Ухвала
23 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 202/7175/19
провадження № 51-860 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпро від 8 квітня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року щодо нього,
встановив:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень щодо
ОСОБА_4 у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу було подано без додержання вимог п. 4, ч. 2, ч. 5 цієї статті.
Згідно зі ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються, зокрема обґрунтування заявлених скаржником вимог із відображенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Крім того, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
Проте ОСОБА_4 подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Заперечуючи законність судових рішень, скаржник, має конкретно вказати у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування чи зміни оспорюваного рішення, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
Не погоджуючись із указаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій засуджений звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та допущені, на його думку, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, а кримінальне провадження щодо нього закрити.
Слід зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Проте всупереч наведеним положенням процесуального закону, доводи касаційної скарги засудженого фактично зводяться до його посилань на неповноту судового розгляду, незгоди з наданою судами оцінкою доказів, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Також, відповідно до ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються, однак засуджений не долучив до своєї касаційної скарги таких рішень.
Недотримання положень ст. 427 КПК, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження, тому Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього залишити без руху та надати йому строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог, касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3