24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 420/4661/19
адміністративне провадження № К/9901/12541/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба Міністерства Оборони України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 (колегія суддів у складі: Бітова А. І., Лук'янчук О. В., Ступакової І. Г.),
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У серпні 2019 року Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба Міністерства Оборони України (далі - позивач, Університет) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останнього на користь позивача суму у розмірі 414 727,65 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 під час навчання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба Міністерства Оборони України з 30.08.2014 по 04.07.2018 на посаді курсанта. 04.07.2018 контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Університету і відповідачем достроково розірваний, ОСОБА_1 виключений із списків особового складу наказом начальника Університету (по стройовій частині) від 03.07.2018 № 171.
Відповідно до пункту 1 (абз.6) Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу. Проте, відповідачем не сплачено витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в загальному розмірі 414 727,65 грн.
Одночасно позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 клопотання Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 03.10.2019 позов задовольнив: стягнув з відповідача на корить позивача суму у розмірі 414 727,65 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 під час навчання.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язань, взятих на себе за контрактом, у зв'язку з чим, з нього необхідно стягнути на користь Університету 414 727,65 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 31.03.2020 скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Судове рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що Університет не є належним позивачем у цій справі та не навів суду жодних правових підстав для його звернення до суду із даним позовом.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права. У скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що обов'язок щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання ОСОБА_1 покладається Міністерством оборони України саме на Університет, який вживає необхідні заходи щодо повернення Державі витрачених на утримання відрахованих курсантів коштів, а тому начальник Університету, як сторона Контракту, наслідки розірвання якого і є предметом даного позову, є належним позивачем в даній справі. Крім того, зазначає, що апеляційний суд не врахував вимоги Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 в частині щодо права укладання від імені Міністерства оборони України контракту про навчання, яке делегується керівнику військового навчального закладу.
Позиція інших учасників справи
Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Рух касаційної скарги
12.05.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Коваленко Н. В., суддів Берназюка Я. О., Желєзного І. В. для розгляду судової справи № 420/4661/19.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19.06.2020 № 1028/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 420/4661/19 У зв'язку з постановленням Верховним Судом 19.06.2020 ухвали № К/9901/12541/20 про відведення судді-доповідача Коваленко Н. В. та суддів Берназюка Я. О., Желєзного І. В. від розгляду матеріалів касаційної скарги Харківського університету Повітряних Сил України ім. Івана Кожедуба на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі № 420/4661/19.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Мартинюк Н. М., Шишова О. О. для розгляду судової справи № 420/4661/19.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж. М. (судді-доповідача), Мартинюк Н. М., Шишова О. О. від 08.07.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2021 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба з 30.08.2014 по 04.07.2018 на посаді курсанта на підставі контракту про проходження військової служби (навчання), укладеного між Міністерством оборони України в особі начальника Університету та відповідачем 30.08.2014.
Відповідно до вимог Указу Президента України від 24.06.2016 № 270/2016, спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ від 10.07.2016 № Д-322/1/14 дек «Про проведення додаткових організаційних заходів у ЗСУ у 2016 році» Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба перейменовано у Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з 26.07.2016.
Наказом начальника Харківського університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба від 03.07.2018 № 171 солдата ОСОБА_1 , курсанта 4-го курсу (набору 2014 року) льотного факультету університету, відповідно до підпункту 3.2 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 № 490, відраховано від подальшого навчання у зв'язку з розірванням контракту, через відмову від проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу та відповідно до пункту Положення про походження громадянина України військової служби у Збройних Силах України припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу достроково, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, з 04.07.2018.
У зв'язку із достроковим розірванням контракту з вини відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду щодо відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням під час проходження ним військової служби (навчання).
Крім того, судами встановлено, що Харківським університетом повітряних сил ім. Івана Кожедуба 03.12.2018 подано цивільний позов до Новоайдарського районного суду Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 коштів на утримання під час навчання.
Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 11.04.2019, позовні вимоги Університету задоволені повністю та стягнуто з ОСОБА_1 суму у розмірі 414 727,65 грн.
Постановою Луганського апеляційного суду від 11.06.2019 рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 11.04.2019 скасовано, провадження у справі закрито. Підставою закриття провадження у справі є пункт 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України - непідсудність розгляду справи в порядку цивільного судочинства.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 420/4661/19 є посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо визнання Університету належним позивачем у справі про стягнення з колишніх курсантів витрат за утримання під час навчання.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Водночас, чинним процесуальним законодавством визначено, що реалізувати своє право на звернення до суду за захистом порушених прав можливо лише в межах визначеного законом строку.
Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Положеннями частини третьої статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
Відповідно до матеріалів справи, 03.12.2018 позивач звернувся із даним позовом в порядку Цивільного процесуального кодексу України до Новоайдарського районного суду Луганської області.
Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 11.04.2019 задоволено позовні вимоги Університету та стягнуто з ОСОБА_1 суму у розмірі 414 727,65 грн.
Постановою Луганського апеляційного суду від 11.06.2019 рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 11.04.2019 скасовано, провадження у справі закрито. Підставою закриття провадження у справі є пункт 1 частина перша статті 255 Цивільного процесуального кодексу України - непідсудність розгляду справи в порядку цивільного судочинства.
Позовна заява подана до Одеського окружного адміністративного суду 06.08.2019.
Позивач у позовній заяві, з посиланням на частину другу статті 122 КАС України, просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити йому цей строк.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 клопотання Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду.
При цьому, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що твердження представника позивача про виникнення підстав для звернення до адміністративного суду із цим позовом після проголошення постанови Луганського апеляційного суду від 11.06.2019 у справі № 419/3555/18 є обґрунтованим. Водночас Одеський окружний адміністративний суд послався на частину другу статті 122 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Верховний Суд наголошує, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України.
Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 140/721/19, від 30.09.2019 у справі № 340/685/19, від 24.12.2019 у справі № 824/284/19-а, від 29.04.2020 у справі №560/1942/19, від 18.06.2020 у справі №140/2024/19, від 17.09.2020 у справі № 520/8425/19 та ін.
Разом з тим, позовна заява подана до суду 06.08.2019, тобто через більш ніж місяць після закриття провадження у справі постановою Луганського апеляційного суду від 11.06.2019.
Жодних аргументів щодо наявності обставин, які би свідчили про відсутність об'єктивної можливості вчасно звернутись до суду з цим позовом, позивач не навів, відповідних доказів до суду не надав.
Суд першої інстанції в порушення принципу офіційного з'ясування обставин справи не дослідив належним чином указане питання. Апеляційний суд на вказані порушення уваги також не звернув.
Відповідно до вимог, закріплених у статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 Європейський суд з прав людини зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 520/8425/19.
Щодо доводу скаржника про помилковість висновку суду апеляційної інстанції, що Університет не є належним позивачем у цій справі, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 3 Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За змістом статті 25 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок № 964; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
Проте на виконання пункту 3 Порядку № 964 був виданий спільний наказ Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, яким затверджений Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, відповідно до якого у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу вищого навчального закладу. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу вищого навчального закладу. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач вищого навчального закладу. Відшкодовані за утримання курсантів у вищому навчальному закладі кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження вищого навчального закладу та витрати на утримання курсантів.
Крім того, відповідно до приписів Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 право укладання від імені Міністерства оборони України контракту про навчання делегується керівнику військового навчального закладу.
Міністерство оборони України є уповноваженим органом, який здійснює функції держави у спірних відносинах, а Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба є бюджетною установою та утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Витрати, які відшкодовані за утримання у вищому навчальному закладі зараховуються до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, виключно на утримання курсантів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та відповідно до матеріалів справи, між Міністерством оборони України саме в особі т.в.о. начальника Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба и солдатом ОСОБА_1 був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого відповідач зобов'язувався сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та добровільно відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у вищому військовому закладі, в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.
Отже, саме між Харківським національним університетом Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба Міністерства Оборони України та ОСОБА_1 виникли спірні правовідносини через невиконання останнім умов зазначеного контракту, тому у Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба Міністерства Оборони України є право звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення витрат за його утримання у навчальному закладі.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 560/1341/19.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Судам під час нового розгляду необхідно дослідити причини пропуску позивачем строку звернення до суду на предмет їх поважності та надати детальну оцінку спірним правовідносинам крізь призму частини другої статті 2 КАС України із урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Оскільки адміністративна справа повертається на новий розгляд до суду першої інстанції, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк