2 018 275 грн. 00 коп. На дату укладання Договору ціна у перерахунку на євро з урахуванням ПДВ становить 66500 євро згідно з безготівковим курсом продажу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що склався на дату підписання Договору, а саме 3035 гривень за 100 євро.
Відповідно до п. 3.1. Договору, вартість (ціна) є попередньою і може змінюватися Постачальником у випадку зміни курсу гривні до євро (безготівковий курс продажу), що зафіксований на момент оплати за даними ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно з сайтом.
Сторони домовились про те, що в такому випадку вартість товару перераховується і така зміна ціни не передбачає внесення змін до даного Договору, але передбачає підписання Сторонами нової Специфікації на партію продукції (п. 3.2. Договору).
Відповідно до п. 3.3. Договору оплата за Устаткування здійснюється Покупцем у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі по реквізитах, вказаних в Розділі 9 даного Договору за курсом та умовах, що вказана в п. 3.2. Договору, відповідно до рахунку, що надається Постачальником.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 14 травня 2019 року Сторонами підписано Специфікацію №2, в якій вартість (ціна) Устаткування була визначена у розмірі 1 983 362 грн. 50 коп. в тому числі ПДВ 330 560 грн. 42 коп.
Пунктом 3.5. Договору встановлено, що оплата здійснюється частинами.
Відповідно до п. 3.5.1. Договору, в термін 1 (один) банківський день з дати підписання Договору Покупець сплачує Постачальнику 30% від загальної вартості (ціни) Устаткування платежем в гривні (еквівалент євро) відповідно до умов даного Договору та рахунку, що надається Постачальником.
10 квітня 2019 року ТОВ «Євротехлогістик» виставило рахунок №40 на оплату вартості (ціни) Устаткування у розмірі 605 482 грн. 50 коп. у тому числі ПДВ 100 913 грн. 75 коп. В той же день ПСП «Полісся» сплачено даний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №555 від 10.04.2019 та банківською випискою від 27.11.2019.
Згідно з положеннями п. 3.5.2. Договору друга частина (залишок вартості) - 70% від загальної вартості (ціни) Устаткування сплачується Покупцем платежем в гривні (еквівалент євро) за рахунок кредитних коштів, наданих АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» протягом 15 робочих днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Устаткування, надання АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» реєстраційних документів на Устаткування (у випадку, якщо Устаткування підлягає реєстрації) відповідно до умов даного Договору та рахунку, що надається Постачальником.
24 травня 2019 року ТОВ «Євротехлогістик» виставило рахунок №57 на оплату вартості (ціни) Устаткування у розмірі 1 387 190 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 231 198 грн. 33 коп. В той же день ПП «Полісся» за рахунок залучених кредитних коштів сплачено даний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №660 від 24.05.2019 та банківською випискою.
За твердженням позивача, проти котрого не заперечував відповідач, всього ПСП «Полісся» сплачено загальну вартість (ціну) Устаткування у розмірі 1 992 672,50 грн.
Звернувшись до суду із позовом, позивач вказує, що ПСП «Полісся» свої зобов'язання по оплаті вартості Устаткування виконало у відповідності до умов Договору та в повному обсязі.
Однак, за твердженням позивача, Продавець в подальшому свої зобов'язання в частині поставки та передачі в розпорядження Покупця товару, визначеного Договором, не виконав, проте Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вважає, що виконав свої зобов'язання по Договору в повному обсязі.
Таким чином, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ПСП «Полісся» вказує на наступні обставини, що за твердженням останнього є підставою для задоволення позовних вимог:
- ТОВ «Євротехлогістик» порушено умови Договору щодо надання Устаткування, визначені Договором, в розпорядження Покупцю;
- зміст та порядок підписання Акту приймання - передачі Устаткування за якістю від 14.05.2019 не відповідають умовам Договору;
- ТОВ «Євротехлогістик» порушено умови Договору щодо поставки Покупцю Устаткування, яке б відповідало комплектності та технічним характеристикам, зазначених у Специфікаціях та Договорі.
Звертаючись до суду з позовом ПСП «Полісся» заявляє вимогу про розірвання договору купівлі-продажу №1104 НО від 10.04.2019 із підстав істотного, за твердженням позивача, порушення відповідачем умов вказаного договору.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов висновку, що за матеріалами справи не встановлено та позивачем не доведено наявність факту порушення відповідачем як постачальником умов спірного Договору, наявність якого виходячи з системною аналізу ст. 651 Цивільного кодексу України може бути підставою для розірвання спірного правочину в судовому порядку. У зв'язку з цим, вимоги позивача про стягнення з продавця сплачених за товар коштів та стягнення пені задоволенню не підлягають.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи, на які посилаються сторони на доведення своєї позиції та висновки суду за результатами розгляду справи, дослідивши матеріали справи, не погоджується з висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як зазначалось вище, 10.04.2019 між Приватним сільськогосподарським підприємством «Полісся» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» укладеного договір купівлі продажу № 1104 НО, за умовами якого ТОВ «Євротехлогістик» взяло на себе зобов'язання передати у власність (поставити) ПСП «Полісся» пересувний бетонозмішувач з самозавантаженням для змішування бетоно-розчину, що був у використанні, марки Dieci F7000 Remixer, серійний номер D6490398, 2017 року випуску (надалі - «Бетонозмішувач» та/або «Устаткування».
Тобто, укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом п.1 ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи (платіжне доручення №555 від 10.04.2019 та №660 від 24.05.2019) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача суму вартості товару у розмірі 1 992 672,50 грн. на підставі Договору.
У свою чергу, судом встановлено, що наявним актом приймання-передачі устаткування від 14.05.2020 до Договору купівлі-продажу №1104 від 10.04.2019 (а.с.67, том 1) підтверджується факт передачі постачальником та прийняття покупцем за якістю устаткування відповідно до умов Договору, а саме: пересувний бетонозмішувач з самозавантаженням для змішування бетоно-розчину, що був у використанні, марки Dieci F7000 Remixer, серійний номер D6490398, 2017 року випуску.
Суд першої інстанції зауважив, що вказаний акт підписаний постачальником та покупцем, а також скріплений печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, зокрема, сторонами підтверджено належний стан обладнання в момент передачі та придатність його до експлуатації. Факт підписання вказаного акту обома сторонами не заперечувався; також із змісту вказаного акту судом встановлено, що акт приймання-передачі устаткування від 14.05.2020 підписаний сторонами у м. Києві. Таким чином, твердження позивача стосовно того, що зміст та порядок підписання Акту приймання - передачі Устаткування за якістю від 14.05.2019 не відповідають умовам Договору суд першої інстанції відхилив, оскільки акт був підписаний сторонами без зауважень.
Проти таких висновків заперечує апелянт, посилаючись на те, що суд не з'ясував обставини щодо некомплектності Устаткування та пред'явлення вимог позивача до відповідача про повернення грошових коштів у зв'язку з відмовою від Договору.
Перевіривши наведені доводи, колегія суддів погоджується з твердженнями апелянта щодо неповного з'ясування судом всіх обставин справи та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 1.1 укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі продажу № 1104 НО (надалі -Договір) ТОВ «Євротехлогістик» взяло на себе зобов'язання передати у власність (поставити) ПСП «Полісся» пересувний бетонозмішувач з самозавантаженням для змішування бетоно-розчину, що був у використанні, марки Died F7000 Remixer, серійний номер D6490398, 2017 року випуску (надалі - «Бетонозмішувач» та/або «Устаткування»). Колісна формула: 4x4, обєм міксера 5 м3 - 1 шт. Конструкція бетонозмішувача складається з шасі та робочого обладнання, спеціально підігнані один до одного, що в сукупності утворюють єдиний механічний агрегат.
Згідно з п. 1.2. Договору, найменування, кількість, ціна і технічні характеристики Устаткування визначаються у Специфікації №1 до цього Договору (Додаток №1), що узгоджена та підписана Сторонами і становить у такому вигляді невід'ємну частину Договору.
У Специфікаціях №1 від 10.04.2019, №2 від 14.05.2019 та Специфікації №3 від 24.05.2019 (яка не була підписана позивачем) також визначена комплектність, яка відповідає предмету договору.
ТОВ «Євротехлогістик» у свої довідці №1605 від 16.05.2019 зазначило, що ПСП «Полісся» придбане бетонозмішувач з самозавантаженням для змішування бетоно-розчину.
З вказаного вбачається, що сторонами було погоджено, що устаткування буде з конкретною комплектністю: з системою самозавантаження для змішування бетоно-розчину.
Позивач стверджує, що така умова є істотною умовою договору та такою, яка прямо впливає на ціноутворення Устаткування, яке позивач замовив у відповідача.
Відповідно до частини 1 ст. 682 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського кодексу України товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту.
На підтвердження відсутності комплектності позивач надав наступні письмові докази:
1. Відповідь відповідача на претензії за вих. 1906 від 19.06.2019 та вих. 1906 від 09.07.2019.
У відповіді ТОВ «Єротехлогістик» на претензію за вих. 1906 від 19.06.2019 відповідач зокрема зазначив, що «ТОВ «Єротехлогістик» має намір сприяти в процесі доукомплектації Устаткування, у випадку необхідності, з боку вашого підприємства» (а.с.103, том 1); а у відповіді ТОВ «Єротехлогістик» на претензію за вих. 1906 від 09.07.2019 (а.с.104-105, том 1) відповідач вказав, що «готовий здійснити часткову компенсацію вартості доукомплектації системою самозавантаження та доставки бетонозмішувача».
Тобто фактично у вказаних документах ТОВ «Єротехлогістик» визнало той факт, що на Бетонозмішувачі відсутня система самозавантаження машини сипучими матеріалами та крім того, дана обставина була відома Відповідачу, оскільки як він сам вказав, він готовий здійснити часткову компенсацію вартості доукомплектації системою самозавантаження.
2. Акт від 28.11.2019 ( ом 2, а.с. 63-64), наданий відповідачем.
В акті, що підписаний представниками ТОВ «Єротехлогістик», представниками АБ «М.Писаренко», представником ТОВ «Грасофілд» та представником ПСП «Полісся», де зокрема зазначено, що «система автозавантаження не встановлена на вказаній моделі». Вказана обставина також наведена у клопотанні відповідача про надання додаткових пояснень та долучення доказів (а.с.55-60, том 2), у якому вказано «було проведено огляд устаткування та зроблено висновок про те, що ...система самозавантаження не встановлена на вказану модель» (абз. 6, а.с. 59, том 2).
3. Акт огляду Бетонозмішувача Died F7000 REMIXER від 29.10.2020 (а.с. 140-141, том 1), відповідно до якого на території ФГ «Швед Микола Дмитрович» проведено візуальний огляд та фіксація стану Устаткування із застосуванням фото-/відеофіксації.
Проведеним оглядом шляхом порівняльного аналізу встановлено, що «на Бетонозмішувачі … наявний ковш системи самозавантаження, однак сама система самозавантаження відсутня».
4. Акт дефектовки від 15.10.2019 (а.с. 128-129, том 1), складений офіційним дилером компанії «Dieci» в Україні ТОВ «Компанія Агро-Темп» (код ЄДРПОУ 36348755), яким встановлено, що Бетонозмішувач не має необхідної комплектації: «відсутня система самозавантаження машини сипучими матеріалами та інше. Відповідно до технічного стану Устаткування, вказано рекомендаційний перелік запчастин для усунення недоліків та доведення його до експлуатаційного стану» (Додаток №1 до Акту дефектовки).
5. Експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-658 від 10.12.2019 (том 1, а.с. 154-160), відповідно до якого Устаткування не відповідає умовам договору щодо комплектності.
За змістом ч. 1 ст. 684 ЦК України у разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором пропорційного зменшення ціни або доукомплектування товару в розумний строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 684 ЦК України якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором вимагати заміни некомплектного товару на комплектний або відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.
Частиною третьою статті 270 ГК України передбачено: у разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі до укомплектування виробу або його заміни покупець (одержувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. У разі якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару.
Судова колегія також звертає увагу на приписи ч. 4 ст. 270 ГК України, якими встановлено, що прийняття покупцем некомплектних виробів не звільняє постачальника (виробника) від відповідальності.
Судом також враховано наступне:
- 05.06.2019 ПСП «Полісся» звернувся до ТОВ «Євротехлогістик» листом №52 з вимогою про направлення представника для спільної перевірки Бетонозмішувача на території ФГ «Швед Микола Дмитрович» та складання акту про недоліки;
- 23.07.2019 ПСП «Полісся» направило Відповідачу додатково претензію №57 в порядку ст. 222 ГК України, відповідно до якої Покупець в черговий раз вимагав доукомплектувати Устаткування системою самозавантаження, усунути виявлені недоліки та забезпечити проведення процедури приймання-передачі Устаткування або повернути сплачені грошові кошти;
- 12.11.2019 ПСП «Полісся» направило на адресу ТОВ «Євротехлогістик» досудову претензію-вимогу вих. №1752, відповідно до якої Продавця повідомлено про відмову Покупця від Договору, необхідність повернення сплачених за Устаткування грошових коштів та компенсації всіх понесених витрат. Відповідач заявлені Позивачем вимоги не виконав.
Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що істотними умовами, є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Істотними у договорі поставки є умови, що стосуються його предмета, ціни та строку виконання. Саме вони визначають зміст договору поставки та його особливості.
Предметом договору у до п. 1.1 Договору сторони визначили ТОВ «Євротехлогістик» пересувний бетонозмішувач з самозавантаженням для змішування бетоно-розчину, що був у використанні, марки Dieci F7000 Remixer, серійний номер D6490398, 2017 року випуску.
За умовами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами частини першої статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, аналізуючи вищенаведені обставини та докази в їх сукупності, вбачається неналежне виконання ТОВ «Євротехлогістик» свого обов'язку з передачі позивачу предмету договору, а відтак - порушення відповідачем умов договору купівлі продажу № 1104 НО від 10.04.2019.
За таких обставин, колегія суддів визнає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем було належним чином виконано свій обов'язок з передачі Приватному сільськогосподарському підприємству «Полісся» бетонозмішувача згідно акту приймання-передачі.
Крім того, як вбачається зі змісту мотивувальної частини оскаржуваного рішення, при дослідженні даного питання судом не було надано оцінку доказам, наданим позивачем, що у свою чергу призвело до неповного з'ясування обставин щодо належності виконання ТОВ «Євротехлогістик» взятих на себе зобов'язань за договором купівлі продажу № 1104 НО від 10.04.2019.
Разом з тим, скаржник наполягає, що судом не взято до уваги обставини, з якими пов'язується виконання відповідачем зобов'язань за договором та не застосував положення пункту 1.4. Договору яким встановлено, коли постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки Устаткування.
Відповідно до пункту 1.4. Договору Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки Устаткування, в момент вручення/передачі Устаткування Покупцеві та підписання Сторонами видаткової накладної, акту приймання-передачі Товару. Видаткова накладна та акт приймання - передачі Устаткування підписується повноважними представниками Постачальника та Покупця.
Доводячи свою позицію, позивач стверджує, що ТОВ «Євротехлогістик» з метою дотримання вимог п. 1.4. Договору та підтвердження виконання своїх зобов'язання з поставки, мало здійснити всі наступні юридичні дії:
- фактично здійснити передачу в розпорядження Покупцеві Устаткування відповідно до комплектності та відповідності технічних характеристик, зазначених у Специфікаціях;
- за участю повноважних представників Сторін скласти та підписати видаткову накладну, яка б підтвердила підтверджує факт передачі товарно-матеріальних цінностей від відповідача до позивача;
- за участю повноважних представників Сторін скласти та підписати з ПСП «Полісся» акт приймання-передачі Устаткування відповідно до умов Договору.
Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідачем було належним чином виконано свій обов'язок з передачі Приватному сільськогосподарському підприємству «Полісся» бетонозмішувача згідно акту приймання-передачі, а позивачем, у свою чергу, прийнято вказане устаткування без будь-яких зауважень щодо його комплектації та характеристик.
З таким висновком колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
За умовами п. 2.4. Договору передача по якості устаткування Сторонами здійснюється шляхом підписання ними Акту приймання-передачі Устаткування на складі Постачальника.
Відповідно до Акту приймання-передачі Устаткування від 14.05.2019 бетонозмішувач приймався виключно за якістю, але при цьому не передавався у розпорядження та залишався у володінні відповідача.
При цьому, суд, не врахувавши цієї обставини, відхилив твердження позивача стосовно того, що зміст та порядок підписання Акту приймання - передачі Устаткування за якістю від 14.05.2019 не відповідають умовам Договору, оскільки акт був підписаний сторонами без зауважень.
За змістом ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ст. 667 ЦК України, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
У пункті 2.6. Договору сторони погодили, що ризик випадкової втрати або пошкодження Устаткування переходить до Покупця в момент виконання обов'язку Постачальником передачі Устаткування Покупцеві відповідно до Умов Договору та підписання Сторонами видаткової накладної.
З вказаного випливає, що на підтвердження факту передачі у розпорядження мав бути складений та підписаний первинний документ - видаткова накладна.
Позивач зазначає, що 30.05.2019 ТОВ «Експрес Т» на замовлення ТОВ «Євротехлогістик» в неробочий час об 22 год. 56 хв. здійснив розвантаження Устаткування в с. Пекарів, Сосницького району, Чернігівської області на території Фермерського господарства «Швед Микола Дмитрович», яке не має жодного юридичного відношення до договірних відносин Сторін.
В матеріалах справи наявні видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (том 1, а.с. 93), товарно - транспортна накладна №З27 від 30.05.2019 (том 1, а.с. 94) та розписка гр. ОСОБА_1 про те, що він перевіз бетонозмішувач із зазначенням виявлених недоліків (том 1, а.с. 95).
У цьому контексті позивач зазначає, що у зв'язку з відсутністю уповноважених представників ТОВ «Євротехлогістик», розвантаження Устаткування (яке не відповідає умовам Договору) на території іншого підприємства, та акт приймання-передачі Устаткування від 24.05.2019 (з ціною, яка відповідає Специфікації №3 від 24.05.2019) залишені в кабіні Бетонозмішувача, зі сторони ПСП «Полісся» в подальшому не підписувались.
При цьому, видаткова накладна, як вбачається з наявної копії в матеріалах справи, позивачем не підписана.
Тобто, досліджуючи питання передання у розпорядження позивачу Устаткування, суд прийшов до висновку, що фактичної передачі Устаткування в розпорядження Покупцю від ТОВ «Євротехлогістик» проведено не було.
Крім того, апелянт стверджує, що зміст та порядок підписання Акту приймання - передачі Устаткування за якістю від 14.05.2019 не відповідають умовам Договору, а сам акт не засвідчує дійсність викладених у ньому обставин.
Як було зазначено вище, відповідно до п. 2.4. Договору, передача по якості Устаткування Сторонами здійснюється шляхом підписання ними Акту приймання-передачі Устаткування на складі Постачальника. Поставка здійснюється на умовах DDP (Інкотермс - 2010) місце поставки: склад Постачальника, який розташований за адресо: м. Київ, вул. Бережанська, 15. Передача Устаткування можлива за умови оплати Покупцем 100% (ста відсотків) вартості Устаткування після підписання Сторонами Видаткової накладної.
Пунктом 2.5. Договору встановлено, що право власності на Устаткування переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання Акту приймання-передачі Устаткування на складі Постачальника, але не раніше надання АТ «Райффайзен Банк Аваль» Гарантійного листа про рішення надання кредиту Покупцеві на придбання Устаткування.
Відповідно до листа АТ «Райффайзен Банк Аваль» вих. №Д1-В73/61/403-1 від 07.11.2019, на адресу банку засобами поштового зв'язку ТОВ «Євротехлогістик» надіслано конверт на ім'я менеджера з продажу продуктів клієнтам малого та мікробізнесу Базового відділення ОСОБА_2 з оригіналами документів для подальшої передачі керівництву ПСП «Полісся».
Позивач стверджує, що підписанням кредитної угоди 22.05.2019 такі документи, зокрема і Акт приймання-передачі Устаткування від 14.05.2019, були передані безпосередньо директору ПСП «Полісся» ОСОБА_3 та в подальшому підписані директором ПСП «Полісся» ОСОБА_3 за адресою: м. Чернігів, пр. Перемоги, 21, 2-й поверх, приміщення для переговорів. Суд звертає увагу, що вищезазначене сторонами не заперечується.
Однак, з описаних обставин випливає, що зазначений Акт приймання-передачі Устаткування від 14.05.2019 підписано з порушенням умов п. 2.4. та п. 2.5. Договору в приміщенні Базового відділення (м. Чернігів) АТ «РАФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», що свідчить про те, що його зміст не відповідає дійсним обставинам та прийняття Устаткування по якості на складі Продавця не відбулося.
Не дослідивши наведені обставини, суд першої інстанції лише вказав, що акт приймання-передачі устаткування від 14.05.2020 підписаний сторонами у м. Києві та був підписаний сторонами без зауважень.
Апелянт вказує також на порушенням судом норм процесуального права, що на думку скаржника полягає у ігноруванні письмових доказів, поданих позивачем.
Перевіривши доводи скаржника та враховуючи зміст мотивувальної частини оскаржуваного рішення, колегія суддів визнає такі доводи обґрунтованими.
Підсумовуючи вищевказане, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем не було належним чином виконано свій обов'язок з передачі Приватному сільськогосподарському підприємству «Полісся» бетонозмішувача згідно акту приймання-передачі, зміст та порядок підписання якого не відповідають умовам Договору, а сам акт не засвідчує дійсність викладених у ньому обставин.
Щодо наявності істотного порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №1104 НО від 10.04.2019, на які посилається ПСП «Полісся», звертаючись до суду з вимогою розірвати договір судова колегія зазначає наступне.
За змістом укладеного між позивачем та відповідачем договору ТОВ «Євротехлогістик» взяло на себе зобов'язання передати у власність (поставити) ПСП «Полісся» пересувний бетонозмішувач з самозавантаженням для змішування бетоно-розчину, що був у використанні, марки Died F7000 Remixer, серійний номер D6490398, 2017 року випуску.
Тобто сторонами в договорі було погоджено, що устаткування буде з конкретною комплектністю: з системою самозавантаження для змішування бетоно-розчину, однак, як вбачається з доказів, наявних в матеріалах справи, відповідач таке зобов'язання не виконав належним чином, а також фактично визнав некомплектність Устаткування, що також матеріалами справи підтверджується.
За змістом статті 651 ГПК України, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відтак, відповідач, порушивши умови договору, фактично позбавив позивача того, на що останній розраховував при укладенні договору.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 ГК України.
За змістом статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Пунктом 8.3. Договору сторони визначили, що цей Договір може бути розірваний за згодою сторін, оформленій у встановленому чинним законодавством України порядку, а пунктом 8.5. договору передбачено, що у всьому іншому, що не передбачено цим Договором, застосовуються норми чинного законодавства.
Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
За приписами частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.
Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов'язань, передбачених законом або Договором.
Зокрема, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом, та визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладанні договору, а також терміну «шкода», який слід тлумачити з урахуванням ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, наразі істотний негативний вплив на інтереси потерпілої сторони визначається виходячи з розміру завданої порушенням шкоди, який не дозволяє цій стороні отримати очікуване при укладенні договору.
Отже, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона могла отримати. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.
Тобто, за висновками суду чинним законодавством передбачене право сторони за договором на звернення до суду з вимогою розірвати такий договір у разі невиконання зобов'язань однієї зі сторін, якщо вбачається істотне порушення його умов.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17 від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17 від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18.
В якості підстав для розірвання спірного Договору позивач вказує на істотне порушення ТОВ «Євротехлогістик» умови Договору щодо передавання Устаткування в розпорядження Покупцю та щодо поставки Покупцю Устаткування, яке б відповідало комплектності та технічним характеристикам, зазначених у Специфікаціях та Договорі.
Суд першої інстанції зазначив, що за матеріалами справи не встановлено та позивачем не доведено наявність факту порушення відповідачем як постачальником умов спірного Договору, наявність якого виходячи з системною аналізу ст. 651 Цивільного кодексу України може бути підставою для розірвання спірного правочину в судовому порядку.
Однак, з огляду на те, що судом апеляційної інстанції вище було встановлено то, відповідач, порушивши умови договору, фактично позбавив позивача того, на що останній розраховував при укладенні договору, не виконавши зобов'язання щодо комплектності Устаткування, що підтверджується матеріалами справи, вимога позивача про розірвання спірного договору є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а отже такою, що підлягає задоволенню.
У зв'язку з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору, то стосовно вимог позивача про стягнення з продавця сплачених за товар коштів та стягнення пені судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини 1,2 статті 693 ГПК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/5444/17.
Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з частиною першою статті 682 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.
Приписами частин 1,2 статті 684 ЦК України встановлено наступне:
У разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) доукомплектування товару в розумний строк.
Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором:
1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний;
2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.
Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи:
- 05.06.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №52 з вимогою доукомплектування Устаткування:
- 23.07.2019 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією до відповідача щодо належного виконання взятих на себе зобов'язань;
- 12.11.2019 ПСП «Полісся» направило на адресу ТОВ «Євротехлогістик» досудову претензію-вимогу вих. №1752, відповідно до якої Продавця повідомлено про відмову Покупця від Договору, необхідність повернення сплачених за Устаткування грошових коштів та компенсації всіх понесених витрат.
- відповідач у свою чергу заявлені позивачем вимоги не виконав та у відповіді на вказану претензію від 22.11.2019 зазначив про свої наміри мирно врегулювати спірні правовідносини.
Приписами статті 270 Господарського кодексу України передбачено: товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов (у разі наявності) або прейскурантів. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту.
Якщо комплектність не визначено стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або прейскурантами, вона в необхідних випадках може визначатися договором.
У разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі до укомплектування виробу або його заміни покупець (одержувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. У разі якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару.
Прийняття покупцем некомплектних виробів не звільняє постачальника (виробника) від відповідальності.
Беручи до уваги приписи частини 3 статті 270 ГК України, враховуючи те, що вимогу позивача щодо доукомплектування від 05.06.2019 відповідач отримав 10.06.2020, що вбачається з відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення та визнається відповідачем у листі від 19.06.2019, судова колегія дійшла висновку, що на дату звернення позивача до суду з даним позовом відповідач свої зобов'язання з поставки товару відповідно до укладеного договору належним чином не виконало, а грошові кошти, сплачені позивачем за товар - не повернуто.
Сплата коштів позивачем підтверджується наступним:
- платіжним дорученням №555 від 10.04.2019 та банківською випискою від 27.11.2019 на суму 605 482 грн. 50 коп. у тому числі ПДВ 100 913 грн. 75 коп., сплачені за рахунком №40 на оплату вартості (ціни) Устаткування від 10.04.2019;
- платіжним дорученням №660 від 24.05.2019 та банківською випискою на суму 1 387 190 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 231 198 грн. 33 коп., сплачені за рахунком №57 від 24.05.2019.
Факт сплати коштів загальною вартістю Устаткування у розмірі 1 992 672,50 грн відповідачем не заперечується, а позивачем доводиться вищевказаними доказами.
Враховуючи вказане, вимога позивача про повернення суми оплати товару у розмірі 1 992 672,50 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем штрафних санкції (пені) судова колегія вважає за необхідне вказати наступне.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Приписами частини 1,2 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
За змістом частин 1,2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 5.2 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та діючим законодавством України.
Пунктом 5.3. договору сторони визначили, що в разі порушення постачальником строків поставки устаткування, він сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості устаткування за кожен день прострочення.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що поставка устаткування згідно зі специфікацією відбувається протягом 15 робочих днів з моменту надходження до постачальника коштів внаслідок здійснення покупцем оплати, передбаченої пп. 3.5.1. договору.
Як вбачається з платіжного доручення №660 від 24.05.2019 позивач на виконання умов спірного договору здійснив остаточний розрахунок за устаткування. Відтак, відповідач мав поставити товар у строк до 14.06.2019.
Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, за несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачем, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 313 695,71 грн. за період з 15.06.2019 по 29.11.2019, розрахунок якої наведений на а.с. 153 тому 1.
З огляду на висновки суду щодо доведення позивачем неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів визнає його арифметично правильним та вбачає наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 313 695,71 грн.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, судова колегія встановила наступне:
- відповідачем не було належним чином виконано свій обов'язок з передачі Приватному сільськогосподарському підприємству «Полісся» бетонозмішувача згідно акту приймання-передачі, зміст та порядок підписання якого не відповідають умовам Договору, а сам акт не засвідчує дійсність викладених у ньому обставин;
- у зв'язку з цим, відповідач, порушивши умови договору, фактично позбавив позивача того, на що останній розраховував при укладенні договору, що є істотним порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу №1104 НО від 10.04.2019;
- вказані вище обставини підтверджуються матеріалами справи, що не були враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, отже вимога позивача про розірвання спірного договору є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню;
- на дату звернення позивача до суду з даним позовом відповідач свої зобов'язання з поставки товару відповідно до укладеного договору належним чином не виконав, а грошові кошти, сплачені позивачем за товар - не повернув, а тому враховуючи, що сплата коштів позивачем доведена, то вимога позивача про повернення суми оплати товару у розмірі 1 992 672,50 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню;
- колегія суддів вбачає наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 313 695,71 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку, що є арифметично правильним.
Судова колегія погоджується з висновками апелянта, що судом було неповно з'ясовано обставини справи.
Посилання відповідача на приписи статті 202 ГК України, відповідно до яких господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином - судом відхиляються з огляду на встановлення факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Відтак, колегія суддів вбачає наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення, яким слід задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного сільськогосподарського підприємства «Полісся» підлягає задоволенню.
Водночас, рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/17643/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким слід задовольнити позовні вимоги.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, згідно ст. 126 та ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/17643/19 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Розірвати договір купівлі-продажу №1104НО від 10.04.2019, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством «Полісся» (16154, Чернігівська область, Сосницький район, с. Долинське, вул. Братів Драгунів, 25, ідентифікаційний код 02787808) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТЕХЛОГІСТИК» (02166, м. Київ, проспект Лісовий, 20, кв. 34, ідентифікаційний код 40849093).
5. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТЕХЛОГІСТИК» (02166, м. Київ, проспект Лісовий, 20, кв. 34, ідентифікаційний код 40849093) на користь Приватним сільськогосподарським підприємством «Полісся» (16154, Чернігівська область, Сосницький район, с. Долинське, вул. Братів Драгунів, 25, ідентифікаційний код 02787808) 1 992 672 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто дві тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 50 коп. здійсненої оплати за товар, 313 695 (триста тринадцять тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 71 коп. пені, 36 516 (тридцять шість тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 52 коп., витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 54 774 (п'ятдесят чотири тисячі сімсот сімдесят чотири) грн. 78 коп., витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
7. Матеріали справи №910/17643/19 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 23.02.2021.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді О.В. Тищенко
М.Л. Яковлєв