22 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1297/20 пров. № А/857/1004/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гудима Л.Я.,
Ільчишин Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року (прийняту у м. Тернополі суддею Подлісною І.М.) про зупинення провадження у справі № 500/1297/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Тернопільської області від 28.04.2020 № 267к про звільнення її з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Тернопільської області та органів прокуратури, поновити її на відповідній посаді в прокуратурі Тернопільської області з 01.05.2020 та стягнути з прокуратури Тернопільської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 01.05.2020 по дату винесення судового рішення, визнати протиправним та скасувати рішення № 170 кадрової комісії № 2 від 02.04.2020 про неуспішне проходження нею атестації у зв'язку з неявкою.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року провадження у справі № 500/1297/20 зупинено до набрання законної сили рішеннями Окружного адміністративного суду м. Києва у справах № 640/19291/19 та № 640/20211/19 і ухвалення Великою палатою Конституційного Суду України рішення за поданням п'ятдесяти народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих акцій України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19.09.2019 № 113 1Х (зі змінами).
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Тернопільська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга належить до задоволення з таких підстав.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з тих мотивів, що на розгляді Конституційного Суду України перебуває подання 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ. Вказаний закон нардепи просять визнати неконституційним. Одночасно в Окружному адміністративному суді м. Києва оскаржується наказ Генеральної прокуратури України від 03.10.2019 № 221 "Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації" (справа № 640/19291/19). Предметом розгляду справи № 640/20211/19 є протиправність окремих положень зазначеного Порядку проходження прокурорами атестації. Неможливість розгляду провадження в цій справі залежить від інших справ - № 640/19291/19, № 640/20211/19, тобто можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов.
Апеляційний суд не погоджується з цим висновком суду з огляду на такі обставини.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Аналіз наведених правил адміністративного процесуального законодавства свідчить про те, що об'єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв'язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.
Отже, необхідною передумовою зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України є неможливість її розгляду до вирішення по суті іншої справи.
Ця підстава виникає тоді, коли постановлення рішення можливе після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для цієї справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що припинення служби позивача в органі прокуратури відбулось за правилами пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», які передбачають звільнення прокурора у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Питання відповідальності особи у сфері проходження служби в органі прокуратури не врегульовано і Порядком проведення прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2020 № 221.
Тобто, питання відповідальності позивача не було передумовою подальшого проходження ним служби в органі прокуратури.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що ні позивачем, ні судом першої інстанції не мотивований зв'язок між очікуваними висновками рішень суду адміністративної та конституційної юрисдикції в інших справах, не конкретизовано, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи в порядку адміністративного та конституційного судочинства, не зазначено, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а зазначений судом першої інстанції висновок грунтується лише на одних припущеннях; що в інших справах - № 640/19291/19, № 640/20211/19 можуть бути вирішені питання, які стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду про що було зазначено вище.
Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не обґрунтовано зупинив провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини другої статті 236 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв'язку з чим ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 311, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року про зупинення провадження у справі № 500/1297/20 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді Л. Я. Гудим
Н. В. Ільчишин