Єдиний унікальний номер 725/2355/20
Номер провадження 2/725/388/20
23.02.2021 року Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючого судді Піхало Н. В.
при секретарі Томко І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, -
У травні 2020 року представник Чернівецької міської ради звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого вказував, що на підставі рішення Чернівецької міської ради від 30.09.2004 року №547 ОСОБА_1 набула права користування земельною ділянкою на умовах оренди за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3816га, кадастровий номер 7310136600:35:002:0065. Дане право було зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05.10.2017 року у справі №725/3308/17, у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва, за відповідачем визнано право власності на нежитлові приміщення до будівлі станції технічного обслуговування (літ. А) по АДРЕСА_1 , загальною площею 136,30 кв.м., які складаються з гаражної майстерні І-1, загальною площею 69,3 кв.м. та торгового приміщення ІІ-1, загальною площею 67,00 кв.м.
В подальшому, на підставі зазначеного рішення суду та рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12.12.2017 року №654/25 (про розділ будинковолодіння на окремі з присвоєнням їм поштових адрес), за відповідачкою зареєстровано право власності на новостворене нерухоме майно 19.12.2017 року, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, запис №207192182 від 21.04.2020 року.
При цьому вказував, що згідно норм чинного законодавства, на замовника, який має намір забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, покладено обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом пайової участі. Така пайова участь (внесок) замовника полягає у перерахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін; невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Також зазначав, що за наслідками будівництва, відповідачем набуто право власності на нежитлові приміщення загальною площею 136,30 кв.м. За наслідками проведених розрахунків, величина пайової участі складає 113/140,31 грн.
Оскільки, на день звернення з позовом до суду відповідачка не сплатила на рахунок місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту й відповідно лист виконавчого органу міської ради - департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин з вимогою сплати пайового внеску був залишений нею без відповідного реагування, посилаючись на норми законодавства, просив стягнути з відповідача на користь Чернівецької міської ради збитки визначені, як пайова участь в розмірі 113 140,31 грн. та судові витрати в розмірі 2101,00 грн.
Від представника відповідачки через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими й відповідно просила відмовити у задоволені позову.
Зокрема зазначала, що на її думку Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не деталізує порядок залучення пайової участі, ця прерогатива згідно ч. 1 ст. 40 Закону надана органам місцевого самоврядування. Такий порядок затверджується рішенням відповідної місцевої ради і є регуляторним актом з усіма наслідками, які з цього випливають. Оскільки обов'язок щодо сплати пайових внесків не слідує ні з договору, а ні з Закону, а тому вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків на користь міської ради. Також вказувала, що позивачем не долучено до матеріалів справи договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівці та інформацію про сплату пайової участі. Більше того вказувала, що позивачем не надано суду доказів щодо надсилання пропозиції укласти договорі про пайову участь відповідачу до визнання права власності на об'єкти будівництва, які б передбачали сплату відповідачем відповідних пайових внесків. Крім того посилалася на те, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись із замовником будівництва до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію та визнання прав власності. Договір є підставою для сплати замовниками будівництва коштів пайової участі у розвитку інфраструктури на території міста. Таким чином, враховуючи відсутність між сторонами договору про пайову участь, відсутня й підстава для сплати відповідачкою пайових внесків. На підставі вищевикладеного просила відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю та безпідставністю.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що на підставі рішення Чернівецької міської ради від 30.09.2004 року №547 ОСОБА_1 набула права користування земельною ділянкою на умовах оренди за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3816 га, кадастровий номер 7310136600:35:002:0065 (а.с. 13-15). Дане право було зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В подальшому, на зазначеній земельній ділянці здійснила будівництво станції технічного обслуговування.
На підставі рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05.10.2017 року у справі №725/3308/17, у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва, за відповідачкою ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлові приміщення до будівлі станції технічного обслуговування (літ. А) на АДРЕСА_1 , загальною площею 136,30 кв.м., які складаються з гаражної майстерні І-1, загальною площею 69,3 кв.м. та торгового приміщення ІІ-1, загальною площею 67,00 кв.м. (а.с. 11-12).
В подальшому, за відповідачкою ОСОБА_1 на підставі вищевказаного рішення суду та рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12.12.2017 року №654/25 (про розділ будинковолодіння на окремі з присвоєнням їм поштових адрес), зареєстровано право власності на вищевказане будівництво, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.16-22).
Зокрема, звертаючись до суду із вищевказаним позовом, Чернівецька міська рада вказувала, що оскільки набуваючи у власність самовільно реконструйовані приміщення станції технічного обслуговування (літ. А), загальною площею 136,30 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не дотримано умов чинного законодавства в частині укладання договорів про порядок пайової участіу розвитку інфраструктури населеного пункту, в результаті чого бюджет м. Чернівці нанесено збитки, просила стягнути з відповідача завдані міській раді збитки у розмірі відшкодування упущеної вигоди внаслідок несплати пайового внеску.
Так, дослідивши надані сторонами докази та враховуючи характер спірних правовідносин сторін, суд приходить до висновку, що в даному випадку спірні правовідносини сторін врегульовані положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Зокрема, ст.1 п.4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частинами 2, 3 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що обов'язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Така пайова участь (внесок) замовника полягає у перерахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Згідно ч.ч. 5, 6, 8, 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін; невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Пунктом 1.4.2. Положення про порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.Чернівці, яке затверджене рішенням Чернівецької міської ради від 24.12.2015р. №54 визначено, що дія Положення поширюється на замовників, які здійснили будівництво (реконструкцію, капітальний ремонт) об'єктів, при цьому, не уклавши договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Чернівці, або здають (здали) їх в експлуатацію після набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», не надавши своєчасно належним чином у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) до Уповноваженого органу містобудування та архітектури щодо здійснення такого будівництва (самовільно збудовані об'єкти) і при спорудженні яких не було вирішене питання прийняття пайової участі (а.с.24-28).
Крім того, згідно п. 2.1.1 Положення передбачено, що розмір пайової участі замовника становить 10 відсотів загальної кошторисної вартості будівництва нежитлових будівель та/або споруд.
При цьому, п.2.2.1 Положення встановлює, що якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами або за бажанням замовника будівництва, вона визначається на основі нормативів для одиниці створеної потужності у м.Чернівці (показник опосередкованої вартості спорудження об'єктів житла для Чернівецької області (без урахування ПДВ), затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України станом на момент проведення розрахунку.
Таким чином, вказані вище норми законодавства покладають на замовника об'єкта містобудування обов'язок сплати коштів на розвиток інфраструктури відповідного населеного пункту.
Зокрема, як встановлено судом, за наслідками будівництва, відповідачка набула право власності на нежитлові приміщення загальною площею 136,30 кв.м., а саме: реконструйовані приміщення станції технічного обслуговування (літ. А), загальною площею 136,30 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , однак не здійснила перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (пайового внеску).
Також у судовому засіданні встановлено, що Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин звертався до відповідачки ОСОБА_1 з вимогою сплатити коштів, проте відповідачка залишила її без уваги (а.с.6).
За наслідками проведених розрахунків, величина пайової участі складає 113140,31 грн., що підтверджується розрахунком пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури м.Чернівці (упущеної вигоди внаслідок невиконання обов'язку в частині сплати пайової участі (а.с.7)) й відповідно відповідачем наданий розрахунок не спростовано належними та допустимими доказами.
Також у судовому засіданні встановлено, що Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин звертався до відповідачки ОСОБА_1 з вимогою сплатити коштів, проте відповідачка залишила її без уваги (а.с.6).
Крім того, станом на день ухвалення рішення відповідачка не виконала покладений на неї законом обов'язок щодо укладення договору про пайову участь і не зверталася до позивача з приводу укладення такого договору.
Відповідно до ст. ст. 627, 630 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
У частині 1 ст. 648 ЦК України зазначено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові № 757/48218/16-ц від 20.03.2018 року визначив, що аналіз положень ст.40 ч.ч. 2, 3, 9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», дає підстави для висновку, що обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу самоврядування.
Оскільки нормами законодавства покладено на замовника об'єкта містобудування обов'язок сплати коштів на розвиток інфраструктури відповідного населеного пункту, відповідачем набуто право власності на нежитлові приміщення загальною площею 136,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , величина пайової участі складає 113140,31 грн., яку відповідачкою не сплачено, слід стягнути з відповідача на користь Чернівецької міської ради кошти за пайову участь у вищевказаному розмірі.
Враховуючи вищевикладене, на основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу заявлених вимог, підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, оскільки суд задовольняє позов, то за правилами ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 2102,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 627, 630, 648 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 274-279, 280-283, 284, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Чернівецької міської ради (м. Чернівці, Центральна площа, 1, р/р UA438999980314161921000024002, Чернівецьке УК/м.Чернівці/24170000, код ЄДРПОУ 37978173, Банк одержувача Казначейство України, код платежу 24170000, призначення платежу: пайова участь) завдані збитки в розмірі 113140,31 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Чернівецької міської ради (м. Чернівці, Центральна площа, 1, розрахунковий рахунок: Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, рахунок UA288201720344210002000042806, в ГУДКСУ в Чернівецькій області, код 04062216) судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Н. В. Піхало