Справа № 161/21060/20
Провадження № 3/161/442/21
24 лютого 2021 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луцьку Волинської обл., громадянина України, до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення протягом року не притягався, не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
21.12.2020 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 034953 від 07.12.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , 25.11.2020 року близько 17:00 год. перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру, яке виразилося у висловлюванні нецензурною лайкою відносно ОСОБА_2 . Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 приводом, застосованим постановами суду від 22.01.2021 року та від 10.02.2021 року доставлений не був, причини невиконання приводу Луцьким ВП ГУНП у Волинській області суду не повідомлені.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Статтею 62 Конституції України імперативно визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності із ст. 9 КУпАП адміністративним проступком визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення було надано рапорт ЧЧ Луцького ВП ГУНП у Волинській області від 25.11.2020 року (а.с. 2), заяву та письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 25.11.2020 року (а.с. 3-4) та рапортом ДОП ВП ГУНП у Волинській області ст. лейтенанта поліції Крищука О.В. від 07.12.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 надавати будь-які пояснення (а.с. 5).
Однак, жоден із вищевказаних доказів не підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованих адміністративного правопорушення.
Зокрема, у рапорті ЧЧ Луцького ВП ГУНП у Волинській області від 25.11.2020 року містить інформація про отримання повідомлення від потерпілої ОСОБА_2 , в якому остання просила притягнути свого чоловіка ОСОБА_1 до відповідальності та провести з ним профілактичну бесіду, проте з якого приводу та за які неправомірні дії дане повідомлення відомостей не містить.
В свою чергу, заява та письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 25.11.2020 року не містять жодної інформації щодо дати, часу та фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 відносно неї домашнього насильства психологічного характеру, які покледні в основу при складенні даних адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки органом, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення, не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 , 25.11.2020 року близько 17:00 год. перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру, яке виразилося у висловлюванні нецензурною лайкою відносно ОСОБА_2 .
На переконання суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, у відповідності до ст. 62 Конституції України, ст. 7, п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП .
Керуючись ч. 1 ст. 173-2, п. 7 ст. 247, ст. ст. 251, 252, 280, 283-284 КУпАП, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ознаками ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська