23 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 808/1350/17(СН/280/44/19)
адміністративне провадження № К/9901/32495/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року в справі №808/1350/17 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Запорізької області про визнання протиправними і скасування рішень, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - ГП України), Прокуратури Запорізької області, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ ГП України №70к від 13 квітня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 із адміністративної посади»;
- поновити на посаді керівника Запорізької місцевої прокуратури №3 Запорізької області;
- стягнути з ГП України моральну шкоду в розмірі 100000 грн;
- визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Запорізької області №218к від 24 квітня 2017 року в частині звільнення з посади;
- зобов'язати Прокуратуру Запорізької області виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до часу поновлення на посаді керівника Запорізької місцевої прокуратури №3 Запорізької області.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано наказ ГП України від 13 квітня 2017 року №70к «Про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади»;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника Запорізької місцевої прокуратури №3 Запорізької області з 14 квітня 2017 року;
- визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Запорізької області №218к від 24 квітня 2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади;
- зобов'язано Прокуратуру Запорізької області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 травня 2017 року по 14 травня 2018 року в сумі 209026,20 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року скасовано; прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано наказ ГП України №70к від 13 квітня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади»;
- визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Запорізької області №218к від 24 квітня 2017 року в частині звільнення з посади ОСОБА_1 ;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
26 листопада 2020 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року в справі №808/1350/17.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2021 року визнано неповажними причини пропуску Запорізькою обласною прокуратурою строку на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року і постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року в справі №808/1350/17; касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року в справі №808/1350/17 залишено без руху; надано скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, шляхом: надіслання нової редакції касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав); сплати судового збору та надіслання відповідних доказів на підтвердження його сплати; подання до суду касаційної інстанції заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення і надіслання відповідних доказів.
Статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З оскаржуваної постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року встановлено, що її прийнято у відкритому судовому засіданні, повний текст якої складено цього ж дня. За таких обставин останнім днем строку на її касаційне оскарження є 16 листопада 2020 року (14 -15 листопада 2020 року - вихідні дні).
Касаційну скаргу подано 26 листопада 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12 січня 2021 року скаржником надіслано нову редакцію касаційної скарги, у якій порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, посилаючись на те, що копію постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року отримано 27 жовтня 2020 року. На підтвердження указаної обставини додано фотокопію заяви від 15 жовтня 2020 року про видачу копії судового рішення, з відмітки на якій убачається, що його отримано представником скаржника 27 жовтня 2020 року.
Оскільки касаційну скаргу подано скаржником протягом тридцяти днів із дня вручення йому оскаржуваного судового рішення, Суд уважає, що заява про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема документ про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12 січня 2021 року скаржником надіслано платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 5120,00 грн.
За змістом пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частин першої, четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12 січня 2021 року скаржником надіслано нову редакцію касаційної скарги, у якій зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення: статті 25 Модельного кодексу поведінки державних службовців, статті 4, пункту 2 частини першої статті 9, частини другої статті 9, пункту 2 частини першої статті 13, частини другої статті 25 Закону України «Про прокуратуру»; наказу Генерального прокурора України №1 від 26 грудня 2011 року «Про організацію роботи і управління в органах прокуратур України»; наказу Генерального прокурора України №15 від 19 січня 2017 року «Про основні засади організації роботи в органах прокуратури України».
Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко указати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, указана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права, стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.
Водночас касаційна скарга не містить посилання на те, чи ставилося перед судами попередніх інстанцій питання щодо застосування указаних скаржником норм матеріального права, щодо яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, в межах правових підстав позову, та чи надано їм оцінку в судових рішеннях.
Доводи скаржника зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази у справі, а лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, перевіркою змісту поданої касаційної скарги установлено, що наведені Запорізькою обласною прокуратурою обґрунтування не узгоджується із визначеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень: пунктом 3 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтями 248, 328, 329, 330, 332 КАС України, Суд
Задовольнити заяву Запорізької обласної прокуратури про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року і постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року в справі №808/1350/17 та поновити цей строк.
Касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року в справі №808/1350/17 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко