24 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1722/20 пров. № А/857/15648/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Шевчук С.М., Обрізка І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Шумей М.В. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківську) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (далі - ТУ ДСА, відповідач) стосовно видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №196 від 12.03.2020, без урахування до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1 та зобов'язати видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 позов було задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТУ ДСА подало апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про відсутність підстав для врахування у щомісячному довічному грошовому утриманні судді у відставці посадового окладу регіонального коефіцієнта 1,1, оскільки такий застосовується до базового розміру посадового окладу суддів, які здійснюють правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення понад сто тисяч осіб. Також вказує на те, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу. Регіональний коефіцієнт - є доплатою за додаткове навантаження судді до базового розміру посадового окладу, яка залежить від кількості населення, де розташований суд, у якому здійснює суддя правосуддя. Покликаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 по справі №804/3609/18, зазначає, що умовою застосування регіонального коефіцієнта є фактичне здійснення правосуддя, відтак передбачені ч.4 ст.135 Закону №1402-VIII положення, на думку скаржника, на позивача не поширюється.
Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що постановою Верховної Ради України №1600-VIII від 22.09.2016 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом Калуського міськрайонного суду №02-06.2/87 від 24.10.2016 позивача відраховано зі штату суду та з 25.10.2016 він перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
20.02.2020 позивач звернувся до ТУ ДСА із заявою про надання довідки про складові суддівської винагороди для перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, які підлягають застосуванню на підставі рішення Конституційного суду №2-р/2020 від 18.02.2020.
12.03.2020 відповідачем було надано позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №196, згідно якої станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 104049,00 грн.
Проте, до посадового окладу, який входить до складу суддівської винагороди, відповідачем не застосовано регіональний коефіцієнт - 1,1, що на переконання позивача є неправомірним.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не вказуючи у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №196 від 12.03.2020 посадового окладу працюючого судді з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,1, обмежив позивача у праві отримувати щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі, встановленому Законом України «Про судоустрій та статус суддів», а відтак такі дії відповідача є протиправними.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з положень ч.4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402-VIII), чинного на час призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше при значеного щомісячного довічного грошового утримання.
Так, згідно ч.1, 2 ст.135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно ч.4 ст.135 Закону №1402-VIII, до базового розміру посадового окладу, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
За змістом ч.ч.5-8 ст.135 Закону №1402-VIII, розміри щомісячних доплат встановлюються за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності, а також за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною 10 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Згідно ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Складовою суддівської винагороди є посадовий оклад.
При цьому, ч.3 ст.135 цього Закону визначено поняття базового розміру посадового окладу та ч.4 ст.135 цього ж Закону встановлена можливість застосування до базового розміру посадового окладу регіональних коефіцієнтів.
Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат. При цьому, посадовий оклад судді складаються з базового розміру посадовою окладу судді та застосованого до нього відповідного регіонального коефіцієнту.
Тобто, передбачений ч.4 ст.135 Закону №1402-VIII регіональний коефіцієнт є складовою частиною посадового окладу судді, а не доплатою.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що регіональні коефіцієнти до посадового окладу застосовуються лише у разі здійснення суддею правосуддя.
У виданій відповідачем довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці вказано посадовий оклад на рівні 63060 грн.
З наявної в матеріалах справи копії штатного розпису Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області на 2020 рік, затвердженого 21.02.2020 ТУ ДСА, судом встановлено, що посадовий оклад працюючого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області становить 69366 грн, тобто з врахуванням регіонального коефіцієнта 1,1.
Відтак, оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається відповідно до розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, то вказаний регіональний коефіцієнт повинен також враховуватися при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
При цьому, в спірному випадку суд погоджується з доводами відповідача, що виплата регіонального коефіцієнту судді, який здійснює правосуддя, залежить від кількості населення у населеному пункті, де розташований відповідний суд, та враховує, що відповідачем затверджено виплату регіонального коефіцієнта 1,1 судді, що здійснює правосуддя в Калуському міськрайонному суді Івано-Франківської області.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що регіональний коефіцієнт не може враховуватися при виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, так як застережень щодо застосування регіонального коефіцієнта при визначенні грошового утримання суддів у відставці чинним як на час виходу судді у відставку, так і на час розгляду справи законодавством не встановлено.
Так, стверджуючи про правомірність дій при видачі довідки, скаржник вказує на зміст ч.10 ст.135 Закону №1402-VIII, які, на його переконання, не дають права суддям у відставці на отримання доплат до посадового окладу при виплаті довічного грошового утримання.
В контексті зазначеного, суд звертає увагу на висновки Конституційного Суду України (далі - Суд) у рішенні № 11-р/2018 від 04.12.2018, де Суд, для цілей застосування положень ч.1 ст.55, ч.8 ст.56, ч.ч.1, 2 ст.89, ч.3 ст.82, ч.ч.6, 7 ст.147 Закону №1402-VIII, встановив невідповідність Конституції України положень ч.10 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII від 12.02.2015, згідно якої суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Аналогічного змісту норма встановлена ч.10 ст.135 Закону №1402-VIII.
Надаючи оцінку конституційності ч.10 ст.133 Закону №2453-VI, Конституційний Суд вказав, що випадки, коли суддя не здійснює правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно Закону №1402-VIII нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (ч.1 ст.55); з обов'язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (ч.8 ст.56, ч.ч.1, 2 ст.89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (ч.3 ст.82, ч.ч.6, 7 ст.147).
Таким чином, судді у відставці не є суб'єктами правового регулювання ч.10 ст.135 Закону №1402-VIII, що свідчить про відсутність будь-яких підстав для застосування вказаної норми під час визначення права позивача на належне щомісячне довічне грошове забезпечення як судді у відставці.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.143 цього Закону, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці саме у відповідному процентному співвідношенні до суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Отже, будь-які обмеження щодо врахування регіонального коефіцієнта при визначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відсутні.
Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості дій суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України та стосовно наявності підстав для визнання їх протиправними.
Щодо ефективності обраного судом першої інстанції способу захисту прав позивача, колегія суддів зазначає, що реалізуючи передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.
З огляду на положення ст.ст.5, 21, 245 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії (бездіяльність, рішення) протиправними.
Водночас, в розумінні ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивачем при зверненні до суду заявлено позовні вимоги про визнання протиправними дій ТУ ДСА щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №196 від 12.03.2020 без урахування до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1, передбаченого ч.4 ст.135 Закону №1404-VIII та зобов'язання відповідача відповідно до ч.ч.3, 4, 5 ст.135 Закону №1404-VIII видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням посадового окладу, який складає 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2020, із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1, а саме в розмірі 104049 грн, у тому числі: посадовий оклад - 69366,00 грн, доплата за вислугу років (60%) - 37836 грн, доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 3153 грн.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача в адміністративній справі вчинити певну дію як спосіб захисту порушеного права є встановлення протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.
Підсумовуючи наведене вище, виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та зібраних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що у спірному випадку відповідач, не вказуючи у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці посадового окладу працюючого судді з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,1, обмежив позивача в праві отримувати щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі встановленому Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
При цьому, колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання вчинити кореспондуючі цьому праву дії, а саме зобов'язати ТУ ДСА області видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року по справі №300/1722/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. М. Шевчук
І. М. Обрізко