Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 756/217/15-ц
провадження № 61-17183св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Приватне підприємство «Спецзовнішкомплект»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року у складі судді Мараєвої Н. Є.,
Описова частина
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа-ПП «Спецзовнішкомплект», про стягнення заборгованості, задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користьПАТ «Державний ощадний банк України» грошові кошти у сумі 91 917 821,94 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року, в частині вирішення позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат скасовано, та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» суму трьох відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі 9 626 230,50 грн; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року скасовано, а рішення Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року залишено без змін.
ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з заявою про перегляд рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 перегляд рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року за нововиявленими обставинами; рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року в справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа - ПП «Спецзовнішкомплект», про стягнення заборгованості,скасовано та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Не погоджуючись із ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року, АТ «Державний ощадний банк України» було подано апеляційну скаргу на це рішення суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року, повернуто скаржнику.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд виходив із того, що оскаржувана ухвала відсутня в переліку процесуальних документів, визначених у статті 353 ЦПК України, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, а тому в силу вимог статті 357 ЦПК України скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У листопаді 2020 року представник АТ «Державний ощадний банк України» - Колісник О. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд повернув апеляційну скаргу посилаючись на те, що частиною першою статті 353 ЦПК України не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції про задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду. Проте на думку заявника, судом не враховано, зокрема, частину сьому статті 429 ЦПК України, якою передбачено право апеляційного перегляду судового рішення (ухвали), постановленого за результатами розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами. Також наголошує на тому, що оскаржувана ухвала позбавляє заявника права на апеляційне оскарження та обмежує його доступ до правосуддя, що є неприпустимим.
Короткий зміст вимог заперечень (відзиву) на касаційну скаргу
20 січня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просив поновити строк на його подання, мотивуючи тим, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги з додатками ОСОБА_1 отримав лише 12 січня 2021 року від ОСОБА_3 , що підтверджується наданою ним копією розписки, оскільки у відділені зв'язку відповідні документи помилково були вручені цій особі 29 грудня 2020 року. Крім цього, також зазначає, що у повідомленні про вручення відповідного поштового відправлення відсутній підпис ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та надано строк для подання відзиву до 06 січня 2021 року, але який не міг перевищувати десяти днів після вручення цієї ухвали. Як вбачається із наявного у справі зворотнього поштового повідомлення про вручення копії ухвали про відкриття касаційної скарги та копії касаційної скарги, відповідні документи надіслані ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та вручені адресату 30 грудня 2020 року. Окрім цього, відповідно до інформації з реєстру поштових відправлень (яка є загальнодоступною) відповідні документи надслилася судом з номером штрихкодового ідентифікатора 0306305887082, та вручені адресату 29 грудня 2020 року. Разом із цим, на підтвердження поважності пропуску строку на подання відзиву, заявником не надано жодних доказів наявності помилки при врученні цих документів уповноваженим працівником відділення зв'язку неналежному адресату ( ОСОБА_1 ), а іншій особі. У зв'язку із цим, суд визнає неповажними причини пропуску строку для подання відзиву та відповідно до вимог статтей 126, 127, 395 ЦПК України залишає його без розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У частині другій статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Таким чином, нововиявленими обставинами за своєю суттю є фактичні дані, що в установленому законом порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення (частина друга статті 423 ЦПК України).
Заява про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення (частина друга статті 425 ЦПК України).
Стаття 429 ЦПК України визначає розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, за змістом частини другої якої суд розглядає справу за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті429 ЦПК України передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду; 3) приймає постанову - якщо переглядалася постанова.
Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах (частина сьома статті 429 ЦПК України).
Згідно із частиною другою статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
У частині першій статті 353 ЦПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, зокрема, у пункті 23 цієї частини йдеться про можливість оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Однак, у цьому переліку відсутній такий процесуальний документ як ухвала суду першої інстанції про скасування рішення суду за нововиявленими обставинами та призначення справи до розгляду.
Отже, ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року про задоволення заяви про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від рішення, ухваленого за наслідками розгляду справи по суті.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п'ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).
Ухвала про скасування рішення за нововиявленими обставинами та призначення справи до розгляду постановлена до ухвалення рішення суду по суті спору, а тому заперечення на цю ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можливо включити до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене у цій справі.
Подібні правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах: від 13 червня 2018 року в справі № 522/14750/16-ц від 13 червня 2018 року в справі № 761/6099/15-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 623/3792/15-ц.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, Київський апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ухвала Оболонського районного суду від 09 листопада 2020 року не підлягає апеляційному оскарженню, оскільки відсутня в переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги, відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України.
Верховний Суд також враховує, що ця ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі (не є остаточним рішенням), а тому особа має право включити до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції заперечення на вказану ухвалу.
Доводи касаційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції підлягає оскарженню відповідно до частини сьомої статті 429 ЦПК України у даному випадку не заслуговують на увагу, оскільки відповідна ухвала підлягає перегляду на загальних підставах, передбачених ЦПК України, тобто шляхом подання заперечень на неї в апеляційній скарзі на рішення суду, ухваленого за наслідками розгляду справи по суті.
Також суд не приймає до уваги посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 760/20599/15-ц, оскільки у наведеному рішенні суду та в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду вирішувались питання щодо різних процесуальних дій.
Зазначені у касаційній скарзі інші аргументи Верховний Суд також вважає необґрунтованими та виключно суб'єктивними судженнями заявника, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення ним законодавства України та незгоди з обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук