Справа №:755/3420/21
Провадження №: 2/755/2350/21
"23" лютого 2021 р. Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Моторного (транспортного)страхового бюро України про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Моторного (транспортного)страхового бюро України про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України)
Так, відповідно до ч. 1 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до прохальної частини позовної заяви, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пред'явила позов до Моторного (транспортного)страхового бюро України з вимогами: «Стягнути на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн.,- як часткове відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 500,00 грн.,- судовий збір, 2000,00 грн.,- витрати на правничу допомогу.
Стягнути на користь ОСОБА_2 55 976,00 грн.,- як часткове відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 559,00 грн.,- судовий збір, 2000,00 грн.,- витрати на правничу допомогу»
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».
За подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно положень ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог майнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу майнового характеру.
Відповідно до ч.7 ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
У разі коли позов майнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову майнового характеру.
При зверненні до суду, позивачем ОСОБА_1 надано оригінал платіжного документу про сплату судового збору на суму 500,00 гривень, та позивачем ОСОБА_2 надано оригінал платіжного документу про сплату судового збору на суму 559,80 гривень, що не може слугувати належним доказом сплати судового збору, оскільки позивачами пред'явлено вимоги майнового характеру, які підлягають стягненню з відповідача не в солідарному порядку, а в субсидіарному, що зумовлює сплату кожним із позивачів судовий збір в розмірі 908,00 грн., виходячи із розміру заявлених позовних вимог.
Отже, на виконання ухвали суду, позивач ОСОБА_1 має надати суду оригінал платіжного документа про доплату судового збору за вимогу майнового характеру в розмірі по 408,00 грн., а позивач ОСОБА_2 має надати суду оригінал платіжного документа про доплату судового збору за вимогу майнового характеру в розмірі по 348,20 грн.
Додатково роз'яснюю, що при зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК у Дніпровському районі м. Києва, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 38012871, банк отримувача Державне Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA478999980313141206000026005 , код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч. 8 ст. 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Так, відповідно до положень ч. 2, 4, 5 ст. 95 Цивільного процесуального кодексу, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Таким чином, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.
Отже, суд наголошує, що копії документів подаються до суду належно завіреними.
Вказуючи на належність засвідчення копії суд зазначає, що ксерокопія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено, з відміткою про засвідчення копії документа, особою, яка його посвідчує, яка складається: зі слів "Згідно з оригіналом", назви та особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису, та печатки (для нотаріального завірених копій, копій, що подаються адвокатом як представником (за наявності такої печаті), чи які подаються юридичними особами публічного та приватного права).
Додані до заяви документи, всупереч вимогам п.2 ст. 95 ЦПК України, не завірені належним чином.
Враховуючи, що подані до позову документи не є оригіналами та як копії належним чином не завірені, такі документи не можуть підтверджувати дійсні факти, зафіксовані в їх оригіналах, що нівелює їх доказову силу.
У зв'язку з набранням чинності 01.01.2020 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 №814 (зі змінами від 29.08.2019 №843) змінено порядок засвідчення та видавання копій судових рішень і документів.
Зокрема, копія судового рішення, виготовлена апаратом суду, засвідчується відповідальною особою апарату суду та печаткою суду із зазначенням дати. У разі якщо судове рішення не набрало законної сили, про це працівником апарату суду зазначається на копії, що видається чи надсилається.
На копії судового рішення, що набрало законної сили, зазначається дата набрання ним чинності.
Разом з тим, до позовної заяви долучено копію вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року у справі №755/4770/18, який не завірений належним чином, не містять підпису судді, секретаря, гербової печатки суду, відмітки про набрання законної сили.
Виконання вироку - завершальна стадія кримінального процесу, в якій вирок суду, що одержав законну силу, звертається до виконання і безпосередньо реалізуються рішення суду про покарання, про відшкодування шкоди, про оправдання і звільнення з під варти тощо та вирішуються питання, що виникають у зв'язку зі зверненням вироку до виконання і його виконанням.
Виконавчий документ - документ установленої форми та змісту, на підставі якого компетентний орган здійснює примусове виконання рішення суду чи іншого правозастосовчого акта.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Виходячи з підстав позову, позивачами наголошено щодо невиконання вироку суду засудженим ОСОБА_3 в частині цивільного позову, однак не надано доказів, які мали підтвердити факт пред'явлення виконавчого листа щодо примусового виконання виконавчого листа №755/4770/18, виданого Дніпровським районним судом м. Києва на виконання вироку суду від 24 квітня 2018 року, в частині вимог, які стосуються цивільного позову, відкриття виконавчого провадження та інші виконавчі дії щодо примусового виконання вироку суду.
Відповідно до ч.1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суд приходить до висновку, про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Моторного (транспортного)страхового бюро України про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - залишити без руху.
Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж десять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.
Попереджаю, що у разі невиконання вимог суду щодо усунення вказаних недоліків, Ваша заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню.