Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 757/39474/19-ц
провадження № 61-4770cв20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Театрально-видовищний заклад культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у складі судді Махлай Л. Д.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках» (далі - ТВЗК «Київський академічний театр юного глядача на Липках») про скасування наказу і поновлення на роботі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 16 серпня 2016 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем на підставі безстрокового трудового договору на посаді артиста драми вищої категорії. Наказом відповідача від 19 січня 2017 року № 13-к його звільнено з роботи за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Вказує на те, що ознайомився з наказом та отримав трудову книжку лише 01 лютого 2017 року. Дії відповідача з приводу звільнення ОСОБА_1 оскаржував у кількох судових процесах.
Таким чином, просив, визнати наказ від 19 січня 2017 року № 13-к про звільнення незаконним, скасувати його і поновити позивача на роботі.
У жовтні 2019 року ТВЗК «Київський академічний театр юного глядача на Липках» звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі, оскільки з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет набрали законної сили судові рішення.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТВЗК «Київський академічний театр юного глядача на Липках» про скасування наказу і поновлення на роботі закрито.
Суд виходив з того, що аналогічний спір був розглянутий Дарницьким районним судом м. Києва.
Не погоджуючись з указаною ухвалою ОСОБА_2 від імені позивача оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2019 року повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга підписана ОСОБА_2 , проте будь-яких документів, що підтверджують повноваження останнього на подачу та підписання апеляційної скарги додано не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до цього ж суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що згідно протоколу судового засідання від 10 жовтня 2020 року, суд першої інстанції перевірив його повноваження на підставі довіреності, копію якої долучив до матеріалів справи та допустив ОСОБА_2 до участі у судовому засіданні.
На дату подання апеляційної скарги (08 січня 2020 року) матеріали справи містили копію зазначеної довіреності від 17 березня 2017 року серії НВО № 161306, тому вважав, що додавати таку довіреність до апеляційної скарги не було потреби.
Короткий зміст вимог заперечень (відзиву) на касаційну скаргу
У червні 2020 року ТВЗК «Київський академічний театр юного глядача на Липках» подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки її постановлено з дотриманням норм процесуального права.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року справу № 757/39474/19-ц призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Верховний Суд в оцінці оскаржуваного судового рішення врахував, що, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , реалізуючи належне йому право на апеляційне оскарження, звернувся через свого представника ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності, з апеляційною скаргою на згадане судове рішення.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини першої статті 62 ЦПК України).
Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 діяв як повноважний представник позивача, на підставі довіреності, проте всупереч вимогам частини четвертої статті 356 ЦПК України не надав суду апеляційної інстанції документ, що посвідчує повноваження представника, не підтвердив, що має повноваження на здійснення такої процесуальної дії, як подання апеляційної скарги, вважаючи, що копія довіреності наявна у матеріалах справи.
Апеляційний суд, перевіряючи повноваження представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на подання апеляційної скарги, встановив, що у матеріалах справи відсутні документи на підтвердження повноважень представника, у зв'язку з чим повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала. Апеляційний суд встановив, що матеріали справи містять лише договір, укладений з адвокатом Панченком О. В. (а. с. 36).
В оцінці дотримання апеляційним судом норм частини четвертої статті 356 ЦПК України та частини другої статті 357 ЦПК України, а також пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України під час повернення апеляційної скарги у зв'язку з поданням її особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено, Верховний Суд врахував таке.
Згідно з частиною четвертою статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина друга статті 357 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Одночасно, у пункті 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Вирішуючи питання, чи подана апеляційна скарга особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписана особою, яка не має права її підписувати, суд зобов'язаний з'ясувати питання наявності в особи таких процесуальних повноважень. Відсутність у матеріалах справи документа, що посвідчує повноваження представника, не свідчить про відсутність у нього процесуальних повноважень на подання апеляційної скарги чи підписання її, проте є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, з метою встановлення таких повноважень судом.
Наведене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 703/281/18 (провадження № 61-44603св18).
Як свідчать матеріали справи, апеляційна скарга ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_2 , не відповідала вимогам статті 356 ЦПК України, оскільки ні матеріали справи, ні апеляційна скарга не містили доказів на підтвердження повноважень представника на вчинення процесуальної дії - подання апеляційної скарги.
Пункт 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України дає підстави для висновку, що скарга підлягає поверненню у тому випадку, якщо особа, яка підписала апеляційну скаргу, взагалі не має повноважень на вчинення такої процесуальної дії. Наведене правило не може бути поширено на такі правові ситуації, коли представник діє в межах наданих йому повноважень, проте під час вчинення такої процесуальної дії не надав копії відповідної довіреності, оскільки у наведеному правилі йдеться не про недоведеність наявності відповідних повноважень, а про представництво без доручення або з перевищенням наданих повноважень.
Позивач ОСОБА_1 видав ОСОБА_2 , 17 березня 2017 року довіреність на здійснення представництва, в тому числі й в апеляційних судах з повноваженнями на підписання та подання, зокрема, й апеляційних скарг.
З протоколу підготовчого судового засідання від 10 жовтня 2019 року Печерського районного суду м. Києва вбачається, що в судове засідання з'явився представник позивача ОСОБА_2 .
Зі скаргою на ухвалу суду першої інстанції представник, діючи в межах наданих йому повноважень з представництва інтересів позивача, у січні 2020 року звернувся з відповідною апеляційною скаргою, вважаючи, що копія довіреності повинна міститися в матеріалах справи, оскільки в суді першої інстанції було перевірено його повноваження та допущено до участі у судовому засіданні.
Вочевидь, подана апеляційна скарга мала недоліки за оформленням та суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості відкрити за нею апеляційне провадження, проте такі недоліки повинні були мати своїм наслідком залишення такого процесуального звернення без руху.
Верховний Суд під час перегляду зазначеного судового рішення дійшов переконання, що описані у справі недоліки в оформленні поданої апеляційної скарги, допущені заявником, не можуть мати своїм наслідком повернення такої скарги за пунктом 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
За таких обставин апеляційний суд не був позбавлений процесуальної можливості постановити ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху та надання строку для подання доказів щодо повноважень ОСОБА_2 на представництво інтересів ОСОБА_1 з метою вирішення питання, чи мав ОСОБА_2 право підписувати апеляційну скаргу.
Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на протокол підготовчого судового засідання від 10 жовтня 2019 року Печерського районного суду м. Києва з якого убачається, що судом перевірялися повноваження ОСОБА_2 , як представника позивача.
Зважаючи на наведене, Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що подана ОСОБА_2 , апеляційна скарга від імені ОСОБА_1 підписана особою, яка не має право її підписувати, оскільки до апеляційної скарги не додано документ, що посвідчує повноваження представника, який також відсутній у матеріалах справи.
Застосування судом правових норм і вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та із забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів.
Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Так, у §32 рішення від 08 грудня 2016 року у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України» (заява № 24003/07) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) нагадав, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення від 17 січня 2012 року у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вищенаведених норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
В оцінці подальшої поведінки ОСОБА_1 . Верховним Судом враховано, що 20 лютого 2020 року заявник вдруге подав апеляційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року. Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року вказану апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року залишено без змін.
При цьому за своїм змістом вказана апеляційна скарга є ідентичною тій, яка була повернута заявнику без розгляду оскаржуваною ухвалою апеляційного суду.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційне оскарження ухвали районного суду, то відсутні підстави для повторного розгляду цієї справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою цієї самої особи на це саме судове рішення.
У зв'язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню (без направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції).
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року скасувати.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук