23 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 460/5058/20 пров. № А/857/349/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Затолочного В.С.,
за участю секретаря судових засідань - Михальської М.Р.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року (головуючий суддя: Борискін С.А., місце ухвалення - м. Рівне, дата складення повного тексту рішення - 10.11.2020) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТОТРАК» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування карток відмови, рішень про коригування митної вартості товарів,-
встановив:
Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТОТРАК», 14.07.2020 звернулося до суду з позовом, в якому просило:
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2020/00156;
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2020 № UA204020/2020/000038/2;
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00098;
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2020 № UA204000/2020/000075/2;
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2020/00099;
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2020 № UA204000/2020/000076/2.
Обґрунтовує позов тим, що з метою митного оформлення ввезених товарів, за умовами укладених контрактів на поставку автомобільних запчастин, позивачем подано до митного органу електронні митні декларації. Вказує, що разом з такою митною декларацією надав усі документи і виконав всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для визначення митної вартості товару за основним методом - ціною договору (контракту) щодо імпортованого товару, а тому, вважає протиправними рішення відповідача про коригування митної вартості за резервним методом, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якими позивачу відмовлено у митному оформленні товару, що ввозиться.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року позов задоволено повністю.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що при проведенні у відповідності до положень ст. 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митними деклараціями, встановлено, що у документах, наданих декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містяться всі дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та виявлені окремі розбіжності або неточності. Зокрема, декларантом не було надано повного переліку додаткових документів, витребуваних відповідачем, документи, надані декларантом на підтвердження числових значень складових задекларованої митної вартості товарів, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, у органа доходів і зборів відсутні підстави для визнання митної вартості оцінюваних товарів, заявленої декларантом за основним методом. Таким чином, відповідач вважав, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняті ним в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України.
Позивач 19.02.2020 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник позивача Столяр М.В., у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що у процесі здійснення господарської діяльності ТОВ «ОТОТРАК» укладено контракти на поставку автомобільних частин з заводом виробника: Volum Otomotiv Umit Demir Turkey; CM DisTic. San. VeTic. LTD.STI.Turkey; SERTPLASTОТО YAN SA NAYI VE TICARED.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕР-А» 27.03.2020, уповноважений позивачем на декларування товарів, подано Поліській митниці Держмитслужби митну декларацію № UA204020/2020/009104, якою заявлено до митного оформлення товари: товар № 1 «частини гальмівної системи сідельного тягача» та товар № 2 «маточина колеса (без підшипника)». Митна вартість товару визначена за основним методом - ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (т. 1 а. с. 19-21).
З метою підтвердження митної вартості товарів позивачем надано Поліській митниці Держмитслужби документи, серед яких:
- Контракт № ОТ20-008-VL-E від 05.03.2020;
- Додаток (специфікація) № 1 від 20.03.2020;
- Прайс-лист від 16.03.2020;
- Платіжне доручення SWIFT від 26.03.2020;
- Пакувальний лист від 20.03.2020;
- Commercial Invoce від 20.03.2020 №01132020000000004.
- Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 080268 від 21.03.2020;
- Транзитна митна декларація №20TR3410000556147 від 21.03.2020;
- E-fatura №GIB2020000000004 від 20.03.2020;
- Договір доручення №19/12/19 щодо надання послуг з декларування товарів від 19.12.2019;
- Договір перевезення вантажу в міжнародному і внутрішньому сполучені від 20.01.2020 № Д0200120;
- Рахунок фактура РФ-ОТ 008 від 25.03.2020;
- Експертний висновок № 260320202 від 27.03.2020;
- Митна декларація країни експортера № 20341300ЕХ206306 від 20.03.2020 (т. 1 а. с. 22-49).
За результатами розгляду поданої електронної митної декларації від 27.03.2020 № UA204020/2020/009104 та доданих до неї документів, відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що було зазначено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA204020/2020/00156 (т. 1 а. с. 50-51).
Відповідно до змісту даної картки відмови, митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
Відповідач, не погоджуючись із задекларованою позивачем митною вартістю товарів, 27.03.2020 здійснив її коригування за шостим (резервним) методом визначення митної вартості, з прийняттям відповідного рішення про коригування митної вартості товарів № UA204020/2020/000038/2 (т. 1 а. с. 52-53). У цьому рішенні вказано про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв'язку з: 1) відмовою в наданні всі додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст. 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р., зокрема, декларантом не надано виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; 2) документи, подані декларантом додатково на вимогу митниці містять розбіжності, зокрема: наданий до митного оформлення прайс-лист від 16.03.2020 не містить комерційних умов реалізації товару за вказаними цінами (зокрема, відомостей, щодо умов продажу, умов оплати тощо); згідно наданого висновку експерта № 260320202 від 27.03.2020 здійснено аналіз ринку запчастин з Туреччини, в той же час наявні джерела інформації щодо товарів китайського ринку. Таким чином, даний висновок не може бути підтвердженням рівнів митної вартості товарів, заявлених декларантом.
При цьому, в рішенні вказано, що Митниця володіє інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих призначенням, країною виробництва тощо, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.
Позивачем, 27.03.2020 подано відповідачу митну декларацію № UА204020/2020/009105, якою ТОВ «ОТОТРАК» до митного оформлення заявлено, зокрема, товар № 1: «частини кузову сідлового тягача», товар № 2: «вироби з вулканізованої непористої гуми для сідлового тягача», товар № 3: «елементи кріплення з недорогоцінних металів», товар № 4: «вироби кріпильні з пластмаси для сідлового тягача», товар № 5: «вироби з пластмаси для сідлового тягача», товар № 6: «виріб з пластмаси, каністра для транспортування води без кришки, прямокутної форми, ємністю 30 л». Митна вартість товару визначена за основним методом - ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (т. 1 а. с. 57-60).
З метою підтвердження митної вартості товарів позивачем надано Поліській митниці Держмитслужби документи, серед яких:
- Контракт № OT20-003-CD-U від 17.01.2020;
- Специфікація № 1 від 20.03.2020;
- Прайс-лист від 11.03.2020;
- Квитанція SWIFT від 26.03.2020;
- Пакувальний лист від 20.03.2020;
- Митна декларація країни експортера № 20341300ЕХ206775 від 20.03.2020;
- Commercial invoice EFA2020000000007 від 20.03.2020;
- Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №0802696 від 21.03.2020;
- E-fatura від 20.03.2020;
- Транзитна декларація №20TR34130000556147 від 21.03.2020;
- Лист за вих.№2703/2 від 27.03.2020;
- Договір перевезення вантажу в міжнародному і внутрішньому сполучені від 20.01.2020 №ДО200120;
- Рахунок-фактура РФ-ОТОО6 від 25.03.2020;
- Договір доручення №19/12/19 щодо надання послуг з декларування товарів від 19.12.2019;
- Висновок експерта № 260320201 від 27.03.2020 (т.1 а. с. 62-125).
За результатами розгляду поданої електронної митної декларації від 27.03.2020 № UA204020/2020/009105 та доданих до неї документів, відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що було зазначено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA204000/2020/00098 (т. 1 а. с. 126-127).
Відповідно до змісту даної картки відмови, митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
Відповідач, не погоджуючись із задекларованою позивачем митною вартістю товарів, 27.03.2020 здійснив її коригування за шостим (резервним) методом визначення митної вартості, з прийняттям відповідного рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2020/000075/2 (т. 1 а. с. 128-130). У цьому рішенні вказано про те, що Митна вартість імпортованих товарів 1,3,4,5 не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв'язку з: 1) відмовою в наданні додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст. 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р., зокрема, декларантом не надано виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; 2) документи, подані декларантом додатково на вимогу митниці містять розбіжності, зокрема: згідно наданого висновку експерта №260320201 від 27.03.2020 ним здійснено аналіз ринку запчастин Туреччини, в той же час наявні джерела інформації щодо товарів китайського ринку. Таким чином, даний висновок не може бути підтвердженням рівнів митної вартості товарів, заявлених декларантом; на офіційному сайті і http:// www.mcplastik.net відсутні відомості щодо товарів із артикулами, відомості щодо яких заявлені декларантом до митного оформлення на підставі інвойсу та прайс-листа.
При цьому, в рішенні зазначено про те, що Митниця володіє інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих призначенням, країною виробництва тощо, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.
Уповноваженою особою позивача, 26.03.2020 подано Поліській митниці Держмитслужби митну декларацію № UA204020/2020/009086, де митна вартість товару визначена за основним методом - ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (т. 1 а. с. 143-149).
З метою підтвердження митної вартості товарів позивачем надано Поліській митниці Держмитслужби документи, серед яких:
- Контракт № ОТ20-001-SP-Е від 15.01.2020;
- Специфікація № 3 від 16.03.2020;
- Пакувальний лист від 20.03.2020;
- Commercial invoice №FT02020000000559 від 20.03.2020;
- Proforma invoice №ОТ20-001-SP-E-PI-02;
- Митна декларація країни відправлення №20341300ВХ207853 від 21.03.2020;
- Прайс-лист від 13.03.2020;
- Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №080267;
- Квитанція SWIFT від 17.03.2020;
- Транзитна декларація 20TR34130000556147 від 21.03.2020;
- Договір перевезення вантажу в міжнародному і внутрішньому сполучені № ДО200120 від 20.01.2020;
- Рахунок-фактура № РФ-ОТ007 від 25.03.2020;
- Договір доручення №19/12/19 щодо надання послуг з декларування товарів від 19.12.2019;
- Лист за вих. № 2703/3 від 27.03.2020;
- Сертифікат погодження товару № 0090697.
- Експертний висновок № 270320201 від 27.03.2020 (т.1 а.с.150-222).
За результатами розгляду поданої електронної митної декларації від 26.03.2020 № UA204020/2020/009086 та доданих до неї документів, відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що було зазначено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA204000/2020/00099 (т. 1 а. с.223-224).
Відповідно до змісту даної картки відмови, митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
Відповідач, не погоджуючись із задекларованою позивачем митною вартістю товарів, 27.03.2020 здійснив її коригування за шостим (резервним) методом визначення митної вартості, з прийняттям відповідного рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2020/00076/2 (т. 1 а. с. 225-226). У цьому рішенні вказано про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв'язку з: 1) відмовою в наданні всі додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право впевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р., зокрема, декларантом не надано виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; 2) документи, подані декларантом додатково на вимогу митниці містять розбіжності, зокрема: наданий до митного оформлення прайс-лист від 13.03.2020 не містить комерційних умов реалізації товару за вказаними цінами зокрема, відомостей, щодо умов продажу, умов оплати тощо); згідно наданого висновку експерта №270320201 від 27.03.2020 здійснено аналіз ринку запчастин Туреччини, в той же час наявні джерела інформації щодо товарів китайського ринку. Таким чином, даний висновок не може бути підтвердженням рівнів митної вартості товарів, заявлених декларантом.
При цьому, в рішенні вказано, що Митниця володіє інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих призначенням, країною виробництва тощо, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, дослідивши під час розгляду справи документи, які надавались позивачем під час митного оформлення товару, дійшов висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для цілей застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).
Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку проте, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім цього, обов'язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що Поліська митниця Держмитслужби, засобами електронного зв'язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідачем пропонувалося надати, зокрема: виписки з бухгалтерської документації продавця, стосовно механізму ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за бажанням надати інші документи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем було надано відповідачу експертний висновок № 260320202 від 27.03.2020 (а. с. 41-43 том 1), висновок експерта № 260320201 від 27.03.2020 (а. с. 94-98), експертний висновок № 270320201 від 27.03.2020, натомість доказів на підтвердження неможливості врахування митним органом поданих позивачем до митного оформлення товарів експертних висновків, відповідачем надано не було. У свою чергу, з долучених до матеріалів справи таких висновків вбачається, що імпортовані товари по своїй ціновій категорії входять у відповідний діапазон та його ціна відповідає середнім ринковим цінам, що склалися на світовому ринку.
Крім цього, на думку суду апеляційної інстанції, наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що митний орган при реалізації своїх повноважень, щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом, мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, однак лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Разом з тим, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребунню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митним органом іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що митний орган зобов'язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши конкретні документи, надання яких може усунути такі сумніви.
Суд апеляційної інстанції, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем на підтвердження митної вартості товарів (т. 1 а. с. 57-60, т. 1 а. с. 62-125, т.1 а. с. 150-222), дійшов висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем поданих документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Крім цього, проаналізувавши надані декларантом документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена: за контрактом № ОТ20-008VL від 05.03.2020, що підтверджується платіжними дорученнями SWIFT від 26.03.2020 (а. с. 22-23, 26 том 1); за контрактом № ОТ20-008-CD-U від 17.01.2020, що підтверджується платіжними дорученнями SWIFT від 26.03.2020 (а. с. 62-63, 68 том 1), за контрактом № ОТ20-001-SP-E від 15.01.2020, що підтверджується платіжними дорученнями SWIFT від 17.03.2020 (а. с. 150-151, 172 том 1).
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки зазначених документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Таким чином, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, ціну та його оплату, а отже у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки подані декларантом відповідачу документи надавали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, тобто за основним методом, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підлягають скасуванню.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Апеляційна скарга Поліської митниці Держмитслужби не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі № 460/5058/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 23.02.2021.