Ухвала
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 754/18374/19
Провадження № 51-887 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Носівка Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз 20 лютого 2020 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді 1 року 10 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Деснянського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі. Вирішено питання щодо витрат, пов'язаних із залученням експерта.
Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він, будучи раніше судимим, повторно вчинив таємне викрадення чужого майна за таких обставин.
02 березня 2019 року приблизно о 02 год. біля будинку 55-а по пр. Маяковського в м. Києві ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля «WOLKSWAGEN POLO», номерний знак НОМЕР_1 , і, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, розбив скло правих передніх дверей автомобіля, звідки з салону автомобіля повторно таємно викрав відеореєстратор «HPF770», вартістю 4071 грн. 60 коп., що належить ОСОБА_5 .
Крім цього, 12 березня 2019 року приблизно о 20 год. біля будинку 13 по вул. Цвєтаєвої в м. Києві ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля «Suzuki Grand vitara», номерний знак НОМЕР_2 , і, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, розбив скло правих передніх дверей автомобіля, звідки з салону автомобіля повторно таємно викрав відеореєстратор «CHINA NOMODEL», вартістю 800 грн., що належить ОСОБА_6 .
Крім того, 15 серпня 2019 року приблизно о 07 год. біля будинку 5 по вул. Беретті в м. Києві ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля «Renault Duster», номерний знак НОМЕР_3 , і, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, розбив скло правих передніх дверей автомобіля, звідки з салону автомобіля повторно таємно викрав відеореєстратор «Xiaomi YiSmartDashWIFIGray», вартістю 786 грн. 67 коп., з картою пам'яті «Kingston micro SDHC 32 GB Canvas Select Class 10 UHS», вартістю 220 грн., який належить ОСОБА_7 , після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, завдавши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 1006 грн. 67 коп.
Також 11 вересня 2019 року приблизно о 04 год. біля будинку 7-а по вул. Лисківській в м. Києві ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою повторного таємного викрадення чужого майна підійшов до автомобіля «КІА», номерний знак НОМЕР_4 , і, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, розбив скло правих передніх дверей автомобіля, звідки з салону автомобіля повторно таємно викрав відеореєстратор «CYCLONEDVF-77», вартістю 850 грн., який належить ОСОБА_9 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 09 липня 2020 року щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Вказує, що апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, доводів про м'якість призначеного ОСОБА_4 покарання належним чином не перевірив. Зокрема, суд безпідставно врахував обставину, що пом'якшує покарання, визнання вини засудженим. На думку, прокурора, ОСОБА_4 формально визнав вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні під тиском беззаперечних доказів його винуватості, а тому визнання вини ОСОБА_4 є сумнівним, її потрібно розцінювати як спробу уникнути справедливого покарання.
Крім того, прокурор зазначає, що суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за тяжкі злочини проти власності, але на шлях виправлення не став, знову вчинивши новий злочин. Також прокурор вказує на підвищену суспільну небезпечність засудженого з огляду на обставини та характер вчинених ним злочинів.
Враховуючи викладене, прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою, а призначене ОСОБА_4 покарання у мінімальних межах санкції інкримінованого йому злочину є безпідставним.
Мотиви суду
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кримінально-правова оцінка його діяння за ч. 2 ст.185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Стосовно доводів прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, а також незаконність та необґрунтованість ухвали апеляційного суду, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Вирішення судом питання про призначення ОСОБА_4 покарання ґрунтується на наведених вимогах закону.
Як убачається зі змісту доданих до касаційної скарги копій судових рішень, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_4 , зокрема те, що він неодноразово судимий, на шлях виправлення не став, за місцем реєстрації характеризується позитивно, стан його здоров'я, визнав себе винуватим та розкаявся у вчиненому.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд обґрунтовано визнав щире каяття, врахувавши також обставину, яка обтяжує покарання, рецидив злочинів.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства і необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України. При призначенні покарання суд не порушив вимог статей 65-67 КК України, оскільки вказане покарання відповідає обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через м'якість колегія суддів не вбачає.
Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку за скаргою прокурора, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без зміни, зазначивши в ухвалі підстави ухвалення такого рішення.Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, щодо м'якості призначеного ОСОБА_4 покарання, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, суд апеляційної інстанції навів відповідні мотиви їх необґрунтованості. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги прокурора та копій судових рішень не убачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3