23 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 160/5278/20
адміністративне провадження № К/9901/4341/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі №160/5278/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягають у відмові ОСОБА_1 здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2020 №04.2/48/20-с.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом за №503/03.7-22 від 28.04.2020 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 згідно із довідкою Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2020 №04.2/48/20-с у розмірі 88% та виплатити з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії даної ухвали суду шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою, з викладенням апелянтом підстав поважності пропуску строку звернення до суду із апеляційною скаргою.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинству України (далі - КАС України).
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що у клопотанні апелянтом не наводиться обставин, що об'єктивно та непереборно перешкоджали йому своєчасно звернутись до апеляційного суду із скаргою на судове рішення, оскільки, доказів підтвердження виявлення випадків захворювання на COVID-19 у працівників Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в період встановленого законом строку на оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 скаржником суду не надано.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі не містить зазначення обставин, які б вказували на неможливість звернення до суду з апеляційною скаргою у цій справі у встановлений Законом строк та які зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, а також врахував те, що скаржник є органом Державної влади та на період дії карантину свою діяльність не припиняв.
Суд апеляційної інстанції зробив висновок про безпідставність посилань відповідача на впровадження карантинних заходів на території України, як підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
10.02.2021 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
При цьому скаржник зазначає, що строк на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 підлягає поновленню у зв'язку з його пропущенням із об'єктивних причин, які не залежали від скаржника. До таких причин відповідач, зокрема, відносить запровадження карантинних обмежень, пов'язаних із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не можуть виступати складнощі в організації трудового процесу.
При цьому, посилання скаржника на те, що працівник, якому делеговану було цю справу та перебування такого працівника суб'єкта владних повноважень на лікарняному з 08.12.2020 по 24.12.2020 (на підтвердження чого скаржник додав копію листка непрацездатності) не може виступати об'єктивною непереборною обставиною для несвоєчасного подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020.
Оскільки неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Верховний Суд наголошує, що факт перебування окремого працівника відповідача на лікарняному не може бути підставою для несвоєчасного подання апеляційної скарги, чи інших заяв з процесуальних питань, оскільки контролюючий орган є суб'єктом владних повноважень, який має визначену штатним розписом чисельність працівників, а процесуальна дієздатність органу владних повноважень не пов'язана з конкретною службовою особою.
При цьому, законодавством покладено обов'язок дотримання процесуальних строків саме на учасника справи, а не на його окремих працівників, а посилання відповідача стосуються виключно внутрішньої організації роботи установи.
Тому, труднощі в організації належного виконання обов'язків працівників контролюючого органу не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частини другої статті 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 160/5278/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Л.Л. Мороз Т.Г. Стрелець