вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" лютого 2021 р. Справа№ 911/1325/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Коротун О.М.
Зубець Л.П.
За участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
Представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 02.02.2021
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Київської області
від 12.10.2020
у справі № 911/1325/20 (суддя Янюк О.С.)
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа»
про стягнення грошових коштів
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, АТ «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» (далі - відповідач, КП «Бориспільтепломережа») про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 831 555,77 грн, з яких: 664 315,61 грн пені, 21 582,42 грн інфляційних втрат та 145 657,74грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №2152/1718-ТЕ-17 від 19.09.2017 в частині вчасної оплати за поставлений газ, у зв'язку із чим позивач вправі вимагати від відповідача сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у справі №911/1325/20 у задоволенні позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» про стягнення грошових коштів відмовлено повністю.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підстави для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з порушенням п. 6.1. Договору відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у справі №911/1325/20 у повному обсязі, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 11, 74, 76, 77, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 549, 625, 627 Цивільного кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та з неправильним застосуванням приписів постанов КМУ від 18.06.2014 №217, від 04.03.2002 №256.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020, у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 заяву про самовідвід судді Майданевича Анатолія Григоровича від розгляду справи №911/1325/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2020 задоволено, матеріали справи №911/1325/20 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Коротун О.М., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 поновлено Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у справі №911/1325/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у справі №911/1325/20, призначено справу № 911/1325/20 до розгляду у судовому засіданні на 02.02.2021.
Позиції учасників справи
Представник Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у справі №911/1325/20 у повному обсязі, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
24.07.2014 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі - банк; ПАТ «Ощадбанк») та КП «Бориспільтепломережа» (далі - клієнт), на виконання постанови КМУ від 18.06.2017 №217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» (Постанова), укладено типовий договір банківського рахунку №18 (далі - Договір №18).
За цим договором, відповідно до законодавства України, в т.ч. Закону України «Про теплопостачання» (Закон), Постанови, нормативно-правових актів Національного банку України банк відкриває клієнту поточні рахунки зі спеціальним режимом використання на балансовому рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання», зокрема, для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію від категорії споживачів «населення» та з відповідних поточних рахунків із спеціальним режимом використання структурних підрозділів теплопостачальних організацій, рахунок № НОМЕР_1 (п. 1.1 Договору №18).
Згідно з п. 1.3 Договору №18 клієнт доручає, а банк зобов'язується здійснювати договірне списання (перерахування) коштів з рахунку(ів) клієнта в термін та порядку, визначеному п. 3.1.5 цього договору.
Відповідно до п. 3.1.5 Договору №18 банк зобов'язується до 12 години кожного банківського дня здійснювати: розподіл коштів, що надійшли за попередній день відповідно до затверджених Комісією реєстрів нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію; договірне списання (перерахування) коштів, розподілених згідно реєстрів, зокрема, з рахунку «населення» на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання гарантованого постачальника НАК «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 20077720, № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк», код банку 300465.
У полі «Призначення платежу» платіжного документу, на перерахування коштів вказується: «Розподіл коштів за теплову енергію на виконання п. КМУ від 18.06.2014 №217, Реєстру від _____ №____ в т.ч. ПДВ» та додатково вказується «… номер та дата договору» з гарантованим постачальником.
Цей договір набуває чинності з дати підписання та діє протягом дії Постанови (п. 7.1 Договору №18).
19.09.2017 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (далі - постачальник) та КП «Бориспільтепломережа» (далі - споживач) укладено договір постачання природного газу №2152/1718-ТЕ-17 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з п. 3.7 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці постачання оформлюється актом приймання-передачі.
Відповідно до п. 6.1 Договору сторони оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №5 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Додатковою угодою №1 від 11.01.2018 сторони внесли зміни, зокрема, до абз. 3 п. 6.1 Договору, виклавши його у такій редакції: «Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачами будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2002 №256, не змінює строків та умов розрахунку за цим договором».
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві, в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30.09.2015 поширювалась дія ст. 191 Закону України «Про теплопостачання»;
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплатити за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30.09.2015 не поширювалась дія ст. 191 Закону України «Про теплопостачання» в частині відкриття поточного рахунка зі спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо) крім суми основної заборгованості, здійснюються споживачем на поточний рахунок постачальника.
За умовами п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20.
У п. 8.3 Договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.
Крім того, Додатковою угодою №1 від 11.01.2018 сторони внесли зміни до п. 8.2 та 8.3 Договору, виклавши їх у наступній редакції:
« 8.2 - у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002 №256;
« 8.3 - сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених постановою КМУ від 04.02.2002 №256 не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором (т. 1 а.с. 32-33).
Згідно з п. 10.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить п'ять років.
Відповідно до п. 12.1 Договору, у редакції додаткової угоди №2, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.
На виконання умов Договору, постачальником у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року поставлено споживачу природний газ на загальну суму 76 474 470,96грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами без зауважень та скріпленими їх печатками: від 31.10.2017 на суму 4 885 866,79грн; від 30.11.2017 на суму 11 056 044,72; від 31.12.2017 на суму 13 225 426,55грн; від 31.01.2018 на суму 16 341 881,40грн; від 28.02.2018 на суму 14 865 110,99грн; від 31.03.2018 на суму 14 302 612,55грн; від 30.04.2018 на суму 1 797 527,96грн.
Відповідно до спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №3936 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 16.11.2017 (далі - СПР №3936), споживачем було оплачено частину вартості поставленого постачальником газу шляхом підписання між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київської області (сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації (сторона №2), КП «Бориспільтепломережа» (сторона №3) та АТ «НАК «Нафтогаз України» (сторона остання).
Згідно з п. 1 СПР №3936 предметом цього протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».
У розділі 2 СПР №3936 сторони погодили порядок проведення взаєморозрахунків, а саме:
Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні №1 у сумі 1 799 300 грн, з приміткою «постанова Уряду від 11.05.2005 №20» (п. 2.2);
Сторона №1 перераховує на рахунок сторони №2 кошти у сумі 1 799 300грн із записом у графі «призначення платежу»: «за жовтень місяць 2017 року «П» 0грн»; за жовтень місяць 2017 року «С» 1 799 300грн» Постанова Уряду від 11.01.2005 №20» (п. 2.3);
Сторона №2 перераховує кошти стороні №3 через рахунки обліку доходів районних/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 1 799 300грн із записом у графі «призначення платежу»: «за жовтень місяць 2017 року «П» 0грн»; за жовтень місяць 2017 року «С» 1 799 300грн» Постанова Уряду від 11.01.2005 №20» (п. 2.4);
Сторона №3 перераховують стороні останній кошти у сумі 1 799 300грн у тому числі ПДВ 299 883,33грн за природний газ 2017 рік згідно з договором від 19.09.2017 №2152/1718-ТЕ-17, із записом у графі «призначення платежу»: «постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ 2017 рік, договір від 19.09.2017 №2152/1718-ТЕ-17, у тому числі ПДВ 299 883,33грн» (п. 2.5).
Згідно з п. 5.2 СПР №3936 це спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням.
15.12.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київської області (сторона №1), Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації (сторона №2), КП «Бориспільтепломережа» (сторона №3) та АТ «НАК «Нафтогаз України» (сторона остання) спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №4365 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України (далі - СПР №4365).
Відповідно до п. 1 СПР №4365 предметом цього протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».
У розділі 2 СПР №4365 сторони погодили порядок проведення взаєморозрахунків, а саме:
Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні №1 у сумі 3 718 600 грн, з приміткою «постанова Уряду від 11.05.2005 №20» (п. 2.2);
Сторона №1 перераховує на рахунок сторони №2 кошти у сумі 3 718 600грн із записом у графі «призначення платежу»: «за листопад місяць 2017 року «П» 1 583 000грн»; за листопад місяць 2017 року «С» 2 135 600грн» Постанова Уряду від 11.01.2005 №20» (п. 2.3);
Сторона №2 перераховує кошти стороні №3 через рахунки обліку доходів районних/міських бюджетів та реєстраційні рахунки управлінь соціального захисту населення РДА/МВК пільги та субсидії у сумі 3 718 600грн із записом у графі «призначення платежу»: «за листопад місяць 2017 року «П» 1 583 000грн»; за листопад місяць 2017 року «С» 2 135 600грн» Постанова Уряду від 11.01.2005 №20» (п. 2.4);
Сторона №3 перераховує стороні останній кошти у сумі 3 718 600грн у тому числі ПДВ 619 766,67грн за природний газ 2017 рік згідно з договором від 19.09.2017 №2152/1718-ТЕ-17, із записом в графі «призначення платежу»: «постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ 2017 рік, договір від 19.09.2017 №2152/1718-ТЕ-17, у тому числі ПДВ 619 766,67грн» (п. 2.5).
Згідно з п. 5.2 СПР №4365 це спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням.
Таким чином, шляхом підписання вищевказаних СПР, КП «Бориспільтепломережа» сплачено АТ «НАК «Нафтогаз України» 5 517 900,00грн за поставлений у жовтні-листопаді 2017 року природний газ, що підтверджується платіжними дорученнями №53 від 24.11.2017 на суму 1 799 300,00грн та №55 від 18.12.2017 на суму 3 718 600,00 грн.
Крім того, споживачем було оплачено поставлений постачальником природний газ за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року на суму 10 212 684,61грн, що підтверджується платіжними дорученнями:
- №1 від 31.01.2018 на суму 785 000,00 грн;
- №9 від 27.02.2018 на суму 525 725,00 грн;
- №13 від 26.03.2018 на суму 5 468 679,77 грн;
- №15 від 26.04.2018 на суму 2 162 892,89 грн;
- №16 від 02.05.2018 на суму 100 000,00 грн;
- №18 від 04.06.2018 на суму 798 411,95 грн;
- №21 від 29.08.2018 на суму 371 975,00 грн.
У графі «призначення платежу» в указаних платіжних дорученнях зазначено «постанова КМУ №04.03.2002 №256 «теплопостачання» за природний газ за 2018р. зг. договору від 19.09.2017 №2152/1718-ТЕ-17».
На виконання умов Договору, КП «Бориспільтепломережа» у період з жовтня 2017 року по жовтень 2018 року сплачено АТ «НАК «Нафтогаз України» 60 743 886,35 грн за поставлений останнім природний газ споживачу у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року, що підтверджується відповідними банківськими виписками, в яких міститься призначення платежу «розподіл коштів за теплову енергію на виконання п.КМУ №217 від 18.06.2014 Реєстр, затв.п.НКРЕП від 28.09.2018р. №1132, зг.дог.2152/1718-ТЕ-17 від 19.09.17».
З урахуванням наведених обставин, у зв'язку з тим, що відповідач здійснив оплату поставленого природного газу у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року несвоєчасно, АТ «НАК «Нафтогаз України» нарахував КП «Бориспільтепломережа» пеню, 3% річних та інфляційні втрати, та звернувся із даним позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору, постачальником було поставлено споживачу природний газ у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року на загальну суму 76 474 470,96грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а споживачем прийнято вказаний природний газ та оплачено його вартість, що підтверджується відповідними СПР №3936 та №4365, платіжними дорученнями та банківськими виписками.
За твердженнями позивача, відповідачем несвоєчасно було оплачено поставлений позивачем природний газ, у зв'язку із чим відповідач порушив п. 6.1 Договору, а відтак зобов'язаний сплатити позивачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Відповідні нарахування були здійснені на заборгованість, яка була сплачена відповідачем за рахунок власних коштів, а саме: нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснювалось на заборгованість сплачену відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ №256 від 04.03.2002; нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснювалось на заборгованість сплачену відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ №217 від 18.06.2014.
Стосовно нарахувань АТ «НАК «Нафтогаз України» на заборгованість сплачену КП «Бориспільтепломережа» відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 № 256 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання, зокрема, є: застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Отже, одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2002 № 256 (надалі - Порядок № 256 ).
Згідно з п. 4 Порядку перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що незалежно від того, чи правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що положення норм наведеної постанови КМУ є обов'язковими для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту, а відтак, строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ визначаються саме нормами такої постанови.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №906/278/18, від 10.07.2019 у справі №913/334/18, від 24.09.2019 у справі №927/894/18, від 13.02.2020 у справі №917/536/19, від 05.03.2020 у справі №926/19/19, від 18.06.2020 у справі №916/2070/19.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було здійснено оплату поставленого позивачем природного газу, зокрема на суму 10 212 684,61 грн у спосіб визначений постановою КМУ 04.03.2002 № 256, тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що сторонами було змінено порядок і строки виконання відповідачем грошових зобов'язань, які зазначені у договорі, а тому підстав для застосування до відповідача відповідальності, визначеної у ст. 625 ЦК України у суду немає.
Щодо нарахувань позивача на заборгованість сплачену відповідачем відповідно до Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого постановою КМУ №217 від 18.06.2014.
Відповідно до положень ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання» оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.
Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим КМУ, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації.
Постановою КМУ від 18.06.2014 №217 затверджений Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки» (далі - Порядок № 217), яким визначено механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - спеціальні рахунки).
Для цілей цього Порядку під постачальником природного газу із спеціальними обов'язками також розуміється постачальник природного газу, який до 01.10.2015 був визначений гарантованим постачальником відповідно до законодавства (абз. 5 п. 2 Порядку №217) .
Відповідно до п. 1 постанови КМУ від 25.07.2012 №705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» (втратила чинність 04.12.2019), гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є НАК «Нафтогаз України», що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
Згідно з п. 3 Порядку №217 теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов'язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів «населення», «релігійні організації», «бюджетні установи», «інші споживачі» (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).
Відповідно до п. 9 Порядку №217 уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.
На підставі п. 13 Порядку №217 уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій. Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.
У п. 6.3 Договору, сторони, зокрема, погодили, що споживач перераховує на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві, в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30.09.2015 поширювалась дія ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання».
Матеріали справи свідчать, що 24.07.2017 між ПАТ «Ощадбанк» та КП «Бориспільтепломережа» укладено Договір №18 згідно умов якого банк зобов'язується здійснювати договірне списання (перерахування) коштів, розподілених згідно реєстрів, зокрема, з рахунку «населення» на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання гарантованого постачальника НАК «Нафтогаз України». При цьому кошти з оплати отриманого відповідачем природного газу було перераховано позивачу на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання з посиланням у призначенні платежу на постанову КМУ №217 від 18.06.2014, про що свідчать відповідні банківські виписки в яких зазначено призначення платежу «розподіл коштів за теплову енергію на виконання п.КМУ №217 від 18.06.2014Реєстр, затв.п.НКРЕП від 28.09.2018р. №1132, зг.дог.2152/1718-ТЕ-17 від 19.09.17». Усього на виконання вказаної постанови на рахунок позивача було проведено перерахування коштів у загальній сумі 60 743 886,35грн.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач у даному випадку позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, оскільки державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №924/297/18; від 24.07.2019 у справі №918/553/18; від 31.03.2020 у справі №917/530/19; від 18.03.2020 у справі №908/2304/18; від 20.02.2020 у справі № 924/235/19.
Посилання апелянта на судову практику Верховного Суду колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В апеляційній скарзі апелянт в обґрунтування своїх доводів посилається на постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/16072/16, від 12.06.2018 у справі 922/1010/16, від 21.11.2019 у справі № 902/517/18 та від 16.10.2020 у справі №903/918/19.
Стосовно посилань апелянта на постанови Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 902/517/18 та від 16.10.2020 у справі №903/918/19 колегія суддів зауважує, що згідно із вказаними Постановами у цих справах були скасовані ухвалені судові рішення судів попередніх інстанцій, а справи направлено на новий розгляд до судів попередніх інстанцій.
При цьому колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.06.2020 у справі №922/1909/17, у якій зазначено, що скасування судових рішень у справі і направлення справи на новий розгляд до суду не означає остаточного вирішення спору і формування остаточних правових висновків суду у відповідній справі, адже за результатами такого розгляду мають бути встановлені обставини та досліджені докази, які не були, відповідно, встановлені та досліджені у попередньому судовому розгляді, що вплине і на правові висновки суду в такій справі.
До того ж, у справі №903/918/19 Верховним Судом постанова була прийнята 16.10.2020, тоді як оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі було ухвалене 12.10.2020, що виключає можливість врахування відповідної постанови Верховного Суду місцевим господарським судом.
Стосовно посилань апелянта на постанови від 21.02.2018 у справі №910/16072/16 та від 12.06.2018 у справі 922/1010/16 колегія суддів зазначає, що правовідносини у вказаних справах не є подібними до правовідносин у даній справі, зокрема різними є умови укладених між сторонами договорів та відповідні правовідносини сторін договору.
Так, у справі №910/16072/16 встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Київгаз", як газорозподільним підприємством, та Публічним акціонерним товариством "Київенерго", як замовником, укладено договір на розподіл природного газу, відповідно до умов якого газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбаченими умовами договору.
У справі №922/1010/16 встановлено, що між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як продавцем та ПАТ "Харківгаз" як покупцем укладено договір, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
При цьому у справі №922/1010/16 взагалі не підлягали застосуванню норми ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання», Порядку №217 та Порядку № 256 , як у даній справі.
Натомість, у даній справі між позивачем як постачальником та відповідачем як споживачем укладено договір постачання природного газу, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. При цьому згідно з п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Враховуючи наведені положення законодавства та відповідну практику Верховного Суду, зважаючи на те, що оплата відповідачем за спожитий природний газ здійснювалась у порядку та на умовах, визначених Порядком № 217 на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП у відповідності до умов п. 6.3. Договору, на які відповідач не міг вплинути, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з порушенням п. 6.1. Договору.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2020 у справі № 911/1325/20 залишити без змін.
2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
3. Матеріали справи № 911/1325/20 повернути до Господарського суду Київської області.
4. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене 22.02.2021 у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Коротун
Л.П. Зубець