22 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 559/2012/20 пров. № А/857/404/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року (головуючого судді Ралець Р.В., ухвалене у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Дубно) у справі №559/2012/20 провадження №2-а/559/55/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 28.09.2020 звернулася в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Рівненській області в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського СРПП №3 Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області капрала поліції Собчука Володимира Миколайовича серії БАА № 042719 від 23.07.2020 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ч.4 ст. 126 КУпАП та призначене стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., а провадження у справі закрити.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Зазначає те, що відповідно до статті 48 КАС України визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідача й обґрунтування позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Вважає, що суд вжив недостатньо заходів для з'ясування думки позивача про необхідність заміни відповідача у справі, при цьому, за відсутності згоди позивача на заміну відповідача, суд вправі з власної ініціативи залучити іншого суб'єкта владних повноважень у якості співвідповідача.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з копії оскаржуваної постанови серії БАА №042719 від 23.07.2020, ОСОБА_1 о 19 годині 40 хвилин в м. Дубно по вул. Запорізька керувала автомобілем MAZDA д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи особою, яка є позбавленою права керувати транспортними засобами, чим порушила ЗУ «Про дорожній рух», а також не пред'явила для перевірки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушила вимоги п. 2.1 ПДР України та постановлено застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління патрульної поліції в Рівненькій області.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до неналежного відповідача та дійшов висновку про те, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду з огляду на наступні обставини.
Згідно із статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частинами першою, другою і четвертою статті 126.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до частини 1-3 статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліцією;
2) територіальні органи поліції.
До складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань.
У складі поліції функціонують:1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення.
Відповідно до Положення про Департамент патрульної поліції затверджений наказом Національної поліції від 06.11.2015 року № 73 Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції основним завданням якого є забезпечення безпеки дорожнього руху.
Департамент складається із територіальних підрозділів, які налічують 25 управлінь патрульної поліції.
Водночас, Головне управління Національної поліції у Рівненській області, до якого належить Дубенський відділ поліції, є іншим територіальним органом Національної поліції.
У структуру Головних управлінь Національної поліції у області, зокрема входить сектор реагування патрульної поліції, для відділів поліції де відсутні підрозділи Департаменту патрульної поліції.
Тому, суд першої інстанції вірно встановив, що управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції є неналежним відповідачем у справі, оскільки посадова особа, яка винесла постанову, що оскаржується у цій справі, є поліцейським сектору реагування патрульної поліції Дубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Рівненській області.
Підстави та порядок заміни неналежної сторони у адміністративному процесі встановлено приписами статті 48 КАС України.
Згідно із частиною 3 статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Отже замінити відповідача у справі суд вправі лише за згодою позивача, залучити у якості співвідповідача іншого суб'єкта владних повноважень суд вправі за заявою позивача або у разі незгоди позивача із заміною відповідача.
Враховуючи те, що розгляд справи відбувся за відсутності позивача суд не мав об'єктивної можливості з'ясувати думку позивача з приводу заміни відповідача.
Крім цього чинний Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає такої підстави для відкладення розгляду справи як необхідність з'ясування думки позивача щодо заміни відповідача.
Отже, суд першої інстанції, відповідно до норм Кодекс адміністративного судочинства України, розглянув справу на підставі позовної заяви поданої позивачем, в межах позовних вимог, що пред'явлені до відповідача, який визначений позивачем.
Апеляційний суд вважає, що відповідні дії суду не позбавляють позивача можливості подати позов до належного відповідача.
Вказана правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі №724/716/16-а, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року у справі №559/2012/20 провадження №2-а/559/55/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Л.Я. Гудим
Р.Й. Коваль