24 лютого 2021 року
м. Київ
справа №815/363/18
адміністративне провадження №К/9901/36080/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунсервіс»
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року
у справі № 815/363/18
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - громадська організація «Громада Совіньйону за права», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та інші 276 фізичних осіб,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунсервіс»,
про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення,-
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - громадська організація «Громада Совіньйону за права», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та інші 276 фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунсервіс» (далі - ТОВ «Комунсервіс»), в якому просили визнати протиправними дії щодо прийняття рішення, визнати незаконним та скасувати рішення №859-VII від 22 грудня 2017 року «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ «Комунсервіс».
Рішенням Одеського окружного адміністративний суд від 14 червня 2018 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року, позов задоволено повністю.
Постановою Верховного суду від 04 вересня 2020 року касаційну скаргу ТОВ «Комунсервіс» задоволено частково, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року скасовано з підстав неналежного повідомлення ТОВ «Комунсервіс» про розгляд справи, а справу направлено на новий розгляд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року залишено без змін.
28 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Комунсервіс» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі №815/363/18.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав неповної сплати скаржником судового збору.
Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (код 0102931866513) копія ухвали суду від 12 січня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 22 січня 2021 року.
18 січня 2021 року до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про долучення до матеріалів касаційної скарги платіжного доручення №563 від 15 січня 2021 року про доплату судового збору.
Таким чином, особою, що подала касаційну скаргу, були усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 12 січня 2021 року, що дає змогу вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України (в чинній редакції) підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення предметом розгляду цієї справи є визнання незаконним та скасування рішення №859-VII від 22 грудня 2017 року «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ «Комунсервіс».
У касаційній скарзі ТОВ «Комунсервіс» вказує підставою касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зокрема, в касаційні скарзі ТОВ «Комунсервис» зазначено про:
а) порушення судами статей 264, 265 КАС України внаслідок неврахування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України.
Разом з цим, оскільки усі зазначені вище постанови містять висновки Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України щодо застосування норм 264, 265 КАС України, у зв'язку з цим не можуть бути прикладом іншого правозастосування судом апеляційної інстанції норм права у подібних правовідносинах, ніж у висновках Верховного Суду.
Натомість, колегія суддів зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що до відома споживачів (в тому числі позивача у даній справі) не було доведено всю необхідну інформацію для прийняття рішення щодо зміни тарифів на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, обґрунтування причин зміни тарифу, а відповідачем, у свою чергу, не перевірено виконання з боку ТОВ «Комунсервіс» та самостійно не виконано вимоги «Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад».
Крім цього, судами зазначено, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення порушено право громадян на участь в управлінні державними справами, не проведено відкриті слухання з громадськістю, не дотримано вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення», Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, а тому дії відповідача щодо прийняття рішення є протиправними, рішення підлягає скасуванню.
Разом з цим, апеляційним судом зауважено, що представник відповідача та представник ТОВ «Комунсервіс» підтвердили факт невиконання в процедурі прийняття спірного рішення вимог закону щодо доведення до відома споживачів необхідної інформації для прийняття рішення щодо зміни тарифів на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, обґрунтування причин зміни тарифу.
Слід зазначити, що застосування судом апеляційної інстанції у цій справі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення» стосовно дотримання процедури прийняття рішення щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, відповідає висновку Верховного Суду і в інших постановах, зокрема в постановах від 24 січня 2020 року у справі №509/3512/15-а, від 12 серпня 2020 року №398/7667/14-а(2-а/398/38/16).
Підстав для відступу від цих висновків Суд не вбачає.
б) суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 126, 313 КАС України розглянув дану справу за відсутності учасників справи, яких не повідомлено належним чином про дату, час і місце судового засідання.
При цьому Суд вказує на те, що підтверджуючи правомірність рішенням суду першої інстанції та залишаючи його без змін, апеляційний суд (справа розглянута в судовому засіданні за участю представника ТОВ «Комунсервіс») в оскаржуваному рішенні зазначив, що учасники справи повідомлені про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення повісток на офіційні електронні адреси 11 листопада 2020 року та 12 листопада 2020 року, отримання повісток під розписку у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду 11 листопада 2020 року, а також шляхом розміщення на сайті П'ятого апеляційного адміністративного суду оголошення від 26 листопада 2020 року про розгляд справи за апеляційною скаргою ТОВ «Комунсервіс».
Суд звертає увагу на наявність практики Верховного Суду застосування норм права у подібних правовідносинах, як судом касаційної інстанції, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, висновки якого щодо застосування норм права підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, а саме Верховним Судом вже було висловлено правову позиція щодо належного повідомлення судом апеляційної інстанції про розгляд поданої скаржником апеляційної скарги у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №813/2818/16, від 23 жовтня 2019 року у справі №2а-15788/12/2670.
Слід також зазначити, що постановою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року рішення суду апеляційної інстанції вже було скасовано з підстав неналежного повідомлення ТОВ «Комунсервіс» про розгляд справи, а справу направлено на новий розгляд до П'ятого апеляційного адміністративного суду, який її розглянув з урахуванням висновків суду касаційної інстанції та відповідно до вимог процесуального закону.
При цьому слід зазначити, що приписами частини п'ятої статті 242 КАС України про виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Крім того, Верховний Суд зауважує, що пунктом 3 частини 3 статті 353 передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Отже Суд звертає увагу ТОВ «Комунсервіс» (учасника справи, який приймав участь у розгляді справі в суді апеляційної інстанції та є особою, яка подає касаційну скаргу), що вказана правова норма застосовується лише у разі, якщо саме належним чином неповідомлений про дату, час і місце судового засідання учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
При цьому, у разі обґрунтування доводів касаційної скарги підставами пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, обов'язковою умовою є зазначення скаржником підстав, які передбачені частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Разом з цим, аналізуючи зміст касаційної скарги та з урахуванням зазначеної правової норми щодо підстав касаційного оскарження, які зазначені в пункті 4 частини 4 статті 328 КАС України, Суд зазначає про відсутність у цій касаційній скарзі відповідних підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Таким чином, наслідком існування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, які зазначені в касаційній скарзі на судове рішення, є відмова у відкритті касаційного провадження по справі.
Отже, враховуючи, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, відсутні, а доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не є достатніми для відступу від цього висновку, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
в) про порушення судами попередніх інстанцій вимог частин четверто-шостої статті 264 КАС України та незастосування судом апеляційної інстанції положень частини сьомої цієї статті в частині обов'язкового опублікування оголошення про оскарження нормативно-правового акту.
Разом з цим, перевіркою змісту поданої касаційної скарги в цій частині встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку щодо офіційного опублікування оголошення про оскарження оскаржуваного рішення №859-VII від 22 грудня 2017 року.
Натомість, зміст касаційної скарги в зазначеній частині зводиться до викладення обставин справи, цитування норм КАС України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та зазначення, що судами попередніх інстанцій ухвалено судові рішення з порушенням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Інші підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначені, що позбавляє можливості здійснити перевірку касаційної скарги у відповідності до вимог чинного законодавства, а викладені скаржником аргументи та доводи зводяться до переоцінки доказів по справі і свідчать про незгоду скаржника з ухваленим судом апеляційної інстанції рішенням за наслідками розгляду спірних правовідносин.
За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунсервіс» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 815/363/18.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду